Справа №359/2694/25
Провадження №2-а/760/1207/25
«30» вересня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
встановив:
у квітні 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва за ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2025 року надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 лютого 2025 року Інспектором 2 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області лейтенантом поліції Сокологорським Вадимом Сергійовичем було складено постанову серії ЕНА № 4168425 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відповідно до якої на Позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. згідно ч. 4 ст. 122 КУпАП. у зв'язку з порушенням п. 12.4 Правил дорожнього руху. Місце вчинення правопорушення: Київська область, Бориспільський р-н., автодорога Київ-Харків, 94 км. Відповідно до п. 3 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Не погоджуючись з постановою серії ЕНА № 4168425 від 28.02.2025 та користуючись правом, передбаченим ст. 288 КУпАП, вважає за необхідне звернутися до суду з даним позовом. ФАКТИЧНИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ. Згідно постанови серії ЕНА № 4168425 від 28.02.2025, Позивач, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER PRADO, номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі з окремим проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, рухався зі швидкістю 168 км/год при дозволеній швидкості руху 110 км/год. Швидкість руху вимірювалася Trucam II LTI 20/2 TC008346. У зв'язку з чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічноправових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам. Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. За п.1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9). Зі змісту спірної постанови про адміністративне правопорушення слідує, що Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП у зв'язку із порушенням ним вимог п. 12.4 ПДР України, а саме за те, що Позивач рухався зі швидкістю 168 км/год при дозволеній швидкості 110 км/год. В свою чергу, згідно п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Разом з тим, зі змісту постанови вбачається, що перевищення швидкості було здійснено поза межами населеного пункту, а отже підпадає під порушення пп. ґ п. 12 ПДР (поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/ год). Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною другою статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. В іншому випадку, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Окрім того, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають та навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia»,рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia»,- заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Таким чином, обвинувачення повинно бути конкретним і зрозумілим, а фактичні обставини чітко узгоджуватись із правовою кваліфікацією та сформульованим обвинуваченням, оскільки в іншому випадку право обвинуваченого знати, в чому він обвинувачується реалізується ним не у повній мірі. Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП. При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. З вищенаведеного вбачається, що обставини справи свідчать про те, що Позивачем не було порушено п. 12.4 ПДР. Сама лише постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 4168425 від 28.02.2025 не є беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 122 КУпАП, оскільки містить лише саме по собі описання адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17. Звертає увагу на те, що працівник патрульної поліції не має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Якщо ж поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення та посилається на них, водій має право ознайомитися з цими доказами. А якщо працівник поліції відмовився надати водію для ознайомлення такі докази, можна вважати, що таких доказів не існує. Однак, оскаржувана постанова не містить відомостей про те, що Позивач здійснив саме перевищення швидкості в межах населеного пункту, отже в оскаржуваній постанові поліцейським неправильно зазначено пункт ПДР, який порушено позивачем. Таким чином, на підставі викладеного, беручи до уваги викладені обставини, можна дійти до висновку, постанова серії ЕНА № 4168425 від 28.02.2025 підлягає скасуванню.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 02 травня 2025 року.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
30 червня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Вважає що твердження представника позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення. Під час несення служби на території обслуговування а/д МОЗ Київ-Харків-Довжанський 94 км. 28.02.2025 року екіпажем "Лемур-202" за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008346) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado» з номерним знаком НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 168 км/год при цьому перевищив максимально допустиму швидкість, чим порушив п. 12.6.ґ) ПДР. Згідно Постанови, винесеної інспектором взводу №2 роти №1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенантом поліції Сокологорським В.С., 28.02.2025 о 13 год. 53 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado» з номерним знаком НОМЕР_2 за адресою: Київська обл. а/д М03 Київ-Харків 94 км, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, рухався зі швидкістю 168 км/год при дозволеній швидкості руху 110 км/год. Швидкість вимірювалась TruCam II LTI20/20 ТС008346, портативний реєстратор 476436, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною четвертою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 1700 гривень. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Щодо правомірності притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 450-650 м. поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, СІЛА) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму AES, визначений п. 5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015, підтверджено експертним висновком виданим Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України № 04/05/02-3560 від 24.12.2020 року. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим. Правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM II. Статтею 29 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Частиною 3 вказаної статті визначено, що обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam II отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 № UA-TR/001 22 054-20 дія цього сертифікату розповсюджується на прилади із заводськими/серійними номерами зазначеними у п. 2 зворотної сторони сертифікату. Також прилад отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev.O від 26.12.2018 року. Сертифікат перевірки типу видається за результатами дослідження технічного проекту засобу вимірювальної техніки. Цей сертифікат підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту. Відповідність засобів вимірювальної техніки, що надають ринку України та/або вводять в експлуатацію, типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і застосовним вимогам Технічного регламенту має бути підтверджена через проведення однієї з процедур оцінки відповідності за модулем, наступним за модулем В, згідно з вимогами Технічного регламенту. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань було затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI20/20 TruCAM II», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером UA.TR.001. Додатково Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України Видано експертний висновок на програмне забезпечення від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3561 «TruCAM II Clip Viewer v2.0.5.1» та «ShareViewII v2.2.2.23091». Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «LTI 20-20 TruCAM II», виробництва LaserTechnologylnc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3562, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Нові LTI 20/20 TruCAM II можуть бути надані ринку та/або введені в експлуатацію в Україні тільки у разі, коли вони відповідають вимогам Технічного регламенту Згідно з наказом Мінекономрозвитку від 13.07.2016 №1161 «Деякі питання ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки», зареєстрованим в Мінюсті 03.08.2016 за №1081/29211, ДП «Укрметртестстандарт» уповноважено на ведення Реєстру затверджених типів ЗВТ (далі - Реєстр), який розміщується на веб-сайті підприємства www.ukrcsm.kiev.ua. До реєстру, зокрема, занесено тип ЗВТ - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II виробництва Laser Technology Inc., США та видано сертифікат перевірки типу №UA.TR.001 241-18, який діє до 26.12.2028. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 №193, однак така повірка може бути проведена лише після закінчення строку дії сертифікату перевірки типу, а саме після 26.12.2028 року. TruCam II відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості руху, а його встановлення стаціонарно не вимагається. TruCam II може бути стаціонарно змонтовано та використовуватися для автоматичної фіксації швидкості., але конструктивно він є ручним вимірювачем швидкості. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 № 1231-IX, який набув чинності 17.03.2021, було внесено зміни до Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням яких, частина перша статті 40 вказаного закону виглядає наступним чином - «.. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху...». Зазначене свідчить, що стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції до 17.03.2021 стосувалась виключно автоматичної фото- і відеотехніки. Проте положення вказаної статті закону в редакції після 17.03.2021 суттєво змінені та надають поліції право розміщувати по зовнішньому периметру доріг фото- і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, при цьому зазначене поширюється на технічні засоби які працюють як і в автоматичному режимі, так і не в автоматичному режимі. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31016, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 17.06.2024 р. та чинного до 17.06.2025 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM II LTI 20/20 № ТС008346, є придатним до застосування. Вся детальна інформація про TruCam II міститься в посібнику користувача, який додано на DVD-R диск. Згідно інструкції по експлуатації («Посібник користувача» міститься на ДВД-диску) та свідоцтва про повірку (до відзиву додається) вимірювач TruCAM II можна використовувати у ручному режимі. Зазначене свідчить, що лазерний вимірювач TruCAM II відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та, відповідно, може розміщуватись безпосередньо в руках поліцейського при використанні по зовнішньому периметрі дороги для виявлення та фіксування правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо перевищень встановлених обмежень швидкості руху транспортними засобами на вулично-шляховій мережі (абзац 1, 3 сторінки 4 Посібника). Лазерний вимірювач швидкості TruCam II отримав СЕРТИФІКАТ ВІДПОВІДНОСТІ затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 23.12.2020 року № UA.TR.001 22 054-20. Міжповірочні інтервали затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.102016 №1747. Відповідно до свідоцтва про повірку приладу, за результатами повірки встановлено, що прилад відповідає вимогам технічної документації на вимірювач (інструкції по експлуатації), а максимальна допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах становить ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год. Відповідно до розділу 5 Посібника (сторінка 43-44): щоб увімкнути режим швидкості необхідно увімкнути TruCAM II, перевірити чи правильні установки та чи активні значки. Використовуючи сітку прицілювання, щоб навести на номерний знак цільового автомобіля та натиснути кнопку пуску. Продовжувати натискати кнопку пуску і тримати прилад націленим на об'єкт вимірювання. Сигнал низького тону означає, що прилад намагається виміряти швидкість цілі. Низький звуковий сигнал означає помилку вимірювання. З'явиться повідомлення про помилку (сторінка 83). Високий тоновий сигнал означає, що швидкість була захоплена. Вимірювана швидкість відображатиметься на LCD-екрані та на оптичному прицілі. Прилад намагатиметься визначити швидкість цілі, доки буде натиснутою кнопка пуску. Прилад спробує зафіксувати цілі впродовж 3, 5 секунд. Інформація накопичується, доки не буде отримано достовірне вимірювання або згенероване повідомлення про помилку. Дуже важливо, щоб точка прицілу залишалася на об'єкті спостереження впродовж усього часу вимірювання. Якщо вимірювання буде нестабільним, буде згенеровано код помилки. Відповідно до розділу 12 Посібника (сторінка 83): коли прилад виявляє помилку, він відображає повідомлення про помилку замість результатів вимірювання. Аналізуючи викладене вище, слід зазначити, що LТІ 20/20 ТruСАМ II відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Таким чином, підрозділи поліції використовують вимірювач швидкості LТІ 20/20 ТгuСАМ II як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТгuСАМ II». Щодо обставин, викладених в адміністративному позові. Факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, фотознімком приладу та відео з нагрудної камери інспектора. Суду для ознайомлення надано оригінальний захищений файл №1740750724_О2200_0228_135204 з приладу ТгuСАМ II № ТС008346 ЯКИЙ зокрема містить цифрові показники які фіксує прилад. Дата 02/28/2025, Номерний знак: НОМЕР_1 , швидкість 168 км/год, час 13 год. 52 хв. 04 сек., місце - Автодорога Київ-Харків 94 км. координати місця проведення виміру широта 50*12 16. 37* N; довгота 31*40' 58. 30* Е, ліміт швидкості 110 км/год, серійний номер приладу № ТС008346, поміряна дистанція 605.1 метри до цілі. Також на підтвердження вказаних показників у паперовій формі та на DVD-R диск додаються скріншоти з TruCAM II Clip Viewer. Координати зафіксовані законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam II, та вказана адреса співпадає при перевірці загальнодоступними додатками «Google Maps», «Maps Ме», тощо. Приладом здійснено захоплення «цілі» та фіксація швидкості. Також на підтвердження вказаних показників на диск додається скріншоти №1740750724_Q2200_0228_135204 з відеоряду зафіксованого приладом. Інспектор зупинив транспортний засіб, підійшов до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 належним чином представився та повідомив суть вчиненого правопорушення. Позивач не вимагав від інспектора продемонстровати прилад TruCam II з фіксацію правопорушення, інспектор проінформував позивача з якою швидкістю він рухався, в свою чергу ОСОБА_1 не заперечував той факт, що він рухався з перевищенням швидкості руху. Весь діалог інспектора і позивача зафіксований на нагрудну бодікамеру, номер якої зазначено в фабулі постанови, а саме 476436. Звертає увагу Суду, що на відео з нагрудної камери інспектора №476436 зафіксований порядок розгляду оскаржуваної постанови. Позивача було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, скористатися будь-якими з переліченими правами позивач не виявив бажання, без заперечень Кузнецов Б.В. надав інспектору всі необхідні документи, для винесення постанови, після винесення постанови поставив свій підпис за ознайомлення з його правами та отримання копії постанови. Варто зазначити, що відповідно до лазерного вимірювача швидкості руху приладу TruCam II № ТС008346 фіксування швидкості руху з відстані 605.1 м було здійснено о 13 год. 52 хв. 04 с., з нагрудного відеореєстратора інспектора №476436 зафіксовано, що транспортний засіб позивача було зупинено о 13 год. 53 хв., також зауважує про низьку інтенсивність руху транспортних засобів. Позивач рухався в крайній лівій смузі, в свою чергу інспектор здійснив замір швидкісного руху транспортного засобу позивача, а в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу було зафіксовано числовий показник швидкості 168 км/г. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення Відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз'яснено порушнику. Додатково варто зауважити, що Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. В окремій думці у справі «Дала проти Нідерландів» від 23 серпня 1994 року суддя Матчер зазначив, що лише в особливо серйозних кримінальних справах інтереси правосуддя можуть потребувати, щоб обвинувачений завжди був присутній чи представлений, якщо необхідно, офіційно призначеним захисником, що також узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Кремцов проти Австрії» від 21 вересня 1993 року та «Пуатрімол проти Франції» від 23 листопада 1993 року. Санкція ч. 4 статті 122 КУпАП, відповіддю до якої Позивача було притягнуто до відповідальності, не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. Також зазначає, що законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу. Наведені твердження також узгоджуються з висновком суду апеляційної інстанції, який був викладений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.18 у справі № 760/10640/18, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.19 у справі № 378/183/19, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 379/78/19, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 у справі №705/1170/19 та у рішенні Кагарлицького районного суду від 24.01.2019 у справі № 368/24/19. В даному випадку, інспектор встановивши порушення Позивачем ПДР, зупинив транспортний засіб, встановив особу водія та наклав за правопорушення адміністративне стягнення в дусі дотримання ст. 23 КУпАП, щоб порушення не залишилося безкарним. Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. З боку інспектора не було порушено процедуру розгляду справи. Позивача було ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності, були також продемонстровані заміри швидкості руху транспортного засобу позивача. Щодо некоректного зазначення інспектором у фабулі постанови пункту правил слід зазначити наступне: Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до пункту 12.6 Правил дорожнього руху України: поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух зі швидкістю не більше 110 км/год. Відповідно до п. 12.6. ґ) ПДР України дозволяється рух зі швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год, а Позивач рухався зі швидкістю 168 км/год. До цього правопорушення відноситься саме пункт 12.6.ґ) ПДР. Однак під час заповнення бланку постанови інспектором в планшетному пристрої було вибрано не вірний пункт правил, тобто інспектор допустив механічну помилку, хоча на відео з нагрудного відеореєстратора 476436 інспектор вказав п.п 12.6.ґ) ПДР. Також слід зазначити, що наявність неточностей в складеній інспектором постанові, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, не може бути оцінено судом як підставу для скасування обґрунтованого рішення інспектора про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та не може бути підставою для звільнення Позивача від адміністративної відповідальності за умови допущення такого порушення. Наведені твердження також узгоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, які були викладені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 757/37173/17-а. Вказані Позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо Позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження № К/9901/50453/18), постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18). Відповідач при винесенні Постанови діяв відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395: у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Під час розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував той факт, що дійсно рухався з перевищенням швидкісного режиму. Про що свідчить відеозапис з нагрудної камери інспектора 476436. Інспектор вказав швидкість з якою рухався ОСОБА_1 , а саме 168 км/год, в свою чергу ОСОБА_1 без заперечень надав посвідчення водія та свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу. Також варто зазначити, що ОСОБА_1 отримав копію постанови №ЕНА 4168425 від 28.02.2025, про що свідчить його підпис. Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що поліцейський взводу №2 роти №1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДТТТТ лейтенант поліції Сокологорський В.С. під час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення постанови ЕНА № 4168425 від 28.02.2025 р. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, жодним чином не порушив права позивача, а оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП є обґрунтованою та законною, а також є такою, що не підлягає скасуванню. Також слід зазначити, що відповідно до витягу з ІПНП постанову серії ЕНА№4168425 від 28.02.2025 року сплачено 05.05.2025 року в подвійному розмірі, оскільки було відкрито виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 ВДВС у місті Харків ВП №77700831, (витяг 1 про сплату додається). Відтак, твердження представника позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам та не підлягають задоволенню Судом. Також вищенаведене дає підстави вважати, що Позивач звернувся з позовною заявою до суду не з метою захистити свої порушені права та інтереси, а з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Проте сама незгода Позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності та скасування постанови. З врахуванням наведеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4168425, 28.02.2025 13:53:03 АВТОДОРОГА КИЇВ ХАРКІВ 94КМ водій керуючи тз на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, рухався зі швидкістю 168 км/год при дозволеній швидкості руху 110 км/год. Швидкість вимірювалась Trucam II LTI 20/2 0 TC008346. портативний реєстратоp 476436, відео з Trucam TC008346, чим порушив п. 12.4. ПДР Порушення швид. режиму в населених пунктах, Стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч.4, транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER PRADO KA3641 РС КУЗНЕЦОВ БОГДАН ВАДИМОВИЧ (а.с. 9).
Також, у розділі 7 Постанови «До постанови додаються» зазначено: відео.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 ст. 122, яка передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Судом досліджено фото (роздруківки) з камери TruCam №ТС008346, засвідчені належним чином представником відповідача, на яких зафіксовано автомобіль державний номерний знак НОМЕР_1 , швидкість: 168 км/год, встановлений ліміт швидкості: 110 км/год, Автодорога Київ Харків 94, дата 28.02.2025 року,час 13:52:04 (а.с. 41).
На оптичному диску, доданому відповідачем до відзиву на позовну заяву, судом досліджено файли: відео та фото фіксації порушення транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER PRADO д.н.з. НОМЕР_1 , а саме рух його по автодорозі Київ Харків зі швидкістю 168 км/год. при встановленому ліміті швидкості 110 км. /год.
Як вбачається з зазначених відеофайлів, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснено з дотриманням норм КУпАП.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31016 від 17 червня 2024 року, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», чинного до 17 червня 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam ІІ №ТС008346, виробництва Laser Technology Inc., США, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +-2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с. 43).
Судом також досліджено наданий відповідачем Сертифікат відповідності щодо LТІ 20/20 TruCam ІІ від 23.12.2020 року (а.с. 44), Сертифікат перевірки типу щодо LТІ 20/20 TruCam ІІ, виробник Laser Technology Inc., від 26.12.2018 року, дійсний до 26.12.2028 року (а.с. 46 - 48), Експертні висновки Адміністрації Держспецзв'язку щодо лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam ІІ, виготовленого компанією Laser Technology Inc. від 24.12.2020 року (а.с. 49 - 51), лист ДП "Укрметртестстандарт" щодо надання роз'яснення (Вих. №28-10/139 від 21.12.2020 року) (а.с. 52), лист Мінекономрозвитку щодо надання інформації з питань метрології та технічного регулювання (Вих. № 3423-0778165-08 від 23.02.2019 року) (а.с. 53 - 55), керівництво по TruCam, посібник користувача TruCam, з яких вбачається законність та правомірність використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam ІІ №ТС008346 на території України.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. ; згідно до п. 12.6. - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Як вбачається з Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4168425 від 28.02.2025 року, притягнення водія до адміністративної відповідальністю було спричинено порушення ПДР, а саме: «водій керуючи тз на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, рухався зі швидкістю 168 км/год при дозволеній швидкості руху 110 км/год.».
Таким чином, оскаржувана Постанова містить у собі чітке формулювання порушення за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Частиною 4 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на транспортному засобі TOYOTA LAND CRUISER PRADO д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено рух зі швидкістю 168 км./год. при дозволеній швидкості 110 км. / год.
Таким чином, матеріал справи містять докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Позивач у позовній заяві зазначав, що постанова містить у собі посилання на п.12.4. ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, однак, відповідно до постанови вимірювання швидкості здійснювалось поза межами населеного пункту, що підпадає під дію пп. ґ п. 12.6 ПДР. З врахуванням чого вважає, що оскільки ним не було порушено п.12.4 ПДР, постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що 28.02.2025 13:53:03 АВТОДОРОГА КИЇВ ХАРКІВ 94КМ водій керуючи тз на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, рухався зі швидкістю 168 км/год при дозволеній швидкості руху 110 км/год. Швидкість вимірювалась Trucam II LTI 20/20 TC008346, портативний реєстратоp 476436, відео з Trucam TC008346,
Суд зважає на те, що лазерний вимірювач швидкості Trucam II LTI 20/20 TC008346 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. (в діапазоні від 2 км/год на 200 км/год).
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Суд зазначає, що прилад Тrucam II LTI 20/20 TC008346 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
Проведення повірки вказаного приладу передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31016, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 TC008346, прилад відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, строк дії свідоцтва до 17 червня 2025 року.
Також можливість використання виробу TruCam LTI 20/20, виробництва Laser Technology Inc., підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертних висновків, в яких зазначено, зокрема, про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS, визначеного п.5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 1 статті 121 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Суд звертає увагу, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до відповідальності. Помилкове зазначення відповідного пункту ПДР у самій постанові, з врахуванням зазначення формулювання обвинувачення, яке відповідає обставинам справи, не може вважатись наявністю невизначеності у постанові з приводу вчиненого адміністративного правопорушення для особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
Крім того, матеріали справи містять у собі відеофайл, яким зафіксовано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності з якої вбачається, що працівником поліції було роз'яснено позивачу права, передбачені КУпАП, суть вчиненого правопорушення, процедуру оскарження винесеної особи та інше. Таким чином, підстав вважати, що зазначенням помилково пункту ПДР було порушено права особи позивача, що призвело до протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності судом не встановлено.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб'єктами владних повноважень. У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення суб'єктом владних повноважень судом встановлено не було.
Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами та використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням, закріпленим в статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.
Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Наразі, беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що вчинення позивачем порушення ПДР за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності підтверджено належними і допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4168425 від 28.02.2025 року винесена правомірно.
Відповідно до статті 247 КУпАП , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно до п. 4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 9, 222, 245, 276, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Суддя І.О. Тесленко