Унікальний номер справи № 369/18475/23 Головуючий у суді першої інстанції - Янченко А.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12726/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
25 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Ольшевська Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Федьковим Олексієм Олександровичем на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року позивач ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Повернуто ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» з Державного бюджету України 2 684 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 3017 від 23.10.2023 року (отримувач ГУК у Київ.обл./Вишнева міс./22030101, рахунок №UA238999980313161206000010790, код 37955989).
У задоволенні заяви ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
У задоволенні заяви першого відповідача про розподіл судових витрат відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається напорушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачі у даній справі не вчиняли дій ні щодо визнання позову, ні щодо його задоволення. Відповідачі у даній справі не подавали заяв про визнання позову, а позивач не подавав заяви про відмову від позову.
Тому апелянт вважає, що законним у такому випадку було б рішення про відмову в позові, оскільки предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача адвокат Андрієвська О.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для його скасування відсутні.
Також направила до суду клопотання про закриття апеляційного провадження у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подано та підписано особою, яка не мала прав її підписувати.
Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки представник позивача надав суду ордер серії ВХ №1097862 від 30 травня 2025 року, виданий адвокатом Федьковим О.О. на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , зокрема, у Київському апеляційному суді.
В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участьпредставник відповідача ОСОБА_1 адвокат Федьков О.О., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе, розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як видно із матеріалів справи, 26 жовтня 2023 року позивач ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» направив до Києво-Святошинського районного суду Київської області позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Разом з цим, 15 лютого 2024 року від позивача надійшла заява про закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Крім цього, 10 квітня 2024 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, у якій він також просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 дізнався про існування боргу за спожиту електроенергію в кінці вересня 2023 року та повідомив представника позивача про погашення боргу щомісячними платежами.
В подальшому, 15 січня 2203 року, ОСОБА_2 сплатив позивачу заборгованість за спожиту електроенергію у повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними інструкціями (а.с. 158-162) та не заперечується позивачем.
Отже, встановлено, що спір у справі № 369/18475/23 існував на момент подання позовної заяви та припинив існувати 15 січня 2023 року у зв'язку з оплатою відповідачами заборгованості вже після подання позовної заяви (26 жовтня 2023 року), але до відкриття провадження у справі (16 лютого 2024 року).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування підстав для закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22, оскільки вони стосуються обставин справи, відмінних від даної справи.
Так, у зазначеній постанові Верховний Суд виснував: «Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.»
Натомість, у справі, що переглядається, обставини, що призвели до зникнення предмета спору настали після звернення до суду із позовом, але до відкриття провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги скаржника не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Федьковим Олексієм Олександровичем залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома