Справа № 204/7280/24
Провадження № 1-кп/204/565/25
23 вересня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника (ВКЗ) - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024041680000454, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2024 року, -
Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад сім років, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду. Враховуючи, що обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, а також те що Указом Президента України №66/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено воєнний стан, обвинувачений не є військовозобов'язаним та може безперешкодно покинути територію Дніпропетровської області переслідуючи мету не бути засудженим у подальшому. Крім того, на думку прокурора існує ризик незаконного впливу обвинуваченим на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки анкетні дані та місця мешкання останніх достовірно йому відомі, шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди, з метою уникнення відповідальності за особливо тяжкий злочин. Також прокурор стверджує, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом зміни місця проживання, оскільки ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, а також враховуючи, що на всі території України введено воєнний стан, який наразі є продовженим та не скасованим, що доводить вказаний ризик та демонструє можливість впливу ОСОБА_5 на хід судового розгляду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
З урахуванням існування вказаних ризиків, на теперішній час наявна необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому. Застосування до ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і вважав за можливе змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт. Зазначив, що його підзахисний не має наміру переховуватися від суду, всі матеріали кримінального провадження вже досліджено, а свідків допитано. На думку захисника, більш м'який запобіжний захід здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Потерпіла ОСОБА_6 покладалась на розсуд суду.
Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників процесу, суд доходить наступних висновків.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.
У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 07 серпня 2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 05 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Підставою для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
Частиною 1 ст. 335 КПК України визначено, що під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у клопотанні у сукупності.
Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
У даній справі, суд виходить з того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто проти життя та здоров'я особи, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, у результаті вчинення якого настала смерть людини. Дане кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого у разі визнання ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років. Тому, розуміючи наслідки судового розгляду кримінального провадження, обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
Надаючи оцінку ризику переховування, судом враховується, що наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та реєстрації не є таким, що суттєво зменшує ризик переховування особи у співставленні з суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_5 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.
Зазначений прокурором ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КК України, недоведений, та не існує на теперішній час, оскільки під час судового розгляду було допитано потерпілу та всіх свідків зі сторони обвинувачення, а також були отримані свідчення експерта.
Що стосується доводів прокурора щодо наявності ризику перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином, то на думку суду, наявність такого ризику не доведена. Адже прокурором не наведено обґрунтованих доводів, яким саме чином обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню та впливати на судовий розгляд, не конкретизовано способів та можливих наслідків такого перешкоджання.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами та метою запобіжного заходу.
Беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, дійсних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
За викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, суд вбачає підстави не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні та згідно ст. 197 КПК України продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 21 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1