справа № 375/1652/24
головуючий у суді І інстанції Антипенко В.П.
провадження № 22-ц/824/4183/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
25 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» - адвоката Рудзей Юрія Володимировича на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (надалі по тексту - ТОВ «ФК «Смарт Пей») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 27 911,12 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200994411901 від 07.03.2018 року (надалі по тексту - кредитний договір).
Кредитний договір було укладено шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
З умовами якого відповідач погодився, про що свідчить наявність його власноручного підпису на відповідній заяві, що додається до даної позовної заяви.
На підставі зазначеного кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі 18 300 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності, розмір процентної ставки склав 59,55% річних, а розмір комісії за користування кредитом 0%, що підтверджується відповідним платіжним (банківським) документом.
Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов'язання перед банком. Заборгованість відповідача перед банком станом на 07.05.2024 року складала 27 911,12 грн, з яких: 18 352,03 грн - заборгованість за кредитом; 9 559,09 грн - заборгованість по процентам, 0 грн - заборгованість за комісією.
08.05.2024 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінако» (надалі по тексту - ТОВ «ФК «Фінако») укладено договір відступлення права вимоги (цесїї) № 1, за яким ТОВ «ФК «Фінако» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.
16.07.2024 року, між ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей», отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.
Заборгованість за цим договором позики відповідач не погасив, внаслідок чого позивач, посилаючись на приписи статей 512, 514, 1082 ЦК України, звернувся до суду.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 30.10.2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Смарт Пей» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК«Смарт Пей» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 30.10.2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Смарт Пей».
Апеляційна скарга мотивована тим, що наданий позивачем через підсистему «Електронний суд» повідомлення про відступлення прав вимоги містить підпис - кваліфікований електронний підпис представника АТ «ПУМБ» Височин Є.М. У цьому повідомленні чітко зазначено наступне: «Банк відступив ТОВ «ФК «Фінако» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200994411901 від 07.03.2018 року.
Також договори відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 08.05.2024 року та договору факторингу № 2 від 16.07.2024 року підписані кваліфікованими електронними підписами сторін. Зазначив, що протоколи створення та перевірки кваліфікованих електронних підписів сторін наявні у матеріалах справи.
Вказував, що перехід права вимоги за спірним кредитним договором від АТ «ПУМБ» до ТО «ФК «Фінако» підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи, а саме: договором відступлення прав вимоги (цесії) № 1 від 08.05.2024 року; повідомленням АТ «ПУМБ» про відступлення прав вимоги.
Перехід права вимоги за спірним кредитним договором від ТОВ «ФК «Фінако» до ТОВ «ФК «Смарт Пей» підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи, а саме: договором факторингу № 2 від 16.07.2024 року; витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 16.07.2024 року.
Представник ТОВ «ФК «Смарт Пей» - Рузвей Ю.В. звернувся із заявою про поновлення процесуального строку та долучення доказів, яка надіслана 17.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» на адресована Рокитнянському районному суду Київській області, та зареєстрована того ж дня в суді першої інстанції, що підтверджується відповідним штампом (а.с. 112-123).
З огляду на те, що станом на 17.12.2024 року цивільна справа № 375/1652/24 перебувала в апеляційному суді, Рокитняський районний суд Київської області 27.12.2024 року надіслав вказане клопотання представника позивача засобами поштового зв'язку на адресу Київського апеляційного суду.
Клопотання обґрунтоване тим, що в позовній заяві, зокрема, зазначалось про те, що 16.07.2024 року між ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця) вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.
04.09.2024 року ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернулось до ТОВ «ФК «Фінако» з метою отримання витягів з реєстру боржників за договором відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 08.05.2024 року. Проте, відповідь заявником було отримано лише 12.12.2023 року.
Згідно з відповіді ТОВ «ФК «Фінако», настільки тривалий розгляд звернення було обумовлено затримкою у підписанні витягів зі сторони АТ «ПУМБ».
Таким чином, представник позивача зазначав, що вищевказані докази, хоч і існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і заявник знав про них, однак з об'єктивних причин (не залежно від нього) не міг надати їх до суду.
Тому з метою підтвердження факту переходу права вимоги за кредитним договором від АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «Фінако», представник позивача просив поновити позивачу строк на подачу доказів та долучити копію Витягу з договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 08.05.2024 року.
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини 2, 3 статті 367 ЦПК України).
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 145/474/17.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2023 року у справі № 686/9366/20 (провадження № 61-8136св22) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини 2 статті 356, частини 1-3 статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Колегія суддів звертає увагу, що докази, які позивач просив долучити до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, витяг з реєстру боржників №1 до договору про відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08.05.2024 року, існував на час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому, позивач з метою отримання вказаного доказу звернувся до сторони такого правочину ще до пред'явлення цього позову, про що свідчить наданий позивачем лист ТОВ «ФК «Фінако» від 04.09.2024 року вих. №11-37 (а.с. 120).
ТОВ «ФК «Фінако» надіслало витяги з реєстру боржників №1 до договору про відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08.05.2024 року позивачу вже після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінако» від 12.12.2024 року вих.№12_12 (а.с. 121).
Зі змісту листа ТОВ «ФК «Фінако» вбачається, що тривалий розгляд звернення ТОВ «ФК «Смарт Пей» було обумовлено затримкою у підписанні витягів АТ «ПУМБ».
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що про вказані обставини щодо не можливості своєчасного отримання та подання доказів, суд першої інстанції не був повідомлений, позивач з клопотанням про витребування вказаних доказів до суду першої інстанції не звертався.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що об'єктивні та незалежні від позивача причини не подання вказаних доказів - відсутні. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання нових доказів та залишити їх без розгляду.
Щодо правової позиції відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
За відповіддю від 10.10.2024 року №838320 з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що відповідач був зареєстрований з 08.07.2009 року по 28.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 57).
Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, апеляційним судом розміщувалося оголошення на сайті судової влади про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (оголошення на сайті судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів належного переходу прав від АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «Фінако», саме за договором комплексного банківського обслуговування № 200994411901 від 07.03.2018 року, а відповідно про відсутність доказів про підставність набуття такого права вимоги з боку ТОВ «ФК «Смарт Пей», заборгованість за яким є предметом заявленого позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Встановлено, що 07.03.2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування № 200994411901, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 у розмірі 10 000 грн. Реальна річна процентна ставка складає 59,55% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту споживача за весь строк користування кредитом становить - 12 559,25 грн (а.с. 5).
Згідно з довідки про збільшення кредитного ліміту, яку надано АТ «ПУМБ», 07.03.2018 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн, 12.07.2018 року збільшено кредитний ліміт до 15 000 грн, 21.11.2018 року збільшено кредитний ліміт до 17 700 грн, збільшено кредитний ліміт до 18 300 грн (а.с. 53 зв.).
Позивачем надано виписку з особового рахунку відповідача за період з 07.03.2018 року по 07.05.2024 року, з якого вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість (а.с. 26-34).
Відповідно до розрахунку заборгованості, яку надано АТ «ПУМБ», за договором № 200994411901 від 07.03.2018 року станом на 07.05.2024 року, вбачається, що боржником здійснювались погашення заборгованості, починаючи з 30.03.2018 року, останнє погашення - 30.03.2020 року.
Відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 37 911,12 грн, з яких 18 352,03 грн - заборгованість за кредитом, 9 559,09 грн - заборгованість за процентами (а.с. 7-9).
08.05.2024 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Фінако» укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №1, згідно якого цедент зобов'язується передати цесіонарію в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а цесіонарій зобов'язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором (а.с. 14-16).
16.07.2024 року між ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладений договір факторингу № 2, на умовах якого клієнт зобов'язується передати (відступити) фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а фактор зобов'язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором. Права вимоги, що відступаються є ідентичними за обсягом тим правам вимоги, які були набуті первісним кредитором на підставі договору відступлення прав вимого (цесії) № 1 від 08.05.2024 року, укладеним з АТ «ПУМБ» (а.с. 20-21).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 16.07.2024 року ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 200994411901 від 07.03.2018 року на суму 27 911,12 грн, з яких: 18352,03 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 559,09 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 25).
З платіжної інструкції від 17.07.2024 року № 1 вбачається, що на виконання умов договору факторингу № 2 від 16.07.2024 року позивачем на користь ТОВ «ФК «Фінако» здійснено оплату у сумі 1 585 266,65 грн (а.с. 36).
Відповідно до листа АТ «ПУМБ», адресованого ТОВ «ФК «Смарт Пей», Банком повідомлено про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Фінако» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200994411901 від 07.03.2018 року на підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08.05.2024 року (а.с. 13).
22.07.2024 року ТОВ «ФК «Смарт Пей» направлено відповідачу письмову вимогу (повідомлення) № 433 про набуття права вимоги за Кредитним договором та необхідність погашення заборгованості (а.с. 36 зв.).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Звертаючись до суду з позовними вимогами та обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилався на те, що набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 частини 1 статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина 1 статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:
1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні;
2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);
3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;
4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання;
5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина 3 статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 243/11704/15-ц).
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року у справі № 2221/2373/12).
Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріалами справи підтверджено, що 08.05.2024 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Фінако» укладений договір відступлення прав вимоги (цесії) №1, відповідно до якого АТ «ПУМБ» передало (відступило) ТОВ «ФК «Фінако» в повному обсязі права вимог за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників.
Пунктом 4.1 цього договору визначено, що права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день надходження оплати прав вимоги в повному обсязі на рахунок цедента, вказаний у п.3.2 договору, за ціною, визначеною п.3.1 договору. Цедент після надходження на його рахунок коштів у сумі, зазначеній в п.3.1 договору, передає цесіонарію реєстр боржників.
Крім того, 16.07.2024 року між ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №2, згідно з якого клієнт зобов'язується передати фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а фактор зобов'язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором. Права вимоги, що відступаються є ідентичними за обсягом (боржники, підстави виникнення, розмір, тощо) тим правам вимоги, які були набуті первісним кредитором на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 08.05.2024 року, укладеним з АТ «ПУМБ».
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу №2, права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день здійснення оплати ціни прав вимоги в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний у п.3.2 договору, за ціною, визначеною п.3.1 договору.
З платіжної інструкції від 17.07.2024 року № 1 вбачається, що на виконання умов договору факторингу № 2 від 16.07.2024 року позивачем на користь ТОВ «ФК «Фінако» здійснено оплату у сумі 1 585 266,65 грн (а.с. 36).
Позивачем на підтвердження набуття прав вимоги надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу №2 від 16 липня 2024 року за підписом представників ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей»; витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 16 липня 2024 року; платіжну інструкцію №1 від 17 липня 2024 року на суму 1 585 266,65 грн; реєстр боржників до договору факторингу № 2 від 16 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінако» та ТОВ «ФК «Смарт Пей», до якого включено відповідача як боржника за кредитним договором із зазначенням суми її заборгованості; лист АТ «ПУМБ» позивачу ТОВ «ФК «Смарт Пей», яким повідомлено про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Фінако» до відповідача за кредитним договором; письмову вимогу (повідомлення) позивача до відповідача про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором новому кредитору, яким є ТОВ «ФК «Смарт Пей».
Викладене свідчить, що на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Колегією суддів враховано, що у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, враховуючи усі наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що умови договору № 200994411901 від 07.03.2018 року відповідачем виконані не були, доказів належного виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, як не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Виписка по рахунку відповідача свідчить, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення заборгованості, однак не в повному обсязі.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, апеляційний суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №200994411901 від 07.03.2018 року у розмірі 27 911,12 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 18 352,03 грн, 9 559,09 грн - заборгованість за процентами.
Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення. Підставами для скасування судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Зважаючи, що апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Смарт Пей» у повному обсязі на задоволення вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 423 грн судового збору (а.с. 55) за подання позовної заяви, а також 3 634,50 грн судового збору за подання позивачем апеляційної скарги (а.с. 85).
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» - адвоката Рудзей Юрія Володимировича задовольнити.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором № 200994411901 від 07 березня 2018 року у розмірі 27 911 грн 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 18 352 грн 03 коп., 9 559 грн 09 коп. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» 2 423 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 3 634 грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей», код ЄДРПОУ: 43696954, адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська