справа №760/17993/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/6162/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №42023110000000053 від 16 лютого 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною третьою статті 204, частиною другою статті 199, частиною другою статті 229, частиною першою статті 358, статтею 445 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна - відмовлено.
Майно, вилучене 23 червня 2025 року у ході проведення обшуку транспортного засобу автомобіля «CITROEN С4», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , а саме: транспортний засіб - автомобіль CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та ключ запалювання - повернуто власнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих змін, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.
Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що незастосування такого заходу забезпечення як накладення арешту на майно, яке має ознаки предметів злочину, може призвести до їх знищення, приховання, у зв'язку з чим буде неможливо досягти мети дієвості кримінального провадження, установлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та доведення вини в суді.
Зауважує, що для забезпечення збереження речових доказів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є предметом його вчинення, виникла необхідність у накладенні арешту на вказані речі, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 170, частиною третьою статті 170 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 який підтримав подану апеляційну скаргу, думку представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням БЕБ у Київській області провадиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023110000000053 від 16 лютого 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною третьою статті 204, частиною другою статті 199, частиною другою статті 229, частиною першою статті 358, статтею 445 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що на території Київської області, м. Києва та інших регіонів України, група осіб, за попередньою змовою, здійснює незаконне виготовлення алкогольних напоїв, спирту етилового та інших підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя та здоров'я людей.
Крім того, вказана група осіб здійснює незаконне придбання, зберігання, перевезення незаконно виготовлених, підроблених марок акцизного податку, з метою використання їх при продажу, а також, незаконно використовують у своїй протиправній діяльності знаки для товарів, а саме алкогольної продукції, що завдало матеріальної шкоди потерпілим у значному розмірі.
Установлено, що до вказаної протиправної діяльності причетні посадові особи ТОВ «МАК ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 42116234) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які на потужностях ТОВ «МАК ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 42116234) здійснюють протиправне виготовлення поліграфічної продукції, а саме картонних упаковок (так звані «тетрапаки»), на яких незаконно наносять знаки для товарів і послуг та фірмове найменування відомих світових брендів алкогольних напоїв серед яких торгівельні марки «Finlandia Vodka», «Jameson» та ін., не маючи при цьому відповідного дозволу (ліцензії) на використання знаку для товарів і послуг.
Крім цього, встановлено що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , безпосередньо отримує вказану поліграфічну продукцію та в подальшому здійснює незаконне зберігання, транспортування, виготовлення і розлив контрафактної алкогольної продукції, та з метою отримання неправомірних доходів збуває вказану продукцію, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, кінцевим споживачам, також встановлено фактичні місця зберігання та виготовлення контрафактних алкогольних напоїв.
Так, ОСОБА_13 фактично проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , у користуванні якого перебувають транспортні засоби: TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_4 , та CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відомо, що ОСОБА_13 на постійній основі відвідує промислову зону за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341 (місце виготовлення контрафактної алкогольної продукції), а також встановлено що на території гаражного кооперативу за координатами НОМЕР_5 , адреса: проспект Героїв Харкова 269-а. ГК «Кругозір», ОСОБА_13 організував та утримує місце зберігання сировини для виготовлення контрафактного алкоголю.
Так, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНН: НОМЕР_6 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у своїй протиправній діяльності використовує транспортні засобі: TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_4 та CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до Інформаційної довідки право власності на автомобіль марки «CITROEN С4», д.н.з. НОМЕР_7 , VIN - НОМЕР_2 , належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01 червня 2025 року (справа №760/15033/25) проведено обшук транспортного засобу - автомобіля «CITROEN С4», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , в ході якого виявлено та вилучено: транспортний засіб CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , який використовувався як засіб вчинення кримінального правопорушення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та ключ від запалювання.
24 червня 2025 року вищезазначене майно, вилучене під час обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42023110000000053 від 16 лютого 2023 року.
30 червня 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023110000000053 від 16 лютого 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною третьою статті 204, частиною другою статті 199, частиною другою статті 229, частиною першою статті 358, статтею 445 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна - відмовлено.
Майно, вилучене 23 червня 2025 року у ході проведення обшуку транспортного засобу автомобіля «CITROEN С4», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , а саме: транспортний засіб - автомобіль CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та ключ запалювання - повернуто власнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
За змістом пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статі 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом частини шостої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження убачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт транспортного засобу «CITROEN С4», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Так, обґрунтовуючи у клопотанні підстави для накладення арешту на транспортний засіб CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та ключ від запалювання, прокурор у клопотанні посилався на необхідність забезпечення збереження речових доказів та майбутньої спецконфіскацїї.
Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом вилучений автомобіль «CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та ключ від запалювання, слідчим у клопотанні та під час судового розгляду на даній стадії досудового розслідування не доведено таку мету арешту даного майна, як збереження речових доказів та майбутню спецконфіскацію.
Так, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за частиною другою статті 28, частиною третьою статті 204, частиною другою статті 199, частиною другою статті 229, частиною першою статті 358, статтею 445 КК України, не містять відомостей та даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучений транспортний засіб може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При цьому, саме по собі використання транспортного засобу, зокрема з метою доїзду до СТО або перевезення малолітньої дитини, особою щодо якої здійснюються негласні слідчі (розшукові) дії в межах кримінального провадження, не свідчить про використання ним даного транспортного засобу з будь-якою протиправною метою, та його відповідність ознакам, передбаченим частиною першою статті 98 КПК України, про що обґрунтовано зазначено слідчим суддею.
Крім того, даних щодо повідомлення про підозру у кримінальному провадженні будь-якій особі, зокрема і ОСОБА_13 , який за даними досудового розслідування використовує вказаний транспортний засіб, матеріали справи не на містять.
Долучена до матеріалів клопотання постанова про визнання речових доказів від 24 червня 2025 року містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, без обґрунтування висновку, яким конкретно ознакам речових доказів відповідає автомобіль «CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та ключ від запалювання.
У клопотанні не вказано, в який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вказаного майна.
Ураховуючи наведені обставини, клопотання про арешт майна не містить та органом досудового розслідування не надано доказів того, що транспортний засіб «CITROEN С4», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 може бути речовим доказом у кримінальному провадженні 42023110000000053 від 16 лютого 2023 року.
На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування, у розумінні вимог статті 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Відповідно до частини першої статті 173 КПК України суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вказане у клопотанні майно, а саме: «CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CITROEN С4, д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та ключ від запалювання, не може бути накладений за обставин, викладених у клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
З огляду на вищевикладене у сукупності, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що вилучений автомобіль міг бути знаряддям вчинення злочину, зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, не спростовує правильність висновків слідчого судді, оскільки відомостей на підтвердження вказаних обставин матеріали клопотання не містять та прокурором під час апеляційного розгляду не надано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Інші доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4