Справа № 308/17259/24
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канівець Олександр Петрович, на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Придачук О.А., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів
встановив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Позов мотивувала тим, що у 2012 році вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , батьком якого записаний відповідач. З 2018 року позивач проживає та працює у Чехії, дитина проживає разом з нею, дитина відвідує школу та має право постійного проживання у Чехії.
Зазначала, що відповідач допомагає дитині, але не регулярно та в дуже малих розмірах. З віком у дитини підвищуються потреби, дитина потребує нормального харчування, придбання одягу, лікування, відвідування спортивних секцій тощо. Усе це потребує значних коштів, а враховуючи високі ціни та підвищення рівня необхідних витрат, вона сама не здатна у повній мірі цього забезпечити. Крім того, у неї на утриманні є ще син від першого шлюбу, якому 17 років, і який є студентом.
Позивач вказує, що як їй відомо відповідач працює офіційно та має регулярний дохід. Також їй відомо, що позивач має іншу сім'ю та неповнолітню дитину на утриманні, а тому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канівець О.П., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, визначивши розмір аліментів 1/5 частини всіх його доходів.
В своїх доводах посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та не враховано вимоги ст. 182 СК України щодо можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Вказує, що на його утриманні перебуває дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та малолітній син. Крім того він матеріально забезпечує свою непрацездатну матір. Тому такі обставини унеможливлюють сплачувати позивачу аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини всі його доходів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бучак Д.М., просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції. Вважає, що оскаржуване рішення ухвало відповідно до вимог матеріально та процесуального права та є обґрунтованим.
Відповідачем не підтверджено належними доказами того, що його непрацездатна мати перебуває на його утриманні. Оскільки відповідач працює, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу своєму сину.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 - матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 29.05.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.
Неповнолітній ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю - ОСОБА_2 .
Проживання дитини з матір'ю підтверджується також дослідженим у судовому засіданні договором оренди житла від 30.06.2022, укладеним між ТОВ Яначкова та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про оренду квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з якого убачається що сторонами домовлено проживання у вказаній квартирі з орендарем будуть проживати також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Між сторонами виникли спірні правовідносини, які полягають в обов'язку батька утримувати неповнолітнього сина.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно з ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, законодавець чітко визначив, по-перше, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі. По-друге, правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу).
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що вирішуючи питання стосовно розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
З врахуванням наведених вимог закону та встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції правильно констатував, що позивачка має право на отримання аліментів від відповідача. При цьому ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами той факт, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання сина у визначеному розмірі.
Відтак з врахування наведеного правильним є висновок суду про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини від його доходів, таке рішення відповідає інтересам неповнолітньої дитини і забезпечує право останнього на належний рівень життя, необхідний для його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення аліментів у визначеному розмірі та не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами норм статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канівець Олександр Петрович, залишити без задоволення.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: