Справа № 308/6833/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року, ухвалене суддею Шепетко І.О., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У травні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 08.05.2024 укладено Кредитний договір (оферти) №08.05.2024-100000858.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 5 000 грн. Дата видачі кредиту - 08.05.2024, строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 13.08.2024. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1.18% = (5799.87 / 5000)/98*100%. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 10% від суми Кредиту та дорівнює 500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 50 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
Відповідно до Договору від 08.05.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн. строком на 98 днів, ОСОБА_1 08.05.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн.
ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 13.08.2024, утворилась заборгованість у розмірі 15 350,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000,00 грн., по процентам в розмірі 7 350,00 грн., комісії в розмірі 500,00 грн. та неустойки в розмірі 2 500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий Центр».
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №08.05.2024-100000858 від 08.05.2024 у загальному розмірі 5 500 гривень, що складається з 5 000 гривень - заборгованість по тілу кредиту та 500 гривень - комісії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 875,11 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Споживчий Центр» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в цій частині.
Вважає, що висновки суду не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, оскільки суд неправильно дослідив обставини справи та наявні докази, а тому прийшов до помилкових висновків в частині відмови у стягнення заборгованості за процентами.
Зазначає, що відповідач не надав власного контррозрахунку, який би спростовував наявну заборгованість.
ТОВ «Споживчий Центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні бухгалтерські документи, а відтак наданий розрахунок є належним та допустимим доказом наявності заборгованості.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.05.2024 ОСОБА_1 простим електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е382, відправленим на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (Оферти) з ТОВ «Споживчий центр» № 08.05.2024-100000858. Відповідно до пп. 3.3 Оферти істотні умови договору, а саме сума Кредиту, строк, на який надається Кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування Кредитом (Проценти), графік платежів, - встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
08.05.2024 ОСОБА_1 простим електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е382, відправленим на фінансовий номер телефону 0990285612, підписано Заявку, в якій позичальник повідомив адресу місця проживання,
Відповідно до умов кредитного договору №08.05.2024-100000858 від 08.05.2024 позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1) Сума Кредиту: 5 000,00 грн. 2)Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання; 3) Дата повернення кредиту - 13.08.2024; 4) Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього періоду, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; 5) Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1.18% = (5799,87/5000)/98*100%.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі- "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 10% від суми кредиту та дорівнює 500,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Неустойка: 50 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 31065,08%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 10799,87 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 5799,87 грн.
Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних.
08.05.2024 ТОВ «Споживчий Центр» здійснило на рахунок відповідача № НОМЕР_2 зарахування коштів в розмірі 5 000,00 грн, призначення платежу «Видача за договором №08.05.2024-100000858», що підтверджується квитанцією ID 2459252159.
З Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №08.05.2024-100000858 від 08.05.2024, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №08.05.2024-100000858 від 08.05.2024 складає: 5 000,00 грн.- основний борг; 7 350,00 грн.- проценти, 500,00 грн. - комісії, 2 500,00 грн. неустойки. Проценти нараховані за період 08.05.2024 по 13.08.2024.
Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Заочне рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, а тому в силу частини першої статті 367 ЦПК України, рішення в іншій частині не переглядається.
Суд першої інстанції відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитом вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом. Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги. Позивач не надав детального розрахунку заборгованості, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач має саме таку заборгованість за відсотками.
Позивач, в апеляційній скарзі зазначає, що така відмова є незаконною, оскільки в матеріалах справи є належні та допустимі докази такої заборгованості. Інші докази позивач не може надати, оскільки є фінансовою установою та не має доступу до виписки з карткового рахунку відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду поділяє позицію позивача з приводу незаконності такої відмови у стягненні процентів за користування кредитом та зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, позивач на сайті кредитодавця подав заявку (оферту) кредитного договору №08.06.2024-100000858 (кредитної лінії) від 08.05.2024, згідно якої просив видати йому кредитні кошти в розмірі 5 000 гривень на строк 98 днів з кінцевою датою повернення - 13.08.2024.
Процентна ставка - 1,5% за 1 день користування кредитом.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 31 065,08%.
Кредитний договір та всі додатки підписано за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора Е382 відправленого відповідачу на вказаний ним номер телефону.
Зарахування кредитних коштів відбулось на фінансову картку № НОМЕР_3 . Факт зарахування таких підтверджено також довідкою виданою платіжним еквайером «Liqpay», доданою до матеріалів справи.
Таким чином, судом правомірно встановлено факт видачі кредитних коштів відповідачеві в сумі 5 000 гривень. Договір між сторонами укладено без примусу та без обману.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №08.05.2024-100000858 від 08.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.08.2024 становить суму 15 350 гривень, яка складається з: 5 000 гривень - основний борг; 7 350 гривень - проценти; 500 гривень - комісія; 2 500 гривень - неустойка.
Таким чином, позивачем надано суду довідку-розрахунок про стан заборгованості в якому відображено також суму нараховану по процентах за користування кредитними коштами.
Суд першої інстанції не перевірив правомірність таких нарахувань за допомогою власних калькуляцій, а тільки констатував, що позивачем не надано детального розрахунку, а тому суму нарахувань за процентами слід поставити під сумнів та вважати таку недоведеною.
Згідно правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19, суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок.
Таким чином, якщо у суду є сумніви з приводу правильності нарахувань за кредитним договором, то суд може зобов'язати позивача надати детальний розрахунок заборгованості або здійснити такий самостійно.
Так, з умов кредитного договору слідує, що такий було укладено 08.05.2024 строком на 98 днів, тобто до 13.08.2024. Процентна ставка 1,5% за кожен день прострочення від суми кредиту.
Шляхом проведення нескладних математичних калькуляцій можна встановити, що проценти, які підлягають сплаті відповідачем становлять суму 7 350 гривень (5 000 х 1,5% = 75 х 98), що збігається з довідкою-розрахунком наданою позивачем суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Слід погодитись з позицією позивача, що ТОВ «Споживчий Центр» не є банківською установою та не може надати виписку з карткового рахунку відповідача для підтвердження перерахування коштів чи для підтвердження нарахувань, оскільки дані картки відповідача становлять банківську таємницю.
З вищенаведеного слідує, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, оскільки такі є правомірними та передбачені укладеним між сторонами договором. Суд з урахуванням даних обставин справи та у зв'язку з наявністю сумнівів щодо нарахування процентів міг витребувати від позивача детальний розрахунок або перевірити нарахування самостійно.
Тобто, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» підлягає заборгованість за кредитним договором №08.05.2024-100000858 від 08.05.2024 в розмірі 12 850 гривень, яка складається з: 5 000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 7 350 гривень - проценти та 500 гривень - комісії.
Тому, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити в частині загальної суми, яка підлягає стягненню шляхом її збільшення з суми 5 500 гривень на суму 12 850 гривень.
Також, в силу приписів статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.
Апеляційним судом задоволено позовні вимоги на 83,71% від заявлених вимог (12 850 : 15 350 = 0,8371 х 100), тобто стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір за подання позову в розмірі 2 027,79 гривень (2 422,40 х 83,71%) та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», задовольнити.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року змінити в частині суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором про надання споживчого кредиту №08.05.2024-100000858 від 08.05.2024 з суми 5 500 гривень на суму 12 850 гривень, яка складається з: 5 000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 7 350 гривень - проценти та 500 гривень - комісії; в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору суму збільшити з 875,11 гривень на суму 2 027,79 гривень.
В решті, заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: