Унікальний номер справи № 761/44143/24 Головуючий у суді першої інстанції - Саадулаєв А.І.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11286/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
18 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Лисенко Наталією Олександрівною на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року про залишення позову без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про оспорювання батьківства,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про оспорювання батьківства.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача.
Ухвалу суду мотивовано тим, що у судові засідання, які були призначені на 18 березня 2025 року та 22 квітня 2025 року позивач не з'явився повторно без поважних причин.
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Н.О., подав апеляційну скаргу на ухвалу, в якій просить суд скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач проходить службу в Збройних Силах України та не має можливості особисто брати участь в судових засіданнях. При цьому, представниця позивача не була повідомлена про дату і час розгляду справи на 18 березня 2025 року та 22 квітня 2025 року.
Не врахував суд також заяву відповідачки, у якій вона визнала позовні вимоги та просила розглядати справу за її відсутності.
При цьому, суд не обґрунтував як саме неявка позивача перешкодила розгляду справи. Тому вважає, що суд не мав підстав лишати позовну заяву без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
В судовому засіданні в апеляційному суді (в режимі відеоконференції) взяла участь представниця позивача адвокат Лисенко Н.О., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що належним чином повідомлений позивач, повторно не з'явився в судове засідання.
Апеляційний суд з такими висновками суду не погоджується.
Як видно із матеріалів справи, у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про оспорювання батьківства.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року у цивільній справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а. с. 19-20).
Справа призначалась до розгляду в суді першої інстанції неодноразово.
У судове засідання 18 квітня 2025 року сторони та їх представники не з'явилися (а.с. 60).
У судове засідання 22 квітня 2025 року сторони та їх представники також не з'явилися (а.с. 69).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду (а. с. 69-70).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому, позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Разом з тим, відповідно до п.4 ч.3 ст.223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності належно повідомленого учасника справи, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Відтак норми ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Тож, під час вирішення в даному разі питання про залишення позову без розгляду правове значення має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання, а також визнання його явки обов'язковою.
Поряд з цим, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Відтак, суд зобов'язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, якщо його явка визнана обов'язковою.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21), від 20 травня 2022 року у справі № № 753/8582/19-ц (провадження № 61-20040св21).
Як видно із матеріалів справи, суд першої інстанції повідомляв позивача про судові засідання, призначені на 18 березня 2025 року та на 22 квітня 2025 року шляхом направлення судових повісток.
У матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного документу ОСОБА_1 у електронний кабінет (а.с. 58, 64).
Разом з цим, у позовній заяві зазначено, що електронний кабінет у позивача ОСОБА_1 відсутній.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву від імені та в інтересах ОСОБА_1 підписано та подано адвокатом Лисенко Н.О., яка брала участь у судових засіданнях по справі, подавала клопотання з процесуальних питань. Однак, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення її про розгляд справи.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про відсутність доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи.
Крім цього, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції вказано, що відповідачка у судове засідання з невідомих суду причин не з'явилася. Однак, у матеріалах справи міститься заява відповідачки ОСОБА_2 , у якій вона просить розглядати справу за її відсутності та визнає позовні вимоги (а.с. 65).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказаного не урахував, тому дійшов помилкового висновку про існування підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Лисенко Наталією Олександрівною задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 24 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома