Справа № 308/1434/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 травня 2025 року, ухвалене суддею Данко В.Й., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У січні 2025 року ТОВ «Коллект-Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01.09.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір №3081646. Відповідно до умов Договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 300,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
12.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір №4584484. Відповідно до умов Договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 600,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір №103223760. Відповідно до умов Договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 200,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
29.12.2021 було укладено договір №29/12-2021 відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3081646.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3081646.
28.12.2021 було укладено договір №28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4584484.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4584484.
29.12.2021 було укладено договір №29-12/2021-45 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103223760.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103223760.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3081646 від 01.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18 729,10 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 300,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17 429,10 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4584484 від 12.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 11 816,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 600,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 216,00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №103223760 від 13.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 8 223,60 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 200,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7 023,60 грн.
Загалом за вищевказаними Договорами загальний розмір заборгованості становить 38 768,70 грн., з яких заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4 100,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34 668,70 грн., які просить стягнути позивач з відповідача, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору 2 422,40 гривень та з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 травня 2025 року позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами №3081646 від 01.09.2021, №4584484 від 12.09.2021, №103223760 від 13.09.2021 року в розмірі 38768,70 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.
ОСОБА_1 подав 30.05.2025 заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, в якій просив задовольнити заяву та скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права та ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Зазначає, що він є військовослужбовцем, а тому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що на час несення служби, під час дії воєнного стану, така особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань, зокрема щодо нарахувань штрафних санкцій, пені, тощо. Тому, вважає, що він є звільнений від сплати процентів в розмірі 34 668,70 гривень.
Крім цього, звертає увагу на пропуск строків звернення позивачем із позовної заявою. Зазначає, що позивач пропустив загальний трирічний строк позовної давності, оскільки такий сплив 28.12.2024, а позивач звернувся до суду в січні 2025.
Щодо витрат на професійну правову допомогу, то вважає, що такі не відповідають принципам розумності та пропорційності, справа є нескладною, а тому задоволений розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Зазначає, що відповідачем не надано належного доказу, яким підтверджується факт проходження ним військової служби, зокрема довідки за формою 5, яка передбачена п. 2.8.4.3. Інструкції з діловодства у ЗСУ №40 від 31.01.2024.
Крім цього, відповідач не надав доказів, що з 01.09.2021 по 09.01.2023 перебував у статусі військовослужбовця та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а тому підстав для звільнення його від сплати відсотків за п. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - немає.
Щодо доводів відповідача, які стосуються строків позовної давності, то такі позивачем пропущені не були, оскільки з 11.03.2020 на території України введено карантин у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби та було внесено зміни до ЦК України, якими перебіг строків позовної давності продовжуються на строк дії карантину.
Крім цього, з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 введено правовий режим воєнного стану та в подальшому внесено зміни в Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, якими на час тривалості режиму воєнного стану обчислення строків загальної позовної давності призупиняється.
Тобто, позивачем строків загальної позовної давності пропущено не було.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то такі є обґрунтовані та відповідають наданим адвокатом послугам.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3081646.
Відповідно до умов Договору Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти в сумі 1 300 грн. строком на 14 днів, а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
Станом на 10.03.2023 розмір заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості становить 18 729,10 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 300,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 2 726,10 грн., нараховані відсотки зг. кр. дог. - 14 703,00 грн.
29.12.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №29/12-2021, відповідно умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №3081646 від 01.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021.
10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01, в тому числі за договором №3081646 від 01.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023.
Реєстром боржників до Договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 стверджується, що загальна ума заборгованості, за якою відступлено право вимоги ТОВ «Коллект Центр» за договором №3081646 від 01.09.2021 становить 18 729,10 грн.
12.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4584484.
Відповідно до умов Договору Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти в сумі 1 600,00 грн. строком на 30 днів, а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
Станом на 10.01.2023 розмір заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості становить 11 816,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 600,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 5 576,00 грн., нараховані відсотки зг. кр. дог. - 4 640,00 грн.
28.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №4584484 від 12.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору факторингу №28-12/2021-72 від 28.12.2021.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором №4584484 від 12.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.
Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 стверджується, що загальна ума заборгованості, за якою відступлено право вимоги ТОВ «Коллект Центр» за договором №4584484 від 12.09.2021 становить 11 816,00 грн.
13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №103223760.
Відповідно до умов Договору Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти в сумі 1 200,00 грн. строком на 30 днів, а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
Станом на 10.01.2023 розмір заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості становить 8 223,60 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 200,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 3 603,60 грн., нараховані відсотки зг. кр. дог. - 3 420,00 грн..
28.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №28-12/2021-45, відповідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №103223760 від 13.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору факторингу №28-12/2021-45 від 28.12.2021.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором №103223760 від 13.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.
Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 стверджується, що загальна ума заборгованості, за якою відступлено право вимоги ТОВ «Коллект Центр» за договором №103223760 від 13.09.2021 становить 8 223,60 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.1. ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення прав вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В своїх доводах апеляційної скарги відповідач вважає, що звільнений від сплати відсотків за користування кредитними коштами на підставі п. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки несе службу в лавах ЗСУ.
З приводу цього колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
У своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 у справі №426/4264/19 виснував, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються.
У вищезгаданій справі касаційний суд виснував, що судам слід було вирішити питання про стягнення з відповідачів на користь банку процентів за користування кредитом, а також трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, без урахування наявності у позичальника пільг згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
Таким чином, положення Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з несенням ним служби в лавах ЗСУ.
З урахуванням вищенаведеного, доводи відповідача, які стосуються відмови у стягненні відсотків на користь ТОВ «Коллект Центр» у зв'язку з його статусом військовослужбовця не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 мав звернутися до кредитора з яким він укладав відповідний договір із заявою про надання відповідних пільг перед укладенням договорів, однак цього останнім зроблено не було, а тому такий не має право на отримання пільг.
Щодо укладення кредитних договорів та кредитної заборгованості.
01.09.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір №3081646. Відповідно до умов Договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 300,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
Згідно умов укладеного договору позикодавець надав позичальнику в розпорядження кошти зі строком повернення позики до 15.09.2021. Акційний середньоденний розмір процентів за користування позикою склав 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою. Базова процентна ставка склала 1,99% від суми позики за кожен день користування позикою.
Такий договір разом з усіма додатками підписано одноразовим цифровим ідентифікатором t70868.
Позику в розмірі 1 300 гривень отримано позичальником, що підтверджується довідкою платіжного еквайера «iPay.ua», в якій зазначається, що 01.09.2021 вищезгадану суму було перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Додатковою угодою №1 до Договору позики №3081646 від 01.09.2021 сторони погодили між собою продовжити строк дії позики до 15.10.2021. Середньоденний розмір процентів за користування позикою складає 1,99% від суми позики в день.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3081646 від 01.09.2021 становить суму 18 729,10 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 300,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17 429,10 грн.
29.12.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №29/12-2021, відповідно умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №3081646 від 01.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021.
10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01, в тому числі за договором №3081646 від 01.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023.
Реєстром боржників до Договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 стверджується, що загальна ума заборгованості, за якою відступлено право вимоги ТОВ «Коллект Центр» за договором №3081646 від 01.09.2021 становить 18 729,10 грн.
Тому, ТОВ «Коллект Центр» є належним позивачем в даній справі, оскільки отримав право вимоги в законний спосіб.
12.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір №4584484. Відповідно до умов Договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 600,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
Кредитні кошти надано строком на 30 днів. Комісія за надання кредиту склала 176 грн., що нараховується за ставкою 11% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом становлять 600 гривень та нараховуються за ставкою 1,25% від суми кредиту в день (п. 1.5.2. Договору).
Стандартна процентна ставка передбачена п. 1.6. Договору та становить 5% від суми наданого кредиту в день.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що збільшення строку кредитування застосовується кожен раз, коли позичальник не повертає кредитні кошти, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Даний договір укладено за допомогою веб-сайту первісного кредитора в інформаційно-телекомунікаційній системі з підписанням такого одноразовим цифровим ідентифікатором F42679, який було направлено на номер телефону вказаний відповідачем, разом з усіма додатками. Даний факт викладено у довідці про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» (Т1 а.с.104).
Факт перерахування коштів на суму 1 600 гривень підтверджено виданою довідкою платіжного еквайера «Fondy» від 12.12.2024, згідно якої такі кошти поступили на платіжну картку № НОМЕР_2 саме 12.09.2021.
Тому, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №4584484 від 12.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 11 816,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 600,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 216,00 грн.
28.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №4584484 від 12.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору факторингу №28-12/2021-72 від 28.12.2021.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором №4584484 від 12.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.
Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 стверджується, що загальна ума заборгованості, за якою відступлено право вимоги ТОВ «Коллект Центр» за договором №4584484 від 12.09.2021 становить 11 816,00 грн.
Тобто, ТОВ «Коллект Центр» наділо правом вимоги до ОСОБА_1 щодо Договору №4584484 від 12.09.2021.
13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір №103223760. Відповідно до умов Договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 1 200,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути таку ж суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
Кредитні кошти надано строком на 30 днів. Комісія за надання кредиту склала 0 грн.
Проценти за користування кредитом становлять 3,60 гривень та нараховуються за ставкою 0,01% від суми кредиту в день (п. 1.5.2. Договору).
Стандартна процентна ставка передбачена п. 1.6. Договору та становить 5% від суми наданого кредиту в день.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що збільшення строку кредитування застосовується кожен раз, коли позичальник не повертає кредитні кошти, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Даний договір укладено за допомогою веб-сайту первісного кредитора в інформаційно-телекомунікаційній системі з підписанням такого одноразовим цифровим ідентифікатором V46489, який було направлено на номер телефону вказаний відповідачем, разом з усіма додатками. Даний факт викладено у довідці про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» (Т1 а.с.109).
Факт перерахування коштів на суму 1 200 гривень підтверджено виданою довідкою платіжного еквайера «Fondy» від 12.12.2024, згідно якої такі кошти поступили на платіжну картку № НОМЕР_2 саме 12.09.2021.
Тому, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №103223760 від 13.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 8 223,60 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1 200,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7 023,60 грн.
28.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №28-12/2021-45, відповідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №103223760 від 13.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору факторингу №28-12/2021-45 від 28.12.2021.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором №103223760 від 13.09.2021, що стверджується серед іншого Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.
Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 стверджується, що загальна ума заборгованості, за якою відступлено право вимоги ТОВ «Коллект Центр» за договором №103223760 від 13.09.2021 становить 8 223,60 грн.
Тобто, ТОВ «Коллект Центр» наділо правом вимоги щодо кредитного договору №103223760 від 13.09.2021.
Всього заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за трьома договорами складає суму 38 768,70 грн., з яких заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4 100,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34 668,70 грн.
Проте, з такими нарахуванням апеляційний суд не може погодитись з огляду на наступне.
На дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідачка є споживачкою кредитних послуг наданих первісними кредиторами.
Згідно частини 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором(п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Включаючи в положення кредитних договорів процентну ставку в розмірі 5% від суми наданої позики, на переконання суддів апеляційного суду суперечить принципам справедливості та добросовісності.
Дана позиція апеляційного суду також кореспондується з позицією Верховного Суду викладеною у Постанові від 12.02.2025 у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №679/1103/23. Касаційний суд виснував, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
З усього зазначеного слід зробити висновок, що кредитор передбачив такі положення в укладених між сторонами договорах, які однозначно призвели до порушення прав споживача - відповідача ОСОБА_1 і хоча, останній не заявляв зустрічного позову про визнання таких положень договорів недійсними, однак, апеляційний суд не вправі задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі з урахуванням всього вищенаведеного, оскільки задоволення таких вимог призведе до отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором та порушення прав споживача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд увід 11.12.2024 у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Таким чином, визначаючи заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача слід керуватись положеннями ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
В даному випадку, формулювання «та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит» слід трактувати і в контексті відсотків за користування кредитом, оскільки не повертаючи суму боргу в строк установлений договором споживач порушує виконання взятих на себе зобов'язань.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» визначено, що з 01 січня 2021 року встановлено мінімальну заробітну плату на рівні 6 000 гривень.
Надані кредитні кошти за укладеними між сторонами договорами становлять менше, ніж розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року, оскільки відповідачу надано кошти в розмірі 1 200, 1 300 та 1 600 гривень, відповідно, а нараховані проценти становлять суми в декілька разів більші, ніж сума наданих кредитів.
З вищезазначеного слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3081646 від 01.09.2021 становить суму 3 900 гривень, з яких: 1 300 гривень - заборгованість та тілом кредиту та 2 600 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Заборгованість ОСОБА_1 за Договором №4584484 від 12.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника на користь ТОВ «Коллект Центр» становить суму 4 800 гривень, з яких: 1 600 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 3 200 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
За договором №103223760 від 13.09.2021 заборгованість позичальника перед позивачем становить суму 3 600 гривень, з яких: 1 200 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 2 400 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
З вищезазначеного слідує, що загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» складає суму 12 300 гривень, з яких: 4 100 гривень - заборгованість за тілом та 8 200 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу не спростовують такого розрахунку та в контексті дотримання прав ОСОБА_1 як споживача за укладеними договорами має значення самих захист його прав як слабкої сторони економічних відносин з дотриманням принципів добросовісності та справедливості згідно положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Щодо строку позовної давності.
Відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки такий сплив 28.12.2024, а позивач звернувся до суду з позовом тільки в січні 2025.
Однак, слід погодитись з позицією викладеною у відзиві на апеляційну скаргу та зазначити наступне.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Якщо право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Як уже встановлено апеляційним судом, підстави для часткового задоволення позовних вимог наявні, а тому слід перевірити дотримання строків загальної позовної давності.
Статтею 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено в строк три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, у період з 11.03.2020 по 27.06.2023 строк визначений статтею 257 ЦК України був продовжений на строк дії такого карантину.
Крім цього, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено. Такий діє по сьогоднішній день.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи «ковідні» норми, а також п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, апеляційний суд констатує, що позивачем не було пропущено строк загальної позовної давності, оскільки кредитні правовідносини виникли у вересні 2021 року, а з березня 2020 року строк визначений ст. 257 ЦК України було продовжено. Крім цього, з 24.02.2022 по 04.09.2025 строк загальної позовної давності було зупинено.
Отже, доводи апеляційної скарги які стосуються пропуску позивачем строку загальної позовної давності свого підтвердження не знайшли.
Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
В своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що задоволена судом першої інстанції сума 13 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційною проробленій адвокатом роботі, не відповідає принципам розумності та співмірності таких витрат.
Апеляційний суд частково погоджується з доводами відповідача та зазначає наступне.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В суді першої інстанції до позовної заяви було додано Договір №01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс».
Клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього Договору.
Додатком до Договору йде прайс-лист АО «Лігал Ассістанс».
Згідно заявки на надання юридичної допомоги №198 від 02.12.2024 АО «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Коллект Центр» наступні послуги: надання усної консультації з вивченням документів - 4 000 гривень (2 години); складання позовної заяви про стягнення боргу до суду - 9 000 гривень (3 години).
Згідно витягу з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 сторони погодили вищенаведені ціни та юридичні послуги.
З огляду на складність справи, оскільки така є типовою та не потребує значних зусиль для підготовки нормативної бази, а також не потребує значного аналізу практики з розгляду схожих спорів, аналізу практики ВС, а також враховуючи те, що адвокат не приймав участь в розгляді справи безпосередньо в залі судового засідання в суді першої інстанції, то задоволенню підлягає сума 5 000 гривень в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та зменшення суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд керуючись ст. 141 ЦПК України вважає, що судові витрати потрібно визначити між сторонами пропорційно задоволених вимог.
Так, апеляційним судом зменшено суму задоволених позовних вимог з суми 38 786,70 гривень на суму 12 300 гривень, що становить 31,71% від заявлених позовних вимог (12 300 : 38 786,70 х 100).
Тобто, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений останнім судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 768,14 гривень (2 422,40 х 31,71%).
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 101,73 гривень (4 542 х 68,29%).
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 травня 2025 року, скасувати та постановити нове про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, заборгованість за Договорами №3081646 від 01.09.2021, №4584484 від 12.09.2021, №103223760 від 13.09.2021 в загальному розмірі 12 300 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 768,14 гривень та витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем в суді першої інстанції в сумі 5 000 гривень.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 101,73 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: