Справа № 644/9121/21 Номер провадження 22-ц/814/3714/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
29 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2023 року, за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення,-
У вересні 2021 року КП «Харківводоканал» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на їхню користь заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення за період з 01.09.2014 року по 31.08.2021 року у розмірі 88243,44 грн, з яких: 45815,95 грн за надані послуги з централізованого водопостачання; 35211, 17 грн. з централізованого водовідведення; інфляційні втрати-5118,86 грн; 3% річних - 2097, 46 грн., а також вирішити питання судових витрат.
В обгрунтування позову вказувало, що відповідачі є споживачами послуг із централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
У зв'язку із невиконанням своїх обов'язків по оплаті комунальних послуг утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів, а також вважали, що мають право на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних за спірний період.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.09.2021 в даній справі було відкрито провадження.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Орджонікідзевського районного суду м. Харкова на Київський районний суд м. Полтави.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.05.2023 справу прийнято до провадження суду.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2025 року позовні вимоги КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за отримані за адресою: АДРЕСА_1 послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2014 по 31.08.2021 в розмірі 45815,95 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2014 по 31.08.2021 в розмірі 35211,17 грн; 5118,86 грн інфляційних втрат, 2097,46 грн 3 % річних, всього - 88243 грн.44 коп.
Вирішено питання судових витрат.
02.06.2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Терещенко В.В. було подано заяву про перегляд заочного рішення, в задоволенні якої, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2025 року, було відмовлено.
Не погодившись із заочним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржено представником ОСОБА_1 - адвокатом Терещенко В.В., в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права прохають скасувати заочне рішення районного суду, а справу направити за встановленою підсудністю.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не був повідомлений про час і місце розгляду справи у зв'язку із тим, що не проживавав за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що оскільки більше 10 років проживає за іншою адресою, тому має право на застосування положень п.6 ч.1 чт. 7 Закону України “ Про житлово-комунальні послуги» щодо не нарахування комунальних послуг.
Окрім того просить застосувати строки позовної давності, оскільки в суді першої інстанції він не був повідомлений про час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості подати заяву до суду першої інстанції про застосування строків позовної давності.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Районним судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані та є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Також встановлено, що КП «Харківводоканал» в період з 01.09.2014 по 31.08.2021 надавав послуги з централізованого водопостачання та з 01.09.2014 по 31.08.2021 з централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , але плата за послуги не вносилася, внаслідок чого утворилась заборгованість вказаний період в розмірі 45815,95 грн за надані послуги з централізованого водопостачання; в розмірі 35211,17 грн за надані послуги з централізованого водовідведення.
Розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам.
Згідно розрахунку 3% річних та інфляційних витрат по заборгованості за послуги складає: 5118,86 грн інфляційних втрат, 2097,46 грн 3 % річних, всього - 88243 грн.44 коп.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що у зв'язку з порушенням обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, у відповідачів утворилася заборгованість у розмірі 81027,12 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів, а також позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком районного суду з огляду на наступне.
Щодо меж перегляду рішення суду
Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов'язання.
Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов'язальному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
На підставі рішення суду про стягнення боргу з солідарних боржників солідарна відповідальність покладається на відповідачів до повного погашення боргу. Відповідачі, як солідарні боржники, відповідають в межах загальної суми кредитної заборгованості.
У постанові від 03 червня 2024 року по справі № 161/8822/24 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку наявності підстав для солідарної відповідальності відповідачів/боржників, кожен з них має право висунути заперечення проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників та не засновані на особистих відносинах одного з них з кредитором. Оскарження судового рішення у повному обсязі одним з відповідачів, відповідальність якого є солідарною з іншими, та перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такого відповідача, не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Зважаючи на вище наведене судом апеляційної інстанції буде переглянуто заочне рішення суду в повному обсязі.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Власником закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац 7 частини першої статті першої цього Закону); споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац 14 частини першої статті першої цього Закону).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Згідно із пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 по справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно зі статтями 12, 13, 81ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачами не виконано та не надано доказів, що вони не є отримувачами послуг, відтак, мають сплатити їх вартість за встановленими тарифами, установленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг у відповідності до п.20-21 Правил №630.
Разом з тим, в суді апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що твердження скаржника про його не повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки поштові відправлення направлені за адресою проживання відповідачів поверталися до Київського районного суду м. Полтави без вручення, а також до апеляційної скарги долучено довідку про те, що ОСОБА_1 проживав за іншою адресою в період з 2008 року по вересень 2024 року, а саме: АДРЕСА_2 , що свідчить про не необізнаність останнього про розгляд справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 (провадження № 14-94цс21) зазначено, що «суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об'єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін. Проте апеляційний суд, розглядаючи справу, не перевірив, чи був відповідач ОСОБА_3 належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, та, відповідно, і не з'ясував наявність підстав для вирішення поданої ним заяви про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 акцентував увагу суду на тому, що не був повідомлений судом першої інстанції про день, час та місце розгляду справи і справу розглянуто за його відсутності. Вказані обставини є обов'язковою підставою для скасування судового рішення в силу положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України».
Враховуючи те, що відповідач не був обізнаний про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе прийняти заяву про застосування строків позовної давності.
У розумінні статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (частина перша статті 266 ЦК України).
За змістом статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно зі сталою позиції Верховного Суду, зокрема, сформованої у справі №338/467/21 від 28.02.2024, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Із огляду на викладені норми права, установивши обґрунтованість позовних вимог, за наявності заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що слід застосувати строки позовної давності та рахувати їх з 28.09.2018 року. Отже, з цієї дати позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності і підстав вважати відсутнім обов'язок відповідачів зі сплати заборгованості за спожиті комунальні послуги, апеляційний суд не вбачає.
Із огляду на викладене та враховуючи складений позивачем розрахунок заборгованості, який не спростовано відповідачами, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, нарахована за період із 28.09.2018 по 31.08.2021 у розмірі 48290,97 грн.
Стосовно підстав нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, як грошового зобов'язання, на них поширюються правила частини другої статті 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4590/19 від 07.04.2020).
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункт четвертий згаданого Порядку), що відповідає позиції Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», апеляційний суд, обраховуючи початок виникнення заборгованості із 28.09.2018 по 31.08.2021 від суми боргу постановленої до стягнення, підстав для зменшення розміру інфляційних витрат та 3% річних не вбачає.
Із огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із постановленням нового рішення про часткове задоволення позову. У задоволенні позовних вимог КП «Харківводоканал» в частині стягнення заборгованості за період із 01.09.2014 по 27.09.2018 слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.
Змінити розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам позивача (62,90%) із відповідачів на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у розмірі по 713,92 грн. із кожного; із позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за апеляційне оскарження рішення у розмірі 1010,60 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374,.376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2023 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства “ Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період із 28.09.2018 по 31.08.2021 у загальному розмірі 55507,29 грн., із них: за послугу «централізоване водопостачання» та за послугу «централізоване водовідведення» у розмірі 48290,97 грн,інфляційні втрати 5118,86 грн., 3% річних від простроченої суми 2097, 46 грн.
У задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за період із 01.09.2014 по 27.09.2018 відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.
Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на корись комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір по 713,92 грн. з кожного.
Стягнути із комунального підприємства «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1010,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2025 року.
Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ О.І. Обідіна __________________ В.П. Пікуль