22 вересня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 357/11534/23
номер провадження №22-ц/824/10295/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник відповідача Косяк В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» - Тетері Світлани Ігорівни
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року /суддя Цукуров В.П./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, -
У вересні 2023 року ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА», в інтересах якого діє його представник, звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 3 а.с. 8-21/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» - Тетеря С.І. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянтка посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що лист-повідомлення орендодавця від 12.04.2022 року не може братися до уваги як доказ припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки воно було надіслано до моменту автоматичного продовження договору оренди землі на один рік відповідно до підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України. Вказувала, що поведінка орендодавця є недобросовісною, оскільки після надсилання листа-повідомлення про намір використовувати земельну ділянку самостійно, вона передала її в оренду іншому суб'єкту, що суперечить принципу добросовісності (ч. 6 ст. 3 ЦК України). Наголошувала, що державна реєстрація припинення права оренди була незаконною, оскільки на момент реєстрації (19.12.2022 року) договір оренди землі продовжував дію до 19.10.2023 року. Процедура поновлення договору відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не була завершена через відсутність відповіді орендодавця на пропозицію орендаря від 21.09.2022 року, що призводить до визнання додаткової угоди укладеною. Отже, суд першої інстанції порушив норми процесуального права (ст. ст. 89, 263 ЦПК України) та матеріального права (ст. 33 Закону України "Про оренду землі", підп. 1 п. 27 Розділу X ЗК України, ст. 641 ЦК України), що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
Представниця ОСОБА_1 - Марценюк Л.А. , у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що переважне право орендаря відсутнє через наявність заперечень орендодавця, викладених у листі-повідомленні від 12.04.2022 року, яке є достатнім волевиявленням відповідно до п. 5 договору оренди землі; що пропозиція орендаря від 21.09.2022 року не відповідає ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки проект додаткової угоди не містить підпису та змінює істотні умови договору без згоди орендодавця; що автоматичне поновлення договору на один рік не скасовує заперечень орендодавця; що витрати на правничу допомогу позивача є неспівмірними та підлягають зменшенню до 15 000,00 грн з урахуванням фінансового стану сторін та принципу пропорційності (ст. 11 ЦПК України).
ТОВ "Агротрейд-2000" через свого представника Косяка В.М., у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення без змін, посилаючись на те, що лист-повідомлення від 12.04.2022 року є дійсним запереченням проти поновлення договору відповідно до принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) та п. 5 договору оренди землі; що орендар змінив істотні умови договору в проекті додаткової угоди, що припиняє переважне право за ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; що державна реєстрація припинення права оренди була законною, оскільки договір не поновлювався через наявність заперечень; що витрати на правничу допомогу позивача є неспівмірними та підлягають зменшенню до 12 000,00 грн у першій інстанції та 11 000,00 грн в апеляційній з урахуванням аналогічності справ та принципу розумності (постанова ВС від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
Агрофірма «Білоцерківська», ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, звернулись з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду у частині вирішення спору зміні у мотивувальній частині, та викладенню у редакції цієї постанови.
Судом встановлено, що 19.10.2015 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» (орендарем) укладено договір оренди землі №405 щодо земельної ділянки площею 1,8223 га з кадастровим номером 3220489500:01:025:0007 на строк 7 років; державна реєстрація права оренди відбулася 26.11.2015 року.
12.04.2022 року орендодавець надіслала лист-повідомлення про небажання поновлювати договір та намір використовувати ділянку самостійно.
Договір було автоматично продовжено на один рік до 19.10.2023 року відповідно до підп. 1 п. 27 Розділу X ЗК України (редакція від 24.03.2022 року).
21.09.2022 року орендар надіслав пропозицію про поновлення договору на 7 років з проектом додаткової угоди, на яку орендодавець не відповіла.
19.12.2022 року орендодавець ініціювала реєстрацію припинення права оренди, проведену 22.12.2022 року.
22.12.2022 року укладено договір оренди №73 з ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», зареєстрований 28.12.2022 року.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 33 Закону України "Про оренду землі" про те, що переважне право орендаря припиняється за наявності заперечень орендодавця; ст. 627 ЦК України про свободу договору; п.п. 1 п. 27 Розділу X ЗК України про автоматичне продовження договору, але з урахуванням заперечень; ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" про підстави реєстрації припинення права.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що лист-повідомлення від 12.04.2022 року є дійсним запереченням, яке припиняє переважне право орендаря; реєстрація припинення права оренди законна, оскільки договір не поновлювався через наявність заперечень; відсутні підстави для визнання додаткової угоди укладеною та відсутності права оренди у ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000».
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, за хронологією подій у справі:
19.10.2015 - укладено договір оренди землі №405 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» (орендарем) щодо земельної ділянки площею 1,8223 га з кадастровим номером 3220489500:01:025:0007, розташованої в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на строк 7 років (до 19.10.2022).
12.04.2022 - орендодавець ( ОСОБА_1 ) надіслала орендарю лист-повідомлення про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий договір, із наміром використовувати земельну ділянку самостійно.
07.04.2022 - набрала чинності норма п.п. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону №2145-ІХ від 24.03.2022), яка передбачає автоматичне продовження договорів оренди землі на один рік без внесення змін до Державного реєстру речових прав.
19.10.2022 - строк дії договору оренди землі №405 автоматично продовжено на один рік до 19.10.2023 відповідно до п.п. 1 п. 27 Розділу X ЗК України.
21.09.2022 - орендар (ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА») направив орендодавцю лист-повідомлення (вих. №01-3-132 від 19.09.2022) із пропозицією поновити договір оренди землі на 7 років, додавши проект додаткової угоди. Орендодавець не відповів на цю пропозицію протягом місячного строку.
19.12.2022 - орендодавець звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку.
22.12.2022 - державний реєстратор Майорко Т.О. провів державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
22.12.2022 - укладено договір оренди земельної ділянки №73 між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду на 7 років.
28.12.2022 - проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» на підставі договору оренди №73.
Зважаючи на те, що договір набув чинності з моменту його підписання, його було автоматично пролонговано до 19.10.2023 р., судом першої інстанції зроблено невірні висновки щодо обставин справи та норм матеріального права.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК, Законом від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV.
Частиною четвертою статті 124 ЗК передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).
Відповідно до статті 14 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання договору, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.
Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дата укладення та строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частини перша та друга статті 15 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV у вказаній вище редакції).
Відповідно до першого речення частини першої статті 19 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання договору, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Водночас Законом від 05 грудня 2019 року № 340-ІХ, який у відповідній частині набрав чинності 16 січня 2020 року (див. пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»), частину першу статті 19 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV доповнено двома реченнями такого змісту: «Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права».
Цим же Законом абзац третій частини першої статті 15 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV викладено в такій редакції: «дата укладення та строк дії договору оренди». Тобто із 16 січня 2020 року, окрім строку дії договору оренди землі, до істотних умов цього правочину належить також дата його укладення.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV у наведеній вище редакції імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.
У постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що зазначені вимоги закону є чіткими і однозначними.
Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV у редакції Закону від 05 грудня 2019 року № 340-ІХ, зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення дати початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. У протилежному випадку умови договору оренди землі, що не відповідають вказаним вище імперативним нормам Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, не створюють для сторін такого правочину тих наслідків, на які вони спрямовувались.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) дійшла висновку, що викладена у пункті 37 договору умова про набрання ним чинності після його державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, імперативно встановленим другим реченням частини першої статті 19 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, а тому вказана умова не змінила визначений у Законі від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV момент, з якого розпочав перебіг строк дії договору.
Вважає, що сторони договору скріпили його своїми підписами та вказали в ньому дату укладення, що відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 15 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, і саме з цієї дати відповідно до другого речення частини першої статті 19 цього Закону слід обчислювати річний строк дії цього правочину.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК та статті 15 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов'язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. Так, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 в частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, проте відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 ЦК, статей 125, 126 ЗК, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.
Зважаючи на правову позицію, викладену у справі №357/11049/23 від 30.07.2025 р. Верховним Судом, яку не було враховано судом першої інстанції, у даній справі договір оренди набув чинності 19.10.2015 р.
Законом від 24 березня 2022 року № 2145-IX доповнено розділ Х «Перехідні положення» ЗК пунктами 27, 28, згідно з якими під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема приватної власності. Цей Закон набрав чинності 07 квітня 2022 року.
З дня набрання чинності Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 19 листопада 2022 року, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована. Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23), в якій надавалося тлумачення наведених вище двом законам України.
Верховний Суд у постановах від 07 травня 2025 року у справі № 357/36/24 (провадження № 61-12742св24) та від 09 квітня 2025 року у справі № 357/13337/23 (провадження № 61-16298св24) виснував, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану без волевиявлення сторін діяло до 19 листопада 2022 року, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалася до 19 листопада 2022 року.
Орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об'єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.
За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.
У даній справі, на момент розгляду судом першої інстанції, чинне право оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» припинилось, з урахуванням пролонгації 19.10.2023 р.
Водночас, якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.
У ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» право оренди земельної ділянки закінчилося у жовтні 2023 року, і на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у нього відсутнє право оренди на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови.
Тому оскаржене судове рішення належить змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.
Щодо витрат на правову допомогу.
ТОВ "Агротрейд-2000" через свого представника Косяка В.М., звернулось з вимогою про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., з аналогічною сумою до стягнення звернулась представник ОСОБА_1 - Марценюк Л.А.
25.09.2023 року між адвокатом Марценюк Л.А. та Відповідачем 1 укладено Договір про надання правової допомоги. 23.05.2025 року між адвокатом та клієнтом складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 3 відповідно до якого за надання послуг Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі 20 000, 00 грн., з яких 15 000,00 грн. гонорар адвоката за надані послуги, та 5 000,00 грн. - гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору, які підлягають сплаті протягом 10 днів з моменту ухвалення відповідного рішення суду.
Крім того, 01 травня 2025 року між ТОВ «Агротрейд-2000» та АО «МКБ ГРУПИ» укладено Договір №18 про правничу допомогу.
У відповідності до пункту 1.1. Договору №18 Адвокатське об'єднання зобов'язується на платній основі надати професійну правничу допомогу Клієнту, а Клієнт зобов'язується сплатити обумовлені цим Договором та Актом приймання - передачі професійної правничої допомоги гонорар.
Відповідно до пункту 1.2. Договору №18 за цим договором Адвокат надає Клієнту правничу допомогу у апеляційній інстанції у справі №357/11534/23.
Відповідно до пункту 2.2. Договору №18 гонорар адвоката є фіксованою сумою, розмір якої не змінюється в залежності від часу, витраченого Адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих Адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відповідно до пункту 2.3. Договору №18 з урахуванням складності справи, кваліфікації та досвіду адвоката сторони погодили розумний гонорар Адвоката у розмірі 20000,00 грн.
Представник ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» - Тетеря С.І. подала клопотання, у якому просить зменшити розмір заявлених представниками витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 5 000,00 грн на користь кожного. Вважає, що розмір цих витрат є завищеним з огляду на незмінність правової позиції під час розгляду справи у різних судових інстанціях.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК).
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Апеляційний суд з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК, заперечень сторони позивача до розміру заявлених витрат відповідачів, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» у суді апеляційної інстанції до 10 000,00 грн кожному, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» - Тетері Світлани Ігорівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року у частині вирішення спору змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року у частині стягнення судових витрат та скасування заходів забезпечення позову залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 10 000 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» 10 000 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: