справа № 755/10017/24
головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.
провадження № 22-ц/824/5785/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
25 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
12.06.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі по тексту - ТОВ «Діджи Фінанс», позивач, кредитодавець) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1097105 у розмірі 27 000,28 грн, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 16.02.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір №1097105, відповідно до умов якого, відповідач отримав грошові кошти у розмірі 14 300 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,50% у день, строком на 10 днів.
Позивач вказує, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти визначені умовами договору.
Однак, всупереч вимогам цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме: не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 27 000,28 грн, з яких: сума заборгованість за кредитом - 11 583 грн; заборгованість по відсоткам - 13 987,28 грн та 1 430 грн комісії. 09.10.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимог №03/10, відповідно до якого, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №1097105 від 16.02.2020 року.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.11.2024 року частково задоволено позов ТОВ «Діджи Фінанс».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1097105 від 16.02.2020 року у розмірі 13 728 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 231,64 грн та 2 050,64 грн витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, а всього 3 282,28 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №1097105 від 16.02.2020 року у розмірі 11 583 грн, яка складається зі суми заборгованості за кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості по вищезазначеному договору, в свою чергу відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов'язань.
Також суд першої інстанції врахував, що відповідно до позовних вимог, позивач окремо пред'явив вимоги до відповідача про стягнення 13 987,28 грн відсотків. Згідно з умов кредитного договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у сумі 14 300 грн у строк на 10 днів зі стандартною процентною ставкою у розмірі 1,5% на день. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що відсотки за користування грошових коштів мають бути сплачені відповідачем на користь позивача за період з 16.02.2020 року по 26.02.2020 року та нараховуватись за стандартною відсотковою ставкою, виходячи з умов договору та орієнтованої загальної вартості позики.
За наведених обставин, враховуючи умови договору позики, суд дійшов висновку, що позичальник мав сплачувати позикодавцеві відсотки у розмірі 214,50 грн (1,5% від суми позики) кожного дня з дати отримання позики 16.02.2020 року до дати повернення грошових коштів (26.02.2020 року), таким чином, сума грошових коштів за відсотками яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 2 145 грн.
Відмовляючи у частині позовних вимог заявлених до відповідача про стягнення 1 430 грн комісії, суд першої інстанції врахував правові висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 та обґрунтовував свої висновки тим, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 1.5.1 щодо встановлення комісії у розмірі 10% від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 430 грн простроченої комісії є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат в частині судового збору, суд першої інстанції керувався положеннями статті 141 ЦПК України, та вважав, що судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню на користь позивача у сумі 1 231,64 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Вирішуючи питання судових витрат у частині витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити розмір правничої допомоги з урахуванням вимог розумності та справедливості, яка підлягає розподілу між сторонами з 6 000 грн до 2 000 грн, з урахуванням співмірності таких витрат, складністю справи та часткового задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26.11.2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.
Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині часткового стягнення з відповідача процентів, оскільки вважає, що заборгованість за процентами має бути стягнена у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. 1.2. кредитного договору № 1097105 від 16.02.2020 року сума кредиту становить 14 300 грн у валюті: українські гривні.
Пунктом 1.3. кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 10 днів з 16.02.2020 року.
У пункті 1.4. кредитного договору зазначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 26.02.2020 року.
Згідно з п. 1.5.2. кредитного договору проценти за користування кредитом: 2 145 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Відповідно до п. 1.6. кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору.
У пункті 2.2.3. кредитного договору зазначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.
Представник апелянта вказував, що незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених статтею 625 ЦК України.
У випадку нарахування процентів передбачених статтею 625 ЦК України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.
Разом з тим, звернув увагу суду апеляційної інстанції, що на підтвердження законності нарахування заборгованості позивачем до позовної заяви долучено відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1097105 від 16.02.2020 року згідно з яких вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті комісії за пролонгацію за вищевказаним договором, а саме:
25.02.2020 року сплачено на погашення заборгованості кошти у розмірі 3 868,15 грн, з яких: 1 430 грн сплата тіла кредиту; 1 008,15 грн сплата процентів по кредиту; 1 430 грн сплата комісії за пролонгацію;
10.03.2020 року сплачено на погашення заборгованості кошти у розмірі 4 090,52 грн, з яких: 1 287 грн сплата тіла кредиту; 1 516,52 грн сплата процентів по кредиту; 1 287 грн сплата комісії за пролонгацію;
Згідно з п. 2.8. кредитного договору для визначення будь-яких обставин виконання грошових зобов'язань або будь-якої їх частини, вирішальне значення мають дані бухгалтерського обліку товариства,
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору №1097105 від 16.02.2020 року сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом,
Щодо правової позиції відповідача.
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 642360 від 14.06.2024 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з реєстрації 12.07.2019 року (а.с. 89).
Апеляційний суд направляв на останню відому адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, апеляційним судом розміщувалося оголошення на сайті судової влади про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (оголошення на сайті судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 16.02.2020 року відповідач оформив анкету-заяву на кредит № 1097105 на сайті miloan.ua, в якій зазначено:
сума кредиту: 14 300 грн у валюті: українська гривня.
Строк кредиту: 10 днів з 16.02.2020 року.
Дата повернення кредиту: 26.02.2020 року.
Сума повернення: 17 875 грн.
Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 1430 грн. Нараховується одноразово за ставкою 10,00 % від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом 2 145 грн. Нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 78-79).
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 1097105 від 16.02.2020 року, який знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті https://miloan.ua/.
16.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1097105 (а.с. 71-76).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 1097105 від 16.02.2020 року.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума кредиту становить 14 300 грн.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком на 10 днів з 16.02.2020 року.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 26.02.2020 року.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3 575 грн у грошовому виразі та 912 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору.
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту: 1 430 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом: 2 145 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Відповідно до п. 1.6 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору.
Відповідно до п. 1.7 кредитного договору розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.2.3. кредитного договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.
Позивачем надано додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 1097105 від 16.02.2020 року, в якому сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками та комісією за надання кредиту - 26.02.2020 року у загальному розмірі 17 875 грн, яка складається з суми кредиту - 14 300 грн, комісія за надання кредиту - 1 430 грн, проценти - 2 145 грн (а.с. 77).
Крім того, у п. 2 Графіку розрахунку зазначено, що у випадку зміни будь-яких відомостей зазначених у Графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає товариству самостійно оновити (актуалізувати) графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті товариства. Оновлений графік може (необов'язково) додатково містити відомості про пеню нараховану позичальнику. Оновлений графік, що розміщений в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті товариства може візуально відрізнятися від поточної форми Графіку розрахунків (а.с. 77).
Згідно з платіжним дорученням № 15333673 від 16.02.2020 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів у розмірі 14 300 грн для отримувача ОСОБА_1 , банк отримувача VISA № НОМЕР_2. Призначення платежу зазначено: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 1097105 (а.с. 27).
09.10.2020 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Діджи Фінанс» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №03/10.
За умовами вищевказаного договору ТОВ «Мілоан» передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.46-52).
Відповідно до додатку з витягу до договору факторингу № 03/10 від 09.10.2020 року у вказаному реєстрі значиться відповідач ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , номер кредитного договору 1097105, дата договору 16.02.2020 року, сума заборгованості разом 27 000,28 грн, сума заборгованості за тілом кредиту 11 583 грн, сума заборгованості за відсотками 13 987,28 грн, сума заборгованості за комісією 1 430 грн, сума заборгованості за пенею - 0 грн (а.с. 15).
Платіжні інструкції № 24 від 10.06.2021 року, №5 від 23.04.2021 року, № 3 від 08.04.2021 року, № 2 від 08.04.2021 року, № 1189 від 10.09.2021 року, № 22 від 14.05.2021 року, № 1187 від 06.08.2021 року, № 1 від 08.04.2021 року, № 1186 від 06.07.2021 року, № 5 від 23.04.2021 року, № 5 від 05.10.2021 року, підтверджують сплату кредитором новому кредитору суми фінансування за вказаним договором відступлення прав вимоги (а.с. 28-38).
Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» на адресу відповідача було направлено досудову вимогу № 2458413298-АВ від 27.09.2023 року, в якій останнього повідомлено про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 1097105 від 16.02.2020 року.
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений ву електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
З урахуванням викладеного, відповідач згідно з укладеного з ТОВ «Мілоан» договору взяв на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов'язок ним був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення позики, що залишилася за тілом кредиту у розмірі 11 583 грн. Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості (за тілом кредиту).
Що стосується нарахованих відсотків за користуванням кредитом.
Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Умовами договору про споживчий кредит № 1097105 від 16.02.2020 року визначено, що кредит надається строком на 10 днів з 16.02.2020 року по 26.02.2020 року, розмір відсотків згідно з п.1.5.2 договору та додатку №1 до цього договору встановлено у розмірі 2 145 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3.1 договору, продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних умовах.
Апелянт зазначає, що відповідачем проводилась часткова оплата та пролонгація договору, на підтвердження чого до позовної заяви долучено відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1097105 від 16.02.2020 року. Проте, в матеріалах справи відсутні докази складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення 10-денного строку кредитування, передбаченого кредитним договором № 1097105 від 16.02.2020 року.
Разом з тим, згідно з правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, вказано, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування - 10 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, у межах строку дії кредитного договору, а саме: у розмірі 2 145 грн.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що представник позивача оскаржує рішення суду першої інстанції фактично в частині розміру заборгованості за процентами. Доводів щодо оскарження рішення суду першої інстанції в іншій частині, а саме щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, та комісії за надання кредиту, апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесені сторонами під час розгляду справи судом першої інстанції, та відсутні підстави для розподілу судових витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська