Справа № 642/1985/21 Номер провадження 22-ц/814/3729/25Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
29 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду,-
Позивач КП «Харківські теплові мережі» 02.04.2021 року звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду.
Посилався на те, що КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг по централізованому теплопостачанню і підігріву гарячої води в житловому фонді м. Харкова. За період з 01.11.2017 по 28.02.2021 відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг з підігріву гарячої води для потреб гарячого водопостачання та опалення, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 64539,33 грн., також інфляційні витрати складають 4627,47 грн., 3% річних складають 2279,58 грн..
Просив суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за послуги опалення у розмірі 64539,33 грн. за період з 01.11.2017 по 28.02.2021, інфляційні витрати у розмірі 4627,47 грн., 3% річних складають 2279,58 грн. та судовий збір.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2024 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду було задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі » заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 01.11.2017 року по 28.02.2021 року в сумі 63568 грн. 31 коп..
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 1957 грн. 42 коп., понесених судових витрат, по 489 грн. 35 коп. з кожного.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення.
В доводах апеляційної скарги, зазначає, що судом першої інстанції було винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки районний суд не повинен був брати до уваги зазначені докази у зв'язку з відсутністю підтвердження надання їх іншим учасникам справи.
Акцентує увагу суду, що заборгованість за опалення та гарячу воду підлягає стягненню з трьох відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та повинна бути зменшена і складати 47637.11 грн. (56661,26 -8654,56), оскільки ОСОБА_4 є неналежним відповідачем.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідачі користуються послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються їм КП «Харківські теплові мережі» відповідно до Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року за адресою АДРЕСА_1 .
В зв'язку з тим, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та не оплачують послуги опалення, за ними утворилась заборгованість, яка за період з 01.11.2017 року по 28.02.2021 року становить 56661 грн. 26 коп.. Крім того, нараховано інфляційні витрати в сумі 4627 грн. 47 коп. та 3 % річних в сумі 2279 грн. 58 коп.
Щодо меж перегляду рішення суду
Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов'язання.
Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов'язальному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
На підставі рішення суду про стягнення боргу з солідарних боржників солідарна відповідальність покладається на відповідачів до повного погашення боргу. Відповідачі, як солідарні боржники, відповідають в межах загальної суми кредитної заборгованості.
У постанові від 03 червня 2024 року по справі № 161/8822/24 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку наявності підстав для солідарної відповідальності відповідачів/боржників, кожен з них має право висунути заперечення проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників та не засновані на особистих відносинах одного з них з кредитором. Оскарження судового рішення у повному обсязі одним з відповідачів, відповідальність якого є солідарною з іншими, та перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такого відповідача, не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Зважаючи на вище наведене судом апеляційної інстанції буде переглянуто заочне рішення суду в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що покладені на відповідачів законодавством зобов'язання щодо оплати послуг з опалення належним чином не виконувались, тому позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» є обґрунтованими.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав.
Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов'язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
За змістом частини першої статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.
Так, судом встановлено, що позивачем надано докази, що відповідачі користуються послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються їм КП «Харківські теплові мережі» відповідно до «Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року споживачі зобов'язані оплачувати за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця.
В зв'язку з тим, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та не оплачують послуги опалення, за ними утворилась заборгованість, яка за період з 01.11.2017 року по 28.02.2021 року становить 56661 грн. 26 коп. Крім того, нараховано інфляційні витрати в сумі 4627 грн. 47 коп. та 3 % річних в сумі 2279 грн. 58 коп.
Тому враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками районного суду про наявність підстав для стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з відповідачів, в межах заявленого періоду в сумі становить 56661 грн. 26 коп. та інфляційні витрати в сумі 4627 грн. 47 коп. та 3 % річних в сумі 2279 грн. 58 коп., оскільки відповідачі покладені на них як на споживачів обов'язки належним чином не виконували, за отримані послуги не сплачували.
Доводи апеляційної скарги викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді його в апеляційному порядку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2025 року.
Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ О.І. Обідіна ____________________ В.П.Пікуль