Справа № 308/13066/16
Іменем України
16 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Собослоя Г.Г., Кожух О.А.
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2024 року у складі судді Придачука О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу Гулянич Тетяни Михайлівни, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського нотаріального округу Рак Ольга Іванівна про визнання недійсною заяви про скасування заповіту та скасування нотаріальної дії щодо вчинення цієї заяви,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу Гулянич Тетяни Михайлівни, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського нотаріального округу Рак Ольга Іванівна про визнання недійсною заяви про скасування заповіту та скасування нотаріальної дії щодо вчинення цієї заяви.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є донькою та онукою відповідно, померлого ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_3 заповідав все належне йому майно ОСОБА_2 , що підтверджується заповітом від 04.12.2012.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У грудні 2013 року обидва позивачі з метою прийняття і оформлення спадщини за померлим звернулися до нотаріусів, які їм повідомили, що спадкова справа вже відкрита приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Рак О.І.
23.12.2013 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Рак О.І. із заявою про прийняття спадщини та згідно отриманих інформаційних довідок дізналася, що спадкова справа заведена 06.08.2013, заповіт від 04.12.2012 скасований за заявою ОСОБА_4 від 28.01.2013 № 54105145. Вказане також випливає з листа приватного нотаріуса Рак О.І. від 03.02.2014.
У зв'язку з наведеним позивачі вимушені були звернутися 03.02.2014 із позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду про скасування вказаної заяви.
06.02.2014 ОСОБА_2 подала до приватного нотаріуса Рак О.І. заяву про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_4 .
Позивачі вважали, що померлий ОСОБА_4 не міг скасувати заповіт від 04.12.2012 згідно заяви від 28.01.2013 №54105145 за реєстровим номером №152, посилаючись на те, що підпис на заяві від 28.01.2013, оформленій приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Гулянич Т.М. вчинений не ОСОБА_4 , що випливає з візуального аналізу підпису від імені померлого на вказаній заяві, в порівнянні з підписом ОСОБА_4 на заповіті від 04.12.2012, і на дорученні від 27.11.2012.
Окрім того, посилаються на те, що нотаріусом при оформленні заяви від 28.01.2013 №54105145 було порушено Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: станом на 2012-2013 рр. померлий сильно хворів та 20.12.2012 отримав першу А групу інвалідності, потребував постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідними медичними документами.
Зазначали, що згідно виписки з історії хвороби обласного госпіталю інвалідів війни та учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС № 1121 від 02.01.2013 року, довідки №1 від 03.01.2013 року, виписки з протоколу лікарської консультаційної комісії від 29.01.2013 року № 15 в померлого були наявні порушення зору: вікова катаракта, глаукома обох очей, а також порушення слуху (пресбіакузіс), інші хвороби та хворобливі стани, потребував постійного стороннього догляду та допомоги, не здатен до самообслуговування. Хворобливий стан померлого підтверджується і самим змістом заповіту від 04.12.2012: такий був вчинений на прохання заповідача, з огляду на його хворобу та похилий вік у присутності свідків за місцем його місцезнаходження у лікувальному закладі, де він у той час перебував.
У них виникає об'єктивний і обгрунтований сумнів щодо можливості померлого ОСОБА_4 скласти і прочитати заяву про скасування заповіту від 28.01.2013.
Позивачі посилаються на положення п. 6 і 7 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1951/5, яка набула чинності з 04.05.2013) та зазначають, що оскаржувана заява не містить відповідних посвідчувальних написів нотаріуса чи відміток про те, що померлому уголос було прочитано зміст документа, чи підписів свідків, у тому числі сурдоперекладача, що могло би свідчити про те, що зміст заяви (правочину) від 28.01.2013 відповідав волевиявленню та дійсним намірам учасника нотаріальної дії.
Крім того, зазначали, що з висновку судово-медичної експертної комісії Головного бюро судово-медичної експертизи України від 15.09.2015 № 258/15, проведеної в рамках цивільної справи № 308/1285/14-ц слідує: "виходячи з вищезазначеного офтальмогологічного статусу та гостроти зору «vis OD/ОS =0,1 не кор../0,05 не кор..», слід вважати, що станом на січень 2013 ОСОБА_4 не міг самостійно прочитати заяву про скасування заповіту.
З урахуванням вищенаведеного позивачі просили визнати недійсною заяву ОСОБА_4 від 28.01.2013 № 54105145 за реєстровим № 152, оформлену приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Гулянич Т.М., а нотаріальну дію щодо вчинення цієї заяви - скасувати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належного правової оцінки. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про суперечність висновків експерта, які наведені у висновку експерта №4/436 від 30.11.2020 та №9637 від 03.06.2021. Вказують, що дані висновки в своїй сукупності навпаки свідчать на підтвердження того факту, що ОСОБА_4 не підписував заяву про складення заповіту. Вважають, що суд першої інстанції помилково надав перевагу висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03.06.2021 №9637 експерта ОСОБА_5 перед висновком експерта №4/436 від 30.11.2020 експерта ОСОБА_6 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні апелянти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх представник - адвокат Субота М.І. підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_7 , її представник - адвокат Гельжинський Р.Л., відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечили в подану апеляцію, просять її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Рак О.І. у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлена. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.
З даними висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1, 5-7ст 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом установлено та вбачається із матеріалів справи, що 04.12.2012 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. посвідчено заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого усе належне йому майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, та все те, що ще буде належати йому на час смерті, а також належні йому майнові права та його обов'язки на час час смерті заповів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із змісту заповіту ОСОБА_4 від 04.12.2012 року, вбачається, що такий на прохання заповідача було складено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп"ютера/друкарської машинки) та з огляду на хворобу та похилий вік ОСОБА_4 та на його особисте прохання заповіт посвідчено за місцем його знаходження, а саме: у Закарпатському обласному клінічному кардіологічному диспансері за адресою: АДРЕСА_1 , та за бажанням ОСОБА_4 у присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Згідно з записом у вказаному заповіті, такий до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса о 10год. 50 хв.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.04.2014 року ОСОБА_11 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_12 .
Позивач ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4
28.01.2013 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. посвідчено заяву ОСОБА_4 , згідно з якою ОСОБА_4 просить скасувати заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. у присутності свідків, 04.12.2012 року за реєстром № 1571,1572,1573.
Відповідно до інфомаційної довідки зі Спадкового реєстру від 23.12.2013 року заповіт ОСОБА_4 , 1927 року народження, зареєстрований у спадковому реєстрі за №53853004 скасовано за заявою ОСОБА_4 реєстраційний номер 54105145.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2013 року у справі №308/429/13-ц у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання обмежено дієздатним ОСОБА_4 , 1927 року народження відмовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
06.08.2013 року відповідач ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 . За даною заявою приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Рак О.І. 06.08.2013 року заведена спадкова справа у Спадковому реєстрі № 54844399.
06.02.2014 року ОСОБА_13 подала заяву про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_4 за заповітом від 04.12.2014року, та просила призупинити видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом, оскільки 03.02.2014 року нею та ОСОБА_1 подано позовну заяву про скасування заповіту, яка прийнята судом 03.02.2014 року.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2016 року у справі №308/1285/14-ц позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Гулянич Т.М., ОСОБА_3 про скасування заяви, залишено без розгляду за заявою позивачів. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 06.02.2014 року про накладення заборони на видачу свідоцтва на спадщину за законом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12.09.2016 року у справі №308/1285/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2016 року залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10.11.2016 року у справі №308/1285/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2016 року залишено без змін.
06.02.2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Рак О.І. спадкоємцю ОСОБА_3 за померлим ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину на 7/24 частини квартири АДРЕСА_2 , вказана квартира у цілому складається з однієї кімнати загальною площею 26,7 кв.м. Спадкоємцю ОСОБА_1 за померлим ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на 7/24 частин вказаної квартири ще не видано.
26.11.2019 року за заявою ОСОБА_2 щодо скасування заповіту від 04.12.2012 року внесено відомості до ЄРДР за № 1201907003003792 від 27.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст 358 КК України.
Постановою Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 03.06. 2021 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.12.2021 року дана постанова скасована.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
У відповідності до вимог ст. 1247 ЦК Украни, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих ехнічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Частинами першою та другою статті 1253 ЦК України передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Згідно із ч.ч. 1,6,7 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Обгрунтовуючи заявлений позов позивачі посилаються на те, що підпис у заяві про скасування заповіту від 28.01.2013року вчинений не ОСОБА_4 , оскільки у нього були наявні порушення зору та слуху і він не міг самостійно прочитати заяву про скасування заповіту, потребував постійного стороннього догляду та допомоги, не здатен був до самообслуговування, а також з причин порушення нотаріусом Гулянич Т.М. вимог Закону Украни «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.80 ЦПК України).
Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За клопотанням позивачів ухвалою суду першої інстанції від 14.09.2018 року у справі була призначена комплексна судово-медична експертиза на вирішення якої було поставлено питання: Чи мав можливість ОСОБА_4 , 1927 р.н., мешканець АДРЕСА_3 , наприкінці січня 2013 р. за наявності діагнозів: Дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст.. змішаного ґенезу з вираженим емоційно-вольовим порушенням, когнітивно-мнестичними розладами, вираженою астенізацією НС, порушенням функції стояння та ходи, порушення функції т/о. атеросклероз судин головного мозку. Органічний астенічний, емоційно-вольовий та інтелектуально-мнестичий розлад зі стійкими вираженими порушеннями. Судинна деменція, прогресуючий перебіакузіс. В/к катаракта Іа, глаукома обох очей. Ангіопатія. Пресбіопія. Міопія слабкого ступеня. Правобічна пахова кила. ІХС: атеросклеротичний та постінфарктний кардіосклероз, Трепотіння передсердь, постійна форма. ПБЛНПГ., екстра систолічна аритмія ХНК ІІ А ст.:
- самостійно повноцінно впевнено писати правою рукою, як здорова людина;
- чи ці захворювання могли призвести до невпевнених, погано контрольованих рухів руки (на зразок тремору руки);
- чи міг він впевнено тримати в руці ручку і впевнено писати;
- чи могли зникнути симптоми цих захворювань в лютому 2013 р.
Відповідно до висновку експерта № 54 (посмертна комісійна експертиза) від 14.09.2018 року, експерти вивчивши наявну медичну документацію, зазначили, що розгорнутий неврологічний та психіатричний статус, який описує наявний стан пацієнта, відображений у посильних документах: направлення на межико-експертну комісію (МСЕК) від 18.12.2012 року, заповнене на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , акт № 110/9 огляду у МСЕК від 20.12.2012 року, консультація невропатолога від 13.12.2012 року, консультація психіатра від 10.11.2012 року, дає підстави вважати, що на моменти огляду лікарями він міг самостійно писати правою рукою. Однак, зважаючи на те, що з віком при даних хворобах почерк може змінюватися, то писати як здорова людина не міг. Виявлені захворювання та ступінь їх функціональних порушень, могли призвести до невпевнених, погано контрольованих рухів руки (на зразок тремору рук).
Також згідно вказаного висновку експерти встановили, що діагноз: Дисциркуляторна енфефалопатія ІІІ ст. змішаного ґенезу з вираженим емоційно-вольовим порушенням, когнітивно-мнестичними розладами, вираженою асенізацією НС, порушенням функції стояння та ходи, порушення функції т/о, атеросклероз судин головного мозку. Органічний астенічний емоційно-вольовий та інтелектуально-мнестичний розлад зі стійкими вираженими порушеннями. Судинна деменція, прогресуючий перебіг», не заперечує факту можливості тримати в руці ручку і писати, але впевнено писати не міг. Дані симптоми не могли повністю зникнути, але можлива деяка варіабельність в ту чи іншу сторону (або дещо покращитись, або дещо погіршитись).
Згідно висновку експерта № 4/436 від 30.11.2020 року, експерт Шкрюба С.М. на питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 на заяві про скасування заповіту № 54105145 вчиненої ним 04.12.2012 року, що складена та засвідчена 28.01.2013 року приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Гулянич Т.М. за реєстровим № 152 тією особою, від імені якої заява складена, чи іншою особою надав висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_4 на заяві про скасування заповіту № 54105145 вчиненої ним 04.12.2012 року, що складена та засвідчена 28.01.2013 року приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Гулянич Т.М. за реєстровим № 152 виконаний не громадянином ОСОБА_4 , а іншою особою.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03.06.2021 року № 9637, експерт Кормош О.В. на поставлені відповідні питання надав висновок про те, що: підпис та рукописний запис « ОСОБА_4 » від імені ОСОБА_4 у заяві про скасування заповіту від 28.01.2013 року за реєстровим номером № 152, виконані ОСОБА_4 ; підпис та рукописний запис «Мазюта» від імені ОСОБА_4 у заповіті від 04.12.2012 року за реєстровими номерами № 1571,1572,1573 виконані ОСОБА_4 ; підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_4 у заповіті від 04.12.2012 року за реєстровими номерами № 1571,1572,1573 та заяві про скасування заповіту від 28.01.2013 року за реєстровим номером № 152, виконані однією особою.
Відповідно до ст. 110 ЦПК україни, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Колегія суддів погоджується з оцінкою висновків експерта, яка надана судом першої інстанції, оскільки така відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Суд першої інстанції правильно врахував, що на експертизу за результатами проведення якої експертом ОСОБА_6 складено висновок експерта № 4/436 від 30.11.2020 року, були надані: заява ОСОБА_4 від 28.01.2013 року, оригінал заповіту від 04.12.2012 року від імені ОСОБА_4 , оригінал доручення від 27.11.2012 року підписаного ОСОБА_4 , та копію висновку комісійної експертизи СМЕ № 54 від 16.11.2018 року. Тобто експерту фактично для порівняння було надано лише два документи з оригіналами підписів ОСОБА_4 .
З описової частини зазначеного висновку експерта вбачається, для вирішення питань, поставлених перед судовим експертом, відповідно до ст. 69 ЦПК України, експерт надсилав органу, який призначив судову експертизу клопотання експерта № 4/436 про надання додаткових матеріалів і зразків, а саме: вільних зразків підпису ОСОБА_4 виконаних ним у період 2010-2013 років. Однак, 24.11.2020 року із супровідним листом від 24.11.2020 року № 14635/25/1-2020 експерту надійшло повідомлення про те, що виконати заявлене клопотання немає можливості.
У відповідності з приписами п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, у разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об'єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об'єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.
Частиною п'ятою статті 72 ЦПК України, передбачено, що призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
Експерт у даному випадку, незважаючи на невиконання його клопотання про надання додаткових матеріалів та без отримання додаткових матеріалів, які він просив, не надіслав повідомлення про неможливість проведення даної експертизи та не відмовився від надання висновку, а надав висновок № 4/436 від 30.11.2020 року про те, що підпис від імені ОСОБА_4 на заяві про скасування заповіту № 54105145 від 04.12.2012 року, виконаний не громадянином ОСОБА_4 , а іншою особою.
За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано не врахував даний висновок і не взяв до його уваги у підтвердження обґрунтування позову.
Щодо оцінки висновоку експерта ОСОБА_5 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03.06.2021 року № 9637, суд першої інстанції правильно врахував, що такий проведений на основі значно більшого порівняльного матеріалу та надає відповіді на більш розширене коло питань, які перебувають у взаємозв'язку між собою.
Зокрема, у відповідь на клопотання експерта на адресу Закарпатського відділення інституту при супровідному листі № 8545/106/25/2021 СД Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 26.05.2021 року надійшли: оригінали документів із зразками почерку і підпису ОСОБА_4 ; довіреність від 19.03.2013 року, за реєстровим номером № 960, 10 листів - звернень (заяв), копія довіреності № 379 від 13.02.2013 року, копія заяви від 18.02.2013 року, копія паспорта ОСОБА_4 , листи на 3-арк. з рукописними записами ОСОБА_4 .
Крім того, експертом ОСОБА_5 , було проведено, в присутності нотаріуса Гулянич Т.М., у її робочому кабінеті, огляд підписів ОСОБА_4 у журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем нотаріуса, та двох реєстрах для реєстрації нотаріальних дій.
Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги доводи позивачів про недоліки вказаного висновку, а саме невідповідність його вимогам п. 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, та правильно вказав, що згідно постанови дізнавача від 25.05.2021 року була призначена судово-почеркознавча експертиза. Така не була визначена особою, яка призначила експертизу, як додаткова, повторна, комісійна або комплексна, а тому безпідставним є твердження щодо незазначення у висновку категорії експертизи.
Зі змісту висновку слідує, що вступна частина висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03.06.2021 року № 9637 містить відомості про надані матеріали (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів). А саме у висновку зазначено, що у відповідь на клопотання експерта на адресу Закарпатського відділення інституту при супровідному листі № 8545/106/25/2021 СД Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 26.05.2021 року надійшли: оригінали документів із зразками почерку і підпису ОСОБА_4 ; довіреність від 19.03.2013 року, за реєстровим номером № 960, 10 листів - звернень (заяв), копія довіреності № 379 від 13.02.2013 року, копія заяви від 18.02.2013 року, копія паспорта ОСОБА_4 , листи на 3-арк. з рукописними записами ОСОБА_4 .
У цьому висновку зазначено, що у відділення Львівського НДІСЕ МЮ України матеріали доставлені у запакованому вигляді, що виключає їх пошкодження при транспортуванні та відповідає переліку, зазначеному у супровідному листі від 25.05.2021 року № 8488/106/25/2021 року.
Висновок містить перелік питань, які поставлені на вирішення експертизи згідно документа про призначення експертизи - постанови дізнавача СД Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Бугір В.В. від 25.05.2021 року та відповідає вимогам Інструкції у цій частині.
З дослідницької частини висновку убачається, що об'єктами дослідження вказаної експертизи були рукописні тексти і підписи виконані від імені ОСОБА_4 у заповіті ОСОБА_4 від 04.12.2012 року та заяві ОСОБА_4 від 28.01.2013 року про скасування заповіту, які порівнювалися із зразками підпису та почерку ОСОБА_4 , наданими на дослідження.
Висновок містить також дані про експерта (експертів): прізвище, ім'я та по батькові, посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень, експертна спеціальність, стаж експертної роботи, дата та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, ким видано та строк дії; попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання недопустимим доказом висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03.06.2021 року № 9637.
Суд першої інстанції правильно врахував даний висновок експерта від 03.06.2021 року № 9637 у взаємозв'язку з висновком експерта № 54 (посмертна комісійна експертиза) від 14.09.2018 року та дійшов вірних висновків про безпідставність тверджень позивачів про те, що підпис на заяві ОСОБА_4 про скасування заповіту від 28.01.2023 року за № 54105145 вчинений не ОСОБА_4 .
Доводи апеляційної скарги у цій частині висновків суду не спростовують
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів позивачів відносно порушення вимог пунктів 6 і 7 глави 9 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5 (далі Порядок), щодо того, що заява від 28.01.2013 року № 54105145 не містить відповідних посвідчувальних написів нотаріуса чи відміток про те, що ОСОБА_4 уголос було прочитано зміст документа, чи підписів свідків, в тому числі сурдоперекладача.
Пунктом 6 глави 9 розділу 1 Порядку встановлено, що якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Пунктом 7 глави 9 розділу 1 Порядку передбачено, що якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка володіє технікою спілкування з глухою, німою або глухонімою особою і може підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волевиявленню та дійсним намірам учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту документа.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що вказаних обставин щодо ОСОБА_4 не встановлено.
Позивачі в обґрунтування даних обставни посилаються на висновок експерта № 258/15 від 15.09.2015 року, складеного за результатами комісійної судово-медичної експертизи, проведеної на підставі ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду Івашкович І.І. у справі № 308/1285/14-ц, у якому експерт за результатами дослідження: амбулаторної карти міської поліклініки м. Ужгород за № 070101301305, медичної карти амбулаторного хворого міської поліклініки м. Ужгород за № 1305 30д, медичної карти амбулаторного хворого обласного госпіталю інвалідів війни дійшов висновку про те, що виходячи із зазначеного у вказаних документах офтальмологічного статусу та гостроти зору «vis OD/JS =0,1 не кор../0,05 не кор..» слід вважати, що станом на січень 2013 року ОСОБА_4 не міг самостійно прочитати заяву про скасування заповіту.
Однак, у матеріалах справи наявні оригінали власноручно написаних заяв ОСОБА_4 від 18.02.2013 року, адресовані начальнику управління соціального захисту населення Ужгородської міської ради та голові опікунської ради Ужгородської міської ради, а також довіреностей від 13.02.2013 року та 19.03.2013 року, підписані ОСОБА_4 , про уповноваження ним ОСОБА_3 та ОСОБА_14 на представлення його інтересів, які посвідчені приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Петах Н.М., у яких відсутні відмітки про наявність у ОСОБА_4 , фізичних вад, які б перешкоджали ОСОБА_4 самостійно прочитати вказані довіреності.
У матеріалах справи також наявна копія доручення від 27.11.2012 року, підписана ОСОБА_4 , засвідчена завідуючим відділенням Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, згідно якої ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_10 та ОСОБА_1 на вчинення дій від його імені. У вказаному дорученні відсутні дані про вади зору у ОСОБА_4 , та відповідні відмітки про прочитання ОСОБА_4 такого у зв"язку з неможливістю самостійного прочитання.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що заповіт ОСОБА_4 від 04.12.2012 року посвідчувався у присутності двох свідків за бажанням заповідача, а не у зв'язку з тим, що через фізичні вади ОСОБА_4 не міг сам прочитати заповіт. Більше того, згідно із записом у вказаному заповіті, такий до підписання прочитаний уголос самим заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний ним же, у присутності нотаріуса .
За таких обставин, висновок експерта про те, що «станом на січень 2013 року ОСОБА_4 не міг самостійно прочитати заяву про скасування заповіту», викладений у висновку експерта № 258/15 від 15.09.2015 року, складеного за результатами комісійної судово-медичної експертизи, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив.
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази, та дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Підстав для зміни чи скасування рішення суду не має.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Керуючись ст. ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено26 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: