Справа № 11-кп/824/3852/2025
№ 757/20100/18-к
Категорія КК: ч. 2 ст. 286 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
02 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тирлівка, Бершадського р-н, Вінницької обл., який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що 12 березня 2018 року, приблизно о 20 годині 05 хвилин, він, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21104», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Лаврської в місті Києві зі сторони вулиці Цитадельної в напрямку площі Слави, зі швидкістю приблизно 80 км/год, яка перевищувала максимально допустиму на даному відрізку 50 км/год, наблизивсядо нерегульованого пішохідного переходу, розташованого неподалік будинку № 6 по вул. Лаврській в м. Києві. В цей час на вказаному нерегульованому пішохідному переході перебував пішохід ОСОБА_8 , який рухався через проїзну частину вулиці Лаврської зліва-направо відносно руху вищевказаного автомобіля «ВАЗ-21104», д.н.з. НОМЕР_1 .
Під час руху ОСОБА_7 , в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 та 18.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості руху на даній ділянці дороги, при цьому проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_8 , якого він об'єктивно спроможній був завчасно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля аж до його зупинки, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , внаслідок чого на нерегульованому пішохідному переході, що розташований в місті Києві по вулиці Лавській, навпроти будинку №6, здійснив на нього наїзд.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 15 год. 30 хвилин помер в КМКЛ №17.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вказаний вирок суду змінити, виключивши вказівку про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги обвинувачений вказує про порушення судом закону України про кримінальну відповідальність та призначення додаткового покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Зазначає, що судом при призначенні ОСОБА_7 додаткового покарання не було належним чином враховано дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває , одружений, має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Поза увагою суду залишилась поведінка обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, оплачував лікування потерпілого, повністю відшкодував заподіяну шкоду потерпілій, просив у неї вибачення. Крім того, обвинувачений вказує, що він виконує завдання по логістиці гуманітарних вантажів малої та великої тоннажності в залежності від потреби громадської організації «Міжнародна правозахисна група «Український мігрант» на автомобільному транспорті в якості водія. Тому позбавлення його права керувати транспортними засобами негативно вплине на строки доставки товарів військового призначення для Збройних Сил України.
Потерпіла також просила не позбавляти ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами обвинуваченого, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Крім того, обвинувачений просить врахувати те, що його військово-облікова спеціальність - водій, яка є однією з найбільш затребуваних в Збройних Силах України, за якою його планують мобілізувати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти зміни вироку, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом доказами і в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.
Покарання ОСОБА_7 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України.
При цьому судом враховані обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, зокрема суд врахував наявність обставин, які пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, які його обтяжують. Врахував суд добровільне відшкодування потерпілій матеріальних збитків і моральної шкоди, критичне відношення до власних дій та наслідків, які від цього настали.
Взято до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має постійне місце проживання, не перебуває під наглядом лікарів нарколога чи психіатра, офіційно не працює, волонтер у ГО « Міжнародна правозахисна група «Український мігрант»», характеризується позитивно, має численні подяки.
Однак, враховано судом і обставини кримінального правопорушення, а саме перевищення допустимої швидкості руху на нерегульованому пішохідному переході, тобто на місці, де потенційно існує підвищений ризик появи осіб. Допустив обвинувачений наїзд на ОСОБА_8 , який перебував на пішохідному переході, від чого останній помер у медичному закладі.
При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, потерпіла, висловлюючись щодо покарання, вважала за можливе не позбавляти волі ОСОБА_7 та підтримала запропонований прокурором вид та розмір покарання. Натомість підстав не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наслідки, які настали в результаті грубого порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, судом встановлено не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що призначення покарання обвинуваченому без позбавлення права керувати транспортними засобами є неспівмірним зі скоєним кримінальним правопорушенням та наслідками, які в результаті настали. Колегія суддів вважає, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як ОСОБА_7 , так і іншими особами.
Порушень вимог кримінального процесуального закону в ході судового розгляду допущено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушень вимог закону України про кримінальну відповідальність під час призначення ОСОБА_7 покарання, а тому вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 рокущодо останнього підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3852/2025
№ 757/20100/18-к
Категорія КК: ч. 2 ст. 286 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
02 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тирлівка, Бершадського р-н, Вінницької обл., який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення.
Повний текст ухвали проголосити 08 вересня 2025 року о 14 годині 15 хвилин.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3