65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2527/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до Приватного підприємства “Мартіус 2017» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 90995,18 грн., -
Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Мартіус 2017» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 90995,18 грн., у т.ч.: доходу, одержаного від безпідставно набутого майна у розмірі 74315,62 грн., 3% річних у сумі 3542,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 13137,41 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
Як зазначає позивач, Приватне підприємство “Мартіус 2017» з 09.02.2018 року є власником частки нежитлового приміщення, яке розташоване по вул. Вознесенська, 159 в м. Рені, у розмірі 5/25, що підтверджується договором купівлі-продажу № 87 від 09.02.2018 р. та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 415253731 від 26.02.2025 р.
При цьому позивач вказує, що зазначена частка нерухомого майна відповідача розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5124110100:02:007:0015, місце розташування: м. Рені, вул. Вознесенська, 159, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,023 га, яка належить на праві комунальної власності Ренійській міській територіальній громаді в особі Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Так, позивач зазначає, що на підставі договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. саме ця земельна ділянка із вищевказаним кадастровим номером раніше перебувала у користуванні Акціонерного комерційного банку “Імексбанк», договір оренди землі був зареєстрований в реєстрі Ренійської філії центру Державного земельного кадастру Одеської області за № 887 від 18.05.2005 р. Разом з тим, як вказує позивач, АКБ “Імексбанк» передав у власність ПП “Мартіус 2017» 5/25 часток нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого за № 87 від 09.02.2028 р., Ренійською міською радою було прийнято рішення № 617 від 22.02.2019 “Про визнання розірваним договору оренди землі від 17.03.2005 року № 00020 по вул. Вознесенська, 159 в м. Рені» та 01.03.2019 року сторонами договору оренди землі була погоджена угода про розірвання договору оренди землі.
Як зазначає позивач, відповідач договір оренди землі з Ренійською міською радою не укладав, речові права на земельну ділянку не зареєстрував, у зв'язку з чим не набув належного права користування земельною ділянкою по вул. Вознесенська, 159 у м. Рені, а тому використовує її без достатніх правових підстав, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.06.2025 № 20/2860, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 415329105 від 26.02.2025 р.
Таким чином, за ствердженням позивача, відповідач правомірно володіє частиною нежитлового приміщення, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, проте з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно.
Водночас, як зазначає позивач, безпідставне набуття відповідачем спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме придбання відповідачем у власність будівлі, яка безпосередньо пов'язана із земельною ділянкою. Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку з тим, що правова підстава для набуття (збереження) майна земельної ділянки по вул. Вознесенська, 159 у м. Рені, кадастровий номер 5124110100:02:007:0015, у відповідача відсутня, у Ренійської міської ради виникло право на застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, що підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.10.2013 р. у справі № 6-88цс13, а також позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц. Тому, за ствердженням позивача, відсутність у відповідача правової підстави для набуття земельної ділянки по вул. Вознесенська, 159 у м. Рені є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.
Як зазначає позивач, відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Наразі позивач вказує, що фінансовим управлінням Ренійської міської ради було проведено відповідний аналіз надходжень орендної плати за землю до бюджету Ренійської міської територіальної громади, за результатами якого встановлено, що за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року ПП “Мартіус 2017» не сплачувало до бюджету Ренійської міської територіальної громади плату за користування земельною ділянкою орендну плату, що підтверджується довідкою Фінансового управління Ренійської міської ради від 11.03.2025 № 30. При цьому позивач зазначає, що не здійснення ПП “Мартіус 2017» оплати за землю у законодавчо встановленому розмірі по звичайним цінам за використання земельної ділянки в період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року, а саме несплата орендної плати, призвело до фактичного безоплатного отримання відповідачем послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки у розмірі 74315,62 грн., що підтверджується розрахунком розміру доходу від 12.04.2025 року у вигляді орендної плати.
Наразі позивач зазначає, що рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2019 № 688-VІІ зі змінами, внесеними рішеннями Ренійської міської ради від 24.12.2019 № 783-VІІ та від 03.07.2020 № 846-VІІ, на території Ренійської міської ради з 01.01.2020 року та по 01.01.2023 року для земель громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено для юридичних осіб розмір орендної плати за землю - 5 % нормативної грошової оцінки. При цьому позивач вказує, що рішенням Ренійської міської ради від 14.07.2022 № 578-VІІІ на території Ренійської міської ради з 01.01.2023 року та по теперішній час для земель громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено для юридичних осіб розмір орендної плати за землю - 6% нормативної грошової оцінки. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.02.2025 року № НВ-5100463172025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Вознесенська, 159 у м. Рені, кадастровий номер 5124110100:02:007:0015, якою, зокрема, користується ПП “Мартіус 2017», складає 525275,12 грн.
При цьому позивач вказує, що відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-022-18/71-25 від 13.01.2025 р. значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік - 1,0 для сільськогосподарських угідь рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги та 1,15 для земель і земельних ділянок, крім сільськогосподарських угідь, 2023 рік - 1,051. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12. Таким чином, за ствердженнями позивача, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5124110100:02:007:0015, розташованої по вул. Вознесенська, 159 у м. Рені, якою, зокрема, користується ПП “Мартіус 2017», у 2022 році становить 388032,63 грн., у 2023 році становить 446237,53 грн., у 2024 році становить 525275,12 грн.
Крім того, за ствердженням позивача, загальний розмір 3% річних за прострочення ПП “Мартіус 2017» виконання зобов'язання щодо повернення коштів, безпідставно отриманих за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5124110100:02:007:0015, загальною площею 0,023 га, яка знаходиться за адресою: м. Рені, вул. Вознесенська, 159, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року становить 3542,15 грн.
Також загальний розмір інфляційних втрат за прострочення ПП “Мартіус 2017» виконання зобов'язання щодо повернення коштів, безпідставно отриманих за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5124110100:02:007:0015, загальною площею 0,023 га, яка знаходиться за адресою: м. Рені, вул. Вознесенська, 159, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року становить 13137,41 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 р. вказану позовну заяву Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2527/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.08.2025 р. о 10:30 год.
04.05.2025 р. від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. № 24401/25), відповідно до якої позивач просить суд розглянути справу № 916/2527/25 без участі представника Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 р. у справі № 916/2527/25 розгляд справи відкладено на 27.08.2025 р. об 11:00 год.
25.08.2025 р. від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. № 26327/25), в якій позивач просить суд розглянути справу № 916/2527/25 без участі представника Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Судове засідання, призначене на 27.08.2025 р. об 11:00 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 р. призначено судове засідання на 24.09.2025 р. о 10:30 год.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету Приватного підприємства “Мартіус 2017» в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу за вих. № 916/2527/25/38020/25 від 04.07.2025 р., за вих. № 916/2527/25/46809/25 від 18.08.2025 р., за вих. № 916/2527/25/50333/25 від 08.09.2025 р.
Відповідно до відомостей, наявних у КП “ДСС», відповідач - Приватне підприємство “Мартіус 2017» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
17.03.2005 р. між Ренійською міською радою Ренійського району Одеської області та Акціонерним комерційним банком “Імексбанк» укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського використання - землі кредитно-фінансових закладів, для комерційних цілей, розміщення відділення банку в м. Рені, Одеської обл., вул. Комсомольська, 159 (сто п'ятдесят дев'ять). Кадастровий номер ділянки - № 5124110100020070015.
Відповідно до п. 2 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0230 (нуль цілих та двісті тридцять десятитисячних) га, у тому числі під ріллю -, багаторічних насаджень -, сіножатей -, пасовищ-, полезахисних лісосмуг -, інших угідь -, землі для комерційних цілей - 0,0230 га, розташування та межі якої визначені на плані земельної ділянки, який додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. на земельній ділянці знаходиться об'єкти нерухомого майна - власні, орендаря.
Пунктом 4 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. передбачено, що земельна ділянка передається в оренду разом з власним об'єктами нерухомого майна орендаря.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою, наданою Ренійським районним відділом земельних ресурсів Одеської області 28 лютого 2005 р. за № 45 - 10102 (десять тисяч сто дві) гривні 75 коп. (п. 5 договору).
Відповідно до п. 8 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. передбачено, що договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його.
В п. 9 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 (чотири) гривні 50 коп. за один квадратний метр орендованої земельної ділянки на рік. Загальна сума орендної платні за кожен поточний рік оренди земельної ділянки за цим договором складає 1035 (одну тисячу тридцять п'ять) грн. 00 коп. і повинна сплачуватися щомісячно у грошовій формі.
Пунктом 15 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення відділення банку.
В п. 16 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. зазначено, що цільове призначення земельної ділянки: для комерційних цілей - розташування банку.
Відповідно до п. 35 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. дія договору припинається шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.
Пунктом 37 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також ліквідація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Згідно з п. 40 договору оренди землі № 00020 від 17.03.2005 р. встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального оформлення та його державної реєстрації.
Договір зареєстровано у Ренійській районній філії ДЗК, про що у державному реєстрі земель внесено запис 18 травня 2005 р. за № 00020.
В подальшому 09 лютого 2018 р. між Акціонерним товариством “Імексбанк» (продавець) та Приватним підприємством “Мартіус 2017» (покупець) укладено договір купівлі - продажу, відповідно до п. 1 якого за цим договором продавець передає майно, вказане в п. 12 цього договору у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу від 09.02.2018 р. передбачено, що предметом купівлі - продажу за цим договором є наступне нерухоме майно:
- Нерухоме майно - 5/25 (п'ять двадцять п'ятих) часток нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: Одеська область, Ренійський район, місто Рені, вулиця Вознесенська (колишня Комсомольска), будинок № 159 (сто п'ятдесят дев'ять), який в цілому складається з адміністративної будівлі літ. “А», загальною площею 211,3 кв.м., прибудова літ. “А», будівля УОР - літ. “Б», адміністративна будівля літ. “В», сарай літ. “И», гаражі літ. “Ж», “З», “Л», загальною площею 859,0 кв.м. За заявою власника відчужується: з адміністративного приміщення літ. “А» приміщення: № 1-57,80 кв.м., № 2-9,0 кв.м., № 3-1,60 кв.м., № 4-10,0 кв.м., № 5-22,8 кв.м., № 6-13,1 кв.м., № 7-5,6 кв.м., № 8-4,7 кв.м., № 9 -5,1 кв.м., № 10 -12,9 кв.м., № 11- 25,6 кв.м., площею 168,2 кв.м. Нежитлове приміщення належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого Товарною Біржею “Бессарабська» 08.08.2001 року за № 27-01, право власності зареєстроване Ренійським бюро технічної інвентаризації в книзі № 9, номер запису 56, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3525905, виданого 07.05.2004 року, реєстраційний № 5753778.
Продавець стверджує, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 5124110100:02:007:0015, площею 0,0230 га, яка перебуває у користуванні продавця відповідно до договору оренди землі від 17 березня 2005 року, посвідченого Поздєєвим О.В. приватним нотаріусом Ренійського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за № 887.
Згідно з п. 1.3 договору купівлі-продажу від 09.02.2018 р. продавець свідчить, що відчужуване нерухоме майно належить йому на праві приватної власності, до цього часу нікому іншому не продане, не подароване, іншим способом не відчужене, не заставлене, під забороною відчуження/арештом не перебуває, судового спору щодо нього, а також прав у третіх осіб ( в тому числі за договором оренди, найму або лізингу), як в межах, так і за межами України немає, сервітути відносно нього не встановлені, нерухоме майно знаходиться у стані, який є повністю придатним для використання його за цільовим призначенням. Зміст статей 401,659 Цивільного кодексу України сторонам роз'яснено.
Відповідно до п. 1.5 договору купівлі-продажу від 09.02.2018 р. зазначено, що відсутність податкових застав щодо нерухомого майна підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 09.02.2018 року за № 54815333. Згідно інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні обтяження та заборони відчуження нерухомого майна.
Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 09.02.2018 р. передбачено, що продаж нерухомого майна вчиняється за 586989,17 (п'ятсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень) грн. без урахування ПДВ, сплачені покупцем продавцю до моменту укладання цього договору на підставі протоколу електронних торгів № UA-EA-2018-01-17-000037-а від 31 січня 2018 року по лоту № F22G9877, переможцем яких став покупець, але не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з дня наступного за днем формування протоколу електронних торгів та отримані продавцем до укладання та нотаріального посвідчення цього договору в повному обсязі.
Відповідно п. 3.1 договору купівлі-продажу від 09.02.2018 р. право власності на нерухоме майно переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації права власності.
Передача нерухомого майна здійснюється за актом приймання-передачі в день укладання (підписання) сторонами та нотаріального посвідчення цього договору із одночасною передачею покупцю технічної документації на нерухоме майно (п. 3.2 договору купівлі-продажу від 09.02.2018 р.).
Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу від 09.02.2018 р. передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.
Договір купівлі-продажу від 09.02.2018 р. посвідчений Гурською О.В. приватним нотаріусом Одеська міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 87.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 415253731 від 06.02.2025 року, Приватне підприємство “Мартіус 2017» 09.02.2018 року набуло право власності на цілісний майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1418328651241), загальною площею 168,2 кв.м. по вул. Вознесенська, 159, в м. Рені, Одеської області; земельна ділянка місця розташування об'єкту: кадастровий номер 5124110100:02:007:0015, площею 0,0230 га.
Так, в подальшому, 01 березня 2019 року між Ренійською міською радою Ренійського району Одеської області (орендодавець) та Акціонерним комерційним банком “Імексбанк» (орендар) укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 17 березня 2005 року, зареєстрованого у Ренійській районній філії ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2005 року за № 00020, відповідно до якої сторони уклали угоду про те, що договір оренди землі від 17.03.2005 року, зареєстрований у Ренійській районній філії ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2005 року № 00020, у зв'язку з односторонньою відмовою орендаря від його виконання, вважати розірваним з 20.12.2018 року. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та державної реєстрації припинення права оренди, оформленого відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При цьому з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9957749132025 від 07.04.2024 року вбачається, що 18.05.2005 р. в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 5124110100:02:007:0015, що розташована за адресою: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Комсомольська, 159, площею 0,0230 га; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; нормативна грошова оцінка: 525275,12 грн; дата проведення нормативної грошової оцінки: 26.02.2025 р. З огляду на викладене, з 18.05.2005 р. земельна ділянка з кадастровим номером 5124110100:02:007:0015, що розташована за адресою: м. Рені, вул. Вознесенська (колишня Комсомольска), буд. № 159, загальною площею 0,0230 га., зареєстрована в Державному земельному кадастрі.
Водночас, як стверджує позивач, рішення про надання ПП “Мартіус 2017» в оренду вказаної земельної ділянки із кадастровим номером 5124110100:02:007:0015 Ренійською міською радою не приймалося, відповідний договір оренди землі між сторонами не укладався та орендна плата за користування такою земельною ділянкою користувачем не сплачувалась.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт “в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України .
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття “земельний податок» та “орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
При цьому Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої “абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Як вже зазначалось вище, ПП “Мартіус 2017» є власником нерухомого майна 5/25 часток нежитлового приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 5124110100:02:007:0015), що знаходиться в м. Рені, Ренійський район, Одеської області, вулиця Вознесенська (колишня Комсомольска), будинок № 159.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що нерухоме майно 5/25 часток нежитлового приміщення Приватного підприємства “Мартіус 2017», що знаходиться в м. Рені, Ренійський район, Одеської області, вулиця Вознесенська, будинок № 159, знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 5124110100:02:007:0015, площею 0,0230 га по вул. Вознесенська, буд. № 159, м. Рені.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, тобто з 09.02.2018, відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Згідно з частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9957749132025 від 07.04.2025 року вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,0230 га, із цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Комсомольська, 159, проведено 18.05.2005 року (орган, який зареєстрував ділянку: Ренійський районний відділ ОРФ ДП “Центр ДЗК»), присвоєно кадастровий номер 5124110100:02:007:0015 та внесено до Державного земельного кадастру, у зв'язку із чим остання є сформованою як об'єкт цивільних прав.
Зважаючи на те, що Приватне підприємство “Мартіус 2017» є власником нерухомого майна: 5/25 часток нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Комсомольська, 159, відповідно зазначена обставина свідчить про безпосереднє використання відповідачем земельної ділянки для обслуговування відповідного нерухомого майна.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що ПП “Мартіус 2017» у вказаний позивачем період з 01.01.2022 по 31.12.2024 р. використовувало земельну ділянку із кадастровим номером: 5124110100:02:007:0015 без укладення договору оренди землі та не сплачувало орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.
В свою чергу Приватне підприємство “Мартіус 2017» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшило свої доходи, а Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).
Враховуючи те, що відповідачем по теперішній час не оформлено у визначеному законодавством порядку право оренди на земельну ділянку комунальної власності із кадастровим номером: 5124110100:02:007:0015, розташованої за адресою: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Комсомольська, 159, суд вважає, що міськрадою правомірно здійснено розрахунок вартості безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 за використання такої земельної ділянки.
Як зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 74315,62 грн за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2024 р.
Так, рішенням Ренійської міської ради від 26.06.2019 року № 688-VII “Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2020 рік на території Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області» вирішено:
1. Установити на території Ренійської міської ради розмір орендної плати та землю, згідно з додатком 1.
2. Оприлюднити рішення в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб.
3. Орендарям земельних ділянок, розташованих на території Ренійської міської ради, з метою приведення у відповідність до цього рішення договорів оренди землі (інших угод), впродовж 2 місяців з дня набрання рішення чинност, звернутися до відділу земельних відносин апарату виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області.
4. Рішення набирає чинності з 01.01.2020 року.
При цьому згідно з Додатком № 1 до рішення Ренійської міської ради 26.06.2019 року № 688-VII - Розміри орендної плати за земельні ділянки (у відсотках від нормативної грошової оцінки) ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгів для юридичних осіб складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
В подальшому, рішенням Ренійської міської ради від 14.07.2022 року № 578-VIII “Про встановлення розмірів орендної плати за землю на території Ренійської міської територіальної громади» вирішено:
1. Встановити на території Ренійської міської територіальної громади розміри орендної плати за землю, згідно з додатком 1, яка сплачується відповідно до Положення про сплату орендної сплати за землю “додатком 1».
2. Оприлюднити рішення в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб.
3. Орендарям земельних ділянок, розташованих на території Ренійської міської територіальної громади, з метою приведення у відповідність до цього рішення договорів оренди землі (інших угод), впродовж 2 місяців з дня набрання рішення чинності, звернутися до виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
4. Рішення набирає чинності з 01.01.2023 року.
Згідно з Додатком № 1 до рішення Ренійської міської ради від 14.07.2012 року № 578-VIII - Розміри орендної плати за земельні ділянки (у відсотках від нормативної грошової оцінки) ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгів для юридичних осіб складає 6,000% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
З огляду на викладене, аналізуючи наведене вище, суд зауважує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2025 р. № HB-5100463172025 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером № 5124110100:02:007:0015 складає 525275,12 грн.
За розрахунком позивача, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5124110100:02:007:0015 у розмірі 74315,62 грн. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів в сумі 74315,62 грн., судом наразі встановлено, що вказаний розрахунок є вірним і обґрунтованим. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5124110100:02:007:0015) площею 0,0230 га без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 року у розмірі 74315,62 грн. є обґрунтованими.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати грошового зобов'язання, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 3542,15 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату орендної плати на загальну суму 13137,41 грн. Наразі судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем невірно у зв'язку із невірно визначеним сукупним індексом інфляції за кожен період нарахування. За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із урахуванням встановленого сукупного індексу інфляції, а саме:
- за січень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.02.2022 по 31.03.2025 складає 845,13 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,52271 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за лютий 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.03.2022 по 31.03.2025 складає 806,36 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,49873 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за березень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.04.2022 по 31.03.2025 складає 702,01 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,43419 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за квітень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.05.2022 по 31.03.2025 складає 632,29 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,39107 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за травень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.06.2022 по 31.03.2025 складає 573,16 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,35450 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за червень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.07.2022 по 31.03.2025 складає 507,32 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,31377 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за липень2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.08.2022 по 31.03.2025 складає 492,55 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,30464 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за серпень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.09.2022 по 31.03.2025 складає 469,60 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,29044 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за вересень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.10.2022 по 31.03.2025 складає 430,70 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,26638 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за жовтень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 складає 380,76 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,23550 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за листопад 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.12.2022 по 31.03.2025 складає 366,87 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,22691 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за грудень 2022 року на суму боргу 1616,80 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.01.2023 по 31.03.2025 складає 353,08 грн. (1616,80 грн. (сума боргу) х 1,21838 (сукупний індекс інфляції) - 1616,80 грн.);
- за січень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.02.2023 по 31.03.2025 складає 465,68 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,20871 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за лютий 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.03.2023 по 31.03.2025 складає 446,93 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,20031 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за березень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.04.2023 по 31.03.2025 складає 407,36 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,18257 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за квітень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.05.2023 по 31.03.2025 складає 402,09 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,18021 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за травень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.06.2023 по 31.03.2025 складає 388,99 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,17434 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за червень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.07.2023 по 31.03.2025 складає 368,19 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,16502 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за липень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.08.2023 по 31.03.2025 складає 383,88 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,17205 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за серпень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.09.2023 по 31.03.2025 складає 421,01 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,18869 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за вересень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.10.2023 по 31.03.2025 складає 407,82 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,18278 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за жовтень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.11.2023 по 31.03.2025 складає 386,87 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,17339 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за листопад 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.12.2023 по 31.03.2025 складає 373,85 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,16755 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за грудень 2023 року на суму боргу 2231,19 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.01.2024 по 31.03.2025 складає 355,74 грн. (2231,19 грн. (сума боргу) х 1,15944 (сукупний індекс інфляції) - 2231,19 грн.);
- за січень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.02.2024 по 31.03.2025 складає 363,05 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,15482 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за лютий 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 складає 354,95 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,15136 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за березень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.04.2024 по 31.03.2025 складає 341,52 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,14563 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за квітень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.05.2024 по 31.03.2025 складає 366,16 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,14335 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за травень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.06.2024 по 31.03.2025 складає 320,17 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,13653 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за червень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.07.2024 по 31.03.2025 складає 262,80 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,11206 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за липень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.08.2024 по 31.03.2025 складає 262,80 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,11206 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за серпень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.09.2024 по 31.03.2025 складає 247,24 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,10543 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за вересень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 складає 208,93 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,08909 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за жовтень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.11.2024 по 31.03.2025 складає 163,78 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,06984 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за листопад 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 складає 117,00 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,04989 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.);
- за грудень 2024 року на суму боргу 2344,98 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 складає 83,01 грн. (2344,98 грн. (сума боргу) х 1,03539 (сукупний індекс інфляції) - 2344,98 грн.).
Тому загальний розмір інфляційних збитків у зв'язку з простроченням відповідачем оплати орендної плати по зобов'язанням з січня 2022 року по грудень 2024 року складає 14465,62 грн. Той факт, що за проведеним судом розрахунком інфляційних втрат встановлено більший розмір, слід зазначити, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, як це передбачено в ч. 2 ст. 237 ГПК України. В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума інфляції є меншою, ніж вище розрахована судом, відповідно з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 13137,41 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до Приватного підприємства “Мартіус 2017» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 90995,18 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства “Мартіус 2017» (02226, м. Київ, вул. Бальзака Оноре де, 12; код ЄДРПОУ 41537434) на користь Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35549578) дохід, одержаний від безпідставного набутого майна, у розмірі 74315/сімдесят чотири тисячі триста п'ятнадцять/62 коп., 3% річних у розмірі 3542/три тисячі п'ятсот сорок дві/грн. 15 коп., інфляційні втрати у сумі 13137/тринадцять тисяч сто тридцять сім/грн. 41 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 29 вересня 2025 р.
Суддя В.С. Петров