29.09.2025 Справа № 756/10189/24
Справа № 756/10189/24
Провадження № 2/756/628/25
29 вересня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Діденка Є.В.,
за участю секретаря - Павлишина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
у серпні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням зміни предмета позову, просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що вона є власником 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 16.07.2022 р. Співвласником 3/5 частин є ОСОБА_2 . Після дарування 1/5 частини квартири, відповідач ОСОБА_1 не знявся з реєстрації в квартирі, що пов'язано з небажанням оновлювати військово-облікові дані, і не проживає у квартирі останні 15 років, не сплачує житлово-комунальні послуги. Тому, позивач вважає, що відповідач втратив право користування квартирою.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.11.2024 р.
21.11.2024 р. позивач подала клопотання про доручення додаткових доказів.
21.11.2024 р. судове засідання не відбулось через відсутність суді електропостачання, засідання призначено на 23.01.2025 р.
В підготовчому засіданні 23.01.2025 року суд задовольнив клопотання позивача про допит свідків, оголошено перерву за клопотанням позивача, до 20.03.2025 р.
20.03.2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням позивача, на 08.05.2025 р.
14.04.2025 року до суду надійшла заява про зміну предмета позову і уточнена позовна заява.
08.05.2025 року судове засідання не відбулось через перебування судді у кримінальному провадженні, засідання призначено на 31.07.2025 р.
31.07.2025 року судом закрите підготовче засідання, справа призначено до судового розгляду на 23.09.2025 р.
В судове засідання позивач не з'явилась, повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.
Відповідач на призначене судове засідання не з'явився, судова повістка направлялась йому за зареєстрованим місцем проживання і була повернена підприємством поштового зв'язку без вручення через відсутність адресата. Представник Відповідача - адвокат Бондаренко В.А. отримав судову повістку засобами електронного зв'язку, заяв про відкладення не подавав.
Суд ухвалив можливим провести розгляд справи без участі учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Після дослідження доказів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно позивач ОСОБА_1 є власником 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.2016 року.
Співвласником 1/5 частки вказаної квартири є ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 16.07.2022 р., згідно з яким Відповідач ОСОБА_1 подарував частину квартири.
Співвласником 3/5 часток квартири є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 14.04.1998 р.
Відповідно до отриманих судом відомостей з Реєстру територіальної громади міста Києва та Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 з 16.06.1992 р., по даний час.
У Акті від 14.09.2024 року, складеному мешканцями будинку зазначено, що вони підтверджують відсутність ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2010 року.
Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Надаючи оцінку встановленим обставинам і зібраним доказам, суд зазначає, що позивачка не надала суду жодних належних доказів того, що відповідач без поважних причин не проживає у квартирі, та протягом якого часу.
Із наданих доказів можливо встановити лише факт реєстрації відповідача у квартирі.
Акт мешканців не є належним і достатнім доказом підтвердження факту не проживання відповідача у квартирі.
Суд звертає увагу, що вказаний Акт підписаний невідомими особами. В силу принципу безпосередності дослідження доказів, показання таких осіб можуть братись до уваги судом, якщо вони були допитані в якості свідків у судовому засіданні у встановленому законом порядку.
Під час підготовчого засідання суд задовольнив клопотання позивача про допит свідків, однак їх явку для допиту в судовому засідання, позивач не забезпечила.
Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом, принцип змагальності не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у такий спосіб, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги вагоміших доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 25.09.2023 у справі № 902/1068/20).
Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється органом реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за завою власника житла. Доказів звернення відповідно до вказаного порядку, суду не надано.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачка не довела законних підстав, для визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 235, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Суддя Є.В. Діденко