Постанова від 22.09.2025 по справі 911/2567/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2025 р. Справа№ 911/2567/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Ситнік О.О.

від відповідача: Миколюк М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром»

на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024, повний текст рішення складено 21.03.2025,

у справі № 911/2567/22 (суддя Смірнов О.Г.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром»

про стягнення заборгованості за договором поставки

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол»

про стягнення 17 438 381, 08 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - відповідач) про стягнення 25 180 585,30 грн заборгованості за договором поставки продукції від 11.05.2021 № 46\21 (далі - договір), а саме: 13 512 034,80 грн основного боргу, 2 792 989,68 грн штрафу, 4 930 492,56 грн пені, 3 512 835,87 грн інфляційних нарахувань, 432 232,43 грн трьох процентів річних.

Позивач також просив нараховувати до моменту виконання відповідачем рішення суду в частині основного боргу:

- пеню за формулою: пеня С х 2УСД х Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка Національного банку України, Д - кількість днів прострочення);

- інфляційне збільшення боргу за формулою: ІІС = І11 : 100) х (ІІ2 : 100) х (ІІ3 : 100) х … (ІІZ : 100) (де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, …., ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення);

- три проценти річних за формулою: сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100 (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу обладнання на суму 51 221 052,00 грн. Зазначене обладнання було оплачене відповідачем на суму 37 711 455,20 грн, тобто частково, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Разом з тим, 20.02.2023 позивач за первісним позовом звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд зменшити позовні вимоги на нараховані суми заборгованості за специфікаціями №12 від 15.06.2022 та №13 від 15.06.2022.

Вказана вище заява була прийнята судом.

Відтак, заявлені позивачем за первісним позовом позовні вимоги, з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" про зменшення розміру позовних вимог від 20.02.2023 складають: 13 136 122,80 грн основного боргу, 2 717 807,28 грн штрафу, 4 860 974,59 грн пені, 3 491 798,25 грн інфляційних втрат, 428 061,35 грн трьох процентів річних.

ТОВ "Торговий дім «Фінпром" подав до Господарського суду Київської області зустрічну позовну заяву, в якій просив стягнути з позивача 17 438 381,08 грн, а саме: 5 641 622,01 грн пені за порушення строків поставки обладнання за lоговором та 11 796 759,07 грн збитків, завданих порушенням строків поставки й монтажу обладнання.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані відсутністю поставок та відсутністю передачі покупцю обладнання, що попередньо було оплачене ним, у строки, визначені в специфікаціях, які є додатками до договору. Відповідач також стверджує про очевидну наявність причинно-наслідкового зв'язку між збитками та істотним порушенням умов договору позивачем. У разі вчасної поставки та монтажу обладнання відповідач не поніс би витрати на послуги елеватора, а висушив, очистив та зберігав зерно на власному елеваторі. Натомість, у зв'язку з порушенням позивачем свого зобов'язання за договором відповідач уклав з Приватним акціонерним товариством "Попелюхівське хлібоприймальне підприємство" договір від 24.09.2021 № 24/09/2021-1, за яким йому були надані послуги елеватора на суму 11 796 759,07 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі та оскаржуваних рішень і мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2023 у справі №911/2567/22 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром"" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол"" 13 136 122, 80 грн основного боргу за договором поставки продукції №46/21 від 11.05.2021, 426 617,26 грн трьох відсотків річних, 3 491 798, 25 грн інфляційних втрат, 1 892 397, 16 грн штрафу за прострочення оплати понад 30 днів, 3 396 712, 08 грн пені та 302 167, 04 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром"" на користь Державного Бюджету України 66 989,09 грн судового збору, що був недоплачений позивачем при поданні позову та є різницею між розміром судового збору від суми задоволених позовних вимог та сумою судового збору, що підлягає сплаті за заявлені вимоги.

Нараховано до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Фінпром" рішення суду в частині основного боргу: пеню за формулою: пеня = С x 2УСД x Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2УСД - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення) та три відсотки річних за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100 (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення). В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол"" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром"" 35 8281, 99 грн пені за прострочення поставки товару за договором поставки продукції №46/21 від 11.05.2021 та 5 374, 23 грн витрат зі сплати судового збору, а також 4 100, 00 грн витрат на правову допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 у справі №911/2567/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2024 у справі №911/2567/22 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі №911/2567/22 скасовано. Справу №911/2567/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі №911/2567/22 Верховний Суд у своїй постанові зазначив:

- що суди не здійснили співвідношення видаткових накладних та наведених актів, не з'ясували їх значення для встановлення наявності або відсутності руху (поставки) товару, обсягу поставленого/непоставленого товару, не встановили розбіжності, на які звертає увагу скаржник, та причини виникнення цих розбіжностей. Відхиляючи акти приймання-передачі, суди належним чином не обґрунтували мотиви такого рішення;

- суди дійшли передчасного висновку, що факт і дата підписання актів приймання-передачі між сторонами не впливають на встановлені судами обставини;

- у справах про стягнення заборгованості судам слід встановлювати, у який період та в якому обсязі здійснювалася поставка товару, чи було сплачено кошти за весь фактично поставлений товар за договором чи лише щодо його частини, і якщо так, то за які саме періоди;

- у цій справі суди визначили дату передачі товару на складі продавця відповідно до частини першої статті 664 ЦК України, оскільки доставка мала бути здійснена після факту 100 % передоплати після повідомлення покупця про готовність продукції. З огляду на правовідносини сторін, що склалися, суди ототожнили таке повідомлення з моментом підписання першої накладної про передачу товару за конкретною специфікацією, позаяк така окрема дія як повідомлення протягом усього періоду виконання договору жодного разу не вчинялася;

- ототожнюючи момент підписання першої видаткової накладної з відповідним повідомленням, суди не послалися на умови договору та/або інші докази, не навели переконливого обґрунтування, на підставі якого вони дійшли такого висновку. Не було встановлено й те, про готовність якого обсягу обладнання позивач мав повідомляти скаржника. Як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції скаржник посилався на те, що повідомлення про готовність продукції не здійснювалося позивачем. Вказане потребує додаткової оцінки та аргументації з відображенням у судових рішеннях;

- невиконання позивачем дії, яка є необхідною для виконання зобов'язання скаржником (нездійснення повідомлення), може слугувати підставою для відстрочення обов'язку останнього (щодо здійснення четвертого платежу). Покладення на скаржника відповідальності за невиконання обов'язку, момент настання якого залежить від дії кредитора, що передбачена договором, неможливо вважати правомірним;

- встановлення факту повідомлення позивачем скаржника про готовність товару до відвантаження має першочергове значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки лише з цього моменту на скаржника може бути покладений обов'язок здійснити четвертий платіж за договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" заборгованість у розмірі 7 173 139,20 грн, штраф у розмірі 87 080,36 грн, пеню у розмірі 160 910,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 156 801,78 грн, три проценти річних у розмірі 149 287,66 грн. У задоволенні іншої частини вимог первісного позову відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" пеню у розмірі 5 550 823,80 грн. У задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову відмовлено.

Проведено зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнуто різницю між ними.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" заборгованість у розмірі 3 176 395,91 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" судовий збір у розмірі 957 608,41 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" про поворот виконання рішення відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Київської області від 24.12.2024 та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт посилаючись на п. 4.4 договору від 01.05.2021 № 46/21 (на який звернув увагу Верховний Суд) зазначає, що відсутня обов'язковість складання актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (далі-ТМЦ), належним доказом приймання-передачі (його руху) є видаткові накладні. Тобто, на думку апелянта, у спірних правовідносинах акти не визначені обов'язковими документами, відповідно, за звичайними правилами бухгалтерського обліку для підтвердження руху (поставки товару) сторонами складені та підписані видаткові накладні.

Крім того, скаржник звертає увагу, що у зазначеному вище пункті йдеться мова про приймання-передачі партії продукції, однак, жодних документів про узгодження саме якої партії матеріали справи не містять, відповідно, за відсутності узгодження партій, документи приймання-передачі таких партій не є обов'язковими.

У свою чергу, апелянт вважає безпідставними обґрунтування суду першої інстанції, що видаткові накладні підписувались на складі постачальника, а фактичне прийняття відбувалось на складі покупця за актами приймання-передачі. Отже, хоч видаткові накладні і підписані покупцем, однак товар йому не доставлений - виконання умов договору щодо перевезення за рахунок продавця відсутнє. Оскільки надання актів-приймання-передачі партій обладнання не є обов'язковими за умовами договору, тому підтвердженням фактичної доставки ТМЦ на склад покупця є товарно-транспортні накладні.

Таким чином, на думку апелянта, наявність в матеріалах справи ТТН у повній мірі свідчить про прийняття директором ТОВ «ТД «Фінпром» поставленого обладнання, та спростовує висновки суду першої інстанції. Підписані покупцем ТТН відповідають ознакам п. 4.4. договору - наявна відмітка покупця про прийняття обладнання за кількістю, асортиментом та якістю, окрім прихованих недоліків. Отже, ТТН, у розумінні п. 4.4. договору, є відповідними документами приймання-передачі обладнання на складі покупця.

Також скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції проігноровано висновки Верховного суду щодо застосування норм права у постанові від 22.01.2019 у справі № 904/887/18, а саме про те, що відсутність акту приймання-передачі товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за поставлений позивачем товар.

Апелянт звертає увагу, щодо повідомлення про готовність обладнання до відвантаження та дати виникнення обов'язку з оплати за ТМЦ, Верховний Суд зауважив, що відповідно до пункту 2.4 договору четвертий платіж остаточних 20 % від вартості обладнання виконується - замовником упродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження. Однак, оплата здійснюється до фактичного відвантаження обладнання. Відповідно умовами договору визначено дві події, з настанням якої (одної з) настає обов'язок сплатити вартість обладнання. З цього вбачається, що на момент отримання товару (підписання видаткових накладних та ТТН) директор ТОВ «ТД «Фінпром», на підставі другого речення п.п. 2.4.4 договору, прийняв зобов'язання щодо остаточної оплати вартості ТМЦ. При цьому, апелянт зазначає, що саме письмового повідомлення не було. Однак, не було і відмови директора ТОВ «ТД «Фінпром» від прийняття обладнання (видаткові накладні та ТТН ним підписані). Це свідчить, що директор ТОВ «ТД «Фінпром» був готовий до прийняття ТМЦ (повідомлений про готовність до відвантаження), знав про умови п.п. 2.4.4 договору, а тому прийняттям товару визнав прийняття обов'язку здійснити остаточний платіж. У свою чергу, відмова директора ТОВ «ТД «Фінпром» прийняти обладнання до отримання письмового повідомлення про готовність до його відвантаження могла б бути підставою для відстрочення остаточної оплати, однак, він таким правом/підставою не скористався. Таким чином, на думку апелянта, повідомлення (письмове) про готовність товару до відвантаження не впливає на обов'язок ТОВ «ТД «Фінпром» здійснити остаточний платіж до

фактичного відвантаження, згідно із умовами п.п. 2.4.4 договору.

При цьому, як зазначає апелянт, у первісному позові він пов'язав момент виникнення заборгованості та нарахування неустойки, інфляційних тощо до останньої видаткової накладної відповідної специфікації.

Крім того, апелянт щодо порушення строків поставки, як підстави для стягнення неустойки (пені) за зустрічним позовом вказує, що відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору порушення покупцем строків розрахунків за обладнання, продовжує строки постачання та, відповідно у спірних правовідносинах нівелює можливість застосування до постачальника штрафних санкцій (пені).

Також скаржник звертає увагу, що за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 № 910/14524/22 відмова у застосуванні ч. 10. ст. 238 ГПКУ може бути обумовлена виключно обставинами справи, а не безпідставним посиланням на право суду.

Апелянт також не погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо зменшення суми неустойки, оскільки висновки в оскаржуваному рішенні, що неустойка складає близько 33% (третина) збитків позивача, як підставу для її зменшення на 90% (до 3,3 %) без врахування обставин справи, дій боржника та стану сторін (у період невиконання спірних зобов'язань) є необґрунтованими та нівелюють мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, дають змогу уникнути відповідальності та призводить до порушення балансу інтересів сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Торговий дім «Фінпром» та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Торговий дім «Фінпром» звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Київської області від 24.12.2024 в частині незадоволених судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» на користь ТОВ Торговий дім «Фінпром» судовий збір у розмірі 1 819 181,92 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 225 000,00 грн.

Апелянт посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в дані правовідносини. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адваката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, звертає увагу на те, що первісний позивач не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, що у відповідності до процесуальних норм права виключає можливість зменшувати судові витрати.

Таким чином скаржник зазначає, що відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 та частини 6 статті 126 ГПК України на користь ТОВ «Торговий дім Фінпром» підлягає стягненню 1 819 181,92 грн судового збору та 225 000,00 витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Фінпром»

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ «Торговий дім «Фінпром» у своєму відзиві, наданому до суду 16.06.2025, зазначає, що рішення суду в оскаржуваній позивачем за первісним позовом частині прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» задоволенню не підлягає і рішення слід залишити в оскаржуваній частині без змін.

Крім того, ТОВ «Торговий дім «Фінпром» вважає, що суд першої інстанції враховуючи висновки Верховного Суду та виходячи з фактичних обставин справи, оцінивши вірогідність доказів зібраних у справі дійшов обґрунтованих висновків та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, відповідач за первісним позовом зазначає, що представники ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» під час розгляду справи визнали і не заперечують в апеляційній скарзі, що постачальник не повідомляв замовника про готовність обладнання до відвантаження. Аргументи апелянта, що непотрібно було здійснювати письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження та відповідне обґрунтування апеляційної скарги щодо цього спростовується пунктом 73 постанови касаційного суду, де суд вказав, що саме встановлення факту повідомлення про готовність товару до відвантаження має першочергове значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки лише з цього моменту на ТОВ «ТДС Фінпром» може бути покладений обов'язок здійснити четвертий платіж за договором. З урахуванням висновків Верховного Суду та обставин справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що невиконання постачальником дії, яка є необхідною для виконання зобов'язання покупцем (нездійснення повідомлення) свідчить, що обов'язок покупця з оплати четвертого авансового платежу, згідно із п. 2.4.4. договору, не настав.

Відповідач за первісним позовом вказує, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що поставка обладнання мала відбуватись у декілька етапів. Такий висновок відповідає вказівкам касаційної інстанції та підтверджується доказами зібраними у справі, а результатом виконання обов'язку з відвантаження та передання обладнання і прийняття його покупцем, є підписання сторонами актів приймання-передачі товару (партії продукції), якими власне сторони ідентифікують як обладнання за відповідною партією, так і зауваження щодо її кількості та/або якості. При цьому, видаткова накладна обумовлює перехід права власності на продукцію та початок процедури доставки такого товару і не свідчить про доставку товару на склад покупця, як стверджує апелянт. Зроблені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на аналізі всього змісту договору в сукупності з іншими доказами зібраними у справі.

ТОВ «Торговий дім «Фінпром» також посилається на те, що погоджений сторонами у договорі порядок передачі товару за актами приймання-передачі та на складі покупця зумовлений необхідністю перевірки обладнання за кількістю та якістю, технічному стану, що впливає на гарантійні зобов'язання постачальника, представником постачальника (пункт 5.2. щодо початку гарантії на електродвигуни). Товар, який був переданий згідно із актами приймання-передачі від 08.10.2021, 22.10.2021 та 11.11.2021, раніше був відображений у видаткових накладних, що спростовує твердження апелянта про доставку товару на підставі видаткових накладних, тому акти приймання-передачі не можуть бути замінені навіть видатковими накладними.

ТОВ «Торговий дім «Фінпром» наголошує на тому, що сторони договору (п.2.4.4. договору) пов'язали остаточну оплату з повідомленням від постачальника про готовність товару, а таке повідомлення не надходило і суд першої інстанції це встановив, а суд апеляційної інстанції з цим погодився, тому замовник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором. Зазначає, що Верховний Суд у пунктах 59 - 73 постанови 26 березня 2024 року погодився з обставиною, що покупець - ТОВ ТД «Фінпром» не прострочив виконання свого зобов'язання щодо оплати товару, а правомірно зупинив його виконання до виконання зустрічного зобов'язання з доставки оплаченого товару, повідомлення про готовність товару та покриття неустойки за прострочення поставки. Звертає увагу, що у кожній специфікації до договору поставки вказано строки поставки обладнання. По всіх без виключення специфікаціях постачальник прострочив строк поставки

товару. На виконання умов п. 2.4.4. договору, повідомлення про готовність товару до відвантаження не здійснювалось жодного разу, тому вважає, що обов'язок здійснення четвертого платежу не настав.

Водночас, ТОВ «Торговий дім «Фінпром» зауважує, що покупець у зустрічному позові, касаційній скарзі вказував, що зупинив виконання свого обов'язку щодо оплати четвертого платижу до виконання постачальником свого обов'язку щодо доставки товару, який вже оплачено і не доставлено. Верховний суд погодився з правомірністю таких дій покупця, тому вважає, що суд першої інстанції взагалі не мав права нараховувати та стягувати з ТОВ «ТД Фінпром» штраф у розмірі 87 080,36 грн, пеню у розмірі 160 910,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 156 801,78 грн, три проценти річних у розмірі 149 287,66 грн, оскільки покупець не прострочив виконання свого обов'язку, а тому виконання обов'язку у покупця не настало. З викладеного, на думку відповідача, вбачається, що аргумент апелянта про протиправне зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій та посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 05.06.2024 № 910/14524/22 не є релевантними, оскільки суд першої інстанції взагалі не мав права нараховувати неустойку тому, що покупець не прострочив виконання свого обов'язку, а правомірно зупинив його виконання до виконання зустрічного зобов'язання з повідомлення про готовність товару, передачі оплаченого товару на складі покупця та відшкодування неустойки за несвоєчасну доставку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Фінпром» не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Згідно із протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2567/22.

16.04.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2567/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 залишено без руху.

09.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доданою до неї платіжною інструкцією №2429 від 08.05.2025 про сплату судового збору урозмірі 544 974,95 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.05.2025 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А. справу № 911/2567/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 та призначено до судового розгляду на 07.07.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі №911/2567/22. Розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» призначено в одному апеляційному провадженні на 07.07.2025.

У судовому засіданні 07.07.2025 протокольною ухвалою Північний апеляційни господарський суд оголосив перерву у розгляді справи № 911/2567/22 до 01.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 колегією суддів оголошено перерву у розгляді справи № 911/2567/22 до 01.09.2025.

Позиції учасників справи.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 22.09.2025 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, з підстав, викладених у апеляційній скарзі, рішення Господарського суду міста Київської області від 24.12.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 22.09.2025 проти вимог апеляційної скарги позивача за первісним позовом заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, з підстав, викладених у апеляційній скарзі, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 в частині незадоволених судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» на користь ТОВ Торговий дім «Фінпром» судовий збір у розмірі 1 819 181,92 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 225 000,00 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" було укладено договір поставки продукції №46/21 (далі-договір), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов'язується виготовити та відвантажити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити продукцію (обладнання), зазначену в додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. договору загальна сума договору визначається сумою підписаних сторонами додатків та сплачених рахунків-фактур. Вартість продукції є договірною і погоджується сторонами в додатках. Оплата за продукцію відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку фактури.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що розрахунки за договором виконуються шляхом 100% передоплати і перераховуються поетапно:

2.4.1. Перший авансовий платіж в розмірі 30% від вартості обладнання виконується замовником впродовж трьох банківських днів з моменту укладення договору або виставлення рахунку фактури;

2.4.2. Другий авансовий платіж в розмірі 20% від вартості обладнання виконується замовником впродовж п'ятнадцяти банківських днів з моменту виконання першого авансового платежу;

2.4.3. Третій авансовий платіж в розмірі 30% від вартості обладнання виконується замовником впродовж тридцяти банківських днів з моменту виконання першого авансового платежу;

2.4.4. Четвертий платіж остаточних 20% від вартості обладнання виконується замовником впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження. Оплата здійснюється до фактичного відвантаження обладнання.

Термін поставки продукції узгоджується сторонами в додатках (п. 3.1. договору).

Доставка продукції здійснюється на умовах доставка продукції здійснюється на умовах DDP склади покупця, згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, будинок 26. Вартість доставки оплачує постачальник (п. 3.3. договору).

Пунктами 3.4., 3.5., 3.6. договору передбачено, що продукція переходить у власність покупця в момент передачі її на складі постачальника за накладною та дорученням. Постачальник має право не відвантажувати продукцію покупцю до здійснення ним належних розрахунків за договором (п. 2.4).

Згідно із п. 4.1. договору приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю N П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю N П-7, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.65 р. N П-6 і від 25.04.66 р. N П-7.

У пункті 4.2 договору вказано, що впродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання покупцем повідомлення постачальника про готовність партії продукції до відвантаження відповідно до п.3.1 договору, покупець зобов'язаний організувати приймання партії продукції та офіційно призначити відповідальну особу для здійснення приймання продукції з наданням постачальнику документів такого призначення, завірених належним чином.

За результатами приймання-передачі кожної партії продукції сторони підписують відповідні документи приймання-передачі партії продукції. Покупець зобов'язаний підписати надані постачальником примірники документів приймання-передачі партії продукції (з відміткою покупця про прийняття обладнання за кількістю, асортиментом та якістю, окрім прихованих недоліків), що поставлений відповідно до умов договору (п. 4.4. договору).

За умовами п. 6.2 договору, при простроченні оплати згідно п. 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4 покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 6.3 договору визначено, що при простроченні оплати згідно п. 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4 більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми прострочення, а також втрачають силу гарантійні зобов'язання постачальника.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що у разі несвоєчасної поставки продукції у строк встановлений п. 3.1. цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення поставки.

У разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків за даним договором (п. 2.4), срок поставки продукції збільшується відповідно до кількості днів прострочення оплати (п. 6.6. договору).

Пунктом 8.10. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань, взятих на себе сторонами.

У матеріалах справи також містяться додаткова угода №2 до договору, додаткова угода №3 до договору та додаткова угода №4 до договору.

Вказані вище додаткові угоди до договору підписані лише зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол".

Додатками (специфікаціями) до договору сторони узгодили номенклатуру та вартість обладнання, яке постачалось позивачем за первісним позовом відповідачу, зокрема, між сторонами було підписано наступні специфікації:

- №1 від 11.05.2021 на суму 9 642 528,00 грн;

- №2 від 11.05.2021 суму 23 642 496,00 грн;

- №3 від 24.05.2021 на суму 3 465 210,00 грн;

- №4 від 25.06.2021 на суму 128 808,00 грн;

- №5 від 05.07.2021 на суму 128 520,00 грн;

- №6 від 12.07.2021 на суму 120 960,00 грн;

- №7 від 09.08.2021 на суму 5 101 452,00 грн;

- №8 від 18.10.2021 на суму 7 788 600,00 грн;

- №9 від 17.11.2021 на суму 220 536,00 грн;

- №10 від 29.11.2021 на суму 851 334,00 грн;

- №11 від 09.12.2021 на суму 118 152,00 грн.

Позивачем за первісним позовом також долучено до матеріалів справи Специфікацію №10 від 20.06.2022 на суму 487 878,00 грн. Проте, вказана специфікація підписана лише з боку позивача за первісним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" виставило ТОВ "Торговий дім «Фінпром" такі рахунки на оплату обладнання:

- рахунок-фактура №СК-0000250 від 21.05.2021 на суму 4 821 264,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000224 від 11.05.2021 на суму 7 130 517,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000252 від 24.05.2021 на суму 2 079 126,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000367 від 15.07.2021 на суму 128 808,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000419 від 15.07.2021 на суму 128 520,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000408 від 12.07.2021 на суму 120 960,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000472 від 09.08.2021 на суму 2 550 726,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000593 від 18.10.2021 на суму 3 499 200,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000702 від 14.12.2021 на суму 220 536,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000703 від 14.12.2021 на суму 425 667,00 грн;

- рахунок-фактура №СК-0000704 від 14.12.2021 на суму 59 076,00 грн.

Позивач за первісним позовом зазначає, що ним на виконання умов договору було передано у власність відповідача за первісним позовом обладнання, зокрема, за такими видатковими накладними:

- №СК-0000241 від 22.07.2021 на суму 120 960,00 грн;

- №СК-0000271 від 12.08.2021 на суму 5 239 836,00 грн;

- №СК-0000284 від 27.08.2021 на суму 1 335 744,00 грн;

- №СК-0000315 від 16.09.2021 на суму 104 832,00 грн;

- №СК-0000290 від 02.09.2021 на суму 1 723 737,60 грн;

- №СК-0000301 від 07.09.2021 на суму 1 723 737,60 грн;

- №СК-0000349 від 01.10.2021 на суму 1 723 737,60 грн;

- №СК-0000351 від 05.10.2021 на суму 1 723 737,60 грн;

- №СК-0000354 від 08.10.2021 на суму 1 872 990,00 грн;

- №СК-0000379 від 22.10.2021 на суму 12 502 746,00 грн;

- №СК-0000377 від 22.10.2021 на суму 1 023 840,00 грн;

- №СК-0000378 від 22.10.2021 на суму 453 168,00 грн;

- №СК-0000411 від 11.11.2021 на суму 1 723 737,60 грн;

- №СК-0000450 від 06.12.2021 на суму 1 012 320,00 грн;

- №СК-0000452 від 08.12.2021 на суму 4 578 000,00 грн;

- №СК-0000458 від 10.12.2021 на суму 3 030 300,00 грн;

- №СК-0000459 від 13.12.2021 на суму 3 745 980,00 грн;

- №СК-0000468 від 17.12.2021 на суму 374 598,00 грн;

- №СК-0000476 від 24.12.2021 на суму 2 633 190,00 грн;

- №СК-0000024 від 09.02.2022 на суму 3 371 382,00 грн;

- №СК-0000026 від 09.02.2022 на суму 118 152,00 грн;

- №СК-0000025 від 09.02.2022 на суму 220 536,00 грн.

Вказані вище видаткові накладні підписані представниками обох сторін.

Також, позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи видаткові накладні, які не підписані представниками сторін, а саме: видаткова накладна №СК-0000033 від 23.02.2022 на суму 253 590,00 грн, видаткова накладна №СК-0000044 від 24.06.2022 на суму 236 736,00 грн, видаткова накладна №СК-0000048 від 25.07.2022 на суму 220 536,00 грн, видаткова накладна №СК-0000049 від 25.07.2022 на суму 155 376,00 грн.

Позивачем за первісним позовом до суду подані докази здійснення відповідачем за первісним позовом оплат за договором, які прийняті судом першої інстанції та враховані під час дослідження обставин обсягу та моменту проведення таких оплат за договором, а також докази обміну між сторонами документами за договором в електронному вигляді.

Позивач за первісним позовом вказує, що відповідач виконував свої грошові зобов'язання за умовами договору неналежним чином, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість за поставлене обладнання у розмірі 13 136 122,80 грн.

ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" зазначає, що ним 11.10.2022 на адресу відповідача за первісним позовом було направлено лист №75 від 06.10.2022 з документами згідно із умовами договору з проханням оформлення їх та направлення позивачу.

В якості доказів направлення вказаного вище листа позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи опис вкладення, накладну №6101304088330 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за договором в частині вчасної оплати поставленого обладнання на суму 13 136 122,80 грн стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з вимогою про стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" заборгованості в примусовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" проти позовних вимог за первісним позовом заперечувало, стерджуючи, наступне:

- договором встановлено обов'язок позивача повідомити про готовність товару, а строк остаточної оплати, за стягненням якої звернувся позивач, згідно пункту 2.2.4. договору відраховується від такого повідомлення, яке мало бути передано відповідачу одним із способів визначених пунктом 8.3 договору;

- оскільки сторони договору пов?язали остаточну оплату з повідомленням від позивача про готовність товару, а таке повідомлення не надходило то відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором;

- оскільки позивач не вчинив дії передбаченої пунктом 2.4.4. договору щодо повідомлення відповідача про готовність товару він не має права на відшкодування штрафних санкцій обрахованих ним у позові (пені, інфляції та 3% річних);

- пунктом 6.1. договору передбачений обов?язковий досудовий порядок врегулювання спору. Лист вих. №75 від 06.10.2022 доданий позивачем до позову як доказ досудового врегулювання спору таким не є. Лист є пропозицією укласти між сторонами нові додатки - специфікації на поставку нового асортименту товару та видаткових накладних на товар, що відповідачу не поставлявся;

- товар за специфікаціями не поставлявся, довіреності на отримання товару не видавалися, товар відповідно до пункту 3.4. не передавався;

- додаток - специфікація №10 та технічне завдання 11 до нього підписано сторонами 29.11.2021. Кошти оплачені повністю, згідно платіжних доручень №378 від 27.01.2022 та №553 від 31.03.2022. Обладнання за цим додатком не поставлене. На зміну додатка 10 та технічного завдання, надісланого листом №75 від 06.10.2022, покупець згоди не давав;

- позивач додав до позову копію видаткової накладної №CК-0000024 від 09.02.2022 з підписом відповідача. Обладнання за видатковою накладною №СК-0000024 відповідач не отримував, довіреності на отримання не видавав;

- направлення постачальником листом №75 від 06.10.2022 специфікацій, додаткових угод, видаткових накладних та ТТН є імітацією поставки та спробою безпідставного стягнення коштів за товар, що не поставлявся;

- відповідно до пунктів 3.3., 3.4., 4.4 договору та пункту 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов?язок передати товар у постачальника вважається виконаним після доставки обладнання на склад покупця за адресою: Київська обл., м.Васильків, вул. Гоголя, буд. 26 та підписання акту приймання-передачі;

- покупець оплатив обладнання згідно специфікацій на суму 37 711 465, 20 грн. Копії платіжних документів про оплату додані до позову та вказані по сумах у таблиці формату Al, що додається;

- згідно видаткових накладних на складі продавця покупцю передано обладнання, на суму 46 647 192, 00 грн;

- згідно актів приймання - передачі (копії додаються) постачальник доставив та передав покупцю на склад покупця обладнання на суму 31 272 804,00 грн;

- постачальник допустив не виконання (порушення) умов договору - не доставив на склад покупця та не передав покупцю обладнання на суму 15 374 388, 00 грн, з яких 6 374 607,20 грн попередньо оплачені покупцем;

- з простроченням строків поставки позивачем доставлено обладнання і товар вважається переданим покупцю в повному обсязі по додатках - специфікаціях до договору №1 від 11.05.2021, №4 від 25.06.2021, №5 від 05.07.2021, №6 від 12.07.2021;

- по додатках - специфікаціях до договору №2 від 11.05.2021, №7 від 09.08.2021 обладнання не доставлено в комплекті на склад покупця та вважається не переданим покупцю;

- по додатках - специфікаціях до договору №3 від 24.05.2021, №8 від 18.10.2021, №9 від 17.11.2021, №10 від 29.11.2021 та №11 від 09.12.2021 обладнання покупцеві на складі продавця за накладними не передавалося, про готовність товару постачальник покупця не повідомляв, довіреність на отримання обладнання не видавалася, на склад покупця не доставлялося, акт приймання - передачі сторонами не підписувався;

- монтаж обладнання, згідно технічних завдань постачальником не здійснювався.

Також у свою чергу, ТОВ "Торговий дім «Фінпром" звернувся до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою, в якій просив стягнути з позивача 17 438 381,08 грн, а саме: 5 641 622,01 грн пені за порушення строків поставки обладнання за lоговором та 11 796 759,07 грн збитків, завданих порушенням строків поставки й монтажу обладнання.

Зустрічний позов мотивовано заборгованістю ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" перед ТОВ "Торговий дім «Фінпром", що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору поставки продукції №46/21 від 11.05.2021.

Позивач за зустрічним позовом наголошує на тому, що відповідно до пунктів 3.3., 3.4., 4.4. договору та пункту 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов?язок передати товар у постачальника вважається виконаним після доставки обладнання на склад покупця за адресою: Київська область, місто Васильків, вулиця Гоголя, будинок 26 та підписання акту приймання - передачі.

Водночас, ТОВ "Торговий дім «Фінпром" оплатило обладнання згідно із специфікаціями на суму 37 711 465, 20 грн.

У зустрічній позовній заяві позивач зазначає, що згідно видаткових накладних на складі продавця, покупцю передано обладнання на суму 46 647 192,00 грн. Разом з цим, згідно актів приймання - передачі постачальник доставив та передав покупцю на його склад обладнання на суму 31 272 804, 00 грн, на підтвердження чого останній долучив до матеріалів справи:

- акт прийому-передачі обладнання до договору від 08.10.2021 на суму 6 467 148,00 грн;

- акт прийому-передачі обладнання до договору від 22.10.2021 на суму 16 186 968,00 грн;

- акт прийому-передачі обладнання до договору від 11.11.2021 на суму 8 618 688,00 грн.

Так, позивач за зустрічним позовом наголошує на тому, що не доставлено обладнання (передане на складі постачальника згідно накладних) на склад продавця та не передано йому за актами приймання - передачі на суму 15 374 388,00 грн, з яких оплаченого обладнання на суму 6 374 607, 20 грн.

Відтак, позивач за зустрічним позовом зазначає, що через недотримання строків поставки товару відповідачем за зустрічним позовом, з останнього підлягає стягненню пеня від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення у розмірі 5 641 622,01 грн, на підставі п. 6.4. договору.

Позивачем за зустрічним позовом також долучено до матеріалів справи технічне завдання №1, технічне завдання №3, технічне завдання №4, технічне завдання №5, технічне завдання №6, технічне завдання №7, технічне завдання №8, технічне завдання №9, технічне завдання №10, технічне завдання №11, технічне завдання №12. Вказані технічні завдання підписані представниками обох сторін.

ТОВ "Торговий дім «Фінпром" зазначає, що вказаними вище технічними завданнями передбачено монтаж поставленого обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол", чого останнім здійснено не було.

На переконання позивача за зустрічним позовом, укладений між сторонами договір є змішаним і містить елементи договорів поставки та підряду.

Позивач за зустрічним позовом наголошує на тому, що відповідач за зустрічним позовом істотно порушив умови договору та не здійснив монтаж обладнання, що потягнуло за собою витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" на які останнє не розраховувало.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що причино-наслідковий зв'язок між понесеними ним збитками та істотним порушенням умов договору відповідачем за зустрічним позовом полягає у тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" понесло витрати на послуги елеватора.

Так, позивачем за зустрічним позовом надано суду договір №24/09/2021-1 від 24.09.2021, що укладений між ТОВ "Торговий дім «Фінпром" (далі - поклажодавець) та ПрАТ «Попелюхське ХПП» (далі - зерновий склад), відповідно до п. 1.1. якого поклажодавець зобов?язується передати на зберігання зерновому складу зерно, та в установлений строк забрати його зі зберігання, якість якого відповідає базисним кондиціям та/або ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається в залежності від якісних показників по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов?язується прийняти таке зерно для зберігання, довести його до базисних кондицій на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

До вказаного вище договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" та ПрАТ «Попелюхське ХПП» також укладено додаткову угоду №2 та додаткову угоду №3.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що йому було надано послуги елеватора за умовами договору №24/09/2021-1 від 24.09.2021 на загальну суму 11 796 759,07 грн, на підтвердження чого надав суду:

- акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №156 від 30.09.2022 на суму 25 536,04 грн;

- акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №157 від 31.10.2022 на суму 719 990,79 грн;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №158 від 31.10.2022 на суму 4 045 802,63 грн;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №159 від 30.11.2022 на суму 3 670 219,05 грн;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №160 від 31.12.2022 на суму 3 335 210,56 грн.

На підтвердження наявності земельних ділянок, що використовуються у господарській діяльності позивача за зустрічним позовом, останній надав суду звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2022 році.

Відтак, позивач за зустрічним позовом наголошує, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" підлягають стягненню збитки у розмірі 11 796 759,07 грн, заподіяні порушенням відповідачем строків поставки та монтажу обладнання.

Вказане вище стало підставою для звернення ТОВ "Торговий дім «Фінпром" до суду з зустрічною позовною заявою.

ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" проти позовних вимог за зустрічним позовом заперечував, стерджуючи, наступне:

- умови договору не містять жодних зобов'язань щодо здійснення монтажних робіт;

- надані представником позивача технічні завдання не пов'язані з договором від 11.05.2021 №46/21, наведені у них монтажні роботи стосуються зовсім іншої номенклатури обладнання, постачання якого не входить до предмету договору;

- умовами договору визначені виключно зобов'язання щодо поставки обладнання, номенклатура якого передбачена специфікаціями до договору, будь-яких зобов'язань підряду умовами договору не передбачено;

- постачальник взяті на себе зобов'язання виконав належним чином. Всього за договором поставлено обладнання на суму 51 223 500,00 грн. Зауважень щодо поставки продукції не надходило, тоді як ТОВ "Торговий дім «Фінпром" за обладнання розрахувався частково, в загальному розмірі 37 711 455,20 грн. Заборгованість позивача за зустрічним позовом складає 13 512 034,80 грн;

- відсутність актів приймання-передачі партій продукції не може бути підставою для визнання товару не поставленим та відмови у здійсненні розрахунків за такий товар;

- приписи чинного законодавства та умови договору свідчать, що порушення покупцем строків розрахунків за обладнання відтерміновує момент виникнення у постачальника обов'язку із постачання товару до здійснення покупцем належних розрахунків;

- 3 24.06.2021 розпочалось порушення покупцем строків розрахунків, яке триває по цей час;

- порушення умов договору покупцем нівелює можливість застосування покупцем до постачальника штрафних санкцій (пені);

- витрати позивача за зустрічним позовом на оплату послуг елеватора з ПАТ «Попелюхівське хлібоприймальне підприємство» були понесені підприємством у зв'язку з тим, що ТОВ "Торговий дім «Фінпром" не уклало договору на монтаж обладнання поставленого ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за умовами договору;

- між витратами ТОВ "Торговий дім «Фінпром" на оплату послуг елеватора з ПАТ «Попелюхівське хлібоприймальне підприємство» та діями ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 625, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між сторонами за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до статті 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 693 ЦК України (попередня оплата товару) визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно із частиною 4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом першої інстанції вище, пунктом 2.4.4. договору встановлено, що четвертий платіж остаточних 20% від вартості обладнання виконується замовником впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження. Оплата здійснюється до фактичного відвантаження обладнання.

У пункті 4.2 договору вказано, що впродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання покупцем повідомлення постачальника про готовність партії продукції до відвантаження відповідно до п.3.1 договору, покупець зобов'язаний організувати приймання партії продукції та офіційно призначити відповідальну особу для здійснення приймання продукції з наданням постачальнику документів такого призначення, завірених належним чином.

Представник ТОВ "Завод елеваторного обладнання "Сокол" зазначав, що постачальником повідомлення замовника про готовність обладнання до відвантаження не здійснювалось.

Так, з урахуванням висновків Верховного Суду та обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невиконання постачальником дії, яка є необхідною для виконання зобов'язання покупцем (нездійснення повідомлення), може слугувати підставою для відстрочення обов'язку останнього (щодо здійснення четвертого платежу).

Відтак, обов'язок покупця з оплати четвертого авансового платежу, згідно із п. 2.4.4. договору, є таким, що не настав.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №1 від 11.05.2021 (додатку №1 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Спеціфікацією №1 передбачено поставка наступних позицій: 1) зерношушарка на природному газі і пропан-бутані ЗШ-5000Г - (1 шт); 2) конвеєр ланцюговий КС100Т-50 - (1 шт), 3) сектор діаметром 300 мм - (18 шт), 4) перехідник діаметром 300 мм - (22 шт). Всього обладнання на загальну суму 9 642 528,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 60 робочих днів з моменту передплати у розмірі 50%.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000250 від 21.05.2021 на суму 4 821 264,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №1 до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за Специфікацією №1 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 2 892 758,40 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 26.05.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 1 928 505,60 грн. (20% від вартості обладнання) у строк до 14.06.2021 включно (п. 2.4.2. договору);

- 2 892 758,40 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 07.07.2021 включно (п. 2.4.3. договору);

- 1 928 505,60 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом 24.05.2021 сплатив перших два авансових платежі, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.05.2021 №3946 на суму 4 821 264,00 грн.

16.07.2021 відповідач виконав третій авансовий платіж, що підтверджується платіжною інструкцією №4189 від 16.07.2021 на суму 2 892 758,40 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов п. 2.4.4. договору не здійснювалось. Доказів оплати залишку вартості обладнання в розмірі 1 928 505,60 грн суду не надано.

Однак, з долучених ТОВ "Торговий дім «Фінпром" до матеріалів справи актів прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, 22.10.2021 та 11.11.2021, які підписані та не заперечуються обома сторонами, вбачається, що за Специфікацією №1 постачальником було поставлено покупцю весь обсяг товару.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, строк оплати отриманого відповідачем за первісним позовом обладнання за Специфікацією №1 є таким що настав та, відповідно, виник обов'язок покупця оплатити отриманий товар.

Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" за Специфікацією №1 підлягає заборгованість у розмірі 1 928 505,60 грн.

Разом з цим, враховуючи факт відсутності повідомлення позивача за первісним позовом відповідача за первісним позовом про готовність товару до відвантаження, згідно п. 2.4.4. договору, позовні вимоги ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" до ТОВ "Торговий дім «Фінпром" про стягнення штрафу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за вказаною Специфікацією не підлягають задоволенню.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №2 від 11.05.2021 (додатку №2 до договору), колегія суддів зазначає наступне.

Спеціфікацією №2 передбачено поставка наступних позицій: силос з плоским дном С22П4430 - (4 шт), силос конусний С7К150.45 - (2 шт), силос конусний С4К30.45 - (3 шт), конвеєр ланцюговий КС20-5,0 - (1шт), конвеєр ланцюговий КС20-10,0 - (2шт), конвеєр ланцюговий КС20-15,0 - (9шт), конвеєр ланцюговий КС20-25,0 - (6шт), конвеєр ланцюговий КС20-30,0 - (3шт), конвеєр ланцюговий КС50-40,0 - (2шт), сектор діаметром 300 мм - (5 шт), галерея надсилосна довжиною 22 м - (4 шт). Всього обладнання на загальну суму 23 642 496,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 85 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактуру №СК-0000224 від 11.05.2021 на суму 7 130 517,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №2 до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за Специфікацією №2 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 7 092 748,80 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 14.05.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 4 728 499,20 грн. (20% від вартості обладнання) у строк до 01.06.2021 включно (п. 2.4.2. договору);

- 7 092 748,80 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 23.06.2021 включно (п. 2.4.3. договору);

- 4 728 499,20 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив три перших авансових платежі за Специфікацією №2, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.05.2021 №568 на суму 7 130 517,00 грн, платіжною інструкцією від 28.05.2021 №611 на суму 300 000,00 грн, платіжною інструкцією №620 від 02.06.2021 на суму 4 690 731,00 грн та платіжною інструкцією №4188 від 16.07.2021 на суму 6 792 748,80 грн.

Відтак, прострочка сплати третього авансового платежу становить 15 робочих днів, за період з 24.06.2021 по 15.07.2021 на суму боргу у розмірі 6 792 748, 80 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов п. 2.4.4. договору не здійснювалось. Доказів оплати залишку вартості обладнання в розмірі 4 728 499,20 грн суду не надано.

Проте, з долучених ТОВ "Торговий дім «Фінпром" до матеріалів справи актів прийому-передачі обладнання від 08.10.2021 та 22.10.2021, які підписані та не заперечуються обома сторонами, вбачається, що за Специфікацією №2 позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 19 896 516,00 грн. Судом першої інстанції встановлено, що постачальником не було поставлено покупцю силос з плоским дном С22П4430 у кількості 1 шт на суму 3 745 980,00 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, строк оплати отриманого відповідачем за первісним позовом обладнання за Специфікацією №2 є таким що настав.

Враховуючи, що відповідачем за первісним позовом за Специфікацією №2 не було сплачено четвертий авансовий платіж у розмірі 4 728 499,20 грн, а також з урахуванням недопоставленого обладнання постачальником на суму 3 745 980,00 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що існує обов'язок покупця оплатити отримане та не сплачене обладнання у розмірі 982 518, 20 грн (4 728 499,20 грн - 3 745 980,00 грн = 982 518,00 грн).

Таким чином, з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" підлягає до стягнення заборгованість за Специфікацією №2 у розмірі 982 518, 00 грн.

Враховуючи факт відсутності повідомлення позивачем за первісним позовом відповідача за первісним позовом про готовність товару до відвантаження, згідно п.2.4.4. договору, позовні вимоги ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" до ТОВ "Торговий дім «Фінпром" про стягнення штрафу за вказаною Специфікацією не підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за заявлений позивачем період на суму основного боргу у розмірі 6 792 748,00 грн, без врахування четвертого авансового платежу, оскільки відсутнє повідомлення на вимогу п. 2.4.4. договору, за Специфікацією №2 три проценти річних становлять суму 12 282,78 грн, пеня становить суму 61 413,89 грн.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.

Перевіривши розмір інфляційних втрат за період з 24.06.2021 по 15.07.2021 на суму 6 792 748,00 грн, який становить 0 грн, колегія суддів погоджується із висновком першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №3 від 21.05.2021 (додатку №3 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №3 передбачено поставка наступних позицій: скальператор СКО-200 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління - (1 шт), зерновий сепаратор ЛУЧ ЗСО-300 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління - (1 шт). Всього обладнання на загальну суму 3 465 210,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 100 робочих днів з моменту передоплати у розмірі 60% від вартості обладнання за цим договором. Залишковий платіж за обладнання у розмірі 40% від вартості обладнання за цим додатком покупець сплачує постачальнику протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення покупця про готовність обладнання до відвантаження. Тобто, в даному випадку, досліджуючи умови договору та вказаної специфікації, суд дійшов висновку, що сторони змінили умови оплати, визначені у п. 2.4. договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000252 від 24.05.2021 на суму 2 079 126,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно одатку №3 до договору.

Враховуючи вказане вище розрахунок за Специфікацією №3 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 2 079 126,00 грн (60% від вартості обладнання). Строк оплати першого авансового платежу за Специфікацією №3 не встановлений;

- 1 386 084,00 грн (40% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення покупця про готовність обладнання до відвантаження.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив в повному обсязі авансові платежі за Специфікацією №3, що підтверджується платіжною інструкцією №3947 від 24.05.2021 на суму 2 079 126,00 грн та платіжною інструкцією №1822 від 16.12.2021 на суму 1 386 084,00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов договору та Специфікації №3 не здійснювалось.

Позивач за первісним позовом нараховує пеню, інфляційні втрати та три проценти річних на суму 693 042,00 грн за період з 08.07.2021 по 16.07.2021, в межах виконання зобов'язань за Специфікацією №3, що не відповідає обставинам справи та періоду існуванню боргу за вказаною специфікацією.

Відтак, враховуючи факт відсутності повідомлення позивача за первісним позовом відповідача за первісним позовом про готовність товару до відвантаження, а також враховуючи те, що строк сплати першого авансового платежу за вказаною Специфікацією між сторонами не погоджено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" до ТОВ "Торговий дім «Фінпром" про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за Специфікацією №3 не підлягають задоволенню.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №4 від 25.06.2021 (додатку №4 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Спеціфікацією №4 передбачено поставку наступних позицій: 1) самоплив діаметром 300 мм футерований - 19м.п.; 2) сектор діаметром 300 мм футерований - 4 шт. Всього обладнання на загальну суму 128 808,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 5 робочих днів з моменту передоплати згідно умов договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000367 від 15.07.2021 на суму 128 808,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №4 до договору.

Враховуючи вказане вище розрахунок за Специфікацією №4 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 38 642,40 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 20.07.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 25 761,60 грн. (20% від вартості обладнання) у строк до 05.08.2021 включно (п. 2.4.2. договору);

- 38 642,40 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 30.08.2021 включно (п. 2.4.3. Договору);

- 25 761,60 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив в повному обсязі авансові платежі за Специфікацією №4, що підтверджується платіжною інструкцією №810 від 15.07.2021 на суму 128 808, 00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов договору за Специфікацією №4 не здійснювалось.

Позивачем за первісним позовом не завлено до стягнення заборгованості за Специфікацією №4.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №5 від 05.07.2021 (додатку №5 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Спеціфікацією №5 передбачено поставку наступних позицій: 1 самоплив діаметром 200 мм футерований - 30 м.п. Всього обладнання на загальну суму 128 520,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 10 робочих днів з моменту передоплати згідно умов договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000419 від 15.07.2021 на суму 128 520,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №5 до договору.

Враховуючи вказане вище розрахунок за Специфікацією №5 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 38 556,00 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 20.07.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 25 704,00 грн (20% від вартості обладнання) у строк до 02.09.2021 включно (п. 2.4.2. договору);

- 38 556,00 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 23.09.2021 включно (п. 2.4.3. договору);

- 25 704,00 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив в повному обсязі авансові платежі за специфікацією №5, що підтверджується платіжною інструкцією №811 від 15.07.2021 на суму 128 520,00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов договору за Специфікацією №4 не здійснювалось.

Позивачем за первісним позовом не заявлено до стягнення заборгованості за Специфікацією №5.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №6 від 12.07.2021 (додатку №6 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №6 пердбачено поставку наступних позицій: сектор діаметром 200 мм - 10 шт, перехідник діаметром 200 мм футерований - 30 шт. Всього обладнання на загальну суму 120 960,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 20 робочих днів з моменту передоплати згідно умов договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000408 від 12.07.2021 на суму 120 960,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №6 до договору.

Враховуючи вказане вище розрахунок за Специфікацією №6 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 38 288,00 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 15.07.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 24 192,00 грн (20% від вартості обладнання) у строк до 05.08.2021 включно (п. 2.4.2. договору);

- 38 288,00 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 26.08.2021 включно (п. 2.4.3. договору);

- 24 192,00 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив в повному обсязі авансові платежі за Специфікацією №6, що підтверджується платіжною інструкцією №812 від 15.07.2021 на суму 120 960,00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов договору за Специфікацією №6 не здійснювалось.

Позивачем за первісним позовом не завлено до стягнення заборгованості за Специфікацією №6.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №7 від 09.08.2021 (додатку №7 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №7 передбачено поставку наступних позицій: 1) силос з плоским дном С22П4430 - 1 шт; 2) галерея надсилосна довжиною 22 м. - 1шт, 3) норія стрічкова Н100-21,0 - 1шт; 4) перехідник діаметром 300 мм - 10 шт; 5) конвеєр ланцюговий КС100Т-15,0 - 1 шт; 6) сектор діаметром 300 мм - 12 шт. 7) самоплив діаметром 300 мм футерований - 20 м.п; 8) Майданчик перехідний на норію - 1 шт; 9) драбина вертикальна на норію - 22 м.п.; 10) засувка 300*300 з електроприводом - 4 шт. Всього обладнання на загальну суму 5 101 452,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 40 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000472 від 09.08.2021 на суму 2 550 726,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №7 до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за Специфікацією №2 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 1 530 435,60 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 12.08.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 1 020 290,40 грн (20% від вартості обладнання) у строк до 01.09.2021 включно (п. 2.4.2. договору);

- 1 530 435,60 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 22.09.2021 включно (п. 2.4.3. договору);

- 1 020 290,40 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив два перших авансових платежі за Специфікацією №7, що підтверджується платіжною інструкцією №4237 від 09.08.2021 на суму 2 550 726,00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов п. 2.4.4. договору не здійснювалось. Доказів оплати залишку вартості обладнання в розмірі 2 550 726,00 грн суду не надано.

Враховуючи вказане вище, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" підлягає заборгованість у розмірі 1 530 435,60 грн.

Разом з тим, з урахуванням факту відсутності повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, згідно п. 2.4.4. договору, позовні вимоги ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" до ТОВ "Торговий дім «Фінпром" про стягнення заборгованості за Специфікацією №7 у розмірі 1 020 290,40 грн не підлягають задоволенню.

З урахуванням умов договору, враховуючи те, що строк оплати четвертого платежу за Специфікацією №7 у покупця не настав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" до ТОВ "Торговий дім «Фінпром" про стягнення штрафу на суму боргу у розмірі 1 020 290,40 грн (четвертий авансовий платіж) не підлягають задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції, що до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" підлягає штраф у розмірі 306 087, 60 грн (1 530 435, 60 грн * 20%).

Крім того, перевіривши розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за заявлений позивачем період на суму основного боргу у розмірі 1 530 435,60 грн, колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції, що до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" підлягають три проценти річних у розмірі 55 347,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 441 266,77 грн та пеня у розмірі 590 873,70 грн.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №8 від 18.10.2021 (додатку №8 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №8 передбачено поставку наступних позицій: 1) силос з плоским дном С22П4430 - 1шт; 2) галерея надсилосна довжиною 22 м - 1шт; 3) теплогенератор на тюкованій соломі ТГТ-1500 - 1шт; 4) засувка 300*300 з ручним приводом - 1 шт; 5) конвеєр ланцюговий КС100Т-25,0 - 1шт; 6) перехідник діаметром 300 мм - 19 шт; 7) сектор діаметром 300 мм - 20 шт; 8) драбина вертикальна на норію - 26 м.п. Всього обладнання на загальну суму 7 788 600,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 70 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000593 від 18.10.2021 на суму 3 499 200,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №8 до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за Специфікацією №2 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 2 336 580,00 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 21.10.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 1 557 720,00 грн (20% від вартості обладнання) у строк до 09.11.2021 включно (п. 2.4.2. договору);

- 2 336 580,00 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 30.11.2021 включно (п. 2.4.3. договору);

- 1 557 720,00 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив перший авансовий платіж та частково другий авансовий платіж (на суму 1 162 620,00 грн) за Специфікацією №8, що підтверджується платіжною інструкцією №1404 від 19.10.2021 на суму 3 499 200,00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов п. 2.4.4. договору не здійснювалось.

Доказів оплати залишку вартості обладнання в загальному розмірі 4 283 730,00 грн (другий авансовий платіж у розмірі 395 100, 00 грн, третій авансовий платіж у розмірі 2 336 580,00 грн та четвертий авансовий платіж у розмірі 1 557 720, 00 грн) суду не надано.

З урахуванням факту відсутності повідомлення позивача за первісним позовом відповідача за первісним позовом про готовність товару до відвантаження, згідно п. 2.4.4. договору, строк оплати четвертого авансового платежу за Специфікацією №8 не настав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" до ТОВ "Торговий дім «Фінпром" про стягнення заборгованості у розмірі 1 557 720, 00 грн. не підлягають задоволенню.

Разом з цим, заборгованість за Специфікацією №8 у розмірі 2 731 680,00 грн (1 557 720,00 грн + 2 336 580,00 грн (перший та другий авансовий платіж) - 1 162 620,00 грн (часткова сплата другого платежу) підлягає до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром".

Враховуючи те, що строк оплати четвертого авансового платежу за Специфікацією №8 не настав, судом здійснено перерахунок штрафу. Так, колегія суддів погоджується з таким розрахунком суду першої інстанції, за яким до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" підлягає штраф у розмірі 545 201, 00 грн.

З розрахунків позивача за первісним позовом, вбачається, що він розраховує три проценти річних, інфляційні втрати та пеню, в тому числі, на суму боргу в розмірі 389 430, 00 грн. (що є менше суми визначеної судом, яка становить 395 100, 00 грн.) за період з 10.11.2021 по 06.12.22, що також є правом позивача.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, без урахування четвертого авансового платежу, оскільки строк його оплати не настав.

Перевіривши розрахунок першої інстанції, колегія суддів вважає правильним, що до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" підлягають три проценти річних у розмірі 80 531,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 704 987,58 грн та пеня у розмірі 949 654, 0 грн.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №9 від 17.11.2021 (додатку №9 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №9 передбачено поставка наступних позицій: перехідник діаметром 300 мм - 9шт, перехідник діаметром 300 мм футерований - 13 шт, сектор діаметром 300 мм футерований - 16 шт, самоплив діаметром 300 мм футерований 15 м.п. Всього обладнання на загальну суму 220 536, 00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 40 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000702 від 14.12.2021 на суму 220 536,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №9 до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за Специфікацією №2 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 66 160,80 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 17.12.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 44 107,20 грн (20% від вартості обладнання) у строк до 07.01.2021 включно (п. 2.4.2. договору);

- 66 160,80 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 28.01.2022 включно (п. 2.4.3. договору);

- 44 107,20 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив всі авансові платежі за Специфікацією №9, що підтверджується платіжною інструкцією №377 від 27.01.2022 на суму 220 536,00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов п. 2.4.4. договору не здійснювалось.

З розрахунків пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат позивача за первісним позовом, вбачається, що він їх розраховує, в тому числі, на суму боргу в розмірі 27 192,00 грн (що є менше суми визначеної судом, яка становить 66 160, 80 грн) за період з 18.12.2021 по 26.01.2022 та на суму боргу в розмірі 36 288,00 грн (що є менше суми визначеної судом, яка становить 44 107,20 грн) за період з 13.01.2022 по 26.01.2022, що є правом позивача.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, без урахування четвертого авансового платежу, оскільки строк його оплати не настав, погоджується із судом пешої інстанції, що до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" підлягають три проценти річних у розмірі 121,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 786,24 грн та пеня у розмірі 747, 64 грн.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №10 від 29.11.2021 (додатку №10 до договору), суд зазначає таке.

Специфікацією №10 вбачається, що в ній передбачалась поставка наступних позицій: галерея надсилосна довжиною 12 м - 1 шт, конвеєр ланцюговий КС200Т-5,0 - 1 шт, конвеєр ланцюговий КС200Т-10,0 - 1 шт, Сектор діаметром 300 мм футерований - 4 шт, суматор діаметром 300 мм футерований - 3 шт. Всього обладнання на загальну суму 851 334, 00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 40 робочих днів з моменту передплати згідно умов Договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000703 від 14.12.2021 на суму 425 667, 00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №10 до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за Специфікацією №2 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 255 400,20 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 17.12.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 170 266,80 грн (20% від вартості обладнання) у строк до 12.01.2022 включно (п. 2.4.2. договору);

- 255 400,20 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 02.02.2022 включно (п. 2.4.3. договору);

- 170 266,80 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив всі авансові платежі за Специфікацією №10, що підтверджується платіжною інструкцією №378 від 27.01.2022 на суму 400 000,00 грн та платіжною інструкцією №553 від 31.03.2022 на суму 451 334, 00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов п. 2.4.4. договору не здійснювалось.

Колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції, що до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" належить штраф у розмірі 19 515,00 грн.

Також, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, без урахування четвертого авансового платежу, оскільки строк його оплати не настав, погоджується із судом першої інстанції, що до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" підлягають три проценти річних у розмірі 938,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 986,64 грн та пеня у розмірі 6 009,56 грн.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №11 від 09.12.2021 (додатку №11 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №11 передбачено поставку наступних позицій: самоплив діаметром 200 мм - 15 м.п; самоплив діаметром 300 мм - 33 м.п. Всього обладнання на загальну суму 118 152,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 20 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Матеріали справи містять рахунок-фактури №СК-0000704 від 14.12.2021 на суму 59 076,00 грн, який виписаний позивачем за первісним позовом відповідачу на оплату обладнання згідно додатку №11 до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за Специфікацією №2 мав відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 35 445,60 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 17.12.2021 включно (п. 2.4.1. договору);

- 23 630,40 грн (20% від вартості обладнання) у строк до 13.01.2022 включно (п. 2.4.2. договору);

- 35 445,60 грн (30% від вартості обладнання) у строк до 03.02.2022 включно (п. 2.4.3. договору);

- 23 630,40 грн (20% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення підрядником замовника про готовність обладнання до відвантаження (п. 2.4.4. договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом оплатив всі авансові платежі за Специфікацією №11, що підтверджується платіжною інструкцією №376 від 27.01.2022 на суму 118 152,00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов п. 2.4.4. договору не здійснювалось.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, з урахуванням періодів нарахування заявлених позивачем за первісним позовом, а також за виключенням четвертого авансового платежу, оскільки строк його оплати не настав.

Також, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, без урахування четвертого авансового платежу, погоджується із судом першої інстанції, що до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" належать три проценти річних у розмірі 66,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 560,79 грн. та пеня у розмірі 407,87 грн.

Крім того, колегія судів зазначає, що ТОВ "Торговий дім «Фінпром" було подано заяву від 05.06.2023 про зменшення штрафних санкцій за первісним позовом на 90% .

Дослідивши вказану заяву відповідача за первісним позовом та мотиви звернення з ним, колегія суддів вважає за необхідне зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Поряд з цим, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

При цьому, неустойка має обов'язковий для учасників правовідносин характер.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Матеріали справи не свідчать, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем за первісним позовом, а також його виконання не в повному обсязі призвели до заподіянню збитків Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол".

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно зроблено розрахунок та залишок несплаченої суми заборгованості відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом складає 7 173 139,20 грн, при цьому розмір пені становить 1 609 107,06 грн, а штрафу становить 870 803,60 грн, що в загальному розмірі складає більше третини суми основного боргу.

Виходячи з обставин справи, договірних відносин між сторонами, а також з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" про зменшення штрафних санкцій та зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем за первісним позовом пені на 90%, що від суми 1 609 107, 06 грн складає 160 910,71 грн та зменшення розміру штрафу на 90% що від суми 870 803, 60 грн складає 87 080, 36 грн.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з урахуванням постанови Верховного Суду від 26.03.2024, що позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" заборгованості підлягають задоволенню частково в сумі 7 173 139,20 грн, штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 87 080,36 грн, пені підлягають задоволенню частково в сумі 160 910,71 грн, інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1 156 801,78 грн, трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 149 287, 66 грн.

Водночас, щодо вимог за зустрічним позовом колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження виконання власних договірних обов'язків з поставки постачальник надав суду товарно-транспортні накладні, а саме №89 від 22.07.2021, №101 від 12.08.2021, №104 від 27.08.2021, №120 від 16.08.2021, №107 від 02.09.2021, №112 від 07.09.2021, №132 від 01.10.2021, №134 від 05.10.2021, №136 від 08.10.2021, №176 від 24.11.2021, №164 від 04.11.2021, №172 від 15.11.2021, №160 від 29.10.2021, №7 від 01.02.2022, №168 від 11.11.2021, №181 від 06.12.2021, №182 від 08.12.2021, №183 від 10.12.2021, №184 від 13.12.2021, №186 від 17.12.2021, №188 від 24.12.2021, №9 від 09.02.2022.

Так, товарно-транспортна накладна є документом, що фіксує не порядок передачі-прийняття товару, а порядок перевезення такого товару загалом, а тому відповідний документ не є первинно-обліковим документом щодо проведеної господарської операції, як виключний доказ передачі товару саме покупцю.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 №815/3310/17 (касаційне провадження №К/9901/49561/18) зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Так, товарно-транспортна накладна передбачена для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та у разі коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, наявність відповідної накладної, враховуючи, що перевезення є лише одним з етапів поставки товару, не є належним доказом передачі товару у розпорядження покупця у передбаченому договором порядку із перевірки його за кількістю та якістю.

Отже, товарно-транспортна накладна відповідно до законодавчих положень є документом, що фіксує не порядок передачі-прийняття товару, а порядок перевезення такого товару загалом, а тому відповідний документ не є первинно-обліковим документом щодо проведеної господарської операції, як виключний доказ передачі товару саме позивачу.

Так, обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись не тільки первинними документами, а також іншими доказами, попри те ці докази мають переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Також, на підтвердження виконання обов'язків з поставки обладнання постачальник надав суду наступні видаткові накладні: №СК-0000241 від 22.07.2021, №СК-0000271 від 12.08.2021, №СК-0000284 від 27.08.2021, №СК-0000315 від 16.09.2021, №СК-0000290 від 02.09.2021, №СК-0000301 від 07.09.2021, №СК-0000349 від 01.10.2021, №СК-0000351 від 05.10.2021, №СК-0000354 від 08.10.2021, №СК-0000379 від 22.10.2021, №СК-0000377 від 22.10.2021, №СК-0000378 від 22.10.2021, №СК-0000411 від 11.11.2021, №СК-0000450 від 06.12.2021, №СК-0000452 від 08.12.2021, №СК-0000458 від 10.12.2021, №СК-0000459 від 13.12.2021, №СК-0000468 від 17.12.2021, №СК-0000476 від 24.12.2021, №СК-0000024 від 09.02.2022, №СК-0000026 від 09.02.2022, №СК-0000025 від 09.02.2022, які підписпані обома сторонами.

Разом з цим, матеріали справи містять видаткові накладні №СК-0000033 від 23.02.2022, №СК-0000044 від 24.06.2022, №СК-0000048 від 25.07.2022, №СК-0000049 від 25.07.2022, які не підписані представниками сторін.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Так, у розумінні приписів цивільного законодавства договір спрямовано на встановлення; зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні дії, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

За змістом спірних у цій справі правовідносин між сторонами укладено договір поставки продукції (обладнання), правова природа та мета якого, з огляду на приписи статей 712, 655 та 656 ЦК України, полягає у відвантаженні та переданні Заводом у власність Товариства визначеної у специфікаціях продукції.

Водночас, предметом договору зазвичай охоплюються не усі права та обов'язки, оскільки останні можуть стосуватися як умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення, і відповідно обумовлюватися вчиненням кожною із сторін передбачених договором та законом дій, спрямованих на досягнення мети, яка може бути для кожної із сторін індивідуальною.

Зокрема, продавець, укладаючи договір поставки (купівлі-продажу), переслідує мету в отриманні у власність коштів за товар, отримати який у власність та розпорядження є ціллю та метою покупця.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 664, ч. 1 ст. 667, ч. 1 ст. 668 та ч.ч. 1, 4 ст. 687 ЦК України унормовано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1. вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2. надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Зі змісту наведених норм права та їх сукупного аналізу слідує, що загальним правилом право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, попри те сторони у договорі можуть передбачити й інший момент набуття права власності на майно, зокрема право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Так, пунктом 3.4. договору сторони погодили, що продукція переходить у власність покупця в момент передачі її на складі постачальника за накладною та дорученням.

Водночас, згідно з пунктом 3.3. договору сторони узгодили такий порядок доставки/відвантаження та приймання продукції: доставка продукції здійснюється на умовах DDP склади покупця, згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, за адресою: Київська обл., м. Васильків, вулиця Гоголя, будинок, 26. Вартість доставки оплачує постачальник.

Разом з цим, п. 4.1. договору встановлено, що приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю N П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю N П-7, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.65 р. N П-6 і від 25.04.66 р. N П-7.

У пункті 4.2 договору вказано, що впродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання покупцем повідомлення постачальника про готовність партії продукції до відвантаження відповідно до п.3.1 договору, покупець зобов'язаний організувати приймання партії продукції та офіційно призначити відповідальну особу для здійснення приймання продукції з наданням постачальнику документів такого призначення, завірених належним чином.

За результатами приймання-передачі кожної партії продукції сторони підписують відповідні документи приймання-передачі партії продукції. Покупець зобов'язаний підписати надані постачальником примірники документів приймання-передачі партії продукції (з відміткою покупця про прийняття обладнання за кількістю, асортиментом та якістю, окрім прихованих недоліків), що поставлений відповідно до умов договору (п. 4.4. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Фінпром" заперечувало факт поставки обладнання іншого, крім того, яке зазначено в актах прийому-передачі обладнання.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що поставка обладнання мала відбуватись у декілька етапів.

Так, спочатку, обладнання мало бути передано на складі постачальника за видатковими накладними (п. 3.4. договору).

Наступним етапом поставки обладнання мала бути безпосередня доставка продукції постачальником на склад покупця (п. 3.3. договору). Відповідно, доказом приймання продукції покупцем на своєму складі є акт прийому-передачі обладнання (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю N П-6 Приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі, а також приймання за вагою брутто і кількістю місць продукції, що поставляється в тарі проводиться:

а) на складі одержувача - при доставці продукції постачальником;

б) на складі постачальника - при вивезенні продукції одержувачем;

в) в місці розкриття опломбованих або в місці розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів або на складі органу транспорту - при доставці і видачі продукції органом залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту.

При доставці постачальником продукції в тарі на склад одержувача останній крім перевірки ваги брутто і кількості місць може зажадати розкриття тари і перевірки ваги нетто і кількості товарних одиниць в кожному місці.

Згідно із п. 11 вказаної вище Інструкції приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

В акті приймання має бути зазначено кількість продукції, що надійшла роздільно в кожному вагоні, контейнері або автофургоні (п. 12. Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю N П-6).

Пунктом 25 вказаної вище Інструкції передбачено, зокрема, що акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в прийманні продукції за якістю. Особа, незгодна з вмістом акту, зобов'язана підписати акт з відміткою про незгоду і викласти свою думку.

Акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше ніж на наступний день після складання акту (п. 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю N П-6).

Отже, зміст вказаних вище умов підписаного між сторонами договору, у сукупності з наведеними вище нормами права та висновками щодо спірного правовідношення, дає підстави для висновку про те, що результатом виконання продавцем обов'язку з відвантаження та передання обладнання і прийняття його покупцем, є підписаний сторонами акт приймання-передачі товару (партії продукції), яким власне сторони ідентифікують як обладнання за відповідною партією, так і зауваження щодо її кількості та/або якості.

Передбачена ж пунктом 3.4. договору накладна засвідчує перехід до покупця права власності на товар, що згідно положень цього пункту відбувається на складі постачальника, попри те перехід права власності на товар у спірних правовідносинах не є тотожним поняттю відвантаженні товару покупцю, що за умовами договору обумовлюється фактичною передачею продукції у розпорядження покупця саме на його складах, а не на складі постачальника.

Тобто, у розумінні наведених вище норм закону та положень договору накладна (видаткова накладна) є лише формою товарно-розпорядчого документа, яким обумовлюється перехід права власності на продукцію та початок процедури доставки такого товару, попри те в цілях розуміння погоджених сторонами умов поставки - DDP за правилами Інкотермс 2010 вказана у пункті 3.4. накладна (видаткова накладна) не є доказом фактичного відвантаження продукції покупцю у призначеному ним місці (складах) та, відповідно, не слугує досягненню мети, яку переслідує покупець.

У розрізі зазначеного судом враховано, що умови DDP за правилами Інкотермс 2010 - це умови доставки, згідно з якими продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкой товару до місця призначення, та передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця. Зокрема продавець бере на себе відповідальність за ризики псування/втрати вантажу і витрати, пов'язані з транспортуванням і митним оформленням, до того моменту, коли покупець отримає вантаж у пункті призначення і вивантаження.

Зроблені вище висновки суду першої інстанції також ґрунтуються на аналізі як всього змісту договору, погодженого за його умовами продукції (обладнання) і її специфіки, так і початкової поведінки сторін щодо складення та підписання 08.10.2021, 22.10.2021 та 11.11.2021 актів приймання- передачі обладнання щодо відвантаження частини партій (специфікацій), якими сторони ідентифікували обладнання за специфікаціями та засвідчили відсутність взаємних претензій та зауважень.

Зокрема, погоджений договором порядок передачі товару саме по актах приймання-передачі та на складі покупця зумовлений необхідністю як у перевірці обладнання за кількістю та якістю, так і в монтажі такого обладнання та/або його підключенні/першому запуску технічним представником постачальника (пункт 5.2. щодо початку гарантії на електродвигуни).Надані ж заводом видаткові накладні не містять ані відомостей про ідентифікацію обладнання за конкретними специфікаціями, ані відомостей про прийняття покупцем обладнання у призначеному ним місці, у тому числі і з перевіркою товару за якістю/кількістю та зробленою про таку перевірку відміткою та/або відміткою про відсутністю у покупця зауважень щодо цього.

За таких обставин, у розрізі правовідносин сторін у даній справі, що склались відповідно до умов договору, вбачається, що видаткові накладні не підтверджують факт поставки обладнання покупцю на його склад, а підтверджують лише факт передачі останньому обладнання на складі постачальника.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ті продукція/обладнання, які були передані продавцем та прийняті покупцем згідно із актами приймання-передачі від 08.10.2021, 22.10.2021 та 11.11.2021, першочергово відображено у видаткових накладних, складених набагато раніше таких актів приймання-передачі - серпень-вересень, початок жовтня 2021 року, що формує у суду розумний сумнів стосовно доводів продавця про поставку/доставку (відвантаження та передачу у розпорядження) покупцю обладнання саме та виключно на підставі наданих ним видаткових накладних.

До того ж, така продукція як зерносушарка на природному газі і пропан-бутані ЗШ-5000Г, що передана покупцю згідно із актом приймання- передачі від 11.11.2021 у кількості 1 шт., відображена у видаткових накладних №№290, 301, 349, 351 та411 від 02.09.2021, 07.09.2021, 01.10.2021, 05.10.2021 та 11.11.2021 відповідно, у кількості по 0,200 шт. у кожній накладній.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що пункт 3.4. договору та пункт 3.3. у сукупності з пунктами 4.1., 4.2., 4.4. цього ж договору оперують різними поняттями, відповідно - «перехід права власності на продукцію» та «доставка/відвантаження і передача-приймання продукції», відтак договірний обов'язок Заводу, як постачальника, вважається виконаним саме у момент доставки обладнання та передачі його Товариству за актами приймання-передачі.

Вказані акти приймання-передачі за їх суттю не можуть замінювати відповідні накладні також і в сукупності з ТТН, позаяк наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов'язковою для здійснення транспортно-експедиторської діяльності.

Відповідно до п. 6.4. договору у разі несвоєчасної поставки продукції у строк встановлений п. 3.1. цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення поставки.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №1 від 11.05.2021 (додатку №1 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №1 передбачено поставку наступних позицій: зерношушарка на природному газі і пропан-бутані ЗШ-5000Г - 1 шт; конвеєр ланцюговий КС100Т-50 - 1 шт, сектор діаметром 300 мм - 18 шт, перехідник діаметром 300 мм - 22 шт. Всього обладнання на загальну суму 9 642 528,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 60 робочих днів з моменту передплати у розмірі 50%.

Матеріали справи свідчать, що позивач за зустрічним позовом 24.05.2021 сплатив перших два авансових платежі, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.05.2021 №3946 на суму 4 821 264,00 грн, тобто здійснив передплату у розмірі 50%.

Так, обладнання визначене Специфікацією №1 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 18.08.2021 включно.

Зі змісту Специфікації №1 та актів прийому-передачі обладнання і зазначеної у них інформації щодо характеристик обладнання і його кількості, за якими таке обладнання передано слідує, що:

- згідно акта прийому-передачі обладнання від 08.10.2021 покупцю передано, зокрема, сектор діаметром 300 мм у кількості 12 шт. на суму 16 416,00 грн, після чого вартість обладнання за Специфікацією №1 зменшилась на відповідну суму, що становить 9 626 112,00 грн;

- згідно акту прийому-передачі обладнання від 22.10.2021 покупцю передано, зокрема, сектор діаметром 300 мм у кількості 6 шт. на суму 8 208,00 грн, перехідник діаметром 300 мм футерований у кількості 22 шт на суму 117 216,00 грн та конвеєр ланцюговий КС 100 Т-50, 0 у кількості 1 шт. на суму 882 000,00 грн. Відтак, вартість обладнання за Специфікацією №1 зменшилась на 1 007 424,00 грн та відповідно склала 8 618 688,00 грн;

- решту товару за Специфікацією №1, а саме зерносушарку на природному газі і пропан-бутані ЗШ-5000Г у кількості 1 шт вартістю 8 618 688,00 грн передано покупцю згідно акту прийому-передачі обладнання від 11.11.2021.

За таких обставин, постачальник (відповідач за зустрічним позовом) вважається таким, що прострочив поставку товару за Специфікацією №1 з 19.08.2021 на суму 9 642 258, 00 грн, з 08.10.2021 на суму 9 626 112, 00 грн, з 22.10.2021 на суму 8 618 688,00 грн.

Так, колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме:

- з 19.08.2021 по 03.10.2021 на суму 9 642 258,00 грн, що становить 199 110, 30 грн;

- з 08.10.2021 по 21.10.2021 на суму 9 626 112, 00 грн, що становить 62 767,52 грн;

- з 22.10.2021 по 10.11.2021 на суму 8 618688, 00 грн, що становить 80 283,67 грн,

погоджується із судом першої інстанції, що до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №1 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 342 161, 49 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №2 від 11.05.2021 (додатку №2 до договору), колегія суддів зазначає наступне.

Специфікацією №2 передбачено поставку наступних позицій: силос з плоским дном С22П4430 - 4 шт., силос конусний С7К150.45 - 2 шт., силос конусний С4К30.45 - 3 шт., конвеєр ланцюговий КС20-5,0 - 1шт., конвеєр ланцюговий КС20-10,0 - 2шт., конвеєр ланцюговий КС20-15,0 - 9шт., конвеєр ланцюговий КС20-25,0 - 6шт., конвеєр ланцюговий КС20-30,0 - 3шт., конвеєр ланцюговий КС50-40,0 - 2шт., сектор діаметром 300 мм - 5 шт., галерея надсилосна довжиною 22 м - 4 шт. Всього обладнання на загальну суму 23 642 496,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 85 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Позивач за зустрічним позовом оплатив три перших авансових платежі за Специфікацією №2, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.05.2021 №568 на суму 7 130 517, 00 грн, платіжною інструкцією від 28.05.2021 №611 на суму 300 000,00 грн, платіжною інструкцією №620 від 02.06.2021 на суму 4 690 731,00 грн та платіжною інструкцією №4188 від 16.07.2021 на суму 6 792 748, 80 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №2 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 10.09.2021 включно.

Натомість, позивач за зустрічним позовом розраховує пеню за несвоєчасну поставку обладнання за вказаною Специфікацією за період з 10.09.2021 по 22.10.2021 на суму 23 642 496,00 грн.

Зі змісту Специфікації №2 та актів прийому-передачі обладнання і зазначеної у них інформації щодо характеристик обладнання і його кількості, за якими таке обладнання передано слідує, що:

- згідно акта прийому-передачі обладнання від 08.10.2021 покупцю передано, зокрема, конвеєр ланцюговий КС20-25,0 у кількості 6 шт. на суму 1 335 744,00 грн, конвеєр ланцюговий КС20-5,0 у кількості 1 шт. на суму 104 832 00 грн, силос з плоским дном С22П4430 у кількості 1 шт. на суму 3745 980, 00 грн, галерею надсилосну довжиною 22 м у кількості 1 шт. на суму 404 064, 00 грн. Так, вартість обладнання за Специфікацією №2 зменшилась на 5 590 620,00 грн та відповідно склала 18 051 876,00 грн;

- згідно акта прийому-передачі обладнання від 22.10.2021 покупцю передано, зокрема, галерею надсилосну довжиною 22 м у кількості 3 шт. на суму 1 212 192,00 грн, сектор діаметром 300 мм у кількості 5 шт. на суму 6 840, 00 грн, силос з плоским дном С22П4430 у кількості 2 шт. на суму 7 491 960,00 грн, силос конусний С7К150.45 у кількості 2 шт. на суму 1 336 896,00 грн, силос конусний С4К30.45 у кількості 3 шт. на суму 876 528,00 грн, конвеєр ланцюговий КС20-10,0 у кількості 2 шт. на суму 274 968,00 грн, конвеєр ланцюговий КС20-15,0 у кількості 9 шт. на суму 1 544 832,00 грн, конвеєр ланцюговий КС20-30,0 у кількості 3 шт. на суму 768 528,00 грн, конвеєр ланцюговий КС50-40,0 у кількості 2 шт. на суму 793 152,00 грн. Відтак, вартість обладнання за Специфікацією №2 зменшилась на 14 305 896,00 грн та становить 3 745 980,00 грн.

Доказів передачі покупцю решти обладнання за Специфікацією №2, а саме силосу з плоским дном С22П4430 у кількості 1 шт. на суму 3745 980,00 грн суду не надано.

З огляду на вище викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постачальник прострочив передачу обладнання за Специфікацією №2 з 11.09.2021 на суму 23 642 496,00 грн, з 08.10.2021 на суму 18 051 876, 00 грн, з 22.10.2021 на 3 745 980,00 грн.

Таким чином, суд здійснює розрахунок пені, з урахуванням того, що включно по 10.09.2021 у відповідача за зустрічним позовом був обов'язок поставити обладнання, а також в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме:

- з 11.09.2021 по 07.10.2021 на суму 23 642 496,00 грн., що становить 297 312,48 грн;

- з 08.10.2021 по 21.10.2021 на суму 18 051 876,00 грн., що становить 116 048,12 грн;

- з 22.10.2021 по 22.10.2021 на суму 3 745 980,00 грн., що становить 1 744,70 грн.

Відтак, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №2 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 415 105, 30 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №3 від 21.05.2021 (додатку №3 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №3 передбачено поставку наступних позицій: скальператор СКО-200 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління - 1 шт., зерновий сепаратор ЛУЧ ЗСО-300 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління - 1 шт. Всього обладнання на загальну суму 3 465 210,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 100 робочих днів з моменту передоплати у розмірі 60% від вартості обладнання за цим додатком.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом оплатив в повному обсязі авансові платежі за Специфікацією №3, що підтверджується платіжною інструкцією №3947 від 24.05.2021 на суму 2 079 126, 00 грн. та платіжною інструкцією №1822 від 16.12.2021 на суму 1 386 084,00 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №3 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 18.10.2021 включно.

Доказів передачі покупцю обладнання за Специфікацією №3 на загальну суму 3 465 210,00 грн. суду не надано.

У даному випадку, судом першої інстанції здійснено правильно розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме з 18.01.2022 по 18.01.2023 на загальну суму 3 465 210,00 грн, що становить 1349 438 22 грн.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №3 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 1 349 438,22 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №4 від 25.06.2021 (додатку №4 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №4 передбачено поставку наступних позицій: самоплив діаметром 300 мм футерований - 19м.п.; сектор діаметром 300 мм футерований - 4 шт. Всього обладнання на загальну суму 128 808,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 5 робочих днів з моменту передоплати згідно умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом оплатив в повному обсязі авансові платежі за Специфікацією №4, що підтверджується платіжною інструкцією №810 від 15.07.2021 на суму 128 808,00 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №4 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 22.07.2021 включно.

Зі змісту Специфікації №4 та акту прийому-передачі обладнання від 08.10.2021 і зазначеної у ньому інформації щодо характеристик обладнання і його кількості, слідує, що покупцю передано весь обсяг обладнання за вказаною Специфікацією, а саме сектор 300 футерований у кількості 4 шт. на суму 9 792,00 грн та самоплив діаметром 300 мм футерований у кілкості 19 шт. на суму 119 016,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції здійснено правильно розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме з 23.07.2021 по 07.10.2021 на суму 128 808,00 грн., що становить 4 446,52 грн.

Відтак, до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №4 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 4 446,52 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №5 від 05.07.2021 (додатку №5 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №5 передбачено поставку наступних позицій: самоплив діаметром 200 мм футерований - 30 м.п. Всього обладнання на загальну суму 128 520,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 10 робочих днів з моменту передоплати згідно умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом оплатив в повному обсязі авансові платежі за Специфікацією №5, що підтверджується платіжною інструкцією №811 від 15.07.2021 на суму 128 520,00 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №5 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 29.07.2021 включно.

Зі змісту Специфікації №5 та акту прийому-передачі обладнання від 08.10.2021 і зазначеної у ньому інформації щодо характеристик обладнання і його кількості, слідує, що покупцю передано весь обсяг обладнання за вказаною Специфікацією, а саме самоплив діаметром 200 мм футерований у кількості 30 шт. на суму 128 520,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції здійснено правильно розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме з 30.07.2021 по 07.10.2021 на суму 128 520,00 грн, що становить 4 042, 22 грн.

Відтак, до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №5 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 4 042, 22 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №6 від 12.07.2021 (додатку №6 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №6 передбачено поставку наступних позицій: сектор діаметром 200 мм - 10 шт., перехідник діаметром 200 мм футерований - 30 шт. Всього обладнання на загальну суму 120 960,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 20 робочих днів з моменту передоплати згідно умов договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач за зустрічним позовом оплатив в повному обсязі авансові платежі за Специфікацією №6, що підтверджується платіжною інструкцією №812 від 15.07.2021 на суму 120 960,00 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №6 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 12.08.2021 включно.

Зі змісту Специфікації №6 та акту прийому-передачі обладнання від 08.10.2021 і зазначеної у ньому інформації щодо характеристик обладнання і його кількості, слідує, що покупцю передано весь обсяг обладнання за вказаною Специфікацією, а саме сектор діаметром 200 мм футерований у кількості 10 шт. на суму 19 440,00 грн та перехідник діаметром 200 мм футерований у кількості 30 шт. на суму 101 520,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції здійснено правильно розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме з 13.08.2021 по 07.10.2021 на суму 120 960,00 грн, що становить 3 062,00 грн.

Відтак, до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №6 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 3 062,00 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №7 від 09.08.2021 (додатку №7 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №7 передбачено поставку наступних позицій: силос з плоским дном С22П4430 - 1 шт.; галерея надсилосна довжиною 22 м. - 1шт., норія стрічкова Н100-21,0 - 1шт.; перехідник діаметром 300 мм - 10 шт.; Конвеєр ланцюговий КС100Т-15,0 - 1 шт.; сектор діаметром 300 мм - 12 шт.; самоплив діаметром 300 мм футерований - 20 м.п; майданчик перехідний на норію - 1 шт.; драбина вертикальна на норію - 22 м.п.; засувка 300*300 з електроприводом - 4 шт. Всього обладнання на загальну суму 5 101 452,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 40 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом оплатив два перших авансових платежі за Специфікацією №7, що підтверджується платіжною інструкцією №4237 від 09.08.2021 на суму 2 550 726,00 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №7 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 05.10.2021 включно.

Зі змісту Специфікації №7 та актів прийому-передачі обладнання і зазначеної у них інформації щодо характеристик обладнання і його кількості, за якими таке обладнання передано слідує, що:

- згідно акта прийому-передачі обладнання від 08.10.2021 покупцю передано, зокрема, норію стрічкову Н100-21, 0 у кількості 1 шт. на суму 356 544,00 грн та самоплив діаметром 300 мм футерований у кількості 20 шт. на суму 125 280, 00 грн, у зв'язку з чим вартість обладнання за Специфікацією №7 зменшилась на відповідні суми, що склало 4 619 628,00 грн;

- згідно акта прийому-передачі обладнання від 22.10.2021 покупцю передано, зокрема, засувку 300х300 з електроприводом у кількості 4 шт. на суму 66 818,00 грн, драбину вертикальну на норію у кількості 22 м.п. на суму 41 184, 00 грн, майданчик перехідний на норію у кількості 1 шт. на суму 20 880,00 грн., сектор діаметром 300 мм у кількості 12 шт. на суму 16 416,00 грн, конвеєр ланцюговий КС100Т-15, 0 у кількості 1 шт. на суму 304 128, 00 грн, перехідник діаметром 300 мм у кількості 10 шт. на суму 20 160,00 грн, галерею надсилосну довжиною 22 м у кількості 1 шт. на суму 404 064,00 грн. Відтак, вартість обладнання за Специфікацією №7 змінилась на відповідні суми та склала 3 745 980, 00 грн.

Доказів передачі покупцю решти обладнання за Специфікацією №7, а саме силосу з плоским дном С22П4430 у кількості 1 шт. на суму 3 745 980,00 грн суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постачальник прострочив передачу обладнання за Специфікацією №7 з 06.10.2021 на суму 5 101 452 00 грн, з 08.10.2021 на суму 4 619 628,00 грн, з 21.10.2021 на суму 3 745 980,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції здійснено правильно розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме:

- з 06.10.2021 по 07.10.2021 на суму 5 101 452,00 грн, шо становить 4 752,04 грн.;

- з 08.10.2021 по 21.10.2021 на суму 4 619 628,00 грн, що становить 30 122,51 грн.

Відтак, до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №7 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 34 874,15 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №8 від 18.10.2021 (додатку №8 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №8 передбачено поставку наступних позицій: силос з плоским дном С22П4430 - 1шт.; галерея надсилосна довжиною 22 м - 1шт.; теплогенератор на тюкованій соломі ТГТ-1500 - 1шт.; засувка 300*300 з ручним приводом - 1 шт.; конвеєр ланцюговий КС100Т-25,0 - 1шт.; перехідник діаметром 300 мм - 19 шт.; сектор діаметром 300 мм - 20 шт.; драбина вертикальна на норію - 26 м.п. Всього обладнання на загальну суму 7 788 600,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 70 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач за зустрічним позовом оплатив перший авансовий платіж та частково другий авансовий платіж (на суму 1 162 620,00 грн) за Специфікацією №8, що підтверджується платіжною інструкцією №1404 від 19.10.2021 на суму 3 499 200,00 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №8 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 28.01.2023 включно.

Доказів передачі покупцю обладнання за Специфікацією №8 матеріали справи не містять.

Таким чином, судом першої інстанції здійснено правильно розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме з 31.01.2022 по 18.01.2023 на суму 7 788 600,00 грн, що становить 2 978 872,77 грн.

Відтак, до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №8 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 2 978 872,77 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №9 від 17.11.2021 (додатку №9 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №9 передбачено поставку наступних позицій: перехідник діаметром 300 мм - 9шт., перехідник діаметром 300 мм футерований - 13 шт., сектор діаметром 300 мм футерований - 16 шт., самоплив діаметром 300 мм футерований 15 м.п. Всього обладнання на загальну суму 220 536,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 40 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач за зустрічним позовом оплатив всі авансові платежі за Специфікацією №9, що підтверджується платіжною інструкцією №377 від 27.01.2022 на суму 220 536,00 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №9 мало бути поставлено на склад покупця до 25.03.2022 включно.

Доказів передачі покупцю обладнання за вказаною Специфікацією матеріали справи не містять.

Таким чином, судом першої інстанції здійснено правильно розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме з 28.03.2022 по 18.01.2023 на суму 220 536,00 грн., що становить 77 580,34 грн.

Відтак, до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №9 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 77 580,32 грн.

Щодо розгляду вимог, які стосуються Специфікації №11 від 29.11.2021 (додатку №10 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №10 вбачається, що в ній передбачалась поставка наступних позицій: галерея надсилосна довжиною 12 м - 1 шт., конвеєр ланцюговий КС200Т-5,0 - 1 шт., конвеєр ланцюговий КС200Т-10,0 - 1 шт., сектор діаметром 300 мм футерований - 4 шт., суматор діаметром 300 мм футерований - 3 шт. Всього обладнання на загальну суму 851 334,00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 40 робочих днів з моменту передплати згідно умов договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач за зустрічним позовом оплатив всі авансові платежі за Специфікацією №10, що підтверджується платіжною інструкцією №378 від 27.01.2022 на суму 400 000 00 грн та платіжною інструкцією №553 від 31.03.2022 на суму 451 334,00 грн.

Так, обладнання визначене Специфікацією №10 до договору мало бути поставлено на склад покупця до 25.03.2022 включно.

Доказів передачі покупцю обладнання за вказаною Специфікацією матеріали справи не містять.

Таким чином, судом здійснено розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме з 23.03.2022 по 18.01.2023 на суму 851 334,00 грн, що становить 299 482,97 грн.

Відтак, до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №10 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 299 482,97 грн.

Щодо розгляду вимог позивача за зустрічним позовом, які стосуються Специфікації №11 від 09.12.2021 (додатку №11 до договору), колегія суддів зазначає таке.

Специфікацією №11 передбачено поставка наступних позицій: самоплив діаметром 200 мм - 15 м.п; самоплив діаметром 300 мм - 33 м.п. Всього обладнання на загальну суму 118 152, 00 грн.

Строк поставки відповідно до цієї специфікації складає 20 робочих днів з моменту передплати згідно умов Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом оплатив всі авансові платежі за специфікацією №11, що підтверджується платіжною інструкцією №376 від 27.01.2022 на суму 118 152,00 грн.

Так, обладнання визначене вказаною Специфікацією мало бути поставлено на склад покупця до 24.02.2022 включно.

Доказів передачі покупцю обладнання за Специфікацією №11 матеріали справи не містять.

Таким чином, судом першої інстанції здійснено правильно розрахунок пені в межах визначеного позивачем за зустрічним позовом періоду, а саме з 25.03.2022 по 18.01.2023 на суму 118 152,00 грн, що становить 41 757,84 грн.

Відтак, до стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" за Специфікацією №11 підлягає пеня за несвоєчасну передачу обладнання у розмірі 41 757,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ "Торговий дім «Фінпром» про стягнення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" пені у розмірі 5 550 823, 80 грн.

Також щодо податкових накладних, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, дата отримання коштів чи дата відвантаження товарів (п. 187.1 ПКУ).

Так, накладна непрямо може свідчити лише про відвантаження товару постачальником, як документ, що виписується на підставі первинного документа на відвантаження товару і не може свідчити про отримання товару покупцем.

Крім цього, податкова накладна може складатися на дату оплати товару, якщо оплата була першою подією, і тоді вона ніяк не може підтверджувати подію отримання товару покупцем, яка ще не настала.

Cтосовно заявлених позивачем за зустрічним позовом вимог про стягення з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" збитків у розмірі 11 796 759,07 грн, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у наданих до матеріалів справи позивачем за зустрічним позовом копіях технічних завдань №1 від 11.05.2021, №3 від 21.05.2021, №4 від 25.08.2021, №5 від 05.07.2021, №6 від 12.07.2021, №7 від 26.07.2021, №8 від 03.08.2021, №9 від 17.11.2021, №10 від 18.10.2021, №11 від 29.11.2021, №12 від 09.12.2021, які підписані обома сторонами, дійсно визначено строки виготовлення та монтажу обладнання.

Разом з цим, між сторонами укладено договір поставки від 11.05.2021 №46/21. Інших договорів укладених між сторонами матеріали справи не містять.

Так, укладеним між сторонами договором не передбачено обов'язку постачальника з монтажу обладнання. Предметом договору поставки від 11.05.2021 №46/21 є виготовлення та відвантаження продукції, а не монтаж обладнання, що постачається. До суду не надано доказів зміни умов вказаного договору, які б дали суду підстави вважати, що такий договір набув особливостей договору підряду.

Крім того, за результатами дослідження Специфікацій та Технічних завдань, судом першої інстанції встановлено, що номенклатура товарів не співпадає між собою. Також, у технічних завданнях відсутнє посилання на договір поставки від 11.05.2021 №46/21.

При цьому, договір від 11.05.2021 №46/21 містить усі ознаки договору поставки, визначені у статті 712 ЦК України, проте не містить умов щодо монтажу обладнання та умов, які визначали б виконання робіт. Спірний договір не може вважатися договором підряду відповідно до положень глави 61 ЦК України. У спірному договорі не наведені конкретні монтажні роботи, які мають виконуватися щодо певного обладнання (відсутній предмет договору підряду), не визначена ціна робіт (стаття 843 ЦК України), строки виконання робіт (стаття 846 ЦК України), порядок оплати робіт (стаття 854 ЦК України), умови щодо якості виконання робіт (стаття 857 ЦК України), гарантії якості робіт (стаття 859 ЦК України), відсутні посилання на певні технічні завдання або інші додатки, які можуть уточнювати умови виконання робіт. Відтак, ані постачальник не наділений правами та обов'язками підрядника, ані покупець не наділений правами та обов'язками замовника робіт з монтажу. Наведене свідчить, що надані позивачем за первісним позовом технічні завдання жодним чином не стосуються правовідносин за договором та можуть свідчити лише про існування правовідносин, які не мали наслідком укладення певного договору на монтажні роботи, оскільки такий договір суду не надано.

Відтак, не встановлено наявність вини постачальника.

Також, відсутній один з елементів цивільно правової відповідальності - протиправної поведінки, в цьому випадку, бездіяльності в контексті виконання умов договору, оскільки ним не встановлено обов'язку постачальника з монтажу обладнання.

Відтак, відсутні будь-які причинно наслідкові зв'язки між бездіяльністю постачальника та наслідками, які в результаті цього сталися, як і відсутня сама протиправна бездіяльність чи протиправні дії. Позивач за зустрічним позовом належним чином не обґрунтував та не довів вказану обставину перед судом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для стягнення збитків з відповідача за зустрічним позовом.

Верховний суд у своїй постанові у даній справі від 26.03.2024 також дійшов висновків про те, що зобов'язання постачальника з монтажу обладнання за договором відсутнє.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Торговий дім «Фінпром" допущено порушення умов договору в частині строків проведення остаточних розрахунків, а ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" допущено порушення умов договору в частині строків поставки обладнання, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню частково, та зустрічний позов підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно у відповідності до частини 11 статті 238 ГПК України проведено зустрічне зарахування позовних вимог, у зв'язку з чим до стягнення з ТОВ "Торговий дім «Фінпром" на користь ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" підлягає заборгованість у розмірі 3176 395, 91 грн (8 727 219,71 грн (загальна сума, що підлягає до стягнення за первісним позовом) - 5 550 823, 80 грн (загальна сума, що підлягає до стягнення за зустрічним позовом).

Стосовно клопотання ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" про нарахування до моменту виконання ТОВ "Торговий Дім "Фінпром" рішення суду в частині основного боргу:

- пені за формулою: пеня = С x 2УСД x Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення);

- інфляційного збільшення боргу за формулою: ІІС = (ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 100) x (ІІ3 : 100) x... (ІІZ : 100) Де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ... , ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення;

- трьох процентів річних за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Так, зазначена стаття не надає суду повноважень у рішенні визначати про нарахування до моменту виконання інфляційного збільшення боргу, а відтак, відсутні підстави для задоволення такої вимоги позивача за первісним позовом.

Крім того, правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Однак, враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що немає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв'язку з чим вимоги позивача за первісним позовом в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, інші доводи ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та до уваги колегією суддів не приймаються з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку за вказівкою Верховного Суду у постанові від 26.03.2024, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Стосовно апеляційної скарги ТОВ "Торговий дім "Фінпром" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2025 щодо розміру понесених судових витрат, що підлягають відшкодуванню, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач за первісним позовом у заяві про ухвалення додакового рішення щодо розміру понесених судових витрат просив стягнути з ТОВ "Завод елеваторного обладнання «Сокол" на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 400 000, 00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивач за зустрічним позовом надав договір на правничу допомогу №56 від 10.07.2023, рахунок-фактуру№1 від 05.01.2023 на суму 150 000,00 грн, рахунок-фактуру №1/1 від 27.06.2023 на суму 50000,00 грн, акт приймання-передачі правничої допомоги від 27.03.2023 на суму 150 000,00 грн, акт приймання-передачі правничої допомоги від 05.06.2023 на суму 50 000,00 грн, рахунок-фактуру №56 від 10.07.2023 на суму 50 000, 00 грн, акт приймання-передачі правничої допомоги від 02.11.2023 на суму 50 000,00 грн, договір про правничу допомогу №71 від 13.11.2023, договір про правничу допомогу №1 від 05.01.2023, рахунок-фактуру №71 від 13.11.2023, акт приймання-передачі правничої допомоги від 17.11.2023 на суму 100 000,00 грн, рахунок-фактуру №21 від 09.05.2024 на суму 50 000, 00 грн, акт приймання-передачі правничої допомоги від 19.06.2024 на суму 50 000,00 грн, виписку з банку Адвокатського об'єднання «МКБ Групп».

05.01.2023 між ТОВ «Торговий Дім «Фінпром» та Адвокатським об'єднанням «МКБ Групп» укладено договір №1 про правничу допомогу, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об'єднання зобов'язується на платній основі надати правничу допомогу клієнту у суді першої інстанції по господарській справі №911/2567/22, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату обумовлений цим договором гонорар.

Згідно із п. 2.1. вказаного вище договору гонорар за правничу допомогу надану за цим договором становить 200 000, 00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі правничої допомоги від 27.03.2023 на суму 150 000 00 грн та акту приймання-передачі правничої допомоги від 05.06.2023 на суму 50 000,00 грн правнича допомога за вказаним вище договором адвокатом Миколюком М.Д. надана в повному обсязі.

10.07.2023 між ТОВ «Торговий Дім «Фінпром» та Адвокатським об'єднанням «МКБ Групп» укладено договір про надання правничої допомоги №56, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об'єднання зобов'язується на платній основі надати правничу допомогу клієнту у суду апеляційної інстанції по господарській справі №911/2567/22, а клієнт зобов'язується сплатити Адвокату обумовлений цим договором гонорар.

Згідно із п. 2.1. вказаного вище договору гонорар за правничу допомогу надану за цим договором становить 50 000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі правничої допомоги від 02.11.2023 на суму 50 000,00 грн правнича допомога за вказаним вище договором адвокатом Миколюком М.Д. надана в повному обсязі.

13.11.2023 між ТОВ «Торговий Дім «Фінпром» та Адвокатським об'єднанням «МКБ Групп» укладено договір про правничу допомогу №71, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об'єднання зобов'язується на платній основі надати правничу допомогу клієнту у суду касаційної інстанції по господарській справі №911/2567/22, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату обумовлений цим договором гонорар.

Згідно із п. 2.1. вказаного вище договору гонорар за правничу допомогу надану за цим договором становить 100 000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі правничої допомоги від 17.11.2023 на суму 100 000,00 грн. правнича допомога за вказаним вище договором адвокатом Миколюком М.Д. надана в повному обсязі.

Згідно акту приймання-передачі правничої допомоги від 19.06.2024 на суму 50 000, 00 грн правнича допомога за договором від 09.05.2023 №21 адвокатом Миколюком М.Д. надана в повному обсязі.

В матеріалах справи міститься ордер серія АІ №1621055 від 27.05.2024, виданий на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Торговий Дім «Фінпром» на ім'я адвоката Миколюка Миколи Дмитровича.

Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг), колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що розумною та співмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 120 000,00 грн.

В іншій частині заявлені витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задовленню.

Усі інші доводи та міркування сторін, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтами не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №911/2567/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписна 01.10.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Л.Г. Сітайло