Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 вересня 2025 року справа № 520/24714/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Ширант А.А.,
за участі секретаря судового засідання Кравчинської В.М.,
представника позивача Лаврової В.В.,
представника відповідача Шапошника С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду через свого представника - Лаврову В.В. з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №0/22151/2420 від 24.04.2024 та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання
Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач 20.09.2024 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву.
Позивач 25.09.2024 через систему "Електронний суд" надав відповідь на відзив.
Відповідач 30.09.2024 через систему "Електронний суд" надав заперечення на відповідь відзив.
Відповідач 03.10.2024 через систему "Електронний суд" надав заяву про заперечення проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач 04.10.2024 через систему "Електронний суд" надав додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 20.11.2024 Клопотання позивача - задоволено. Розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 11.12.2024 об 16 год. 00 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, зал судового засідання № 21.
У судове засідання призначене на 11.12.2024 об 16 год. 00 хв. з'явились представники позивача та відповідача. У зв'язку з тим що у представника відповідача відсутні документи на підтвердження повноважень судом оголошено перерву у судовому засіданні до 19.12 на 14:00.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території м. Харкова, судове засідання, призначене на 19.12.2024 , по справі №520/24714/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було перенесено на 29.01.2025 об 14:00.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території м. Харкова, судове засідання, призначене на 29.01.2025 о 14:00, по справі №520/24714/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було перенесено на 26.02.2025 о 14:00.
У зв'язку із знаходженням судді Ширант А.А. у щорічній відпустці з 24 лютого 2025 року по 09 березня 2025 року, судове засідання, призначене на 26.02.2025 об 14:00, по справі №520/24714/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було перенесено на 03.07.2025 о 12:00.
У зв'язку із знаходженням судді Ширант А.А. у щорічній відпустці з 03.07.2025 по 04.07.2025, судове засідання, призначене на 03.07.2025 о 12:00, по справі №520/24714/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було перенесено на 31.07.2025 о 12:00.
У судове засідання призначене на 31.07.2025 о 12:00 з'явились представники позивача та відповідача. Судом оголошено підготовче судове засідання закритим і ухвалено призначити справу до розгляду. Призначено наступне судове засідання на 16:00 20.08.2025.
У судове засідання призначене на 16:00 20.08.2025 з'явились представники позивача та відповідача. Сторонами надані усні пояснення у справі. Судом досліджені письмові докази у справі. Судом оголошено перерву у судовому засіданні Призначено наступне судове засідання на 16:00 24.09.2025.
У судове засідання призначене на 16:00 24.09.2025 з'явились представники позивача та відповідача. Під час судового засідання судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, 25.09.2024 по 28.09.2024, з 14.11.2024 по 15.11.2024 суддя перебувала у відрядженні, з 23.09.2024 по 24.09.2024, 13.11.2024, 31.12.2024, з 24.02.2024 по 09.03.2025, з 11.03.2025 по 16.03.2025, з 31.03.2025 по 02.04.2025, з 07.04.2025 по 18.04.2025, з 02.06.2025 по 10.06.2025, з 21.07.2025 по 25.07.2025 суддя перебувала у щорічній відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024, 27.01.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, 28.02.2025 суддя перебувала на навчанні, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 25.02.2025 по 28.02.2025 та з 01.03.2025 по 10.03.2025, 17.03.2025 по 19.03.2025, з 07.04.2025 по 25.04.2025 суддя перебувала на лікуванні, у відпустці з 02.06.2025-10.06.2025, 03.07.2025-04.07.2025, 21.07.2025-25.07.2025, 06.08.2025-08.08.2025, 25.08.2025-27.08.2025, 15.09.2025-17.09.2025 - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки, навчання та лікування.
Позиція позивача
Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки останнє не відповідає принципу дії норми права у часі.
Так, позивачем у 2023 році у період перебування на 2 групі єдиного податку, у січні 2023 року, позивачем було отримано дохід у розмірі 5 393 250 грн. Іншого доходу у 2023 році не отримував, тобто, на час отримання позивачем доходу, він не перевищив обсяг доходу визначений п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.
Натомість, відповідач, при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення посилався на підпункт 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, в редакції Закону № 3219-ІХ, який набув чинності 01.08.2023.
Як зазначає позивач, законодавчі зміни, які відбулись після отримання позивачем доходу, не можуть бути підставою для збільшення податкового зобов'язання відповідно до підпункту 1 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України.
У зв'язку з наведеним позов просив задовольнити.
Заперечення відповідача
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та зазначає, що в ході проведення камеральної перевірки показників податкової декларації встановлено перевищення позивачем обсягу доходу, визначеного у п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ для платників єдиного податку 2 групи, та не зазначення в податковій декларації податкового зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків (рядок 04, 09, 12, 14.1, 14) з суми перевищення обсягу доходу, визначеного пп. 914.3 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Вказує, що Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ внесені доповнення до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ. Відповідно до підпункту 91.4.3 пункту 91 цього підрозділу у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Позивач не перебував на особливих умовах 6 місяців в 2023 році. Отже, граничний обсяг доходу становить 2793900,00 грн. (5587800 : 12міс. х 6 міс.), сума перевищення становить 2599350,00 грн. ( задекларована сума доходу 5393250,00 грн. - граничний обсяг доходу 2793900,00 грн.).
Обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 46.73. - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
25.03.2024 відповідачем проведено камеральну перевірку показників податкової декларації позавача як платника єдиного податку фізичної особи-підприємця. За результатами цієї перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки №11569/20-40-24-20-06 від 25.03.2024 (далі - Акт перевірки), Т. 1, а.с. 10-13.
В ході проведення камеральної перевірки показників податкової декларації платника єдиного податку встановлено, що оскільки позивач у 2023 році протягом 6 місяців не застосовував особливості оподаткування, визначені підпунктом 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, та з 1 серпня 2023 року перейшов на сплату єдиного податку другої групи за ставкою 20 відсотків, граничний обсяг доходу для такого платника на 6 місяців до кінця 2023 року становитиме 2793900,00 грн (5587800 грн./12 міс. х 6 міс.). Відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку за 2023 рік загальний обсяг доходу за 2023 рік становить 5393250,00 грн., отже сума перевищення обсягу доходу становить - 2599350,00 гривень.
Враховуючи зазначене, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1 пункту 293.4, підпункту 2 пункту 293.8 статті 293, пункту 295.7 статті 295, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу XIV ПК України, а саме: не декларування податкового зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" ПК України для платників, які протягом 2023 звітного року застосували особливості оподаткування, встановлені п.9 цього підрозділу Кодексу, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по єдиному податку на суму 389902,50 грн.
За наслідками перевірки, на підставі акту перевірки, відповідно до зазначених порушень, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 за №0/22151/2420, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб - 389902,50 грн., та визначено суму штрафних санкцій - 38990,25 грн., Т. 1, а.с. 14.
Не погодившись із прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № 0/22151/2420 від 24.04.2024, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення
У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.ч.1-2 ст. 77 КАС України).
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Норми права, які застосовує суд: нормативні акти та судова практика та висновки суду
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено Главою 1 "Спрощена Система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV ПК України.
В силу приписів п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п.у 291.4 ст. 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
- електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;
- не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;
- обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:
- здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
- провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
- не використовують працю найманих осіб;
- членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
- площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.
Станом на 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становила 6700,00 грн, а отже граничний обсяг доходу платника податку 2 групи на спрощеній системі оподаткування становив 5587800,00 грн (6700*834); платника податку 3 групи на спрощеній системі оподаткування - 7818900 грн (6700*1167).
Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником єдиного податку:
- з 01.01.2023 по 01.02.2023 - 2 групи за ставкою податку 20%;
- з 02.02.2023 по 31.07.2023 - 3 групи за ставкою податку 2%;
- з 01.08.2023 по 31.12.2023 - 3 групи за ставкою податку 20%.
Позивач вказує, що з 01.01.2023 по 01.02.2023 на розрахункові рахунки позивача надійшли грошові кошти (дохід) у сумі 5 393 250,00 грн., що не перевищило граничний розмір доходу платника єдиного податку другої групи у 2023 році.
Вказані обставини відповідачем не спростовано.
В акті перевірки контролюючий орган при обрахунку доходу платника єдиного податку на спрощеній системі без застосування особливостей оподаткування в 2023 році посилається на підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та розраховує, що граничний обсяг доходу позивача не повинен перевищувати 2793900,00 грн. (5587800 грн./12 міс. х 6 міс.), сума перевищення обсягу доходу, ставка 15 % - 2599350,00 грн.
Тобто, при розрахунку граничного обсягу доходу платника єдиного податку контролюючим органом застосовано положення підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, оскільки 6 місяців 2023 року позивач перебував на спрощеній системі без застосування особливостей оподаткування.
Суд зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX підрозділ 8 доповнено пунктом 9 такого змісту:
"9. Установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:
9.1. Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок.
При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.
9.2. Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень.
До таких осіб не застосовується обмеження щодо кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
9.3. Платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 цього Кодексу, не можуть бути:
1) суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора); обмін іноземної валюти; виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин); видобуток, реалізацію корисних копалин;
2) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
3) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
4) фізичні та юридичні особи - нерезиденти.
9.4. Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу.
9.5. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
9.6. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, є квартал.
Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал із зазначенням суми помісячного доходу у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Такі платники єдиного податку щомісяця до 15 числа сплачують авансовий внесок єдиного податку за підсумками попереднього календарного місяця.
9.7. Платники єдиного податку третьої групи розраховують суму податку за звітний квартал та здійснюють сплату задекларованих сум з урахуванням авансових внесків єдиного податку, сплачених протягом звітного кварталу.
9.8. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб'єкт господарювання до останнього числа місяця, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.
9.9. Після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.
Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.
Новоутворені суб'єкти господарювання, які бажають обрати спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, подають заяву за загальною процедурою, передбаченою цим Кодексом.
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (набрав чинності 01.08.2023), зокрема, підрозділ 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, доповнено новим пунктом 9-1 "Особливості переходу суб'єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 цього підрозділу".
В силу підпункту 9-1.4.1 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 1 серпня 2023 року автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених пунктом 9 цього підрозділу.
Дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, не включається до обсягу доходу, визначеного для відповідної групи платників єдиного податку, встановленого пунктом 291.4статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 9-1.4.3 та 9-1.4.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Встановлено, що у 2023 звітному році суб'єкти господарювання, які у 2023 році використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, та втратили право або самостійно відмовилися від використання особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, і були переведені на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, або щодо яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, мають право у 2023 році повторно здійснити перехід (обрати) на спрощену систему оподаткування, в тому числі у разі повторної протягом 2023 року державної реєстрації фізичною особою - підприємцем, шляхом подання заяви за загальною процедурою, визначеною цим Кодексом.
При цьому у разі подання заяви до 1 вересня 2023 року суб'єкт господарювання вважається платником єдиного податку з 1 серпня 2023 року (крім єдиного податку третьої групи із ставкою єдиного податку у розмірі, визначеному підпунктом 1пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, якщо така особа станом на 1 серпня 2023 року не зареєстрована платником податку на додану вартість).
Отже, з 01.08.2023 підпунктом 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в редакції Закону № 3219-ІХ, змінено порядок обрахунку граничного обсягу доходу для відповідної групи єдиного податку, зокрема, визначено, що такий обсяг визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
При цьому, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зазначає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при обрахунку позивачу граничного обсягу доходу позивача за січень 2023 року (до набрання чинності Законом № 3219-ІХ) не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.
Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 15.04.2025 по справі №160/23272/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, враховуючи правила дії закону у часі та дату набуття чинності Законом №3219-ІХ від 30.06.2023, а саме 01.08.2023, застосування відповідачем Закону №3219-ІХ до правовідносин, що виникли за період січень 2023 року, не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
Відтак, оскільки у період, що перевірявся, обсяг доходу позивача відповідно до підпунктів 2 та 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України, за січень 2023 року не перевищив граничного обсягу доходу платника єдиного податку другої групи, суд зазначає про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0/22151/2420 від 24.04.2024 та наявність підстав для його скасування.
Судові витрати
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 4288,93 грн.
У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст.2,14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 0/22151/2420 від 24.04.2024.
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4288 (чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 93 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 вересня 2025 року.
Cуддя А.А. Ширант