Справа № 307/2128/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року, ухвалене суддею Чопик В.В., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У червні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 28.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №190277870 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані.
Зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, а в подальшому 31.12.2020 та 31.12.2023 між вказаними сторонами було укладено Додаткові угоди № 26 та 32 до даного договору, відповідно до яких до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №190277870.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №190277870.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №29/05/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №190277870, яка становить 41 465,75 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено факт переходу права вимоги на даний кредитний договір, оскільки договір факторингу №28/1118-01 за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» укладений 28.11.2018, а кредитний договір укладено 28.06.2021, тобто на момент передачі прав вимоги ще не існувало кредитних правовідносин.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке, прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та не відповідає чинному законодавству.
Зазначає, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» є рамковою угодою, адже такий договір підтверджує згоду сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Реєстр прав вимоги було підписано між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31.08.2021, тобто після укладення 28.06.2021 між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору.
На момент включення кредитного договору до реєстру прав вимоги, таке право вимоги вже існувало, а не виникло в майбутньому, як помилково стверджує суд.
З приводу відсутності квитанцій по сплаті за договорами факторингу, то сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов'язаний з предметом договору та переходом права вимоги.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то вважає, що такі підлягають стягненню в розмірі: 7 000 гривень - витрат за надання правничої допомоги в суді першої інстанції, 2 422,40 гривень - судовий збір сплачений в суді першої інстанції та 3 633,60 гривень - судовий збір за подання апеляційної скарги.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №190277870.
За цим Договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 11 750 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику (п. 1.1. Договору).
Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п. 1.2. Договору).
Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії Договору (п. 1.5. Договору).
Дисконтний період кредитування передбачений п. 1.7. Договору та складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим Договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти, що передбачено п. 1.8. Договору.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати проценти виключно на період строку визначеного п. 1.7. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту (п.1.9.1. Договору).
Строк кредитування передбачений пунктами 1.10., 1.11. та 1.12.1. Договору. Зокрема, такий не може становити більше, ніж 90 днів від дати після закінчення дисконтного періоду.
У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту (п.1.9 Договору).
З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50% річних, що становить 2,30% в день від суми кредиту (п.1.12.2 Договору).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що невід'ємною його частиною є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавший цей Договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил.
Кредитний договір та додатки до нього підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора MNV348FD.
Платіжним дорученням №df41c004-b138-4585-91c8-5f021fe356aa від 28.06.2021 підтверджено факт переказу коштів ОСОБА_1 та у призначенні платежу вказано: «Переказ коштів згідно договору №190277870 від 28.06.2021, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ».
Довідкою виданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджено факт перерахування коштів в розмірі 11 750 гривень на рахунок №4441-11ХХ-ХХХХ-2854.
З розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 28.06.2021 по 30.08.2021 нараховано заборгованість в розмірі 26 330,75 гривень, яка складається з: 11 750 гривня - тіло кредиту та 14 851 гривня - проценти за користування кредитом.
Згідно наданого розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за період з 31.08.2021 по 25.10.2021, то заборгованість за цей період ОСОБА_1 склала суму 41 464,75 гривень, яка складається з: 11 750 гривень - тіло кредиту та 29 714,75 гривень - відсотки за користування кредитом.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою було продовжено строк дії Договору до 31.12.2023 включно.
Додатковою угодою №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, було продовжено строк дії Договору до 31.12.2024.
Згідно реєстру прав вимоги №149 від 31.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон плюс» право вимоги на договір кредитної лінії №190277870 від 28.06.2021.
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01, яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Реєстром прав вимоги №10 від 31.07.2023 укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підтверджено перехід прав вимоги за договором кредитної лінії №190277870 від 28.06.2021.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, згідно якого позивач отримав право вимоги до відповідача.
Згідно реєстру боржників до Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025, позивач набув право вимоги за договором кредитної лінії №190277870 від 28.06.2021 в загальній сумі 41 464,75 гривень.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову мотивуючи таку відмову тим, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання за кредитним договором від 28.06.2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018. Відтак у ТОВ «Таліон Плюс» не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати позивачу на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
В доводах апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» зазначає, що судом першої інстанції неправильно досліджено механізм передачі права вимоги від попередніх кредиторів до позивача, а тому суд прийшов до помилкових висновків щодо відсутності права вимоги у позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією позивача та зазначає наступне.
Відповідно до п.1. ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення прав вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором(частина 1 статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається(стаття 1078 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 виснувала, що договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
З вищезазначених положень ЦК України та з практики Верховного Суду слідує, що фактор може передати клієнту не тільки вже наявне право вимоги, але й майбутню вимогу, яка вважається переданою з моменту настання певної події.
В договорі факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», пунктом 1.3. передбачено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі прав грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром прав вимоги.
Строк дії договору визначено до 28.11.2019 (п. 8.2. Договору).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою було продовжено строк дії Договору до 31.12.2023 включно.
Додатковою угодою №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, було продовжено строк дії Договору до 31.12.2024.
Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Права на кредитний договір фактично було отримано ТОВ «Таліон Плюс» 31.08.2021, тобто після підписання договору кредитної лінії, який було підписано 28.06.2021.
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01, яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Строк дії договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 8.2. Договору).
Реєстром прав вимоги №10 від 31.07.2023 укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підтверджено перехід прав вимоги за договором кредитної лінії №190277870 від 28.06.2021.
Слід вважати, що повне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань відбулось саме 31.07.2023, тобто в момент переходу прав вимоги за договором кредитної лінії №190277870 від 28.06.2021.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, згідно якого позивач отримав право вимоги до відповідача.
Позивач отримав право вимоги на договір кредитної лінії 29.05.2025, коли було підписано договір факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 та підписано реєстр боржників, який є Додатком №1 до укладеного договору факторингу.
В матеріалах справи також містяться платіжні інструкції, які підтверджують часткові оплати по договорах факторингу.
Навіть, у випадку відсутності таких, предметом спору є саме стягнення кредитної заборгованості, тобто даний факт не взаємопов'язаний з предметом договору та переходом права вимоги.
В даному випадку, апеляційний суд констатує, що внаслідок факторингового ланцюга, а також внаслідок неодноразового продовження строку дії факторингових договорів минулими кредиторами, позивач (новий кредитор) набув право вимоги на договір кредитної лінії №190277870 саме 29.05.2025, згідно чинного законодавства.
Слід погодитись з позицією позивача, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» є рамковою угодою, адже такий договір підтверджує згоду сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Тобто, укладенням Додаткових угод, сторони продовжували свою співпрацю, а передача прав вимоги до відповідача відбулась тільки з моменту підписання реєстру прав вимоги.
В даному випадку, правове значення має тільки факт переходу прав вимоги до позивача, оскільки такий перехід права вимоги в судовому порядку не оспорений, то в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка ніким не спростована. Щодо печаток та підписів, то такі на всіх документах долучених до позовної заяви присутні.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відсутності належних прав вимоги у позивача, оскільки не врахував вищезазначеного.
Щодо розміру кредитної заборгованості.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №190277870 від 28.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» станом на 05.06.2025 складає суму 41 465,75 гривень, яка складається з: 11 750 гривень - тіло кредиту та 29 714,75 гривень - відсотки за користування кредитом.
З розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 28.06.2021 по 30.08.2021 нараховано заборгованість в розмірі 26 330,75 гривень, яка складається з: 11 750 гривня - тіло кредиту та 14 851 гривня - проценти за користування кредитом.
Згідно наданого розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за період з 31.08.2021 по 25.10.2021, то заборгованість за цей період ОСОБА_1 склала суму 41 464,75 гривень, яка складається з: 11 750 гривень - тіло кредиту та 29 714,75 гривень - відсотки за користування кредитом.
Дана заборгованість відповідачем не оспорена, ним не надано власного контррозрахунку, не надано жодних пояснень в суді першої чи апеляційної інстанції, а тому слід вважати, що відповідач погоджується з таким розрахунком. Проаналізувавши такі нарахування, апеляційний суд констатує, що такі здійснено згідно умов укладеного Договору кредитної лінії №190277870 від 28.06.2021.
Таким чином, позивач довів належними та допустимими доказами, що у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» існує непогашена заборгованість в розмірі 41 465,75 гривень, яка складається з: 11 750 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 29 714,75 гривень - прострочена заборгованість за процентами.
Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому апеляційний суд скасовує таке рішення та постановляє нове про задоволення позовних вимог.
Керуючись нормами ст. 141 ЦПК України та зважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу понесені ним в суді першої інстанції в сумі 7 000 гривень.
Апеляційний суд вважає, що такі підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В матеріалах справи міститься Договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та АТ «Тараненко та Партнери».
Додатком №1 до Договору надано протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025.
Актом прийому-передачі наданих послуг передбачено, що адвокатом надано наступні послуги: складання позовної заяви - 5 000 гривень (2 години), вивчення матеріалів справи - 1 000 гривень (2 години), підготовка адвокатського запиту - 500 гривень (1 година), підготовка та подача клопотання - 500 гривень (1 година), а всього 7 000 гривень.
З огляду на складність справи, оскільки така є типовою та не потребує значних зусиль для підготовки нормативної бази, а також не потребує значного аналізу практики з розгляду схожих спорів, аналізу практики ВС, а також враховуючи те, що адвокат не приймав участь в розгляді справи безпосередньо в залі судового засідання в суді першої інстанції, то задоволенню підлягає сума 3 000 гривень в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», задовольнити частково.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, заборгованість за Договором кредитної лінії №190277870 від 28.06.2021 у розмірі 41 465,75 гривень, яка складається з: 11 750 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 29 714,75 гривень - прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень, за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень та витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем в суді першої інстанції в розмірі 3 000 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: