Справа № 757/31774/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6117/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України майора поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні №42022000000000455 - прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та накладено арешт на: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1040534232212); квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30832197); легковий автомобіль «Volkswagen Multivan», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ; легковий автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200», державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 ; причіп «ПАЛИЧ А02716», державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN - НОМЕР_6 ; причіп «ПІГМФ 8921», державний номерний знак НОМЕР_7 , VIN - НОМЕР_8 ; причіп «ВЕРДА 1» державний номерний знак НОМЕР_9 , VIN - НОМЕР_10 ; причеп «ВЕРДА 1.01», державний номерний знак НОМЕР_11 , VIN - НОМЕР_12 ; BMW M 760LI, державний номерний знак НОМЕР_13 , VIN - НОМЕР_14 ; ЗАЗ 110206, державний номерний знак НОМЕР_15 , VIN - НОМЕР_16 , які на праві власності належать ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 ) із забороною відчужувати та розпоряджатися цим майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження оскаржуваної ухвали, відмовити у клопотанні старшого слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022 року, та постановити нову ухвалу, якою скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2025 року у справі №757/31774/25-к.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник власника майна зазначає, що судовий розгляд клопотання про арешт майна було проведено без повідомлення власника майна та його представника 07.07.2025, в той час як власник майна перебував під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2025 року у справі №757/29725/25-к.
Перебуваючи під вартою, власник майна жодним чином не мав можливості чинити перешкоди в накладенні арешту на майно, відтак у слідчого судді були відсутні підстави для ухвалення рішення про розгляд клопотання за його відсутності з метою забезпечення арешту майна.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та невмотивованою, винесеною з грубим порушенням норм КПК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
В оскаржуваній ухвалі йдеться про те, що метою накладення арешту є збереження майна підозрюваного для забезпечення виконання покарання, визначеного санкцією інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
На момент винесення оскаржуваної ухвали від 07.07.2025 року в справі №757/31774/25-к, підозрюваний перебував та перебуває під вартою.
Такий запобіжний захід є найсуворішою формою обмеження особистої свободи, що фізично унеможливлює будь-яке використання, розпорядження, знищення, псування майна.
Таким чином, за відсутності реального ризику розпорядження чи знищення майна з боку підозрюваного, який перебуває під вартою, накладення арешту на майно є необгрунтованим та таким, що не відповідає принципу необхідності та пропорційності, передбаченому частиною 2 статті 170 КПК України. Арешт у даному випадку втрачає своє правове та фактичне обґрунтування, перетворюючись на необґрунтоване втручання у право власності, що суперечить як національному законодавству, так і стандартам, визначеним практикою Європейського суду з прав людини.
Слідчим суддею не було надано належної правової оцінки тому, чи є арештоване майно об'єктом особистої приватної власності підозрюваного ОСОБА_6 .
Зокрема, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні будь-які посилання на докази, які б прямо підтверджували факт належності відповідного майна саме підозрюваному на праві приватної власності - ані правовстановлюючі документи, ані результати відповідних перевірок у державних реєстрах, ані показання свідків чи інші належні докази.
Окрім того, накладення арешту є юридично необґрунтованим і недопустимим, оскільки квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30832197), автомобіль «Volkswagen Multivan», д.н.з. НОМЕР_18 , VIN - НОМЕР_2 , причіп «ВЕРДА 1», д.н.3. НОМЕР_19 , VIN НОМЕР_20 , BMW M760LI, д.н.3. НОМЕР_21 , VIN - НОМЕР_14 , які зазначені в ухвалі як об'єкти арешту, не належать підозрюваному. Зазначене майно було відчужене до моменту винесення ухвали, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу. Відповідно, підозрюваний не є власником зазначеного майна, не має юридичного впливу на його подальшу долю, що унеможливлює накладення арешту відповідно до ст. 170 КПК України.
Арешт може бути накладений лише на майно, яке належить підозрюваному, а також у передбачених законом випадках - на майно інших осіб, якщо доведено, що воно було набуте злочинним шляхом чи використане для вчинення злочину. Однак у даному випадку жодного належного доказу, що квартира, автомобіль або причіп були пов'язані зі злочином або що вони перебувають у власності підозрюваного, слідчим суддею не встановлено. Це свідчить про безпідставність та незаконність арешту.
Також ухвалою слідчого судді було накладено арешт на зареєстроване майно зокрема, на автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_22 , VIN - НОМЕР_23 дата реєстрації 29.11.2018, причіп «ПГМФ 8921», д.н.3. НОМЕР_24 , VIN НОМЕР_25 дата реєстрації 26.05.2022, причіп «ВЕРДА 1», д.н.3. НОМЕР_11 , VIN - НОМЕР_26 , дата реєстрації 25.07.2018, причіп «ПАЛИЧ А02716», д.н.з. НОМЕР_27 , VIN - НОМЕР_6 дата реєстрації 12.09.2023, ЗАЗ 110206, д.н.з. НОМЕР_28 , VIN - НОМЕР_16 дата реєстрації 14.10.2022. Разом з тим, відповідно до Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_29 , підозрюваний перебуває у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2016 року. Вказане свідчить про те, що вказане майно набуте подружжям у період шлюбу.
Згідно з ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності, незалежно від того, на кого з них оформлено право власності.
Таким чином, зазначене вище майно, на яке накладено арешт, є спільною сумісною власністю не лише підозрюваного, а й його дружини, яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні. З огляду на вище викладене, відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Більше того, слідчий суддя не дослідив питання про наявність частки іншого співвласника у майні, не перевірив правовий статус майна у контексті сімейного законодавства, що є істотним порушенням вимог статті 173 КПК України.
З огляду на вищевикладене, арешт на вказане майно підлягає скасуванню як такий, що порушує права іншого співвласника та винесений без достатнього правового й фактичного обґрунтування.
При цьому, обов'язковою передумовою, яка обгрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину та наявність обґрунтованої підозри (п. 2, 3 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на слідчого та/або прокурора.
Так, стороною обвинувачення до матеріалів клопотання не долучено жодного рапорту, з аналізу якого можна зробити висновок, що стало підставою початку досудового розслідування кримінального провадження №42022000000000455 від 14.04.2022, в якому розслідуються 33 кримінальних правопорушення, які згідно фабул були розпочаті на підставі: самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення можна б було встановити джерело обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Вказане підтверджує той факт, що відносно ОСОБА_10 та дотичних до нього компаній останні півроку відбувається масштабна медійна дискредитаційна компанія та здійснюється тиск, у т.ч. з використанням правоохоронної системи, в інтересах конкуруючого бізнесу.
Згідно ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови.
В матеріалах відсутні постанови про об'єднання кримінальних проваджень, як вказано вище, на даному етапі їх 33, які за змістом витягу об'єднані в одне провадження.
Вказане порушує принцип законності та рівності сторін у кримінальному провадженні, адже відсутні первісні номери кримінальних проваджень, а також не дає розуміння стороні захисту щодо підстав внесення відомостей до ЄРДР.
В кожній фабулі кримінального правопорушення вказано про самостійне виявлення слідчим, дізнавачем (уповноваженою особою іншого підрозділу) кримінального правопорушення, у т.ч. під час досудового розслідування, що тягне за собою необхідність складання рапортів та їх долучення.
Вказане ставить під сумнів усі подальші зібрані докази стороною обвинувачення з позиції їх допустимості та достатності для обгрунтованості підозри ОСОБА_6 .
Окрім цього, докази, якими обґрунтовується причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення лише підтверджує факт того, що ОСОБА_6 здійснював свою господарську діяльність, а не є доказами вчинення правопорушення.
Сторона обвинувачення посилається на протокол адвокатського опитування ОСОБА_11 , який не є доказом в розумінні ст. 98, 99 КК України та не може братися до уваги слідчим суддею та на протокол огляду інтернет-статті Радіо Свобода «Як Україна втратила мільярд», що підтверджує той факт, що вказані обвинувачення не мають доказового значення, оскільки вони не здобуті внаслідок вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022, що підтверджує факт спотворення інформації відносно поводження фігурантів провадження із санкційними активами, зважаючи на той факт що предметом жодної із угод, які слідство вважає доказами вчинення кримінального правопорушення, не були так звані санкційні активи.
В той же час, всупереч положенням КПК України та практиці ЄСПЛ, у клопотанні та доданих до нього матеріалах відсутні «об'єктивні відомості» та «достатні докази для підозри», слідчим не додано жодного документу, який би підтверджував обґрунтованість викладеної в клопотанні підозри, не долучено жодного документу, де б звучало прізвище ОСОБА_6 .
Притягнення особи до кримінальної відповідальності є стадією кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
На час ухвали відсутні будь-які докази, що майно, на яке було накладено арешт, пов'язане з предметом злочину, або набуте внаслідок кримінального правопорушення.
Отже, саме слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, апелянт вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Власник майна та його представник у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна та його представника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, . 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , у травні 2023 року, будучи кінцевим бенефіціарним власником понад 20 юридичних осіб, маючи довірених осіб, які працювали на його товариствах та за надані ним матеріальні блага виконували його завдання, широке коло зв?язків серед осіб, які займаються різними видами господарської діяльності, а також серед працівників державних органів та установ, вирішив, використовуючи вказаних осіб шляхом вчинення кримінальних правопорушень, заволодіти дороговартісним та ліквідним майном на території України та використовувати його для особистого збагачения при наступних обставинах.
24.02.2022 приблизно о 05 год. 00 хв. Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати спеціальну військову операцію в Україні.
У подальшому цього ж дня Збройними Силами Російської Федерації віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України та цивільним об'єктам України. Сухопутними підрозділами Збройних Сил за інших військових формувань російської федерації здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжено і діє на даний час.
Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також установлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ та ін.)».
Водночас, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», якою фактично накладено мораторій на виконання, у тому числі в інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація та кола визначених осіб (пов'язаних з РФ).
15.03.2022 набули чинності Закони України № 2108-IX та № 2107-IX, якими запроваджено відповідальність за співпрацю з державою-агресором в інформаційній, освітній, політичній, військовій, адміністративній, господарській та трудовій сферах, що фактично унеможливило подальшу спільну фінансово-господарську діяльність українських підприємств із суб'єктами господарювання РФ.
Законом України «Про санкції» від 14.08.2014 (зі змінами та доповненнями, які діяли станом на травень 2023 року) визначено право України на введення санкцій до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем поземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність, види санкцій, підстави застосування. виконання рішень про їх застосування та інші дані.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 (далі - рішення РНБО 279) застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: ОСОБА_12 строком на 5 років (до 12.05.2028) та ОСОБА_13 , яка є афілійованою та підконтрольною особою ОСОБА_12 , строком на 10 років (до 12.05.2033).
Згідно з рішенням РНБО 279 до ОСОБА_12 застосовано інші персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у вигляді, зокрема:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
3) запобігання виведенню капіталів за межі України;
4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
5) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона укладення договорів та вчиненні правочинів)
Також рішенням РНБО 279 до ОСОБА_14 застосовано інші персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у вигляді, зокрема: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
обмеження торговельних операцій (повне припинення);
запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);
заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності.
Цим же рішенням введено в дію аналогічні санкції і до наступних афілійованих з ОСОБА_12 кіпрських компаній - І.Ес. Майнін Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), яка є власником акцій на 61,7 % в АТ «Коростенський кар?єр», на 97,2 % в ПАТ «Пинязевицький кар?єр» та на 80,5 % в АТ «Малинський каменедробильний завод»; Вестрайнайт Холдинго Лімітед (Westgrinite Holdings Limited), яка є власником ТОВ «ІОнігран» та власником 10,53% акцій ТОВ «Юнігран-сервіс»; Смартіксі Лімітед (Smartdixi Limited), яка є власником Вестграйнайт Холдинго Лімітед (Westgrinite Holdings Limited ) та І.Ес . Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited).
На час застосування Україною вказаних санкцій ОСОБА_12 особисто та через інших осіб, в тому числі ОСОБА_19 , був кінцевим бенефіціарним власником та міг опосередковано (через інших фізичних та юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження майном юридичних осіб групи компаній «Юнігран» до якої входили: ТОВ «Юнігран» (ЄДРПОУ 24584514), ТОВ «Юнігран-Сервіс» (ЄДРПОУ 34082463), ПрАТ «Пинязевицький кар?єр» (ЄДРПОУ 01374553), АТ «Малинський каменедробильний завод» (ЄДРПОУ 04011905), АТ «Коростенський кар'єр» (ЄДРПОУ 00292422), ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» (ЄДРПОУ 32658487) та ТОВ «Альянс-Союз» (ЄДРПОУ 30440191), загальна вартість статутних капіталів яких становила понад 60 млн. грн.
ОСОБА_6 із засобів масової інформації, знав про систематичні введення санкцій відносно громадян Російської Федерації (далі РФ), які підтримують збройну агресію останньої проти України, в тому числі про те, що після введення санкцій товариства та активи, які належали підсанкційним особам, фактично перебували під забороною відчуження, а під час ведення їх господарської діяльності було заборонено вчиняти будь-які видаткові фінансові операції, крім визначених законом щодо сплати податків та заробітної плати.
Зважаючи на вказане, ОСОБА_6 , дізнавшись при невстановлених обставинах про застосування санкцій відносно ОСОБА_12 , у травні 2023 року зателефонував останньому та запропонував придбати 50% групи «Юнігран» за 12 млн. доларів США, при цьому зобов?язався мінімізувати ризики блокування та конфіскації майна групи «Юнігран», використовуючи свої зв?язки та авторитет серед впливових чиновників, а також забезпечити повноцінне функціонування товариств після придбання половини часток їх статутного капіталу та розподіл прибутку по 50% кожному з них.
ОСОБА_12 , розумів, що у зв?язку із введеними відносно нього та підконтрольної йому ОСОБА_14 , санкцій є висока ймовірність конфіскації майна групи «Юнігран» у відповідності до Закону України «Про санкції» та не мав можливості здійснити продаж відповідного майна, оскільки законодавством України передбачена заборона відчуження активів, щодо яких підсанкційна особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Враховуючи викладене, ОСОБА_20 , маючи на меті отримання прибутку та збереження частини активів підконтрольної йому групи «Юнігран», у травні 2023 року, вступив у злочинну змову із ОСОБА_6 , щодо незаконного одержання майна групи компаній «Юнігран» підконтрольними їм підприємствами внаслідок вчинення службового підроблення та шляхом несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, а також подальшої легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.
Розуміючи, що для досягнення злочинного умислу з відчуження активів групи компаній «Юнігран», необхідно виконати значний обсяг організаційних, підготовчих та виконавчих дій, який включав залучення виконавців, пособників та інших співучасників, реєстрацію та придбання юридичних осіб, які будуть залучені у схемі купівлі-продажу майна, складання відповідних договорів на відчуження майна, внесення у них недостовірних відомостей, збирання документів, необхідних для нотаріального посвідчення правочинів купівлі-продажу, внесення уповноваженими особами у відповідні автоматизовані системи інформації про зміну права власності та інше, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 розробили загальний план спільних дій, необхідних для досягнення злочинного умислу та його кінцевої мети.
Вказаний загальний спільний план включав декілька етапів протиправної діяльності - на підготовчому етапі якого забезпечувалось придбання підприємств, без мети здійснювати господарську діяльність, використовувались для купівлі активів групи компаній «Юнігран» (далі за текстом повідомлення про підозру - проміжні підприємства). Також здійснювалась реєстрація групи нових підприємств, які мали отримати у власність активи та продовжити їх використовувати за призначенням в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_21 (далі за текстом повідомлення про підозру - кінцеві підприємства).
На подальшому етапі підсанкційні активи групи компаній «Юнігран» внаслідок внесення завідомо недостовірних відомостей у договори купівлі-продажу майна, а також несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, відчужувались на користь проміжних підприємств, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність та одержували активи злочинним шляхом.
На завершальному етапі з метою легалізації активів, одержаних злочинним шляхом, проміжні підприємства здійснювали їх реалізацію на користь кінцевих підприємств.
Визначивши загальний план дій, необхідних для зміни права власності на підсанкційні активи групи компаній «Юнігран», ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у вересні 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, при невстановлених обставинах, повідомили про свої наміри та залучили до вчинення злочинів у якості співучасників підконтрольних службових осіб підприємств, осіб, з якими перебували у тривалих довірливих та дружніх відносинах, нотаріусів та інших осіб, які були зацікавлені в отриманні грошової винагороди.
Досягнувши домовленості про порядок та об?єм дій, виконуваних кожним організатором для досягнення злочинного умислу з метою конкретизації загального плану, 22.09.2023 року між ОСОБА_22 та ОСОБА_6 у невстановленому місці, у невстановлений час, було підписано МЕМОРАНДУМ щодо придбання останнім 50% активів групи «Юнігран» з обов?язковою умовою спільного операційного управління бізнесом, що має бути формалізовано у вигляді юридично значимих правочинів та інших пов?язаних угод, відносно купівлі-продажу та/або іншого способу передачі активів у власність/розпорядження/управління ОСОБА_6 . У вказаному документі в п. 2 Застереження відображена інформація про те що 12.05.2023 року відносно ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та афілійованих з ними кіпрських компаній, які опосередковано розпоряджаються майном товариств групи «Юнігран», введено санкції. Зазначено про наявність п?яти кримінальних проваджень, в яких арештовано майно групи компаній «Юнігран», та про ризики стосовно конфіскації майна вказаної групи товариств, передачі його до АРМА, а також, про те що всі вчинені правочини по відчуженню майна можуть оспорюватись уповноваженими органами Держави. Згідно п. 2.4. Меморандуму ОСОБА_6 приймає на себе зобов?язання по юридичному консультуванню та супроводженню процесів, що є предметом цього Застереження, результатом кваліфікованих дій мають бути максимально мінімізовані ризики та обмеження, визначені цим застереженням.
Меморандумом підтверджується, що на час його підписання ОСОБА_6 розпочав виконувати свою функцію із організаційними та матеріальними витратами,необхідними для такого виконання. Предметом МЕМОРАНДУМУ є здійснення дій,направлених на відчуження ОСОБА_12 та набуття у власність ОСОБА_6 та управління50% активів групи «Юнігран».
Згідно п.5 МЕМОРАНДУМУ загальний прибуток ОСОБА_21 від угоди, що є предметом цього МЕМОРАНДУМУ,складає 12 000 000 доларів США, що станом на 23.09.2023року згідно курсу НБУ становить 438 823 200 грн.
Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_20 , усвідомлюючи, що процес відчуження підсанкційних активів групи компаній «Юнігран» є складним, багатоетапним, потребує ретельної підготовки, залучення значної кількості осіб, вжиття заходів щодо запобігання викриттю злочинів правоохоронними органами та наданню злочинній діяльності максимально можливого вигляду законності, розпочали підготовку до вчинення злочинів.
При цьому, ОСОБА_6 , бажаючи максимально дистанціюватися від безпосереднього вчинення злочинів з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, вирішив залучити до злочинної діяльності - ОСОБА_23 , якій 18.12.2023 року видав довіреність на представництво інтересів, в тому числі як засновника (учасника) з питань створення, реєстрації та внесення змін до відомостей щодо будь-якого належного йому товариства, посвідчивши її у підконтрольного приватного нотаріуса ОСОБА_24 .
Крім того, ОСОБА_6 залучив до вчинення злочинів ОСОБА_25 , якому доручив функції підбору та залучення співучасників, приватних нотаріусів, які всупереч санкційних обмежень будуть реєструвати зміни права власності активів групи компаній «Юнігран», організації безпосереднього вчинення кожного злочину, організацію підготовки проектів основних договорів та супроводження їх підписань підконтрольними посадовими особами.
Крім того, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 через ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_23 та інших невстановлених на даний час осіб забезпечували юридичне супроводження придбання проміжних товариств, реєстрацію кінцевих товариств, призначали на керівні посади в ці товариства підконтрольних осіб, забезпечували отримання коштів, для сплати обов'язкових платежів під час купівлі майна та вчиняли інші дії, направлені на реалізацію спільного злочинного умислу.
Так, на етапі підготовки до вчинення злочинів, протягом 23-24 листопада 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_26 зареєстрували ТОВ «Юні Люкс» (ЄДРПОУ 45381519), ТОВ «Юні Тул» (ЄДРПОУ 45234489) та ТОВ «Юні Сервіс» (ЄДРПОУ 45374680), бенефіціарними власниками яких стали сам ОСОБА_6 та ОСОБА_26 , який діяв за вказівками ОСОБА_12 і виконував відведену йому роль номінального учасника вказаних товариств з метою забезпечення контролю їх діяльності та процесів, що відбуваються з активами, які відчужуватимуться з групи компаній «Юнігран».
Керівниками вказаних товариств у подальшому відповідно до спільного злочинного умислу були призначені підконтрольні ОСОБА_6 та ОСОБА_28 особи, а саме директором ТОВ «Юні Тул» (у подальшому змінено назву на ТОВ «Юні Стоун Плент») та ТОВ «Юні Люкс» було призначено ОСОБА_29 , який будучи колишнім першим заступником директора ТОВ «Юнігран» та довіреною особою ОСОБА_12 , достовірно знаючи про наявність санкційних обмежень щодо активів вказаного підприємства, повинен був забезпечувати їх подальше використання на кінцевих підприємствах після вчинення дій, спрямованих на їх легалізацію.
Директором ТОВ «Юні Сервіс» було призначено ОСОБА_30 , який будучи довіреною особою ОСОБА_26 , не володів інформацією про загальний злочинний умисел і діяв лише в частині виконання обов'язків номінального директора кінцевого підприємства, за вказівками останнього.
Також на етапі підготовки до вчинення злочинів, для протиправного одержання та подальшої легалізації незаконно одержаного майна групи компаній «Юнігран», ОСОБА_25 , за вказівками ОСОБА_6 та ОСОБА_21 27.11.2023 року організовано придбання підконтрольним членам організованої групи ОСОБА_31 ТОВ «Енкрос» (ЄДРПОУ 41866979) та ТОВ «Мартен Локс» (ЄДРПОУ 41869649) та призначення останнього на посаду керівника у вказаних товариствах.
Останній, діючи у складі злочинної групи, за вказівкою ОСОБА_25 , виконуючи відведену йому роль, погодився виступити номінальним власником та директором вказаних суб'єктів господарювання, усвідомлюючи, що провадити господарську діяльність у складі вказаного підприємства не планує, та у свою чергу передав ключі доступу до системи клієнт-банк та електронного кабінету платника податків ОСОБА_25 .
Крім того, для подальшої реалізації злочинного умислу 09.04.2024 року аналогічним чином організовано придбання ОСОБА_32 ТОВ «Інтерно Сістем» (ЄДРПОУ 42605960), в якому його ж і призначено директором, а також ОСОБА_33 ТОВ «Новел Пром» (ЄДРПОУ 43522901), в якому останнього також призначено директором.
ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , діючи у складі злочинної групи за вказівкою невстановленої на даний час особи, виконуючи відведені їм ролі, також погодились виступити номінальними власниками та директорами вказаних суб'єктів господарювання, свідомо розуміючи, що провадити господарську діяльність у складі цих підприємств не будуть.
Крім цього в ході реалізації протиправного злочинного умислу, 07.08.2024 року ОСОБА_23 , діючи за вказівками та від імені ОСОБА_6 на підставі вищезгаданої довіреності, зареєструвала ТОВ «Малинська видобувна компанія» (ЄДРПОУ 45460347) та ТОВ «Коростенська видобувна компанія» (ЄДРПОУ 45472360), бенефіціарним власником яких став ОСОБА_6 , а директором призначено ОСОБА_27 з метою отримання та подальшої легалізації спеціальних дозволів на користування надрами.
У свою чергу ОСОБА_12 , згідно розподілу функцій в організованій групі, шляхом надання вказівок підконтрольним йому особам організовував та забезпечував їх участь у внесенні в офіційні документи щодо купівлі-продажу активів завідомо недостовірних відомостей, підписання вказаних документів, надавав інформацію про майно групи компаній «Юнігран» та доступ до вказаного майна.
Так, ОСОБА_12 як організатором, до реалізації спільного злочинного умислу було залучено директорів ТОВ «Юнігран», ТОВ «Юнігран-Сервіс», АТ «Малинський каменедробильний завод», ПрАТ «Пинязевицький кар?єр», АТ «Коростенський кар'єр», а також за вказівкою ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , одним з учасників організованої групи ОСОБА_35 до реалізації спільного злочинного умислу було залучено ОСОБА_36 , який взяв на себе тимчасове виконання обов'язків директора АТ «Коростенський кар?єр» на час його відсутності з метою вчинення протиправного відчуження майна вказаного підприємства шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Крім цього, ОСОБА_12 шляхом усної домовленості із ОСОБА_6 введено в склад співзасновників товариств, які виступають кінцевими покупцями активів групи компаній «Юнігран» - ТОВ «Юні люкс», ТОВ «Юні Тул» (Юні Стоун Плент) та ТОВ «Юні Сервіс», ОСОБА_26 для забезпечення контролю над вчиненням протиправних дій, направлених на відчуження підсанкційних активів.
Організована група, яку створили ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_12 для легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, характеризувалась стійкістю, що знайшло своє вираження у згуртованості та стабільності. Так, між учасниками групи були постійні внутрішні зв'язки, високий рівень узгодженості дій та чіткий розподіл ролей кожного з учасників групи тощо.
Стійкість злочинної групи забезпечувалась за рахунок її стабільного складу, централізованого підпорядкування учасників, єдиних для всіх правил поведінки, планування злочинної діяльності, чіткого розподілу ролей та можливості взаємозаміни.
Організатори ОСОБА_6 та ОСОБА_20 , а також основні учасники організованої групи, такі як ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_27 , діяли упродовж усього циклу злочинної діяльності, направленої на досягнення кінцевої мети.
Підпорядкування, планування злочинної діяльності та узгодженість дій досягалась в результаті проведення спільних координаційних зустрічей, на яких ОСОБА_6 визначав пріоритетність завдань, розподіляв ролі учасників, надавав вказівки щодо характеру та способу вчинення злочину, пропрацьовував варіанти конспірації діяльності організованої групи з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також особисто контролював окремі етапи вчинення злочину, зокрема підписання договорів та інших документів, що відбувались в його офісі за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 98.
Характерним був чіткий контроль за вчиненням кожного з епізодів злочинної діяльності, який досягався за рахунок безпосередньої участі одного з учасників організованої групи, зокрема ОСОБА_25 , під час підписань виконавцями договорів купівлі-продажу активів групи компаній «Юнігран».
Службове підроблення та нотаріальне посвідчення договорів, у які були внесені завідомо недостовірні відомості, а також нотаріальне посвідчення нікчемних договорів купівлі-продажу підсанкційних активів, які використовувались учасниками організованої групи для досягнення кінцевої мети, була одним із елементів конспірації та надавала вигляду законності злочинній діяльності. З цією метою ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за допомогою інших співучасників, в тому числі шляхом надання вказівок ОСОБА_25 , залучили до вчинення кримінальних правопорушень приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_37 та ОСОБА_38 .
Разом з тим, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_39 є одним із учасників організованої групи, адже є наближеною до ОСОБА_6 та ОСОБА_25 особою, здійснювала постійне нотаріальне супроводження діяльності підприємств, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_6 , за вказівкою останнього систематично проводила виїзні нотаріальні дії в будь-який час доби, в тому числі 02.10.2024 року нотаріально посвідчувала листи-згоди на внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами від імені директорів АТ «Коростенський кар'єр», АТ «Малинський каменедробильний завод» та ПрАТ «Пинязевицький кар'єр» за місцезнаходження офісу ТОВ «Юні Люкс», тобто за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 98, нібито за їх проханням, про що зроблено відповідний запис на нотаріальних бланках таких листів.
У подальшому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_39 активно виконувала свою роль пособника на завершальному етапі вчинення злочину організованою групою, забезпечуючи нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу підсанкційних активів між проміжними та кінцевими підприємствами, а також вносила до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про нових власників вказаних активів за кінцевими підприємствами.
Крім того, до складу організованої групи, увійшли інші на даний час не встановлені в ході досудового розслідування особи.
Отже, ураховуючи характер і складність запланованих злочинів, визначені ОСОБА_6 та ОСОБА_40 співучасники залучалися: одні - для забезпечення одержання активів групи компаній «Юнігран» злочинним шляхом проміжними підприємствами, шляхом вчинення за попередньою змовою групою осіб службового підроблення та несанкціонованих дій з інформацією, яка обробляється в автоматизованих системах; інші - для легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, шляхом його розпорядження, набуття у власність, володіння та використання проміжними й кінцевими підприємствами.
Співучасники, залучені для легалізації активів, одержаних злочинним шляхом, зорганізувалися у стійке об'єднання у складі більше трьох осіб для вчинення цього кримінального правопорушення, діяли відповідно до єдиного плану з розподілом функцій між кожним учасником групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Таким чином, легалізація активів, одержаних злочинним шляхом, здійснювалась організованою групою де організаторами були ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .
Як організатори службового підроблення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах та подальшої легалізації активів, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 виконували наступні функції: ОСОБА_41 залучав осіб, які за його вказівками та вказівками підконтрольних йому осіб вчиняли дії, направлені на реалізацію спільного злочинного умислу, визначив коло завдань та ролі співучасників, здійснював фінансування дій, пов'язаних з перереєстрацією активів, забезпечував юридичний супровід реєстрації товариств та нікчемних угод щодо купівлі-продажу майна, тощо; ОСОБА_42 шляхом надання вказівок іншим підконтрольним особам, забезпечував підписання документів щодо відчуження майна групи компаній «Юнігран», надавав інформацію про майно товариств та порядок їх роботи, залучив ОСОБА_43 в склад співзасновників кінцевих підприємств для забезпечення контролю над вчиненням протиправних дій, направлених на відчуження підсанкційних активів.
До очолюваної ОСОБА_6 та ОСОБА_12 організованої групи, яка здійснювала легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом, також увійшли:
- ОСОБА_25 , який будучи пособником залучав інших співучасників до вчинення протиправних дій, підшуковував проміжні підприємства та забезпечував призначення на керівні посади в них підконтрольних осіб, здійснював перевезення виконавців до місця вчинення злочинів, організовував проведення зустрічей між співучасниками, забезпечував підбір та формування документації необхідної для укладання договорів купівлі-продажу активів, тощо;
- ОСОБА_26 , який будучи пособником злочину, здійснював реєстрацію юридичних осіб, які повинні були отримати у власність активи групи компаній «Юнігран» та розпоряджатись ними, призначав керівників цих юридичних осіб та надавав їм повноваження на укладення значних правочинів з підсанкційними активами групи компаній «Юнігран», а також залучав інших осіб до вчинення злочину;
- ОСОБА_23 , яка будучи пособником, здійснювала платежі від імені підприємств, що виступали як і продавцями так і покупцями підсанкційних активів, контролювала їх податкову звітність, а також діючи від імені ОСОБА_6 за довіреністю уповноважувала керівників цих підприємств на вчинення значних правочинів;
- ОСОБА_44 , яка будучи приватним нотаріусом, достовірно знаючи про удаваність правочинів та незаконність набуття права власності на підсанкційні активи, реєструвала право власності на них за кінцевими підприємствами, тим самим виконуючи роль пособника у вчиненні легалізації майна, одержаного злочинним шляхом;
- ОСОБА_45 , який будучи одноособовим власником та директором двох проміжних підприємств, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між проміжним та кінцевим підприємствами, тим самим здійснюючи функції виконавця у вчиненні легалізації майна, одержаного злочинним шляхом;
- ОСОБА_46 , який будучи директором одного з проміжних підприємств, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між проміжним та кінцевими підприємствами, тим самим здійснюючи функції виконавця у вчиненні легалізації майна, одержаного злочинним шляхом;
- ОСОБА_47 , який будучи одноособовим власником та директором одного з проміжних підприємств, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між проміжним та кінцевим підприємствами, тим самим здійснюючи функції виконавця у вчиненні легалізації майна, одержаного злочинним шляхом;
- ОСОБА_29 , який будучи колишнім першим заступником генерального директора ТОВ «Юнігран», достовірно знаючи про застосування санкцій та у подальшому будучи директором одного з кінцевих підприємств, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між проміжним та кінцевим підприємствами, тим самим здійснюючи функції виконавця легалізації майна, одержаного злочинним шляхом;
- ОСОБА_27 , яка будучи директором двох кінцевих підприємств, підписувала договори купівлі-продажу підсанкційних активів між проміжними та кінцевими підприємствами, а також приймала участь у розробці та підготовці проектів відповідних договорів;
- та інші невстановлені на даний час особи, яким було доведено їх ролі, завдання та механізм реалізації злочинного умислу.
Для забезпечення злочинного одержання проміжними підприємствами активів групи компаній «Юнігран» шляхом внесення в офіційні документи завідомо недостовірних відомостей, а також несанкціонованих дій інформацією, яка оброблюється в автоматизованих системах, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на різних етапах вчинення злочинів через підконтрольних їм осіб залучили наступних співучасників, які діяли за попередньою змовою групою осіб:
- ОСОБА_25 , який будучи пособником, залучав, підшуковував та придбавав проміжні підприємства, забезпечував призначення на керівні посади в них підконтрольних осіб, підшукував виконавців злочинів, здійснював перевезення виконавців до місця вчинення злочинів, організовував проведення зустрічей між співучасниками, забезпечував підбір та формування документації необхідної для укладання договорів купівлі-продажу активів, забезпечував оформлення та посвідчення договорів приватними нотаріусами, а також контролював несанкціоноване внесення ними змін про власників в автоматизовані системи;
- ОСОБА_45 , який будучи одноособовим власником та директором двох проміжних підприємств, підписав договори купівлі-продажу майна підсанкційних активів, у які були внесені недостовірні відомості та передав їх для посвідчення та реєстрації приватним нотаріусам, тим самим здійснюючи роль виконавця у службовому підробленні;
- ОСОБА_46 , який будучи директором одного з проміжних підприємств, підписав договори купівлі-продажу майна підсанкційних активів, у які були внесені недостовірні відомості, тим самим здійснюючи роль виконавця у службовому підробленні;
- ОСОБА_48 , який будучи одноособовим власником та директором одного з проміжних підприємств, підписав договори купівлі-продажу майна підсанкційних активів, у які були внесені недостовірні відомості та передав їх для посвідчення та реєстрації приватним нотаріусам, тим самим здійснюючи роль виконавця у службовому підробленні;
- директора ТОВ «Юнігран» ОСОБА_49 , який будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_50 , виконуючи роль виконавця, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між очолюваним ним та проміжним підприємствами, при цьому у вказані договори були внесені завідомо недостовірні відомості, після підписання передав вказані договори для нотаріального посвідчення та реєстрації приватному нотаріусу;
- директора ТОВ «Юнігран Сервіс» ОСОБА_51 , який будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , виконуючи роль виконавця, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між очолюваним ним та проміжним підприємствами, при цьому у вказані договори були внесені завідомо недостовірні відомості, після підписання передав вказані договори для нотаріального посвідчення та реєстрації приватному нотаріусу;
- директора АТ «Малинський каменедробильний завод» ОСОБА_52 , який будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_50 , виконуючи роль виконавця, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між очолюваним ним та проміжним підприємствами, при цьому у вказані договори були внесені завідомо недостовірні відомості, після підписання передав вказані договори для нотаріального посвідчення та реєстрації приватному нотаріусу;
- директора ПрАТ «Пинязевицький кар?єр» ОСОБА_53 , який будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , виконуючи роль виконавця, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між очолюваним ним та проміжним підприємствами, при цьому у вказані договори були внесені завідомо недостовірні відомості, після підписання передав вказані договори для нотаріального посвідчення та реєстрації приватному нотаріусу;
- директора АТ «Коростенський кар'єр» ОСОБА_54 , який будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_50 , виконуючи роль виконавця, підписав договір купівлі-продажу підсанкційних активів між очолюваним ним та проміжним підприємством, при цьому у вказаний договір були внесені завідомо недостовірні відомості, після підписання передав вказані договори для нотаріального посвідчення та реєстрації приватному нотаріусу;
- виконувача обов'язків директора АТ «Коростенський кар'єр» ОСОБА_55 , який будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , виконуючи роль виконавця, підписував договори купівлі-продажу підсанкційних активів між очолюваним ним та проміжним підприємствами, при цьому у вказані договори були внесені завідомо недостовірні відомості, після підписання передав вказані договори для нотаріального посвідчення та реєстрації приватному нотаріусу;
- приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_56 та ОСОБА_57 , які були залучені як виконавці до вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_25 та діючи з ним за попередньою змовою, протиправно здійснювали нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу, в які були внесені недостовірні відомості та всупереч наявних заборон несанкціоновано вносили інформацію про зміну власників підсанкційних активів з підприємств групи компаній «Юнігран» па проміжні підприємства.
У період з листопада 2023 року по листопад 2024 року ОСОБА_6 та ОСОБА_58 із залученням пособників та виконавців злочинів, діючи за попередньою змовою групою осіб, забезпечили одержання незаконним шляхом майна групи компаній «Юнігран» проміжними підприємствами внаслідок вчинення службового підроблення та несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в автоматизованих системах.
Після одержання майна злочинним шляхом ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у складі організованої групи, до складу якої на різних етапах долучались вищевказані особи, вчинили набуття, володіння, використання, розпорядження майном (підсанкційними активами групи компаній «Юнігран»), щодо якого фактичні обставини свідчили про його одержання злочинним шляхом, особами, які знали, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, в особливо великому розмірі.
Загальна вартість підсанкційних активів групи компаній «Юнігран», що були легалізовані організованою групою, становить 124 423 016,23 грн., що перевищує вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто є особливо великим розміром.
21.06.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто у:
- організації за попередньою змовою групою осіб внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, яке спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України;
- організації несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, вчинена за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 362 КК України;
- організації набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинені організованою групою в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1040534232212).
Також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30832197).
Крім того, відповідно до реєстраційних карток Т3 встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить легковий автомобіль «Volkswagen Multivan», державний номерний знак НОМЕР_30 , VIN - НОМЕР_31 . НОМЕР_32 ; легковий автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200», державний номерний знак НОМЕР_33 , VIN - НОМЕР_4 ; причіп «ПАЛИЧ 02716», державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN - НОМЕР_6 ; причіп «ІГМФ 8921», державний номерний знак НОМЕР_34 , VIN - НОМЕР_8 ; причіп «ВЕРДА 1» державний номерний знак: НОМЕР_19 , VIN - НОМЕР_10 ; причеп «ВЕРДА 1.01», державний номерний знак НОМЕР_11 , VIN - НОМЕР_12 ; BMW M760LI, державний номерний знак НОМЕР_21 , VIN- НОМЕР_14 ; ЗАЗ 110206, державний номерний знак НОМЕР_35 , VIN - НОМЕР_16 .
04.07.2025 року (клопотання датоване 03.07.2025) старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні №42022000000000455 - прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022 року, та просив накласти арешт на наступне майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1040534232212); квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30832197); легковий автомобіль «Volkswagen Multivan», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ; легковий автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200», державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 ; причіп «ПАЛИЧ А02716», державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN - НОМЕР_6 ; причіп «ПІГМФ 8921», державний номерний знак НОМЕР_7 , VIN - НОМЕР_8 ; причіп «ВЕРДА 1» державний номерний знак НОМЕР_9 , VIN - НОМЕР_10 ; причеп «ВЕРДА 1.01», державний номерний знак НОМЕР_11 , VIN - НОМЕР_12 ; BMW M760 LI, державний номерний знак НОМЕР_13 , VIN - НОМЕР_14 ; ЗАЗ 110206, державний номерний знак НОМЕР_15 , VIN - НОМЕР_16 , які на праві власності належать ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 ) із забороною відчужувати та розпоряджатися цим майном.
В обгрунтування клопотання слідчий зазначив, що з огляду на те, що ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації на майно підозрюваного, необхідно накласти арешт із застосуванням заборони його відчуження та розпорядження ним.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України (конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Враховуючи наведене, зважаючи на те, що загальна вартість підсанкційних активів групи компаній «Юнігран», що були легалізовані організованою групою, становить 124 423 016,23 грн, з метою збереження майна підозрюваного для забезпечення виконання покарання, визначеного санкцією інкримінованого підозрюваному ОСОБА_6 кримінального правопорушення, у разі ухвалення судом обвинувального вироку, реальної можливості застосування конфіскації на згадане майно в рахунок погашення спричинених збитків, у сторони обвинувачення виникла необхідність просити суд застосувати захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні №42022000000000455 - прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та накладено арешт на: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1040534232212); квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30832197); легковий автомобіль «Volkswagen Multivan», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ; легковий автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200», державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 ; причіп «ПАЛИЧ А02716», державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN - НОМЕР_6 ; причіп «ПІГМФ 8921», державний номерний знак НОМЕР_7 , VIN - НОМЕР_8 ; причіп «ВЕРДА 1» державний номерний знак НОМЕР_9 , VIN - НОМЕР_10 ; причеп «ВЕРДА 1.01», державний номерний знак НОМЕР_11 , VIN - НОМЕР_12 ; BMW M760 LI, державний номерний знак НОМЕР_13 , VIN - НОМЕР_14 ; ЗАЗ 110206, державний номерний знак НОМЕР_15 , VIN - НОМЕР_16 , які на праві власності належать ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 ) із забороною відчужувати та розпоряджатися цим майном.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на належні підозрюваному ОСОБА_6 на праві власності транспортні засоби та квартири, оскільки покарання за інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
При цьому, майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_6 , може бути джерелом для забезпечення можливої конфіскації майна, забезпечення цивільного позову, а також вказане майно є таким, що відповідає вимогам для застосування конфіскації, у випадку визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у зв'язку із чим виникла необхідність у накладенні арешту на таке майно.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Щодо доводів захисника ОСОБА_7 про те, що в матеріалах справи відсутні постанови про об'єднання кримінальних проваджень, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься витяг з ЄРДР, в якому зазначені підстави внесення відомостей до реєстру, особу, яка ці відомості внесла, та обставини, за яких розпочато досудове розслідування, що є достатнім на даному етапі для прийняття судом першої інстанції обґрунтованого рішення у справі.
Окрім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі, і підстава
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на недоведеність наявності у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, є передчасними.
На переконання колегії суддів, сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що транспортні засоби та квартири, на які слідчий просить накласти арешт, не мають жодного відношення до кримінального провадження, та посилання на те, що слідчим суддею не наведено правової оцінки тому, чи є арештоване майно ОСОБА_6 об'єктом особистої приватної власності підозрюваного, є предметом злочину, або набуте внаслідок кримінального правопорушення, а також те, що воно набуте подружжям у період шлюбу та є спільною власністю ОСОБА_6 та його дружини, колегія суддів вважає такими, що не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновків слідчого судді про те, що вказане майно може бути джерелом забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, за умови доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Колегією суддів перевірено і доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі власника майна та його представника. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Крім того, слід зауважити, що процесуальні права власника майна щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, втрачене, знищене чи відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на належні ОСОБА_6 квартири та транспортні засоби, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та призначення йому покарання у виді конфіскації майна, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією суддів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3