Унікальний номер справи № 366/2379/24 Головуючий у суді першої інстанції - Гончарук О.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9961/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
18 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Калетнік Мариною Юріївною на рішення Іванківського районного суду Київської області від 19 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 ,
У серпні 2024 року керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області 101184,00 гривень шкоди, заподіяної рибному господарству України.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що протоколом про адміністративне правопорушення № 015230 від 09.12.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 11 год. 00 хв. на р. Тетерів в районі села Горностайпіль Вишгородського району Київської області, порушив правила рибальства, а саме проводив вилов риби з криги зимовою вудкою, в місці де забороняється будь-яке рибальство та виловив рибу: окунь звичайний 32 штук, чим наніс збитки рибному господарству України на суму 101184,00 грн.
Своїми діями ОСОБА_1 , порушив ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та п. 3 розділу ІІ Правил любительського і спортивного рибальства, п.п. 1 п. 3 розділу І додатку до цих правил, тобто здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 3 ст. 85 КУпАП.
Відповідно до п.п. 1 п. 3 Додатку 3 до Правил любительського і спортивного рибальства забороняється добування (вилов) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) річкових басейнів: у Київському водосховищі перед гирлом р. Тетерів на ділянці. обмеженій лінією, що йде від південної межі с. Страхолісся, північної межі о. Хільча до північної межі с. Сухолуччя та річкою Тетерів до західної адміністративної межі с. Богдани.
Це, в свою чергу, є порушенням адміністративної норми, а саме: ч. 3 ст. 85 КУпАП відповідно до якої порушення правил рибальства тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Також 09.12.2023 року на місці вчинення правопорушення була винесена постанова № 015230, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу сумою 170 (сто сімдесят) грн.
Згідно розрахунку матеріальної шкоди, ОСОБА_1 нанесено збитків рибному господарству України на суму 101 184 (сто одна тисяча сто вісімдесят чотири) гривні 00 коп.
Постанова № 015230 по справі про адміністративне правопорушення не оскаржувалася.
Відповідно до інформації Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 06.06.2024 № 3-8.3-9/3429-24 на даний час шкода в сумі 101 184,00 грн. ОСОБА_1 залишається не відшкодованою.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області 101 184 грн шкоди, заподіяної рибному господарству України порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 19 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області 101 184 грн шкоди, заподіяної рибному господарству України порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 3028 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Іванківського районного суду Київської області від 19 лютого 2025 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Тому прокурор не є належним позивачем у даній справі.
У відзиві на апеляційну скаргу керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
У судовому засіданні взяла участь представниця відповідача адвокат Калетнік М.Ю., яка підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити. Прокурор Немцев Є.А. проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Від Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програмнадійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що згідно з даними протоколу № 015230 від 09.12.2023, складеного головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Левченко А.С., 09.12.2023 о 11 год. 00 хв. на р. Тетерів в районі села Горностайпіль Вишгородського району Київської області, порушив правила рибальства, а саме проводив вилов риби з криги зимовою вудкою, в місці де забороняється будь-яке рибальство та виловив рибу: окунь звичайний 32 штуки, чим наніс збитки рибному господарству України на суму 101 184,00 грн (а.с. 12-13).
Своїми діями ОСОБА_1 , порушив ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та п. 3 розділу ІІ Правил любительського і спортивного рибальства, п.п. 1 п. 3 розділу І додатку до цих правил, тобто здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 3 ст. 85 КУпАП .
Відповідно до розрахунку матеріальної шкоди до протоколу за №015230 від 09.12.2023 року та такси для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів у рибногосподарських водних об'єктах (їх частинах) України (крім континентального шельфу України), виключно (морської) економічної зони України) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 року за №1042, загальна сума заподіяної ОСОБА_1 шкоди склала 101184,0 грн (а.с. 14).
Постановою №015230 від 09.12.2023 головним державним інспектором Київського рибоохоронного патруля Левченко А.С. за результатами розгляду уповноваженої службовою особою у справі про адміністративне правопорушення накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн. Копію вказаної постанови того ж дня вручено ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис у постанові (а.с. 16).
Відповідно до листа Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на адресу Вишгородської окружної прокуратури діями відповідача шкоду заподіяно на р. Тетерів в районі с. Горноспайпіль Вишгородського району Київської області, збитки завдано державі в особі органів місцевого самоврядування вказаної області. Агентство не заперечує щодо подання прокурором позову (а.с. 25-26).
Згідно з листом селищного голови заступника селищного голови Іванківської селищної ради від 11.06.2024 за №06-31-1705 Іванківська селищна рада не заперечує проти пред'явлення позовної заяви Вишгородською окружною прокуратурою до суду в інтересах держави, в особі Іванківської селищної ради, про стягнення з відповідача збитків в сумі 101 184,0 грн, завданих державі, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища (а.с. 27).
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
За ст. 66 Конституції України - кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» - риби в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі належать до об'єктів тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про тваринний світ» - користувачі об'єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов'язані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу; використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати.
Статтею 10 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» - порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.
За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За приписами ст. 40 КУпАП - відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як,- неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як зазначено вище, відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП, тобто за порушення правил рибальства постановою №015230 від 09.12.2023. Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не надав суду доказів, що вказана постанова ним оскаржувалася та що він не згодний з обставинами, викладеними в ній.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 2034 від 24.11.2023забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову:
1) сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу III в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 2034 від 24.11.2023, обов'язки рибалок:
1) дотримуватися вимог цих Правил, та інших вимог законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних біоресурсів;
2) виконувати законні вимоги посадових осіб органів рибоохорони та інших уповноважених органів державної влади, пред'являти їм знаряддя лову, добуті (виловлені) водні біоресурси та документи, що посвідчують особу, в тому числі документи з мобільного застосунку з електронними документами, та даними про людину з реєстрів, а також відповідні дозвільні документи (у разі їх наявності) .
Таким чином, судом першої інстанції достовірно встановлено, що відповідач, порушуючи правила рибальства, проводив вилов риби з криги зимовою вудкою, в місці де забороняється будь-яке рибальство та виловив рибу: окунь звичайний 32 штук, чим спричинив шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, яка підлягає стягненню з нього на користь територіальної громади.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЦК України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що правом обрання способу відшкодування шкоди законодавець наділив саме особу, якій завдано шкоду. У справі, яка переглядається, позивач та особа, в інтересах якої подано позов, визначилися із способом захисту: відшкодування збитків у повному обсязі, заперечуючи належність факту такого відшкодування в натурі.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи представника відповідача про невірно зазначений державний орган в інтересах якого прокурор звернувся до суду.
Так, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.
До основних завдань Держрибагентства належить реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.
Держрибагенство відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги прокурора до відповідача про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення із даним позовом.
Так, згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
У справі, що переглядається, Вишгородська окружна прокуратура листами від 31.05.2024 №54-3073вих-24 та № 54- 3072вих-24 зверталась до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Іванківської селищної ради з пропозиціями стягнення з відповідача завданої шкоди у судовому порядку та отримала відповіді про невжиття таких заходів. Таким чином, невжиття компетентними органами жодних заходів захисту інтересів держави після того, як їм стало відомо про порушення інтересів держави, стало підставою для звернення до суду Вишгородською окружною прокуратурою.
Не впливають на висновки суду також доводи апелянта про те, що державним органом який повинен у відповідності до своїх повноважень звертатися до суду із позовом про відшкодування збитків державі завданих незаконним виловом риби є Київський рибоохоронний патруль, який звернувся в порядку досудового врегулювання спору до відповідача із листом з вимогою про відшкодування завданої шкоди, оскільки такі дії рибоохоронного патруля не виключають права Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм чи прокурора звернутися до суду із даним позовом.
Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про задоволення позову.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що фактичні обставини справи, зокрема, факт вчинення правопорушення, відповідач під час апеляційного перегляду справи не опорював.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Калетнік Мариною Юріївною залишити без задоволення.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 24 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома