справа № 760/4884/24
головуючий у суді І інстанції Усатова І.А.
провадження № 22-ц/824/9165/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
25 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд: стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що 22 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 .
Донька ОСОБА_3 проживає зі свою матір'ю ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачем, оскільки у своїй позовній заяві про розірвання шлюбу він сам вказав про це.
Після того як відповідач покинув свою доньку та позивачку він самоусунувся від матеріального забезпечення своєї єдиної доньки, не цікавиться навіть тим, чи дитина забезпечена усім необхідним, харчуванням, одягом, тощо.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дитина проживає разом із позивачкою, заявлений до стягнення розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідає інтересам сторін та інтересам дитини, а також не суперечить чинному законодавству.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 05 квітня 2024 року малолітня донька ОСОБА_3 проживає разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом із місця реєстрації (під час подання апеляційної скарги портал «Дія» не працював, ЦНАП також відмовив у послузі оскільки збій відбувався в програмі, за потреба витяг надамо під час розгляду справи) та перебуває повністю на його утриманні.
На час подання позовної заяви ОСОБА_2 донька ОСОБА_3 проживала з бабусею ОСОБА_4 , але перебувала на повному утриманні відповідача, який забезпечував фінансові потреби, брав максимальну участь у вихованні, облаштовував належний побут, що підтверджується письмовими показами ОСОБА_4 , доданими до апеляційної скарги.
Додатково ОСОБА_4 може надати усні покази у залі судового засідання.
Вказує, що позивачка не виконує обов'язки щодо матеріального утримання та виховання доньки, веде аморальний спосіб життя який негативно відображається на донці.
Під час подання позовної заяви про стягнення аліментів та отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви була усна домовленість між ним та позивачкою щодо написання останньою заяви до Солом?янського районного суду міста Києва про відмову від позовних вимог.
Будучи впевненим, що позивачка відмовилася від позову, відповідач не подав відзиву на позовну заяву щодо стягнення аліментів.
ОСОБА_1 до апеляційної скарги надав копії паспорту, свого, позивачки та ОСОБА_4 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 , витяг з порталу «Дія» про неможливість отримати витяг про місце проживання, актовий запис про народження ОСОБА_3 , копія оскаржуваного рішення (а.с. 39-53)
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що така розглядалася за участю відповідача.
Представником відповідача отримано копію ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, в якій йому роз'яснено його процесуальні права та визначено строк для подачі відзиву на позов та доказів (а.с. 25).
Відповідачем не заявлене клопотання про долучення указаних доказів та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, у зв'язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.
Позивачка, повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 22 жовтня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_2 (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 1613 (а.с. 12).
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києві із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому зазначив, що під час шлюбу народилася донька ОСОБА_3 , яка проживає разом із відповідачкою (а.с. 13).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року у справі № 752/23695/23 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14-16).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 17).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).
ОСОБА_2 станом на 13 жовтня 2023 року зареєстрована у Центральному управлінні Київського міського центру зайнятості як безробітна, що підтверджується довідкою від 16 жовтня 2023 року, виданою Центральним управлінням Київського міського центру зайнятості (а.с. 19).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю від 03 березня 2024 року № 481776 (а.с. 22).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу батька дитини.
За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
ОСОБА_2 , звернувшись до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 , посилалася на те, що дитини проживає разом із нею, на підтвердження чого надала копію позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, у якому він вказував, що дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю - ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що позов про розірвання шлюбу поданий у листопад 2023 року, а позов про стягнення аліментів у лютому 2024 року, тобто після спливу нетривалого проміжку часу.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що він отримав копію позовної заяви про стягнення аліментів та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, однак не скористався своїм правом на подання відзиву на позов через те, що мав домовленість із позивачкою про те,що вона відмовиться від позову.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).
ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та доказів і мотиви не вчинення ним таких дій процесуального значення не мають.
Заперечуючи в апеляційній скарзі проти стягнення з нього аліментів, відповідач посилається на те, що дитина з квітня 2024 року проживає з ним, а не з позивачкою та знаходиться на його утриманні, однак він не можу надати докази на підтвердження цих обставин через те, що під час подання апеляційної скарги портал «Дія» не працював, ЦНАП також відмовив у послузі оскільки збій відбувався в програмі, за потреба витяг надамо під час розгляду справи.
Пунктом 1 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 2 статі 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статі 13 ЦПК України).
Відповідач не надав докази на підтвердження обставин проживання доньки із ним до суду першої інстанції, а посилаючись в апеляційній скарзі на неможливість подання доказів до суду, ним не заявлено клопотання про витребування судом таких доказів, а з урахуванням принципу диспозитивності, до обов'язків суду не відноситься збирання доказів у цивільних справах.
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що на час подання позовної заяви про стягнення аліментів донька проживала разом із його матір'ю ОСОБА_4 (бабусею), однак у матеріалах справи навіть відсутні докази родинних зв'язків відповідача та ОСОБА_4 .
Сам лише витяг з реєстру територіальної громади про те, що ОСОБА_3 з 26 грудня 2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де також зареєстрований відповідач ОСОБА_1 не є достатнім доказом проживання дитини з батьком.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська