ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" вересня 2025 р. справа № 300/8087/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у звільненні з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зобов'язання в особі командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач призваний у Збройні Сили України за мобілізацією та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач неодноразово звертався до відповідача з рапортами та відповідним пакетом документів, про звільнення його з військової служби на підставі “г» пункту 2 частини 4 статті 26, Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» - у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю другої групи. Листом від 21.08.2024 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь №4407, якою повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби. Так, згідно зазначеної відповіді долучені до звернення документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби на підставі положень частини 4, пункту З частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Однак, позивач зазначає, що до рапорту долучено абсолютно усі необхідні документи, а посилання відповідача на особу « ОСОБА_2 » є не зрозумілі, адже мати не має інших дітей, чи будь яких інших осіб першого/ другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати за нею постійний догляд. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 29.10.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.11.2024 та міститься в матеріалах справи. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що рапорт позивача від 23.06.2024, який надійшов до військової частини НОМЕР_1 31.07.2024, розглянуто командиром частини в межах повноважень. За підсумками розгляду рапорту прийняте рішення про відмову у його задоволенні, оформлене письмовим повідомленням солдату ОСОБА_1 від 21.08.2024, вихідний №4407, з викладенням причин відмови у задоволенні рапорту. Так, до рапорту позивача долучено копію Акту обстеження матеріально-побутових умов №74 від 04.06.2024, в якому зазначено, що при обстеженні встановлено, ОСОБА_3 1967р. на даний час проживає одна. Син ОСОБА_1 зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 і здійснював догляд за ОСОБА_3 . На даний час ОСОБА_1 перебуває на службі в ЗСУ., а інший син ОСОБА_2 тривалий час не проживав не проживає. З інших долучених до рапорту документів слідує, що до одруження з батьком позивача, його матір перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Таким чином, з наданих позивачем до військової частини НОМЕР_1 документів слідує, що у його матері ОСОБА_3 є син від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 , тобто особа першого ступеня споріднення. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України в складі Військової частини НОМЕР_1 , що визнається сторонами.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач 23.09.1992 року народження є сином ОСОБА_3 (а.с.14).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААД №056287 від 15.05.2024 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи, інвалідність встановлена на строк до 15.05.2025 (а.с.22).
Згідно висновку ЛКК №94 від 29.05.2024, зазначено, що ОСОБА_3 по стану здоров'я потребує сторонньої допомоги (а.с.23).
Позивачем подано до відповідача рапорт від 23.06.2024 про звільнення за сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 та підпункту “г» частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що визнається та не заперечується сторонами (а.с.17).
До вказаного рапорту були долучені копії підтверджуючих документів, а саме: копія військового квитка ОСОБА_1 ; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_1 ; копія паспорту ОСОБА_3 ; копія нотаріально завіреної довідки до акту огляду медичко-соціальною експертною комісією ОСОБА_3 від 15.05.2024, серії 12 ААД №056287; копія висновку ЛКК №94 від 29.05.2024; копія індивідуальної програми реабілітації інваліда №1041; копія витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_3 ; копія витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_1 ; копія витягу №506 від 04.06.2024 щодо зареєстрованих в житловому приміщенні осіб; копія акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_3 від 04.06.2024; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (батька ОСОБА_1 ).
Листом від 21.08.2024 №4407 відповідач повідомив позивача про те, що до рапорту долучено тільки належним чином посвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААД №056287, яка підтверджує наявність у ОСОБА_3 інвалідності II групи. Оригіналів чи належним чином засвідчених копій документів, які посвідчують особу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підтверджують факт наявності родинних відносин між ними, місце проживання, потребу в постійному сторонньому догляді у ОСОБА_3 та у її сина ОСОБА_2 , відсутність у ОСОБА_3 інших членів сім ї першого чи другого ступеня споріднення не надано. Долучені копії документів не засвідчені у встановленому законом порядку. Таким чином, долучені до звернення документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що можуть бути підставою для звільнення з військової служби на підставі положень частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». При зверненні ОСОБА_1 із належно оформленим рапортом про звільнення з військової служби з долученням оригіналів (належно засвідчених копій) документів, якими підтверджується право на звільнення з військової служби з урахуванням вимог чинного законодавства, такий буде розглянуто військовою частиною НОМЕР_1 по суті (а.с.9-10).
Вважаючи протиправною відмову щодо не звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Суд зазначає, що на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та діє.
Згідно вимог статей 20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).
Статтею 24 Закону №2232-ХІІ унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 112 Положення №1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
У пункті 116 Положення №1153/2008 наведені випадки, за яких допускається зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Згідно з пунктом 117 Положення №1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема, - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, зокрема через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Суд зазначає, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач 23.09.1992 року народження є сином ОСОБА_3 (а.с.14).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААД №056287 від 15.05.2024 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи, інвалідність встановлена на строк до 15.05.2025 (а.с.22).
Однак, листом від 21.08.2024 відповідач повідомив позивача про те, що дослідивши акт обстеження матеріально-побутових вимог від 04.06.2024, було встановлено наявність інших осіб І та II ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_3 , а саме син ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов №74 від 04.06.2024, в якому зазначено, що при обстеженні встановлено, ОСОБА_3 1967р. на даний час проживає одна. Син ОСОБА_1 зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 і здійснював догляд за ОСОБА_3 . На даний час ОСОБА_1 перебуває на службі в ЗСУ. А інший син ОСОБА_2 тривалий час не проживав не проживає.(а.с.67).
При цьому, позивач зазначає, що посилання відповідача на особу ОСОБА_2 йому не зрозуміле, адже його мати не має інших дітей крім нього, чи будь яких інших осіб першого/ другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати за нею постійний догляд.
Однак, оцінюючи вказані доводи позивача, суд звертає увагу на те, що аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надає законні підстави для звільнення з військової служби за цією підставою.
Проте, позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б доводили, що ОСОБА_2 - син ОСОБА_3 , не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , оскільки сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, як визначено у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
При цьому, суд зазначає, що частиною 1 статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналогічні обов'язки визначено частиною 1 статті 47 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», зокрема: діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Однак, таких доказів як судового рішення позивачем, ані до суду, ані до відповідача не надано.
З аналізу наведених норм вбачається, що перебування сина ОСОБА_2 не за місцем проживання матері не позбавляє його обов'язку здійснювати догляд та піклуватись про свою непрацездатну матір.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач не надав відповідачу та до суду достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім'ї, зокрема першого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд, оскільки згідно акту обстеження матеріально-побутових умов №74 від 04.06.2024 у ОСОБА_3 є син ОСОБА_2 , який має обов'язок здійснювати догляд та піклуватись про своїх непрацездатних батьків.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту від 23.06.2024 у відповідача не було, оскільки позивачем не надано всіх належних документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ).
Суддя Микитин Н.М.