Справа № 756/15415/23
№ апеляційного провадження: 22-з/824/1015/2025
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Правдюка Віталія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ГО «Дубовий Гай» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в розмірі 27 200 грн, витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 30 000 грн. У решті заявлених вимог - відмовлено.
Не погодившись з указаними рішеннями адвокат Путілін Є.В. в інтересах ГО «Дубовий Гай» подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Путіліна Є.В. в інтересах ГО «Дубовий Гай» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року залишено без змін.
04 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Правдюка В.М. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з ГО «Дубовий Гай» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги в апеляційному провадженні в розмірі 25 000 грн.
Заява обґрунтована тим, що сторона позивачки під час розгляду апеляційної скарги висловила намір щодо свого бажання подати заяву про розподіл судових витрат.
Вказує, що підтвердження розміру судових витрат понесених позивачкою у зв'язку із отриманням на свою користь професійної правничої допомоги, що надавалася адвокатом Правдюком В.М. у зв'язку із розглядом та вирішенням апеляційної скарги сторони відповідача подано наступні докази: додаткова угода № 5 від 16 квітня 2025 року до договору про правничу допомогу, акт прийому-передачі наданих послуг, звіт про надані послуги.
Посилається на те, що витрати на професійну правничу допомогу складаються із підготовки адвокатом Правдюком В.М. відзиву на подану стороною відповідача апеляційну скаргу, а також виїздом та участю в судовому засіданні 02 липня 2025 року.
Звертає увагу, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає звичайному рівню ринкових цін на аналогічні послуги і є розумним.
Крім того, сторонами була погоджена фіксована сума гонорару за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та виїзд в засідання незалежно від кількості витраченого часу.
Встановлено, що під час розгляду справи, питання судових витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою, судом не вирішувалося.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду заяви повідомлялися у встановленому законом порядку. Від адвоката Правдюка В.М. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Питання про відшкодування відповідачу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, не було вирішено колегією суддів при прийнятті постанови від 02 липня 2025 року за результатом розгляду апеляційної скарги.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи убачається, що 20 листопада 2023 року між адвокатом Правдюком В.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 106 т. 3).
Відповідно до додаткової угоди № 5 до договору від 16 квітня 2025 року адвокатом надано наступні послуги: ознайомлення з скаргою, підготовка та подача відзиву - 20 000 грн, виїзд адвоката на судове засідання, прийняття в них участі - 5 000 грн (1 засідання) (а.с. 119 т. 4).
Також долучено акт приймання-передачі надання послуг та звіт від 03 липня 2025 року на суму 25 000 грн за 11,5 годин (а.с. 118, 120 т.4).
Посилаючись на зазначене, позивач вважав, що є підстави для стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 25 000 грн, оскільки доказами підтверджено надання професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності".
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 липня 2024 року у справі № 638/6000/22, від 05 червня 2024 року у справі № 750/14000/21, від 09 квітня 2024 року у справі № 753/23342/21.
Убачається, в судовому засіданні 02 липня 2025 року до судових дебатів адвокатом Правдюком В.М. було заявлено, ОСОБА_1 планує понести витрати на правничу допомогу.
Відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення ГО «Дубовий Гай» було направлено її копію до Електронного кабінету ЄСІТС (а.с. 116 т.1).
Однак будь-яких заперечень на неї не надійшло.
З урахуванням вказаного, обґрунтувань поданої заяви та доданих до неї документів, а також відсутності заперечень відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 368 ЦПК України, суд,-
Заяву адвоката Правдюка Віталія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити по справі додаткове рішення, яким стягнути з громадської організації «Дубовий Гай» на користь ОСОБА_1 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: