ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" вересня 2025 р. справа № 300/4750/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити зарахування до страхового стажу період роботи та здійснити з 29.04.2025 відповідний перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи за період з 01.01.1992 по 21.02.1994, з урахуванням виплачених сум, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, пенсіонер, ОСОБА_1 ), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №4352-3653/Ю-02/8-0900/25 від 27.05.2025 в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації в об'єднанні "Нижньовартовськнафтогаз", Нижньовартовського ордена трудового червоного прапора управління бурових робіт №1 (м. Нижньовартовськ, Ханти-Мансійського автономного округу, Тюменської області) на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ з 01.01.1992 по 21.02.1994 (запис у трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1987) та провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 07.02.2024 з урахуванням вказаного страхового стажу.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо не зарахування при призначення пенсії за віком періоду роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 21.02.1994.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 07.02.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Позивач, у квітні 2025 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням набутого страхового стажу на території російської федерації, натомість ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом №4352-3653/Ю-02/8-0900/25 від 27.05.2025 повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії та зарахування спірного стажу роботи. Така відмова мотивована тим, що з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Як зазначив позивач, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 така містить усі необхідні записи та підтверджує стаж роботи останнього в об'єднанні "Нижньовартовськнафтогаз", Нижньовартовського ордена трудового червоного прапора управління бурових робіт №1 (м. Нижньовартовськ, Ханти-Мансійського автономного округу, Тюменської області) на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ з 01.01.1992 по 21.02.1994. За доводами позивача питання пенсійного забезпечення регулюються та регулювалися на момент набуття ОСОБА_1 страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також і згаданою Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тобто на момент спірних періодів роботи позивача, відповідні міжнародні договори були чинні та у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи заявника на території російської федерації. З огляду на вказане просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.20-21).
На виконання вимог ухвали суду від 11.07.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків, встановлених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, подавши уточнений адміністративний позов, в якому просить здійснити з 29.04.2025 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням стажу роботи за період з 01.01.1992 по 21.02.1994 (а.с.25-33).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.09.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи (а.с.35-36).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало на адресу суду відзив від 15.09.2025 за №0900-0803-7/45675 на позовну заяву, реєстрацію якого проведено судом 18.09.2025 за вх.№24489/25 (а.с.41-128). Орган пенсійного забезпечення заперечив проти доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
Як зазначило Управління, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Також за доводами органу пенсійного забезпечення, відповідно до законодавства російської федерації страховий стаж має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації. В спірні періоди ОСОБА_1 працював на території іноземної держави, за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків за такі періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутності права Пенсійного фонду України на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території іноземної держави для зарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу відсутні підстави. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 19.02.2024 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначенням пенсії по інвалідності (а.с.72-73), до якої долучив, зокрема, копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987 (а.с.80-88, 111-127).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850023707 від 27.02.2024 призначено ОСОБА_1 з 07.02.2024 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час призначення пенсії по інвалідності, страховий стаж позивача складає 30 років 05 місяців і 1 день (а.с.53).
Пенсіонер 29.04.2025 звернувся до органу пенсійного забезпечення із заявою, в якій ставив питання про зарахування до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації.
Матеріали адміністративної справи не містять заяви ОСОБА_1 від 29.04.2025, натомість Управлінням та позивачем не заперечується обставина такого звернення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 27.05.2025 за №4352-3683/Ю-02/8-0900/25 повідомило заявника про те, що в трудовій книжці міститься запис про роботу росії з 06.03.1991 по 21.02.1994, до страхового стажу враховано з 06.03.1991 по 31.12.1991. З 01.01.2023 росією припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.7-8).
Відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987 засвідчується, що ОСОБА_1 :
- з 06.03.1991 прийнятий помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду для роботи вахтовим методом в об'єднання "Нижньовартовськнафтогаз", Нижньовартовського ордена трудового червоного прапора управління бурових робіт №1;
- з 21.02.1994 звільнений у зв'язку зі зміною умов праці (а.с.104-105).
Частина періоду роботи позивача помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду для роботи вахтовим методом в об'єднання "Нижньовартовськнафтогаз", Нижньовартовського ордена трудового червоного прапора управління бурових робіт №1, а саме з 06.03.1991 по 31.12.1991 зарахована до страхового стажу останнього, що засвідчується відомостями розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного під час призначення пенсії по інвалідності (а.с.53).
Таким чином, спірним є неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду для роботи вахтовим методом в об'єднання "Нижньовартовськнафтогаз", Нижньовартовського ордена трудового червоного прапора управління бурових робіт №1.
Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №4352-3653/Ю-02/8-0900/25 від 27.05.2025 в перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на зарахування до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації після 31.12.1991.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , копія якої долучена органом пенсійного забезпечення до відзиву на позовну заяву, міститься трудова книжка серії НОМЕР_1 від 20.07.1987 (а.с.80-88, 111-127) згідно якої, позивач, у спірний період:
- з 06.03.1991 прийнятий помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду для роботи вахтовим методом в об'єднання "Нижньовартовськнафтогаз", Нижньовартовського ордена трудового червоного прапора управління бурових робіт №1;
- з 21.02.1994 звільнений у зв'язку зі зміною умов праці (а.с.104-105).
Орган пенсійного забезпечення не висловлює жодних застережень, стосовно вчинених записів про їх недостовірність, правдивість чи неповність, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву.
Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.
Пенсіонер 29.04.2025 звернувся до органу пенсійного забезпечення із заявою, в якій ставив питання про зарахування до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації.
Матеріали адміністративної справи не містять заяви ОСОБА_1 від 29.04.2025, натомість Управлінням та позивачем не заперечується обставина такого звернення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 27.05.2025 за №4352-3683/Ю-02/8-0900/25 повідомило заявника про те, що в трудовій книжці міститься запис про роботу росії з 06.03.1991 по 21.02.1994, до страхового стажу враховано з 06.03.1991 по 31.12.1991. З 01.01.2023 росією припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.7-8).
Інших підстав та мотивів відмови врахування коментованих періодів роботи ОСОБА_1 на території російської федерації до страхового стажу останнього коментований лист не містить.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву, Управлінням зазначено, що спірні періоди страхового стажу на території російської федерації також не підлягають врахуванню, оскільки відсутні відомості щодо сплати страхових внесків за такі періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу.
Досліджуючи мотиви відмови ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в частині незарахування спірних періодів роботи пенсіонера на території російської федерації через, суд вказує на наступне.
Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі по тексту також - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Оцінюючи спірні правовідносини варто мати на увазі, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі по тексту також закони про пенсійне забезпечення).
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 за №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 за №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Так, Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (надалі по тексту також - Угода від 15 квітня 1994 року).
Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Вразі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Також, частинами 1 і 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:
- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві;
- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Федерального закону російської федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.
Окрім цього слід зважати на те, що відповідачем у даній справі є саме суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій/рішень, суд констатує не представлення останніми доказів на підтвердження відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.
Зокрема, як уже зазначалося судом вище по тексту судового рішення, за приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Слід також наголосити, на момент виникнення спірних правовідносин, первинного розгляду заяви позивача і вирішення даного спору, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, втратила чинність.
Разом з цим, спірна трудова діяльності позивача на території російської федерації мала місце в період чинності правових положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.
Більше того, як передбачено частиною 1 статі 13 коментованої Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
В Державі Україна право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.
Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд наголошує, що слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці, що є порушенням вищезазначених норм.
Неможливість отримання від відповідних органів державної влади необхідної інформації для проведення перевірки чи звірки нічим не підтверджена, жодного скерованого запиту, який залишений без розгляду або у розгляді якого відмовлено, відповідачі суду не представили
З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на перерахунок пенсії лише з тих підстав, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та неможливо надати запит на звірку достовірності відомостей зазначених у довідках про розмір виплаченої позивачу заробітної плати за спірний період.
У досліджуваному випадку відповідачу слід зважати на те, що у період роботи позивача в російській федерації, існував правовий механізм за допомогою якого, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди від 13.03.1992 враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно зазначеної Угоди обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Попри сформований висновок по вказаних вище фактичних обставин і застосування до них норм матеріального права, суд звертає увагу сторін на таке.
За змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України, за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини, має правовим наслідком застосування у встановленому порядку відповідного виду відповідальності.
Станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, в матеріалах справи відсутні відомості про недостовірність відомостей, внесених до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987 (а.с.80-88, 111-127).
Разом з тим, у суду відсутні об'єктивні дані та докази на підтвердження того, що записи в трудових книжках і коментованих довідках вчинені завідомо на підставі недостовірних чи не дійсних подій/фактів.
Матеріали справи не містять доказів спотворення позивачем дійсних даних чи відображення неправдивих відомостей з метою введення в оману як Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, так і суд.
При цьому, у разі отримання органом пенсійного забезпечення відомостей, які не відповідають тим, що внесені до трудової книжки позивача, відповідач вправі реалізувати своє право на подання відповідної процесуальної заяви по справі, або у визначений законом порядку спосіб вирішити питання про призначення пенсії чи її перегляду, а також на ініціювання досудового розслідування за статтею 384 Кримінального кодексу України.
Таким чином період роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987, а саме з 01.01.1992 по 21.02.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
В даному випадку, визначаючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахував наступного.
В адміністративному позові, в редакції від 26.08.2025, ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №4352-3653/Ю-02/8-0900/25 від 27.05.2025 в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації в об'єднанні "Нижньовартовськнафтогаз", Нижньовартовського ордена трудового червоного прапора управління бурових робіт №1 (м. Нижньовартовськ, Ханти-Мансійського автономного округу, Тюменської області) на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ з 01.01.1992 по 21.02.1994 (запис у трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1987) та провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 29.04.2025 з урахуванням вказаного страхового стажу.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 29.04.2025, то спірний перерахунок повинен бути здійснений з 01.05.2025, а не з 29.04.2025, як визначив пенсіонер у позовній заяві.
Також релевантними та застосовними до спірних правовідносин є висновки, де Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі №537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі №541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20, від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020 та від 23.09.2024 у справі №620/2027/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листом від 27.05.2025 за №4352-3653/Ю-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листом від 27.05.2025 за №4352-3653/Ю-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.05.2025 перерахунку пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням періоду роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській здійснити ОСОБА_1 з 01.05.2025 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, із зарахованим до загального страхового стажу періодом роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987, з урахуванням раніше виплачених сум.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3391002 від 04.07.2025 (а.с.5).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке вчинило протиправні дії, спрямовані на відмову у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу та перерахунку пенсії, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 968,96 гривень, що пропорційно становить 80 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листом від 27.05.2025 за №4352-3653/Ю-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлені листом від 27.05.2025 за №4352-3653/Ю-02/8-0900/25, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.05.2025 перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням періоду роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській здійснити ОСОБА_1 з 01.05.2025 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, із зарахованим до загального страхового стажу періодом роботи з 01.01.1992 по 21.02.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.