23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/597/23(914/1531/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 (в частині вжиття заходів забезпечення позову)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025
у справі № 914/597/23(914/1531/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд»
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»
про визнання недійсними правочинів щодо односторонньої відмови від договорів оренди державного майна
в межах справи № 914/597/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд»
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» (далі - ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд», боржник) на стадії судової процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою суду від 16.03.2023.
У травні 2025 року на розгляд місцевого господарського суду від ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Абрамова Віталія Валерійовича (позивач) надійшла позовна заява до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ, відповідач) про визнання недійсними правочинів, оформлених повідомленнями від 20.02.2025 №№ 11-06-00806, 11-06-00801, 11-06-00803, 11-06-00805, 11-06-00802, щодо односторонньої відмови від договорів оренди нерухомого державного майна від 12.09.2003 № КД-4301, від 20.11.2018 № ДФ-431, від 01.09.2010 № ДФ-269, від 20.11.2018 № ДФ-430, від 06.01.2011 № ДФ-290, укладених між Регіональне відділення ФДМУ та ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд».
Позов обґрунтований тим, що ні укладеними договорами оренди, ні законодавством України не передбачено права орендодавця на розірвання договорів оренди в односторонньому порядку без звернення до суду. Предметами договорів оренди нерухомого майна є нерухоме майно, яке отримано позивачем в оренду для здійснення господарської діяльності. Втрата позивачем орендованого майна призведе до неможливості здійснення ним основної господарської діяльності, що в свою чергу призведе до втрати позивачем доходу, який міг збільшити його активи (ліквідаційну масу).
У позовній заяві також містилося клопотання про залучення Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «Одеський морський торговельний порт») до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Одночасно з пред'явленням позову розпорядник майна ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» арбітражний керуючий Абрамов В. В. подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд», Регіональному відділенню ФДМУ та ДП «Одеський морський торговельний порт» вчиняти дії щодо передачі та/або вилучення або прийняття нерухомого майна, яке орендує позивач на підставі договорів оренди нерухомого державного майна, визнання недійсними правочинів щодо односторонньої відмови від яких є предметом даного спору.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Регіональним відділенням ФДМУ та ДП «Одеський морський торговельний порт» вчиняються дії щодо повернення майна з оренди та передачі такого майна в оренду іншим особам.
Заявник стверджує, що є достатньо обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може спричинити передачу нерухомого майна в оренду іншим особам, що унеможливить виконання судового рішення у цій справі та призведе до порушення прав позивача.
Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 21.05.2025 у справі № 914/597/23(914/1531/25) Господарський суд Львівської області, серед іншого, постановив:
- позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №914/597/23(914/1531/25) (пункт 1 резолютивної частини ухвали);
- залучити ДП «Одеський морський торговельний порт» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (пункт 3);
- заяву ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» про забезпечення позову задовольнити (пункт 9);
- вжити заходи забезпечення позову шляхом(пункт 10):
1) заборонити ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» вчиняти дії щодо передачі Відділенню ФДМУ та ДП «Одеський морський торговельний порт», а Регіональному відділенню ФДМУ та ДП «Одеський морський торговельний порт» - щодо вилучення в або прийнятті від ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» наступного нерухомого майна (пункт 10.1):
- загальною площею 50140,3 кв. м, а саме: відкритий вантажний склад (інв. №061544), площею 5673,0 кв.м; склад тиловий (інв. №061533), площею 9153,0 кв.м; тилові вантажні площадки (інв. №061530), площею 11337,0 кв. м; відкритий вантажний склад №11 (інв. №061538), площею 15615,0 кв.м; нежитлові приміщення будівлі складу №8 (інв. №061500), площею 5752,8 кв.м; частина площі складу навіс №13 (інв. №066571), площею 1158,8 кв.м; будівля допоміжна в тилу причалу №7 (інв. № 069502), площею 66,0 кв.м; будівля санвузлу літ. «П» (інв. №072508), площею 39,7 кв.м; нежитлові приміщення будівлі для побуту на Деволанівській, літ. «А» (інв. №072500), площею 967,0 кв.м; будівля служб двоповерхова, літ. «Н» (інв. №061700), площею 197,8 кв.м; нежитлові приміщення будівлі побутових приміщень, літ. «К 1» (інв. №072501), площею 180,2 кв.м.;
- загальною площею 53,00 кв. м, а саме: нежитлові приміщення будівлі санвузла (інв. №072508, реєстровий № 01125666.1.АААИГА251) в тилу причалу №7, за адресою: м. Одеса, Митна площа, буд. 1/2;
- загальною площею 849,70 кв. м (реєстрові №№01125666.1.АААИГА140, 01125666.1.АААИГА504, 01125666.1.АААИГВО83), а саме нежитлові приміщення у будівлі побутових приміщень (інв. №072501), площею 198,00 кв.м; будівля ремонтно - механічного цеху (інв. №069503), площею 81,20 кв.м; нежитлові приміщення у будівлі службових приміщень 1-го району (інв. №066562), площею 570,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Митна, 1/1;
- нежитлові приміщення підвалу, які розташовані в будівлі (інв. 066562), загальною площею 37,30 кв. м, за адресою: м. Одеса, Митна площа, буд.1/1;
- площі в торці Червоних пакгаузів (інв. №060025) площею 2573,00 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/2;
2) заборонити Регіональному відділенню ФДМУ та ДП «Одеський морський торговельний порт» вчиняти дії щодо передачі будь-кому, крім ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД», в користування чи на зберігання наступного нерухомого майна, а також дії, спрямовані на виникнення, зокрема, але не виключно, на підставі договору послуг публічного зберігання, прав використання наступного нерухомого майна будь-ким, крім ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (пункт 10.2):
- загальною площею 50140,3 кв. м, а саме: відкритий вантажний склад (інв. №061544), площею 5673,0 кв.м; склад тиловий (інв. №061533), площею 9153,0 кв.м; тилові вантажні площадки (інв. №061530), площею 11337,0 кв. м; відкритий вантажний склад №11 (інв. №061538), площею 15615,0 кв.м; нежитлові приміщення будівлі складу №8 (інв. №061500), площею 5752,8 кв.м; частина площі складу навіс №13 (інв. №066571), площею 1158,8 кв.м; будівля допоміжна в тилу причалу №7 (інв. № 069502), площею 66,0 кв.м; будівля санвузлу літ. «П» (інв. №072508), площею 39,7 кв.м; нежитлові приміщення будівлі для побуту на Деволанівській, літ. «А» (інв. №072500), площею 967,0 кв.м; будівля служб двоповерхова, літ. «Н» (інв. №061700), площею 197,8 кв.м; нежитлові приміщення будівлі побутових приміщень, літ. «К 1» (інв. №072501), площею 180,2 кв.м.;
- загальною площею 53,00 кв. м, а саме: нежитлові приміщення будівлі санвузла (інв. №072508, реєстровий №01125666.1.АААИГА251) в тилу причалу №7, за адресою: м. Одеса, Митна площа, буд. 1/2;
- загальною площею 849,70 кв. м (реєстрові №№01125666.1.АААИГА140, 01125666.1 .АААИГ А504, 01125666.1.АААИГВО83), а саме нежитлові приміщення у будівлі побутових приміщень (інв. №072501), площею 198,00 кв.м; будівля ремонтно - механічного цеху (інв. №069503), площею 81,20 кв.м; нежитлові приміщення у будівлі службових приміщень 1-го району (інв. №066562), площею 570,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Митна, 1/1;
-нежитлові приміщення підвалу, які розташовані в будівлі (інв. 066562), загальною площею 37,30 кв. м, за адресою: м. Одеса, Митна площа, буд.1/1;
-площі в торці Червоних пакгаузів (інв. №060025) площею 2573,00 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/2.
Стягувач: Арбітражний керуючий Абрамов Віталій Валерійович а/с 133, м.Київ, 01033 РНОКПП НОМЕР_1 . Боржник-1: ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» вул. Головатого отамана, буд. 67/69, м. Одеса, 65003, ідентифікаційний код 19349403. Боржник-2: Відділення ФДМУ, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, м.Одеса, 65048, ідентифікаційний код 43015722. Боржник-3: ДП «Одеський морський торговельний порт» пл Митна, буд. 1, м. Одеса, 65082, ідентифікаційний код 01125666.
Ухвалу суд першої інстанції мотивував наявністю підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів у цій справі призведе до того, що орендоване майно буде передане в оренду іншим суб'єктам господарювання, що зумовить спір між ними та позивачем за право користування таким майном, а відтак унеможлививши вирішення спору в межах одного судового провадження.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою в частині вжиття заходів забезпечення позову ДП «Одеський морський торговельний порт» та Регіональне відділення ФДМУ оскаржили її в цій частині в апеляційному порядку.
Постановою від 22.07.2025 у справі № 914/597/23(914/1531/25) Західний апеляційний господарський суд залишив апеляційні скарги ДП «Одеський морський торговельний порт» та Регіонального відділення ФДМУ без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 в частині вжиття заходів забезпечення позову (пункти 9, 10, підпункти 10.1 - 10.2 ухвали) - без змін.
У зазначеній постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
ДП «Одеський морський торговельний порт» та Регіональне відділення ФДМУ подали до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі № 914/597/23(914/1531/25) в частині вжиття заходів забезпечення позову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи касаційних скарг зводяться до порушення судами попередніх інстанцій положень статей 136, 137 ГПК України щодо умов вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, що полягають у втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу).
Мотивуючи підстави касаційного оскарження скаржники стверджують про неврахування попередніми судовими інстанціями правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини дванадцятої статті 137 ГПК України, викладеного у постановах від 29.04.2025 у справі № 916/4956/24, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі № 910/8346/21, від 14.09.2023 у справі № 918/531/23, від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21.
У контексті допущених процесуальних порушень ДП «Одеський морський торговельний порт» додатково зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку про те, що службове приміщення 1 р-ну (інв. № 066562), загальною площею 175,8 кв.м, право оренди якого виставлено на аукціон, є предметом одного із договорів оренди нерухомого майна, від яких відповідач відмовився в односторонньому порядку.
У цьому зв'язку підприємство доводить, що вказане у заяві позивача службове приміщення 1 р-ну (інв. №066562) ніколи не було предметом договору оренди нерухомого майна від 01.09.2010 № ДФ-269 (обліковий номер 209840910180), а також ніколи не використовувалося позивачем як предмет оренди. На підтвердження зазначених доводів вказує, що ним було надано план-схему викопіювання розташування приміщень в будівлі за інвентарним №066562 з технічного паспорту, з якої слідує, що орендовані приміщення ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» не є тими приміщеннями, щодо яких було опубліковано орендодавцем в ЕТС електронний аукціон № LLE001-UA-20250421-43419.
Регіональне відділення ФДМУ, своєю чергою, стверджує, що вжиті заходи забезпечення позову фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог, оскільки, не дивлячись на односторонню відмову відповідача від договору оренди (яка є предметом спору у цій справі), такі заходи надають позивачеві безперешкодний доступ до орендованого майна та користування ним задля забезпечення власних потреб.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційні скарги, що відповідно до частини третьої статті 296 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових рішень.
Касаційне провадження
07.08.2025 до касаційного суду надійшла зазначена вище касаційна скарга ДП «Одеський морський торговельний порт».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 для розгляду касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
11.08.2025 до касаційного суду надійшла відповідна касаційна скарга Регіонального відділення ФДМУ.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2025 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою від 21.08.2025 у справі № 914/597/23(914/1531/25) Верховний Суд, серед іншого, об'єднав касаційні скарги ДП «Одеський морський торговельний порт» та Регіонального відділення ФДМУ в одне касаційне провадження; відкрив касаційне провадження у справі № 914/597/23(914/1531/25) за касаційними скаргами ДП «Одеський морський торговельний порт» та Регіонального відділення ФДМУ на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 в частині вжиття заходів забезпечення позову (п. 9, 10, п.п. 10.1 - 10.2 ухвали) та постановив здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційних скарг та виходить з такого.
Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо передачі та вилучення орендованого нерухомого майна.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
З матеріалів цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом позову, який заявлений в межах справи про банкрутство та який просить забезпечити позивач шляхом заборони вчинення певних дій з орендованим нерухомим майном, є немайнова вимога про визнання недійсними правочинів щодо односторонньої відмови від договорів оренди нерухомого державного майна.
Отже, такий спір за своєю сутністю є спором щодо права позивача користування нерухомим майном, переданим йому в оренду за договорами оренди, від яких відповідач відмовився в односторонньому порядку.
З наведеного суди правильно виснували, що з огляду на заявлення позовної вимоги немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, як зазначалось вище, позивач стверджував, що Відділенням ФДМУ та ДП «Одеський морський торговельний порт» вчиняються дії щодо повернення майна з оренди та передачі такого майна в оренду іншим особам, що унеможливить виконання судового рішення у цій справі та призведе до порушення прав позивача.
Надаючи оцінку необхідності забезпечення позову у цій справі з наведених позивачем мотивів, суди попередніх інстанцій встановили, що вчинення відповідачем та третьою особою відповідних дій щодо передачі нерухомого майна в оренду іншим особам підтверджується розміщенням на інтернет ресурсі «prozorro.продажі» оголошення про передачу в оренду через аукціон нерухомого майна, зокрема: «службове приміщення 1 р-ну (інв. № 066562), загальною площею 175,8 кв.м, за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/1» (https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20250421-43419/, номер лоту: 53285, ID:LLE001-UA-20250421-43419 | 6805edf6c0a6131a4fa16720); дата проведення аукціону: 23.05.2025.
При цьому суди з'ясували, що зазначене приміщення є предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.09.2010 №ДФ-269 (обліковий номер 209840910180), на підставі якого позивач отримав в оренду, зокрема, нежитлові приміщення у будівлі службових приміщень 1-го району (інв. №066562), площею 570,5 кв.м.
Зважаючи на встановлені обставини, попередні судові інстанції дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі призведе до того, що орендоване майно буде передане в оренду іншим суб'єктам господарювання, що зумовить спір між третіми особами та позивачем за право користування, а відтак унеможлививши вирішення спору в межах одного судового провадження.
Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що втрата права користування орендованим майном може спричинити суттєве погіршення платоспроможності позивача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, адже така втрата призведе до того, що боржник не зможе здійснювати свою основну господарську діяльність, у результаті чого постраждають майнові права та інтереси як позивача-боржника, так і його кредиторів.
За наведених обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Разом з тим, Верховний Суд вважає висновок попередніх судових інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову в цілому передчасним.
Так, встановивши, що право оренди на службове приміщення 1 р-ну (інв. №066562) (яке, за з'ясованих судами обставин, одночасно є предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.09.2010 №ДФ-269) було виставлено на продаж на умовах проведення відповідного аукціону, суди попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо вилучення орендованого нерухомого майна, у тому числі зазначеного службового приміщення, залишили поза увагою імперативні приписи частини дванадцятої статті 137 ГПК України.
Частиною дванадцятою статті 137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
З аналізу наведеної норми та встановлених судами обставин слідує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо передачі вищезазначеного державного нерухомого майна (службового приміщення 1 р-ну (інв. №066562)) в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право), у тому числі і переможцю аукціону, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру проведення аукціону, що прямо суперечить нормі частини дванадцятої статті 137 ГПК України.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову в цій частині є протиправним.
Схожі за змістом висновки щодо застосування норм частини дванадцятої статті 137 ГПК України у подібних правовідносинах сформульовані Верховним Судом у постанові від 29.04.2025 у справі № 916/4956/24, на яку, серед інших, покликаються скаржники.
Таким чином, допустивши порушення зазначених приписів процесуального закону, суди попередніх інстанцій дійшли в цілому передчасного висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо вилучення/передачі й іншого нерухомого майна, окрім службового приміщення 1 р-ну (інв. №066562).
Наведене пояснюється тим, що згідно мотивів оскаржуваних судових рішень в основу висновку про наявність підстав для вжиття вказаних заходів забезпечення позову судами покладено твердження про існування реальної загрози передачі орендованого позивачем майна в оренду іншим суб'єктам господарювання, однак таке твердження обґрунтоване виключно обставиною розміщення на інтернет ресурсі «prozorro.продажі» оголошення про передачу в оренду через аукціон нерухомого службового приміщення 1 р-ну (інв. №066562).
Тобто інших обставин та доказів, які б підтверджували існування обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, судами попередніх інстанцій не перевірено та в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають, враховуючи допущені попередніми судовими інстанціями процесуальні порушення.
Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржників, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права та враховуючи обґрунтованість підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи у частині розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
У зв'язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 (в частині вжиття заходів забезпечення позову) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі № 914/597/23(914/1531/25) скасувати.
3. Справу № 914/597/23(914/1531/25) у скасованій частині направити до Господарського суду Львівської області на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. І. Картере