справа №759/15137/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/6067/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12025110000000273 від 31 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури ОСОБА_11 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено 08 липня 2025 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у житлових та нежитлових приміщеннях, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221482200:03:001:0002, а саме: мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 , у чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «REDMI», IMEI: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_6 ; ноутбук марки «LENOVO», моделі V1862ALC1; мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_9 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 , у чохлі чорного кольору скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт указаного майна.
У мотивування апеляційної скарги зазначає, що у протоколі обшуку та клопотанні про накладення арешту відсутні відомості про обставини, передбачені частиною другою статті 167 та/або частиною другою статті 168 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_8 не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні №12025110000000273 від 31 березня 2025 року.
Зауважує, що оскільки ОСОБА_8 не був присутнім під час розгляду питання про арешт майна, через що був позбавлений можливості вказати фактичні обставини, що виключають можливість накладення арешту на таке майно, слідчим суддею передчасно ухвалено рішення про арешт вказаного майна.
Також представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах власника майна ОСОБА_9 , в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «REDMI», IMEI: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_6 ; ноутбук марки «LENOVO», моделі V1862ALC1 та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт зазначеного майна.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у протоколі обшуку та клопотанні про накладення арешту відсутні відомості про обставини, передбачені частиною другою статті 167 та/або частиною другою статті 168 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_9 не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої у кримінальному провадженні №12025110000000273 від 31 березня 2025 року та є власником вилученого майна.
Зауважує, що оскільки ОСОБА_9 не була присутньою під час розгляду питання про арешт майна, через що була позбавлена можливості вказати фактичні обставини, що виключають можливість накладення арешту на таке майно, слідчим суддею передчасно ухвалено рішення про арешт вказаного майна.
В апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді, останній просить вказану ухвалу в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_9 скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на зазначений мобільний телефон.
В обґрунтування скарги зазначає, що у протоколі обшуку та клопотанні про накладення арешту відсутні відомості про обставини, передбачені частиною другою статті 167 та/або частиною другою статті 168 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_10 не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні №12025110000000273 від 31 березня 2025 року та є власником вилученого майна.
Зауважує, що оскільки ОСОБА_10 не був присутнім під час розгляду питання про арешт майна, через що був позбавлений можливості вказати фактичні обставини, що виключають можливість накладення арешту на таке майно, слідчим суддею передчасно ухвалено рішення про арешт вказаного майна.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_7 в інтересах власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , який підтримав подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційних скарг заперечував та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000000273 від 31 березня 2025 року за фактом розтрати лісоматеріалів посадовими особами відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» шляхом продажу деревини за заниженими цінами в порушення вимог чинного законодавства за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням установлено, що директор відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , організував протиправну схему з незаконної реалізації лісопродукції, зловживаючи службовим становищем в умовах воєнного стану.
До функціональних обов'язків вказаного керівника входить управління діяльністю установи, зокрема у сферах лісівництва, заготівлі деревини, лісопильного та стругального виробництва.
Установлено, що ОСОБА_8 , діючи спільно з іншими посадовими особами «Боярської лісової дослідної станції», здійснював вирубку деревини надалі зазначена деревина збувалась без передбаченого законодавством порядку та за нижчими за середньоринкові цінами.
Вказані дії суперечать вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2021 року №1433 «Про затвердження переліку видів продукції,' торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках», згідно з якою деревина (лісоматеріали) підлягає обов'язковому продажу через аукціонні торги.
Попри це, реалізація лісопродукції здійснювалась без проведення аукціонів, по прямих договорах, що спричинило нанесення збитків державі.
08 липня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва проведений обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 , у чохлі чорного кольору.
08 липня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва проведений обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «REDMI», IMEI: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_6 ; ноутбук марки «LENOVO», моделі V1862ALC1.
08 липня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва проведений обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в житлових та нежитлових приміщеннях, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221482200:03:001:0002 в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_9 .
08 липня 2025 року постановою слідчого СУ ГУНП в Київській області вищевказані речі визнано речовими доказами.
Крім цього, 08 липня 2025 року оперативним працівникам УКР ГУНП в Київській області в порядку статей 40, 41 КПК України надано доручення на проведення слідчих (розшукових) дій, а саме проведення огляду мобільних телефонів та ноутбука, з метою встановлення осіб, причетних до вчинення вищевказаних злочинів.
Також, слідчим СУ ГУНП в Київській області винесено постанову про призначення аудиторської перевірки фінансової звітності відокремленого підрозділу Національного Університету біоресурсів та природокористування України «Боярська лісова дослідна станція».
09 липня 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури ОСОБА_11 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025110000000273 від 31 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури ОСОБА_11 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено 08 липня 2025 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у житлових та нежитлових приміщеннях, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221482200:03:001:0002, а саме: мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 , у чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «REDMI», IMEI: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_6 ; ноутбук марки «LENOVO», моделі V1862ALC1; мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_9 .
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 , у чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «REDMI», IMEI: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_6 ; ноутбук марки «LENOVO», моделі V1862ALC1; мобільний телефон марки «IPHONE 15 PRO», IMEI: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_9 , яке було виявлено та вилучено в ході проведених обшуків 08 липня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_10 , у житлових та нежитлових приміщеннях, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221482200:03:001:0002, зважаючи на те, що вказане майно має відношення до кримінального провадження та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, для забезпечення досудового розслідування кримінального провадження, встановлення та з'ясування причетності інших осіб до вчинення кримінального правопорушення, проведення огляду техніки та в подальшому судової комп'ютерно-технічної експертизи, тобто відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт, і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення володільця майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення судом питання про арешт майна або його повернення, або ж його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, обшуку, огляду.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Разом з тим, заборонено вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов'язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Слідчий чи прокурор може зробити та вилучити копію інформації, що міститься на вищезазначених носіях, або ж якщо вилучає носії інформації - на вимогу володільця має лишити йому копію відповідної інформації.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідність в арешті майна виникла з тих підстав, що вилучене майно має відношення до кримінального провадження та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, для забезпечення досудового розслідування кримінального провадження, встановлення та з'ясування причетності інших осіб до вчинення кримінального правопорушення, проведення огляду техніки та в подальшому судової комп'ютерно-технічної експертизи, тобто відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження, при цьому постановою слідчого від 08 липня 2025 року вказані у клопотанні речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025110000000273 від 31 березня 2025 року, необґрунтованими є посилання скаржника на те, що у протоколі обшуку та клопотанні про накладення арешту відсутні відомості про обставини, передбачені частиною другою статті 167 та/або частиною другою статті 168 КПК України.
Доводи скаржника про те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не мають статусу підозрюваних чи обвинувачених у кримінальному провадженні №12025110000000273 від 31 березня 2025 року, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду є аргументи скаржника, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не були присутніми під час розгляду питання про арешт майна, через що були позбавлені можливості вказати фактичні обставини, що виключають можливість накладення арешту на таке майно, оскільки не є визначеною КПК України безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Крім того, права власника майна відновлені під час апеляційного розгляду.
При цьому, колегія суддів ураховує і те, що у відповідності до вимог статті 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4