П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35481/23
Перша інстанція суддя Потоцька Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про проходження публічної служби,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, а саме:
- визнання протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 13 о/с від 16 листопада 2023 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-184647), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області з 21 листопада 2023 року;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо невиплати грошового забезпечення лейтенанту міліції ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому сектору карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області за період з 11 вересня 2023 року по 20 листопада 2023 року;
- стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області суму грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 11 вересня 2023 по 16 листопада 2023 року;
- стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 листопада 2023 року по день ухвалення рішення у справі;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягала у не вирішенні питання про прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України, відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та видати відповідний наказ з даного приводу;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України, відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та видати відповідний наказ з даного приводу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, належним чином не досліджено обставин звільнення позивача зі служби в органах МВС, зокрема, численних спроб позивача продовжити службу в органах Національної поліції, що виразилось у поданні відповідних рапортів до моменту його звільнення зі служби.
Також, апелянт зазначає про те, що Головним управлінням МВС України в Одеській області безпідставно направлялась кореспонденція за місцем його реєстрації, а не за його фактичним місцем проживання, чим порушено процедуру звільнення позивача зі служби.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано висновків щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
З іншого боку, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення позову без задоволення,
Крім того, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області та позивачем подано свої додаткові письмові пояснення щодо обставин даної справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
При цьому, 31 січня 2008 року видано наказ ГУМВС України в Одеській області №41 о/с про звільнення з 31 січня 2008 року у запас Збройних Сил України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 .
Підставою для прийняття даного наказу був наказ ГУМВС України в Одеській області № 65 від 28 січня 2008 року «Про надзвичайну подію в Хмельницькому ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області та покарання винних».
Між тим, 13 жовтня 2014 року Малиновським районним судом м. Одеси винесено вирок, залишений без змін ухвалою Апеляційною суду Одеської області від 25 грудня 2014 року, згідно якого ОСОБА_1 в пред'явленому йому звинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у скоєнні злочину.
В свою чергу, 27 квітня 2015 року позивач звернувся до ГУМВС України в Одеській області із заявою, в якій просив відновити усі його порушені права, завдані незаконним звільненням, скасувати накази ГУМВС України № 65 від 28 січня 2008 року та № 41 о/с від 31 січня 2008 року, в частині його звільнення, поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
Листом № 31/8-Т-33 від 02.06.2015 року ОСОБА_1 надано відповідь, якою у задоволенні заяви відмовлено.
При цьому, 15 квітня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року, у справі № 815/3447/15, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 65 від 28.01.2008 року «Про надзвичайну подію в Хмельницькому ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області та покарання винних», яким старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №41 о/с від 31.01.2008 року про звільнення з 31.01.2008 року у запас Збройних Сил України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 31.01.2008 року;
- стягнуто з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за один рік, у розмірі 20616,00 грн. (двадцять тисяч шістсот шістнадцять грн.);
- допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 31.01.2008 року та в частині стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за один місяць, в розмірі 1718,00 грн. (одна тисяча сімсот вісімнадцять грн.).
В свою чергу, 01 листопада 2016 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - змінено, виклавши абзац 5 її резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 17161,26 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят одна грн. 26 коп.)».
В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - залишено без змін.
Ухвалою суду у справі № 815/3447/15 від 21 серпня 2023 року у задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання відмовлено.
Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі №815/3447/15, з урахуванням змін, внесених до неї постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі від 01 листопада 2016 року.
Цією ухвалою встановлено, що 05 вересня 2022 року Одеським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи, а саме про:
- поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 31 січня 2008 року;
- стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 17161,26 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят одна грн. 26 коп.).
До ГУМВС України в Одеській області із заявою про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року, у справі №815/3447/15 ОСОБА_1 звернувся 12.10.2022.
Наказом Головного управління МВС України в Одеській області №11 о/с від 11 вересня 2023 року «По особовому складу», наказано поновити лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-184647) на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, з 31 січня 2008 року та сплатити на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 17161, 26 грн.
В свою чергу, 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім'я Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, в якому в зв'язку з ліквідацією ГУМВС України в Одеській області просив звільнити його з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи організації) згідно з положенням №114, у зв'язку з виявленням бажанням проходити службу в Національної поліції України.
Згідно відповіді № 9/9274 від 11 жовтня 2023 року, за підписом керівника ліквідаційної комісії позивачу повідомлено, що його рапорт за вх. ЛК від 02 жовтня 2023 року щодо звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на службу в поліцію, ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Одеській області розглянутий та повідомлено, що у зв'язку із відсутністю у Ліквідаційної комісії відомостей про погодження прийняття позивача на роботу (службу) до будь-якого органу Національної поліції, рапорт позивача не може бути задоволений.
Крім того, 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подано до Головного управління Національної поліції в Одеській області заяву про прийняття до поліції та призначення на посаду старшого оперуповноваженого будь якого структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Одеській області заяву. У заяві вказано, що позивач погоджується на призначення як на вищу, так і на нижчу посаду, чи призначення до патрульної служби поліції особливого призначення (міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
У відповідь на вказану заяву Головним управлінням Національної поліції в Одеській області складено лист № 9/Т-1821 від 20 жовтня 2023 року, в якому вказано таке:
«Запит, який надійшов до управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області за вх. T-1821 від 03 жовтня 2023 року в межах компетенції розглянуто.
Повідомляємо, що порядок прийому на службу в поліції врегульовано розділом VI Закону України «Про Національну поліцію» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 грудня 2015 року №1 631 «Про організацію добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських».
Відповідно до вимог ст. 73 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські, які вперше прийняті на службу в поліції, з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, зобов'язані пройти первинну професійну підготовку за відповідними освітніми програмами (планами), затвердженими Міністерством внутрішніх справ України.
У зв'язку із чим, радимо Вам відслідковувати інформацію зовнішньому вебпорталі nabir.np.gov.ua щодо оголошення конкурсних на відборів на зайняття вакантних посад в підрозділах Головного управління Національної поліції в Одеській області, з подальшою участю у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національну поліцію», та Типовим порядком проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, затвердженим наказом МВС України від 25 грудня 2015 року №1631.».
Також судом встановлено, що листом від 20 вересня 2023 року № 9/8451 на адресу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 направлене попередження про наступне звільнення та повідомлення про неможливість працевлаштування.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 13 о/с від 16 листопада 2023 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-184647), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Хмельницького відділу міліції Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області, звільнено з органів внутрішніх справ.
В свою чергу, вважаючи порушеними свої трудові права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в задоволенні позову, так як у межах спірних правовідносин позивача правомірно звільнено зі служби в органах МВС, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
При цьому, ЗУ «Про Національну поліцію» набрав чинності 07 листопада 2015 року.
В свою чергу, згідно п. 9 розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Згідно п. 10 розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію», працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно п. 11 розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію», перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.
Відповідно до пп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
З іншого боку, згідно ч. 1 ст. 53 ЗУ «Про Національну поліцію», інформація (оголошення) про вакантні посади в поліції і про проведення конкурсу оприлюднюється відповідно до цього Закону і Типового порядку проведення конкурсу на офіційному веб-порталі центрального органу управління поліції, відповідного територіального органу (закладу, установи) поліції.
Згідно ч. 3 ст. 53 ЗУ «Про Національну поліцію», строк подання документів для участі в конкурсі не може становити менше 10 та більше 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про проведення конкурсу.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі, зокрема є перевірка правомірності наказу Головного управління МВС України в Одеській області № 13 о/с від 16 листопада 2023 року, яким позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі положень п. 10 та п. 11 розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію», відповідно до пп. «г» п. 64 Положення №114 (через скорочення штатів).
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення позову без задоволення, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку із скороченням штатів та неврахування згоди (вимог) позивача щодо призначення його на рівнозначну посаду в органах Національної поліції, відповідно до посади яку він займав в органах внутрішніх справ до звільнення, без проходження конкурсного відбору.
Між тим, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про Національну поліцію» вбачається, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому орган (закладі, установі) поліції.
Таким чином, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ЗУ «Про Національну поліцію» опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року № 141-142.
Тобто, враховуючи дату опублікування та набрання чинності ЗУ «Про Національну поліцію», тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом України «Про Національну поліцію», могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06 листопада 2015 року.
Між тим, враховуючи, що спірні правовідносини виникли вже після закінчення трьохмісячного строку, встановленого ЗУ «Про Національну поліцію», на законодавчому рівні визначено інший порядок прийняття на службу до поліції - виключно на конкурсній основі.
Таким чином, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що після поновлення позивача на посаді на підставі судового рішення, ураховуючи наведені приписи ЗУ «Про Національну поліцію», відповідачі були позбавлені можливості призначити позивача на відповідну посаду в органах Національної поліції без конкурсного відбору.
Вказаний висновок щодо застосування норм матеріального права відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2023 року (справа № 600/7473/21-а).
Аналогічним чином, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у не вирішенні питання про прийняття позивача на службу до Національної поліції України, відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію».
З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що у межах спірних правовідносин підлягають врахуванню виключно висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 грудня 2023 року (справа № 640/20009/18).
В даному випадку, як вже зазначалось вище, обставини даної адміністративної справи та вищезгаданої адміністративної справи № 600/7473/21-а, висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у якій застосовано судом першої інстанції у даній справі, є ідентичними.
З іншого боку, щодо порушених у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року (справа № 640/20009/18) питань можливості подальшого працевлаштування працівника органів внутрішніх справ, без його звільнення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
В даному випадку, у спірних відносинах питання попередження працівників органів внутрішніх справ про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів урегульовано п. 8 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію», який є спеціальним законом, зокрема по відношенню до Кодексу законів про працю України.
Таким чином, положення ЗУ «Про Національну поліцію» по відношенню до трудового законодавства у спірних правовідносинах є пріоритетними.
Вказаний висновок щодо застосування норм матеріального права відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 січня 2025 року (справа № 826/26667/15).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених саме у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року (справа № 600/7473/21-а).
З іншого боку, щодо доводів апелянта про те, що Головним управлінням МВС України в Одеській області безпідставно направлялась кореспонденція за місцем його реєстрації, а не за його фактичним місцем проживання, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно ч. 10 ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Так, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
При цьому, громадяни України зобов'язані зареєструвати адресу місця свого проживання у разі фактичної зміни адреси свого проживання.
В свою чергу, як вбачається із зібраних матеріалів у справі та наданих позивачем пояснень, останній не проживав за зареєстрованим місцем проживання.
З іншого боку, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, суб'єкт владних повноважень вів офіційне листування з позивачем саме за зареєстрованим місцем проживанням.
Таким чином, колегія суддів вважає, що невиконання позивачем вищевикладених вимог законодавства щодо реєстрації свого місця проживання, яке унеможливило вручення йому поштової кореспонденції, з незалежних від суб'єкта владних повноважень причин, може нести негативні наслідки лише для самого позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову порушень вимог матеріального і процесуального права не допущено.
Щодо повідомлених сторонами обставин припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та необхідності його заміни на правонаступника, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно ст. 240-1 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
З аналізу зазначеної норми права вбачається, що у випадку підтвердження факту звільнення працівника без законної підстави, або з порушенням встановленого порядку, без можливості поновлення його на попередній роботі через ліквідацію підприємства, установи, організації, орган, суд може зобов'язати правонаступника відповідного роботодавця виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Між тим, як зазначено вище, звільнення позивача з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області відбулось правомірно, без порушення законодавства, а тому відсутні підстави для встановлення правонаступництва та зобов'язання такого правонаступника вчиняти будь-які дії на виконання судового рішення у даній справі.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що за умови залучення Головного управління Національної поліції в Одеській області, який також є процесуальним правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, у якості відповідача по даній справі, заявлені позовні вимоги позивача можуть бути вирішенні з урахуванням приписів ст. 240-1 КЗпП України.
Таким чином, припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за умови підтвердження правомірності звільнення позивача зі служби, не створює додаткових зобов'язань для Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Між тим, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук