вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 757/37432/23-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/16106/2025Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
25 вересня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представника позивача Гуцула В.С.,
представника відповідача Константін А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року про розподіл судових витрат, до якої приєдналося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2», у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, на організацію охорони та безпеки будинку,
У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСББ «ІП-2» заборгованість по сплаті внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку, що становить 385 845,11 грн., індекс інфляції - 4 693,28 грн., 3 % річних - 12 933,03 грн., а всього 403 471,42 грн.; видати та надати позивачу виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «ІП-2» заборгованість по сплаті внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку, що становить 385 845,11 грн., індекс інфляції - 4 693,28 грн., 3 % річних - 12 933,03 грн., а всього 403 471,42 грн.; покласти на відповідача судові витрати позивача та видати позивачу виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «ІП-2» судовий збір у розмірі 6052,08 грн. та на правову допомогу у розмірі 11 850 грн. (т. 1 а.с. 1-8).
Заочним рішення Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «ІП-2» заборгованість за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, на організацію охорони та безпеки будинку - 385845,11 грн., індекс інфляції - 4693,28 грн., 3 % річних - 12933,03 грн., а всього 403471,42 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 15850,00 грн., судового збору - 6052,08 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 06 листопада 2023 року задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСББ «ІП-2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, на організацію охорони та безпеки будинку скасовано.
Позов ОСББ «ІП-2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, на організацію охорони та безпеки будинку залишено без розгляду (т. 1 а.с. 183-184).
Додатковою ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 - Литвиненка С.С. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСББ «ІП-2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, на організацію охорони та безпеки будинку. Стягнуто з ОСББ «ІП-2» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 162 500, 00 грн. (т. 1 а.с. 201-202).
Не погодившись із додатковою ухвалою суду, 30 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стригунов О.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить:
- приєднати до апеляційної скарги іншу особу - ОСББ «ІП-2», яке не брало участі, оскільки суд першої інстанції оскаржуваною у справі № 757/37432/23 вирішив питання про його обов'язки, стягнувши з ОСББ «ІП-2» судові витрати на користь ОСОБА_2 у розмірі 162500,00 грн.;
- скасувати додаткову ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ОСББ «ІП-2» у розмірі 162 500,00 грн.;
- стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції, а саме витрати на правову допомогу у орієнтовному розмірі 24500,00 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 5 ст. 142 ЦПК України щодо умови компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду, згідно з якою відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише внаслідок необгрунтованих дій позивача.
Також, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення в порушення вимог ст.ст. 258, 270 України обрано невірний вид судового рішення.
Вважає, що судом першої інстанції при розгляді заяви щодо стягнення витрат та ухваленні оскаржуваного рішення порушено принцип змагальності, передбачений ст. 12 ЦПК України відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ЦПК України.
Крім того, зауважує, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є необгрунтованим, неспівмірним зі складністю справи, виконаними роботами, витраченим часом на виконання відповідних робіт, розміром позовних вимог.
17.10.2024 ухвалою Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника ОСББ "ІП-2" Гуцула В.С. на додаткову ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2024.
21.11.2024 ухвалою представника ОСОБА_2 - адвоката Литвиненка С.С. про виправлення описки задоволено. Виправлено описку у вступній, мотивувальній та резолютивній частині ухвали Київського апеляційного суду від 17.10.2024 та замість помилкового зазначення «апеляційна скарга керівника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» Гуцула Володимира Сергійовича" правильно зазначено «апеляційна скарга ОСОБА_1 ». Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2024 закрито.
20.12.2024 ухвалою Київського апеляційного суду відмовлено ОСОБА_2 в ухваленні додаткового рішення. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді заяви ОСОБА_2 з ухвалення додаткового рішення.
Постановою Верховного Суду від 06.08.2025 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Литвиненка С.С. про виправлення описки в ухвалі Верховного суду від 13.01.2025 про відкриття касаційного провадження відмовлено.
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Стригунова О.М., голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» - Гуцула В.С., представника ОСОБА_2 - адвоката Литвиненка С.С. задоволено частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 21.11.2024 та ухвалу Київського апеляційного суду від 20.12.2024 скасовано, справу передано на розгляд суду апеляційної інстанції.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану додаткову ухвалу та стягуючи з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 162500,00 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності належними та допустимими доказами понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Разом з тим, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.
При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подання заяви про залишення позову без розгляду само по собі не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Аналогічні висновки щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц, у від 28.01.2019 у справі № 619/1146/17-ц, від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної додаткової ухвали, судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки тому, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, з огляду на вищевстановлені обставини справи, а також те, що звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та їх дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для компенсації відповідачу здійснених ним витрат на правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про скасування додаткової ухвали та відмову у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Також, як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 - Стригуновим О.М. в апеляційній скарзі просив розподілити судові витрати у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України.
27.11.2024 представником позивача було подано заяву про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн.
При цьому, на підтвердження понесення вищенаведених витрат представником позивача додано до матеріалів справи договір про надання правничої (правової) допомоги від 19.05.2023, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 19.05.2023, рахунок на оплату від 25.11.2024 на суму 26000,00 грн., Акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 19.05.2023 та додатковою угодою до нього від 25.11.2024, згідно з яким загальна вартість наданої адвокатом правової допомоги (юридичних послуг) складає 26000,00 грн.
Крім того, під час касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 21.11.2024 представник позивача в касаційній скарзі просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 16000,00 грн.
У клопотанні про долучення доказів понесення судових витрат на професійну правничу у Верховному Суді представник позивача зазначив, що фактичні судові витрати, які позивач очікує понести у зв'язку з його касаційним оскарженням судового рішення суду апеляційної інстанції від 21.11.2024 про закриття апеляційного провадження, склали витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
При цьому, на підтвердження понесення вищенаведених витрат, представником позивача було додано до клопотання Акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 11.03.2025, згідно з яким загальна вартість наданої адвокатом правової допомоги (юридичних послуг) складає 10000,00 грн., рахунок на оплату від 11.03.2025.
Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.
Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019), в яких, серед іншого наголошено, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що ОСББ «ІП-2», як позивач, в інтересах якого діє Гуцул В.В. має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 270, 381-383 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,до якої приєдналося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - Литвиненка Сергія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, на організацію охорони та безпеки будинку - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» (код ЄДРПОУ 43839156, місцезнаходження: м. Київ, вул. І. Павла ІІ, буд. 11) 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова