Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
30 вересня 2025 р. справа №640/28080/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС 2003" (вул. Архипенка Олександра, буд. 12/3, м. Київ, 04211, код ЄДРПОУ 36872320) до Київської митниці Держмитслужби (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГІС 2003" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 09.09.2021 №0000029/7.8-19-01, яким донараховано платіж - мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 183565 грн. 09 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 09.09.2021 №0000030/7.8-19-01, яким донараховано платіж - мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 36713 грн. 02 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2021 у справі №640/28080/21 відкрито провадження.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа №01-19/1430/25 від 31.01.2025 передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема, адміністративну справу №640/28080/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана адміністративна справа надійшла в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Біленського О.О.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу №826/12562/18 прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду клопотання відповідача про заміну сторони у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС 2003" (вул. Архипенка Олександра, буд. 12/3, м. Київ, 04211, код ЄДРПОУ 36872320) до Київської митниці Держмитслужби (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії - задоволено. Замінено в адміністративній справі №640/28080/21 відповідача - Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на її правонаступника - Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 09.06.2021 ТОВ «ІГІС 2003» отримано акт Київської митниці Держмитслужби від 09.06.2021 №24/21/7.8-19-01/36872320 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІГІС 2003» (код ЄДРПОУ 36872320) вимог законодавства України з питань митної справи у частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями. За результатами Акту перевірки та прийняття рішення про результати розгляду скарги Київською митницею Держмитслужби були прийняті нові податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 09.09.2021 №0000029/7.8-19-01, яким донараховано платіж - мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 183565 грн. 09 коп., та податкове повідомлення-рішення від 09.09.2021 №0000030/7.8-19-01, яким донараховано платіж - мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 36713 грн. 02 коп. Товариство категорично не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями. Вважає, що у разі визнання товарів, такими, що походять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Міждержавна угода від 27.06.2014 та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються тарифні преференції в розумінні ст. 281 МКУ. Товариство наголошує на тому, що ані Акт перевірки, ані рішення про розгляд скарги, ані зміст документів, на які є посилання в Акті перевірки, та податкові повідомлення-рішення не спростовують той факт, що товари, які були поставлені експортером «Lihel Оу» за митними деклараціями №UA100110/2019/176831 від 02.07.2019 та №UA100110/2019/804229 від 21.10.2019, мали країну походження - Естонія, що є країною Європейського Союзу. При цьому зазначення у інвойсах європейського облікового номеру даного експортера FI0689418-0 або не набуття експортером статусу уповноваженого (затвердженого) експортера у Фінляндії під час митного оформлення товарів не підтверджують той факт, що поставлені товари не мають походження з Естонії - країни ЄС, або ж відсутнє право на преференцію залежно від країни походження. З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перевірка проводилася дотримання ТОВ «ІГІС 2003» вимог законодавства України з питань митної справи у частині своєчасності, достовірності, повноти зарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування. Уповноваженим органом Фінляндії листом від 07.09.2020 №Н280/03.06.05.02/2020 було поінформовано Держмитслужбу про відсутність статусу уповноваженого експортера у іноземної компанії - відправника «Lihel Оу» під час перевірки декларацій походження, а листом від 27.01.2021 №б/н інформував, що іноземна компанія-відправник «Lihel Оу» отримала статус уповноваженого (затвердженого) експортера тільки 14.01.2020 з номером авторизації (митний дозвіл) FI/385/2020. З огляду на що, статус уповноваженого (затвердженого) експортера у «Lihel Оу» до 14.01.2020 відсутній, що підтверджено двома вищезазначеними листами уповноваженого органу Фінляндії. Відповідно до положень Доповнення І до Конвенції підстави для застосування преференційного режиму в рамках Угоди до товарів, оформлених за МД від 02.07.2019 №UA100110/2019/176831 та від 21.10.2019 №UA10011:0/2019/804229, відсутні, тому товари повинні оподатковуватись ввізним митом за ставками згідно із Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII (із змінами та доповненнями), який діяв на момент митного оформлення. Враховуючи вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог TOB «"ІГІС 2003" у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГІС 2003" 23.12.2009 зареєстроване в якості юридичної особи. Позивач, як платник податків, перебуває на податковому обліку у Головному управління ДПС у м. Києві (Оболонський р-н м. Києва) та зареєстроване платником ПДВ з 11.02.2010, взято на облік як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, облікова картка від 26.01.2011 №100/2012/0004068, обліковий номер UA10036872320.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 336, пунктом 2 частини третьої статті 345, пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, із змінами та доповненнями) (далі - МКУ), наказу Київської митниці від 20.05.2021 №142, ОСОБА_1 , головним державним інспектором відділу комплексного аналізу та супроводження перевірок управління проведення митного аудиту Київської митниці Держмитслужби, радником митної служби рангу, проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ІГІС 2003» (код ЄДРПОУ 368723І адреса: 04211, м. Київ, вул. Мате Залки, буд. 12/3, кв. (офіс) 78, дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями.
Підставою для проведення документальної невиїзної перевірки стали лист-відповідь від уповноваженого органу Фінляндії від 07.09.2020 №Н280/03.06.05.02/2020 на запит Київської митниці ДФС від 15.11.2019 №4489/8/26-70-19-03 (мета перевірки достовірність та правильність інформації, що міститься в деклараціях про походження, складених уповноваженим (затвердженим) експортером «Lihel Оу» на інвойсах від 20.06.2019 №921640, від 11.10.2019 №922565, фактурна вартість яких перевищує 6000 євро) та від 27.01.2021 №б/н, доведені до Київської митниці листами Департаменту адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Держмитслужби від 07.10.2020 №15/15-03-01/7.8/110 (вх. Київської митниці від 7.10.2020 №36464/4), Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання Держмитслужби від 27.01.2021 №15/15-03-01/7.8/249 відповідно.
Уповноважений орган Фінляндії листом від 07.09.2020 №Н280/03.06.05.02/2020 інформував про відсутність статусу уповноваженого експортера у іноземної компанії - відправника «Lihel Оу» під час перевірки декларацій походження, а листом від 27.01.2021 №б/н інформував, що іноземна компанія-відправник «Lihel Оу» отримала статус уповноваженого (затвердженого) експортера тільки 14.01.2020 року з номером авторизації (митний дозвіл) FI/3 85/2020.
З метою підтвердження відомостей, задекларованих ТОВ «ІГІС 2003» Київською митницею направлено запит від 18.02.2021 №7.8-1/19/11/3374 про надання копій документів та письмових пояснень щодо виявлених розбіжностей. ТОВ «ІГІС 2003» листом від 05.03.2021 №09 повідомили: «що з 2012 року імпортують товар від компанії «Lihel Оу» і жодного разу, при митному оформленні, сумніви у митного органу, щодо недостовірності визначення країни походження товару, не виникали». Крім того, для додаткового підтвердження країни походження товару, надали копії виданих пізніше сертифікатів з перевезення товару EUR.1, з написом «ISSUED RETROSPECTIVELY».
17.05.2021 ТОВ «ІГІС 2003» листом №17 (вх. Київської митниці від 18.05.2021 №18722/11) надали оригінали сертифікатів з перевезення EUR.1, що видані пізніше, з написом «ISSUED RETROSPECTIVELY», які були відсутні в графі 44 МД за кодом документа 0954 на момент перевірки. Оскільки, надані оригінали повинні зберігатися у справах Київської митниці, за винятком документів, які подаються для здійснення пост-митного контролю та документальних перевірок, оригінали сертифікатів з перевезення EUR.1, листом Київської митниці від 08.06.2021 №7.8-1/19/11/11457 повернуто підприємству ТОВ «ІГІС 2003».
За наслідками вказаної перевірки 09.06.2021 складено акт №24/21/7.8-19-01/36872320 від 09.06.2021 про результати документальної невиїзної перевірки, яким встановлено порушення ТОВ «ІГІС 2003»:
- вимог частини першої статті 16 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, частини першої статті 15 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, Митного кодексу України від 13 березня 2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 920 450,90 гривень;
- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 184 090,19 гривень.
Загальна сума занижених податкових зобов'язань 1 104 541,09 гривень (у тому числі ввізне мито 920 450,90 гривень та податок на додану вартість 184 090,19 гривень), визначена контролюючим органом, на підставі пункту 11 частини 1 статті 347 МКУ, підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу, та згідно частини 2 статті 293, частини 1 статті 298 МКУ та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу повинна бути сплачена платником податків до Державного бюджету.
ТОВ «ІГІС 2003» подано заперечення від 14.06.2021 №б/н (вх. Київської митниці від 16.06.2021 №23032/11) на акт про результати документальної невиїзної перевірки від 09.06.2021 №24/21/7.8-19-01/36872320.
Київською митницею на розгляді заперечення наголошено, що відповідно до частини 1 статті 345 МКУ документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені Митним кодексом України повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки (частина 4 статті 345 МКУ). Порядок документального підтвердження країни походження товару визначено правилами (протоколами) походження, які є невід'ємною частиною угод про вільну торгівлю.
Статтею 24 «Подання підтвердження походження» Доповнення І встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони - імпортера згідно з чинним порядком цієї країни.
Відповідно до частини другої статті 43 МКУ країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Подані сертифікати з перевезення товару EUR.1 не спростовують факт отримання преференцій за недостовірними відомостями, а саме відсутність права, на момент оформлення митних декларацій, у експортера «Lihel Оу» складати декларації про походження як уповноважений (затверджений) експортер.
На підставі вищезазначеного, заперечення ТОВ «ІГІС 2003» від 14.06.2021 №б/н (вх. Київської митниці від 16.06.2021 №23032/11) до акта перевірки від 09.06.2021 №24/21/7.8-19-01/36872320 залишено без задоволення.
29.06.2021 на підставі висновків акту перевірки №24/21/7.8-19-01/36872320 від 09.06.2021 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000038/7.8-19-01 та №0000039/7.8-19-01.
ТОВ «ІГІС 2003» скористалось правом оскарження в адміністративному порядку згідно ст. 56 Податкового кодексу України.
13.07.2021 Товариством до Державної митної служби України подано Скаргу на податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 29.06.2021 №0000038/7.8-19-01 та №0000039/7.8-19-01.
За результатами розгляду даної скарги Державною митною службою винесено рішення про результати розгляду скарги №08-1/10-06/13/8332 від 03.09.2021 (далі - рішення про результати розгляду скарги), яким частково задоволено скаргу ТОВ «ІГІС 2003» від 13.07.2021 та зменшено суму грошового зобов'язання. В рішенні зазначено про необхідність прийняття нових податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошових зобов'язань за МД від 02.07.2019 №UA100110/2019/176831 та від 21.10.2019 №UA101010/2019/804229.
Суд відмічає, що відповідно до пункту 60.4 статті 60 ПК України ППР Київської митниці Держмитслужби від 29.06.2021 №0000038/7.8-19-01, №0000039/7.8-19-01 вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків нових ППР, які будуть містити зменшену суму грошових зобов'язань.
На підставі висновків акту перевірки №24/21/7.8-19-01/36872320 від 09.06.2021 та рішення про результати розгляду скарги №08-1/10-06/13/8332 від 03.09.2021, Київською митницею Держмитслужби винесені нові податкові повідомлення-рішення:
- №0000029/7.8-19-01від 09.09.2021, яким донараховано платіж - мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 183 565 грн. 09 коп., яким встановлено порушення вимог положень ч. 1 ст. 16 Протоколу №1 «Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ч. 1 ст. 15 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва», ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України (далі -МКУ). У тексті даного податкового повідомлення-рішення, зокрема встановлено «від уповноваженого органу Фінляндії отримано інформацію щодо відсутності у експортера статусу уповноваженого (затвердженого) експортера, за номером митного дозволу, який зазначений у деклараціях про походження, що були надані при митному оформлені ТОВ «ІГІС 2003». Надані декларації про походження не можуть бути прийняті у якості документів, для надання преференції по сплаті ввізного мита у рамках Угоди про вільну торгівлю між Україною та Європейським союзом.... ТОВ «ІГІС 2003» надано сертифікати з перевезення товару EUR 1 «ISSUED RETROSPECTIVELY» та заперечення до акту перевірки. Подані сертифікати з перевезення товару EUR 1 не спростовують факт отримання преференцій за недостовірними відомостями, а саме відсутність права на момент оформлення митних декларацій у експортера складати декларації про походження як уповноважений (затверджений) експортер. Київською митницею не отримано (не встановлено) фактів (обставин), що пом'якшують або звільняють від фінансової відповідальності платника ТОВ «ІГІС 2003». Крім того Київська митниця Держмитслужби не володіє доведеними обставинами, які свідчать, що ТОВ «ІГІС 2003» удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України, Митним кодексом України та Угодою про вільну торгівлю між: Україною та державами Європейського Союзу»;
- №0000030/7.8-19-01від 09.09.2021, яким донараховано платіж - податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 36 713 грн. 02 кой., яким встановлено порушення вимог положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI. У тексті даного податкового повідомлення-рішення, зокрема встановлено «від уповноваженого органу Фінляндії отримано інформацію щодо відсутності у експортера статусу уповноваженого (затвердженого) експортера, за номером митного дозволу, який зазначений у деклараціях про походження, що були надані при митному оформлені ТОВ «ІГІС 2003». Надані декларації про походження не можуть бути прийняті у якості документів, для надання преференції по сплаті ввізного мита у рамках Угоди про вільну торгівлю між Україною та Європейським союзом.... ТОВ «ІГІС 2003» надано сертифікати з перевезення товару EUR 1 «ISSUED RETROSPECTIVELY» та заперечення до акту перевірки. Подані сертифікати з перевезення товару EUR 1 не спростовують факт отримання преференцій за недостовірними відомостями, а саме відсутність права на момент оформлення митних декларацій у експортера складати декларації про походження як уповноважений (затверджений) експортер. Київською митницею не отримано (не встановлено) фактів (обставин), що пом'якшують або звільняють від фінансової відповідальності платника ТОВ «ІГІС 2003». Крім того Київська митниця Держмитслужби не володіє доведеними обставинами, які свідчать, що ТОВ «ІГІС 2003» удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України, Митним кодексом України та Угодою про вільну торгівлю між Україною та державами Європейського Союзу».
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно прийняв зазначені вище податкові повідомлення-рішення, звернувся із даним позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання МК України та інших законодавчих актів (ст.1 Митного кодексу України)
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені МК України та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до частини 5 статті 280 МКУ ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною 1 статті 281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Згідно з частиною 1 статті 43 МКУ документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Відповідно до частини 2 статті 43 МКУ країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару (країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації).
Відповідно до статті 44 МКУ: 1. Для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. 2. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товар; заявляється (декларується) митному органу в обов'язковому порядку (подається обов'язково) лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання: зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. 3. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару (у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково):
1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;
2)на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" , "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" , "Про зовнішньоекономічну діяльність";
3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що відповідно до МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифні преференції) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування відповідно частиною 1 статті 281 МКУ для операцій з ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено міжнародні договори.
З наявних матеріалів справи встановлено, що Між ТОВ «ІГІС 2003» як Дистриб'ютером та нерезидентом «Lihel Ltd; (Mankimiehentie 21 FIN-02780 Espoo, Фінляндія) була укладена дистриб'ютерська угода від 01.11.2011, предметом якої була дистриб'юція різних компонентів, які в основному використовуються в мясопереробній галузі. Всі продукти продані Дистриб'ютору, продаються і поставляються з Saue (Естонія). Умови поставки продукції EXW FI м. Еспо, згідно з Incoterms.
Підприємство - експортер зазначений в дистриб'юторській угоді від 01.11.2011 №б/н як «Lihel Ltd», в товаросупровідній документації (пакувальний лист, рахунок-фактура. автотранспортна накладна, копія митної декларації країни відправлення) зазначається як «Lihel Оу».
ТОВ «ІГІС 2003» було здійснено митне оформлення відповідних партій товару за МД від 02.07.2019 №UA100110/2019/176831 та від 21.10.2019 №UA101010/2019/804229, поставлені експортером «Lihel Оу», як товар, що походить з країни Європейського Союзу, та відповідно заявлена преференція « 410» на підставі документів, наданих даним експортером, зокрема, оригіналів інвойсів декларації №921640 від 20.06.2019 та №922565 від 11.10.2019, складених експортером - «Lihel Оу», в яких була зазначено: країна походження - Естонія, експортер продукції, на яку поширюється дія цього документа заявляє, що за винятком випадків, коли чітко зазначено інше, ці товари мають преференційне походження від Європейського Союзу - Естонії.
Для підтвердження заявленої країни походження товарів та застосування преференції по сплаті ввізного мита з кодом пільги 410 під час митного оформлення ТОВ «ІГІС 2003» в графі 44 МД за кодом документа 7012 зазначено інвойси від 20.06.2019 №921640, від 11.10.2019 №922565, фактурна вартість яких перевищує 6000 євро, з текстом декларації походження, складених уповноваженим (затвердженим) експортером із номером авторизації (митний дозвіл) уповноваженого експортера FI0689418-0.
Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" №1678-VІІ від 16.09.2014 ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію, Угода).
Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Відповідно до п. 1 ст. 29 частини 2 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Частиною 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу І до Угоди про асоціацію встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу І до Угоди про асоціацію, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Стаття 28 Протоколу І до Угоди про асоціацію встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, inter alia, такі документи: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Таким чином, у разі визнання товарів, такими, що походять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Угода про асоціацію та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції. Відтак, Угода про асоціацію передбачає обов'язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.
Слід відмітити, що відповідно до ст. 22 розділу V Протоколу І до Угоди про асоціацію, Декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.
Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно.
Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується декларація інвойс.
Як визначено у ст. 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018, Протокол 1 до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
Відповідно до залученої до такого Рішення підкомітету ст. 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва, з метою імплементації Угоди про асоціацію застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Так, у відповідності до Закону України від 08.11.2017 №2187-VIII, Україна приєдналась до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Доповнення І до Регіональної конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED» ), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
За приписами ч. 1 ст. 16 Доповнення І до Регіональної конвенції, сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Доповнення І до Регіональної конвенції, декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 Доповнення І до Регіональної конвенції, підтвердження про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в Договірній стороні-експортері та у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.
Підтвердження про походження, що подаються до митних органів Договірної сторони-імпортера пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї Статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини.
В інших випадках несвоєчасного подання митні органи Договірної сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше вказаної кінцевої дати.
Стаття 24 Доповнення І до Регіональної конвенції встановлює, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком цієї країни.
Як встановлено судом, із метою підтвердження походження товарів для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення позивачем як декларантом було надано митному органу відповідні декларації-інвойси від 20.06.2019 №921640, від 11.10.2019 №922565, фактурна вартість яких перевищує 6000 євро, з текстом декларації походження, складених уповноваженим (затвердженим) експортером «Lihel Оу» із номером авторизації (митний дозвіл) уповноваженого експортера FI0689418-0.
Частиною 1 ст. 45 Митного кодексу України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Статтею 31 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено, що з метою належного застосування Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному через компетентні митні організації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах.
Як визначено у статті 32(1) Доповнення І до Регіональної конвенції подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Конвенції.
Таким чином, Конвенція передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.
Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Відповідно до статті 32(5) Доповнення І до Регіональної конвенції митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції.
Статтею 352 МК України встановлено, що отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, можуть використовуватись як матеріали Для підготовки висновків за результатами перевірок.
З матеріалів справи вбачається, що з метою перевірки достовірності та правильності інформації, що міститься в деклараціях про походження, складених уповноваженим (затвердженим) експортером «Lihel Оу» на інвойсах від 20.06.2019 № 921640 та від 11.10.2019 № 922565, фактурна вартість яких перевищує 6000 євро, Держмитслужба направила запит до уповноваженого органу Республіка Фінляндія.
У відповідь на запит уповноваженим органом Республіки Фінляндія листом від 07.09.2020 №Н280/03.06.05.02/2020 проінформовано Держмитслужбу щодо відсутності у експортера «Lihel Оу» (Фінляндія) статусу уповноваженого (затвердженого) експортера, у зв'язку з чим декларації про походження, складені експортером «Lihel Оу» на інвойсах від 20.06.2019 №921640 та від 11.10.2019 №922565, фактурна вартість яких перевищує 6000 євро, не можуть бути прийнятими в якості документів для надання преференції по сплаті ввізного мита. Разом з тим, за результатами перевірки, здійсненої уповноваженим органом Республіки Фінляндія, встановлено пільгове походження товарів наведених у інвойсах від 20.06.2019 №921640 та від 11.10.2019 №922565.
Крім того, уповноваженим органом Республіки Фінляндія листом від 27.01.2021 №б/н з додатком поінформовано Держмитслужбу, що компанія «Lihel Оу» отримала статус уповноваженого (затвердженого) експортера 14.01.2020 з номером авторизації (митний дозвіл) FI/385/2020, проте МД від 02.07.2019 №UA100110/2019/176831, від 21.10.2019 №UA100110/2019/804229 оформлені раніше дати отримання експортером статусу уповноваженого (затвердженого) експортера.
Отже, вищезазначені декларації про походження, складені експортером «Lihel Оу» на інвойсах від 20.06.2019 №921640 та від 11.10.2019 №922565, фактурна вартість яких перевищує 6000 євро, була зроблена експортером у несанкціонованому порядку, всупереч вимогам Доповнення І до Регіональної конвенції та Протоколу І до Угоди Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, оскільки оформлені раніше дати отримання експортером статусу уповноваженого (затвердженого) експортера.
Суд звертає увагу, що чинним митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Митному органу не надається повноважень, права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку. Вказаний алгоритм дій контролюючого органу не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару.
У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган повинен, за відсутності виняткових обставин, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
Тотожна правова позиція щодо правомірності ППР, винесених митними органами у зв'язку із не підтвердженням іноземними митними органами достовірності, в контексті норм Угоди документів, що були підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита, міститься в постановах Верховного Суду від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, та від 11.08.2022 у справі №460/8509/21.
З урахуванням наведених вище висновків суду, суд вважає безпідставними твердження про те, що лист уповноваженого органу Республіки Фінляндія не можна вважати беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки предметом спору є правомірність надання позивачеві саме преференції, яке встановлюється шляхом перевірки преференційного походження товарів.
Стосовно посилання позивача, що Товариством було додатково надано до митного органу, видані нерезидентом «Lihel Оу», сертифікати EUR.l FI №В 017889 від 17.07.2020 на інвойс №922565 від 11.10.2019 та EUR. 1 FI №В 017888 від 17.07.2020 на інвойс №921640 від 20.06.2019, в яких зазначено, що вони видані «ISSUED RETROSPECTIVELY», та надавались Товариством під час перевірки, суд зазначає наступне.
Статтями 257, 266 МК України визначено обов'язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого МК України, та сплатити митні платежі.
Згідно з частиною першою статті 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до МК України, ПК України та інших законів України покладається на митні органи.
Порядком заповнення МД на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, визначено графи МД, які заповнюються декларантом самостійно. Зокрема, графи 31, 34, 36, 44 та 47 МД, в яких наводяться опис товару, зазначається країна походження, код преференції, перелік документів та відомості про нарахування митних платежів, заповнюються декларантом.
Частиною 1 статті 16 Доповнення І Угоди передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником, а відповідно до частини 3 цієї статті експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR.1-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR.1-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.
Отже, декларант самостійно вносить до МД зазначені відомості та з моменту прийняття МД до митного оформлення несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.
Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації (частина друга статті 269 МК України).
Проте, позивачем не надано доказів, щодо звернення позивача до митного органу з приводу внесення змін до графі 4 МД в частині подання оригінальних сертифікатів з перевезення EUR.1.
Крім того, подані сертифікати з перевезення товару EUR.1 не спростовують факт отримання преференцій за недостовірними відомостями, а саме відсутність права, на момент оформлення митних декларацій, у експортера «Lihel Оу» складати декларації про походження як уповноважений (затверджений) експортер.
З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття митним органом спірних податкових повідомлень - рішень, та як наслідок відсутність підстав для їх скасування.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС 2003" (вул. Архипенка Олександра, буд. 12/3, м. Київ, 04211, код ЄДРПОУ 36872320) до Київської митниці Держмитслужби (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.