65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/2497/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від позивача - Ліщинська А.С.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 193497,49 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119-УП/з/20-23 від 14.02.2023 р. у загальному розмірі 193497,49 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 161090,16 грн., 3% річних у сумі 5618,04 грн., збитків від інфляції у розмірі 26789,29 грн. та судового збору у сумі 2422,40 грн., посилаючись на наступне.
Як вказує позивач, 14.02.2023 р. між ТОВ “ООЕК» та Військовою частиною НОМЕР_1 укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119-УП/з/20-23, у зв'язку з чим ТОВ “ООЕК» для Військової частини НОМЕР_1 відкрило особовий рахунок № НОМЕР_2 .
Як зазначає заявник, пунктом 2.3 договору передбачено термін постачання електричної енергії, а саме з 01.01.2023 року до 18.05.2023 року. У разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад визначений період, то термін надання послуг вважати продовженим, визначений Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше 31.12.2023 року. Так, позивач вказує, що оскільки строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався до 31.12.2023 року та діє до сьогодні, термін постачання електричної енергії за договором у відповідності до п. 2.3 складає з 01.01.2023 року до 31.12.2023 року.
Наразі позивач зауважує, що згідно з п. 8 додатку 3 до договору “Комерційна пропозиція №1/1-УП (для бюджетних установ)» договір набирає чинності з його моменту підписання договору сторонами та укладається на строк до 31.12.2023 р., а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання.
За ствердженням позивача, відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.
Крім того, позивач зазначає, що згідно з п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За пп. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р., зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. При цьому позивач додає, що згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
На даний час, за ствердженням позивача, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ “ДТЕК Одеські Електромережі».
При цьому позивач вказує, що за грудень 2023 року ТОВ “ООЕК» від АТ “ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії Військової частини НОМЕР_1 , з яких вбачається, що в грудні 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 було спожито 75926 кВт.год. Обсяг спожитої електричної енергії підтверджується довідкою АТ “ДТЕК Одеські електромережі».
Позивач вказує, що на підставі вищезазначених даних, ТОВ “ООЕК» було виставлено, а боржником отримано рахунок за спожиту електричну енергію № 40-119-УП/1 від 12.01.2024 р. на загальну вартість 200444,64 грн. (у т.ч. ПДВ). Між тим позивач додає, що п. 3 додатку № 3 до договору “Комерційна пропозиція № 1/1-УП (для бюджетних установ)» встановлено, що споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ “ООЕК». Так, позивач зазначає, що 27.12.2023 р. боржником було перераховано на рахунок ТОВ “ООЕК» кошти в розмірі 39354,48 грн. із зазначенням у платіжному документі у реквізитів призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, а саме за грудень 2023 року. В свою чергу, інші грошові кошти в рахунок оплати спожитої у грудні 2023 року електричної енергії на розрахункові рахунки ТОВ “ООЕК» боржником не перераховувалися.
Також позивач додає, що у відповідності до п. 5 додатку 3 до договору - “Комерційна пропозиція № 1/1-УП (для бюджетних установ)» згідно зі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу за весь час прострочення. У зв'язку з несвоєчасною оплатою заборгованості за спожиту електроенергію ТОВ “ООЕК» нарахувало боржнику 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.
За ствердженнями позивача, за прострочення оплати спожитої в грудні 2023 року електроенергії боржнику нараховано 3% річних у розмірі 5618,04 грн. та інфляційні втрати у сумі 26789,29 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2497/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11 липня 2025 р. об 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2025 р. відкладено розгляд справи на 14.08.2025 р. з огляду на неявку представника відповідача.
28.07.2025 р. від Військової частини НОМЕР_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23602/25), у якому відповідач не визнає позов та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі, з огляду на наступне. Як вказує відповідач, 14.02.2023 р. між ТОВ “ООЕК» та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119-УП/з/20-23, що відповідно п. 2.1 якого очікувані договірні обсяги електричної енергії становили 1000000 кВт. Відповідно до п. 5.1 договору загальна вартість договору становила 1680000,00 грн. разом з ПДВ. Відповідно до п. 13.1 договору термін, на який укладається договір, на строк до 31.12.2023 року. Так, за ствердженням відповідача, станом на 31.12.2023 року відповідно до абзацу 3 п. 5.9 договору від ТОВ “ООЕК» отримано акт приймання-передавання товарної продукції від 26.12.2023 року на загальну суму 39354,48 грн., по якому здійснено оплату електричної енергії у кількості 14907 кВт. Подалі, за ствердженнями відповідача, розрахунок за грудень місяць відповідно до умов договору був проведений.
Також відповідач стосовно боргу, зазначеного в позовній заяві, вказує, що рахунок на суму 161090,16 грн. надійшов до Військової частини НОМЕР_1 17.04.2025 року, про що свідчить підпис про отримання старшого лейтенанта ОСОБА_1 у рахунку № 40-119 УП/1 від 12.01.2024 р., проте акт на оплату на вищезазначену суму до Військової частини НОМЕР_1 не надходив.
Відповідно до п. 5.5 договору дата розрахунку 01 числа кожного місяця після закінчення розрахункового періоду. Так, відповідач зазначає, що ТОВ “ООЕК» порушило умови договору в частині несвоєчасного розрахунку у встановлені договором строки та не підписання акту приймання-передавання. При цьому відповідач додає, що, враховуючи пункт 5.1 договору та здійснені оплати Військовою частиною НОМЕР_1 , перераховано на баланс ТОВ “ООЕК» 1608664,80 грн. разом з ПДВ.
Також відповідач наголошує, шо Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України військова частина є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету і не має власних джерел доходів для покриття непередбачених витрат. Як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, військова частина може здійснювати видатки лише в межах затверджених кошторисів та відповідно до цільового призначення. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 57 Бюджетного Кодексу України не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього для іншого бюджетного періоду Державна казначейська служба України закриває всі фінансові зобов'язання, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Міністерством фінансів України, у зв'язку з чим Військовою частиною НОМЕР_1 здійснити оплату за минулі періоди неможливо.
Між тим відповідач зауважує, що позивач в позовній заяві жодним чином не обґрунтував наявність у діях відповідача складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності як збитки у формі суми 3% річних у сумі 5618,04 грн., збитків від інфляції у розмірі 26789,29 грн., у зв'язку з чим не долучив до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту завдання йому матеріальних збитків, не конкретизував, яких саме збитків йому було завдано діями відповідача, а тому позовні вимоги в частині стягнення збитків - 3% річних у сумі 5618,04 грн., збитків від інфляції у розмірі 26789,29 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю.
28.07.2025 р. від Військової частини НОМЕР_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. № 23609/25), відповідно до якої представник відповідача просить суд визнати поважними причини пропуску подачі відзиву, а саме перебування представника Військової частини НОМЕР_1 Васьовчика О.В. у щорічній відпустці з 23 червня 2025 року по 12 липня 2025 року, та поновити строк на подачу відзиву у справі № 916/2497/25.
Так, судом задоволено заяву Військової частини НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку (вх. № 23609/25 від 28.07.2025) та поновлено строк на подачу відзиву у справі № 916/2497/25.
01.08.2025 р. від ТОВ “ООЕК» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 24278/25) в якій представник позивача заперечує щодо змісту відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступне. Щодо твердження відповідача про порушення з боку ТОВ “ООЕК» умов договору в частині несвоєчасного розрахунку у встановлені договором строки та не підписання акту приймання-передавання позивач зазначає наступне.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначаються Законом України “Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25 грудня 2015 року. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Згідно зі ст. 4 Закону планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель. Статтею 10 Закону передбачено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю. У відповідності до вимог ст. 22 Закону тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу шляхом заповнення полів в електронній системі закупівель. У тендерній документації зазначаються такі відомості: 8) проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов. З вищевикладеного, як зазначає позивач, вбачається, що проект договору про закупівлю розробляється саме замовником та є невід'ємною частиною тендерної пропозиції, у зв'язку з чим договір між ТОВ “ООЕК» та Військовою частиною НОМЕР_1 був укладений 14.02.2023 р. на підставі проекту договору, який було розроблено саме відповідачем.
За ствердженням позивача, згідно з п. 13.1 договору про закупівлю договір укладається на строк до 31.12.2023 року та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами, якщо інше не визначено умовами цього договору.
Згідно з п. 8 додатку 3 до договору “Комерційна пропозиція №1/1-УП (для бюджетних установ)» договір набирає чинності з моменту підписання договору сторонами і укладається на строк до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання.
Пунктом 2.3 договору передбачено строк постачання електричної енергії, а саме з 01.01.2023 року до 18.05.2023 року. У разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад визначений період, то термін надання послуг вважати продовженим, визначений Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше 31.12.2023 року. За ствердженням позивача, оскільки строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався до 31.12.2023 року та діє до сьогодні, термін дії вказаного договору у відповідності до п 13.1 договору та п. 10 додатку 2 до договору, термін постачання електричної енергії за договором у відповідності до п. 2.4 складає з 01.01.2023 року до 31.12.2023 року.
При цьому, посилаючись на п. 5.8 та п. 5.9 договору, позивач зазначає, що розрахунковим періодом грудня 2023 р. є період постачання електричної енергії з 1 грудня до 31 грудня 2023 р.
Крім того, позивач зазначає, що доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву акт прийняття-передавання товарної продукції від 26.12.2023 р., відповідно до якого в грудні 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 було спожито 14907 кВт.год., був виставлений виключно для проведення оплати спожитої електроенергії в грудні 2023 року відповідачем у зв'язку із закінченням бюджетного періоду. Більш того, за ствердженням позивача, 26.12.2023 року до ТОВ “ООЕК» від відповідача надійшов лист, відповідно до якого останній зазначає, що фактичні обсяги споживання за грудень складають 65503 кВт.год. та споживання надалі не планується та просять видати рахунок та акт прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2023 року.
При цьому, посилаючись на п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. позивач зазначає, що оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. На даний час функції постачальника послуг комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме АТ “ДТЕК Одеські Електромережі». За пп. 8.6.1 “Кодексу комерційного обліку електричної енергії», що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р., зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Пунктом 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Кодексом комерційного обліку передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць.
Між тим позивач додає, що пунктом 2 “Комерційної пропозиції № 1/1-УП (для бюджетних установ)», яка є невід'ємною частиною договору, визначено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються оператором за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця. Отже, у розрахунковий період грудня 2023 року ТОВ “ООЕК» від АТ “ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії Військовою частиною НОМЕР_1 в грудні 2023 року.
Таким чином, за ствердженням позивача, за грудень 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 було спожито 75926 кВт.год. на загальну суму 200444,64 грн. Пунктом п. 3 додатку 3 до договору про закупівлю - “Комерційна пропозиція № 1/1-УП» передбачено, що споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ “ООЕК». За ствердженням позивача, неотримання споживачем рахунку не звільняє його від сплати за фактично спожиту електричну енергію. Так, за ствердженням позивача, 27.12.2023 р. боржником було перераховано на рахунок ТОВ “ООЕК» кошти в розмірі 39354,48 грн. із зазначення у платіжному документі у реквізитів призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, а саме за грудень 2023 року, інші грошові кошти в рахунок оплати спожитої у грудні 2023 року електричної енергії на розрахункові рахунки ТОВ “ООЕК» боржником не перераховувалися.
Щодо твердження відповідача про закриття рахунків поточного бюджетного періоду та неможливістю здійснити оплату позивач звертає увагу на те, що закриття рахунків поточного бюджетного періоду або відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором.
Так, за ствердженням позивача, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань. Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Правовий висновок узгоджується із позицією Верховного суду, наведеному у постанові по справі № 916/1345/18 від 07.11.2019 р.
Також позивач звертає увагу, що відповідач мав можливість самостійно сплатити обсяг спожитої електричної енергії у грудні 2023 р. у строк до 31.12.2023 р. Так, за ствердженням позивача, постачання електричної енергії на об'єкти відповідача згідно умов укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг здійснювались за фіксованою ціною, визначеною додатком 3 до Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 р. “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії». Факт постачання електричної енергії в рамках договору за фіксованою ціною, визначеною вищезазначеною постановою КМУ, також передбачено у п. 1 Комерційної пропозиції № 1/1-УП, а також додатковою угодою № 5 від 06.07.2023 року. Станом на грудень 2023 року остання складала 2,64 грн. за 1 кВт/год. В свою чергу, як вказує позивач, саме споживач контролює власне споживання та мав можливість 31.12.2023 р. зафіксувати покази лічильників електричної енергії та визначити обсяг спожитої електричної енергії за грудень 2023 р. Відтак, позивач наголошує, що споживач мав можливість визначити 31.12.2023 р. обсяг спожитої електричної енергії у грудні 2023 р., а відповідно шляхом множення обсягу спожитої електричної енергії на фіксовану ціну визначену постановою КМУ України № 483 мав можливість визначити вартість спожитої електричної енергії у грудні 2023 р. та мав можливість до 31.12.2023 р. сплатити за спожиту у грудні 2023 р. електричну енергію.
Щодо доводів відповідача про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат позивач зазначає наступне, що укладеним між сторонами договором про закупівлю електричної енергії, а саме пп. 1 п. 6.2 передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії. Пунктом 5 додатку 3 до договору “Комерційна пропозиція № 1/1-УП (для бюджетних установ)», який є невід'ємною частиною цього договору, передбачено, що згідно зі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від суму боргу за весь час прострочення. Позивач зазначає, що заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються не на положеннях статті 22 Цивільного кодексу України про загальне відшкодування збитків, а на спеціальних нормах законодавства, що регулюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме частина 2 статті 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 р. відкладено розгляд справи на 28.08.2025 р. з огляду на неявку представника відповідача.
Судове засідання, призначене на 28.08.2025 р. о 12:30 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 р. розгляд справи призначено в засіданні суду на 25 вересня 2025 р. о 12:30 год.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 25.09.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія», метою здійснення діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, було створено відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ “Одесаобленерго» від постачання електричної енергії.
Постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р. надано ліцензію TOB “ООЕК» з постачання електричної енергії споживачам.
14.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119-УП/20-23, пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що останній встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України “Про публічні закупівлі» та абз. 3,4 п. 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. та Постанови Кабінету Міністрів України № 1275 від 11.11.2022 р. “Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану», та № 335 від 20.03.20222 р. “Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану». Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до п. 2.1 договору № 40-119-УП/20-23 постачальник продає електричну енергію за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість очікуваного споживання (постачання) електричної енергії за цим договором визначеного в обсязі 100000 кВт.год., у тому числі за місяцями 2023 року, тис.кВт. год.: січень 2023 року - 83,3; лютий 2023 року - 83,3; березень 2023 року - 83,3; квітень 2023 року - 83,3; травень 2023 року - 83,3; червень 2023 року - 83,3; липень 2023 року - 83,3; серпень 2023 року - 83,3; вересень 2023 року - 83,3; жовтень 2023 року - 83,3; листопад 2023 року - 83,3; грудень 2023 року - 83,3.
Згідно з п. 2.3 договору № 40-119-УП/20-23 строк постачання електричної енергії з 01.01.2023 року до 18.05.2023 р. У разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад визначений період то термін надання послуг вважати продовженим, визначений Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше 31.12.2023 року.
Пунктом 2.4 договору № 40-119-УП/20-23 передбачено, що місце постачання електричної енергії (надання універсальної послуги): згідно додатку 1 “Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг».
Умовами п. 3.4 договору № 40-119-УП/20-23 визначено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.
Згідно з п. 5.1 договору № 40-119-УП/20-23 ціна цього договору становить 1680000,00 грн., в тому числі ПДВ 280000,00 грн.
- 300000,00 грн. - за рахунок бюджетних коштів;
- 1380000 грн. - за рахунок відшкодувань військовослужбовців, які проживають в службових приміщеннях згідно з договорі.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), для побутових споживачі, встановлених на підставі нормативних актів, зокрема, на момент укладання цього договору, згідно із постановою Кабінету України від 05.06.2019 р. № 483 “Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії», згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
Відповідно до п. 5.3 договору № 40-119-УП/20-23 передбачено, що ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору, та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України “Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, сформована постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію (п. 5.5 договору № 40-119-УП/20-23).
Відповідно до п. 5.7 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
В п. 5.8 договору № 40-119-УП/20-23 визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Положеннями п. 5.10 договору № 40-119-УП/20-23 передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка та акту прийняття-передавання товарної продукції, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Умовами п.п. 1 п. 6.2 договору № 40-119-УП/20-23 визначено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п. 7.1 договору № 40-119-УП/20-23).
Пунктом 9.1 договору № 40-119-УП/20-23 визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.1 договору № 40-119-УП/20-23 встановлено, що останній укладається на строк до 31.12.2023 року та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами, якщо інше не визначено умовами цього договору.
Пунктом 13.15 договору № 40-119-УП/20-23 передбачено, що невід'ємною його частиною є додатки:
- додаток 1 “Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг»;
- додаток 3 “Комерційна пропозиція № 1/1-УП».
14.02.2023 р. Військової частини НОМЕР_1 було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із початком постачання електроенергії з 01.01.2019 р.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що Військова частина НОМЕР_1 внаслідок укладення з ТОВ “ООЕК» договору про закупку електричної енергії є споживачем електричної енергії.
Як вбачається із додатку № 3 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119-УП/з-23 від 16.02.2023 р., відповідачем було обрано комерційну пропозицію № 1/1-УП (для бюджетних установ), відповідно до умов п. 1 якої ціна (тариф) на електричну енергію постачання електричної енергії за договором здійснюється за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів, встановленими на підставі нормативних актів, зокрема, на момент укладення договору згідно постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 483 “Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (зі змінами) додаток № 3 до положення). На момент укладення договору ціна становить 1,68 грн./кВт.год. з ПДВ.
Інформація про діючий тариф (ціну) на послуги постачальника універсальних послуг за електричну енергію є додатком до цієї Комерційної пропозиції та розміщується постачальником щомісячно на офіційному веб-сайті ooek.od.ua не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування та не потребує додаткового письмового повідомлення споживачу. У разі зміни ціни (тарифу) на електричну енергію оплата заборгованості проводиться за цінами (тарифами), що діяли у період, за який сплачується борг. Інформацію по діючий тариф (ціну) на універсальну послугу клієнт може отримати на сайті постачальника за посиланням https://ooek.od.ua/postUp/ або шляхом отримання інформації в паперовому вигляді за зверненням споживача.
Положеннями п. 2 комерційної пропозиції № 1/1-УП передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються оператором за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
Згідно з п. 3 комерційної пропозиції № 1/1-УП визначений термін надання рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електроенергії протягом 5 робочих днів від дня отриманого рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач має право здійснювати попередню оплату. Не отримання споживачем рахунку не звільняє його від сплати за фактичну спожиту електричну енергію. Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію в установлені даним пунктом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Оплата послуг з розподілу електричної енергії мережами оператора системи: споживач здійснює оплату послуг з розподілу та передачі електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника (п. 4 комерційної пропозиції № 1/1-УП).
Відповідно до п. 5 комерційної пропозиції № 1/1-УП за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушення термінів, визначених цією комерційною пропозицією, постачальник проводить споживачу нарахування пені в розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом усього періоду прострочення зобов'язання. Згідно із ст. 625 ЦК України, на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу за весь час прострочення.
Пунктом 8 комерційної пропозиції № 1/1-УП сторони погодили термін дії договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг: договір набирає чинності з моменту підписання договору сторонами і укладається на строк до 31 грудня 2023 р., а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання.
В подальшому додатковою угодою № 4 від 06.07.2023 року до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119 УП/з/20-23 від 14.02.2023 року у зв'язку зі зміною реквізитів споживача сторони за взаємною згодою вирішили внести зміни у розділ 14 “Місцезнаходження та банківські реквізити сторін». Всі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов'язання.
Також додатковою угодою № 5 від 06.07.2023 року до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119 УП/з/20-23 від 14.02.2023 року сторони домовились збільшити ціну за електричну енергію за 1 кВт.год з 01.06.2023 р., яка становить 2,64 грн/кВт год. з ПДВ. Також на підставі п. 1 цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти абз. 2 п. 2.1 Розділу 2 “Предмет договору» у наступній редакції: “Кількість очікуваного споживання (постачання) електричної енергії за цим договором визначеного в обсязі 823021 кВт.год., у тому числі за місяць 2023 року, тис. кВт.год.: січень 2023 року - 175,079; лютий 2023 року - 108,907; березень 2023 року - 92,710; квітень 2023 року - 83,328; травень 2023 року - 53,285; червень 2023 року - 44,244; липень 2023 року - 44,244; серпень 2023 року - 44,244; вересень 2023 року - 44,244; жовтень 2023 року - 44,244; листопад 2023 року - 44,244; грудень 2023 року - 44,248». Інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання. Дана додаткова угода регламентує взаємовідносини між сторонами з 01.06.2023 року, у відповідність до положень ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Крім того, додатковою угодою № 8 від 26.07.2023 року до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119 УП/з/20-23 від 14.02.2023 сторони дійшли взаємної згоди та виклали додаток № 1 “Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг» до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119 УП/з/20-23 від 14.02.2023 року в новій редакції. Всі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
Наразі в матеріалах справи наявна довідка ТОВ “ООЕК», в якій повідомлено, що ОСР “ДТЕК Одеські електромережі» надав остаточні, скориговані дані щодо споживання електричної енергії по точках комерційного обліку за розрахунковий період - грудень 2023 р. в обсязі 75926 кВт.год.
Так, відповідно до вказаної довідки, за розрахунковий період - грудень 2023 р. позивачем від АТ “ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії Військовою частиною НОМЕР_1 , з якої вбачається, що відповідачем було спожито 75926 кВт.год. по ЕІС-коду об'єкта: 62Z8663588796149, 62Z5996965892958, 62Z1178655805101, 62Z3747385306160, 62Z8848233647168, 62Z1103811299950, 62Z0618537165959, 62Z3606885993792, 62Z0506304177545, 62Z7131273259492, 62Z1035939179599, 62Z9458195477464, 62Z5347494022232, 62Z3514075043828, 62Z1372669268916.
Із наявної в матеріалах справи копії рахунку за спожиту електричну енергію № 40-119-УП/з-23 від 12.01.2024 р. Військовою частиною НОМЕР_1 спожито у грудні 2023 року електричної енергії в об'ємі 75926кВт./год. на загальну вартість 200444,64 грн., у т.ч. ПДВ. Вказаний рахунок було отримано 17.04.2024 року представником відповідача Бондарчуком А.В. нарочно, про що свідчить відмітка останнього на копії такого рахунку (а.с. 24).
Таким чином, з огляду на вказане, оплата вартості обсягу спожитої електроенергії мала бути здійснена відповідачем відповідно до умов, визначених в Комерційній пропозиції, а саме протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку.
Наразі, як свідчать матеріали справи, відповідачем була частково здійснена оплата за спожиту електричну енергію за спірний період, а саме сплачено кошти у загальному розмірі 39354,48 грн., що підтверджується наданими позивачем копією банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 25).
Відтак, господарським судом встановлено, що відповідач не здійснив повну оплату за спожиту електричну енергію за грудень 2023 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за вказаний період на день розгляду справи по суті складає 161090,16 грн. (200444,64 грн. - 39354,48 грн.). Доказів повної оплати за спожиту електричну енергію грудень 2023 р. Військовою частиною НОМЕР_1 матеріали справи не містять. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Викладені відповідачем у відзиві на позов заперечення на заявлені вимоги з огляду на відсутність відповідного бюджетного фінансування за спожиту електроенергію судом до уваги не приймаються з огляду на те, що відсутність державних асигнувань на вказані цілі не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором (ст.ст. 4, 48, 51 Бюджетного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, прийняття відповідачем електроенергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлену електроенергію відповідно до чинного законодавства та умов договору.
Відтак, господарським судом встановлено, що відповідач безпідставно не здійснив повну оплату за спожиту електроенергію за грудень в сумі 161090,16 грн.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі “Бакалов проти України» зазначав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (зазначене узгоджується із позицією Верховного суду, наведеному у постанові по справі № 916/1345/18 від 07.11.2019 р.).
Отже, на сумку суду наведені відповідачем доводи у відзиві на позовну заяву не звільняють від оплати за спожиту електричну енергію та не є такими, що спростовують обов'язок виконання відповідачем зобов'язання.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Проте, як встановлено судом, відповідачем не були виконані зобов'язання за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 40-119-УП/20-23 від 14.02.2023 р. щодо здійснення повної оплати вартості спожитої електроенергії на загальну суму 161090,16 грн.
Відтак, у відповідача існує невиконане зобов'язання щодо своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розмірі 161090,16 грн., адже докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні.
Так, несплатою позивачу вказаної суми за спожиту електроенергію у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 161090,16 грн.
Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту активну електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості спожитої електроенергії не виконав у встановлений в комерційній пропозиції строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (нездійснення оплата у повному обсязі за спожиту електроенергію) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
При цьому в п. 5 комерційної пропозиції № 1/1-УП сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушення термінів, визначених цією комерційною пропозицією, постачальник проводить споживачу нарахування пені в розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом усього періоду прострочення зобов'язання. Згідно із ст. 625 ЦК України на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу за весь час прострочення.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої активної електроенергії за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за прострочення оплати електроенергії, спожитої в грудні 2023 року в розмірі 5618,04 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 5618,04 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електроенергії в розмірі 26789,29 грн., наразі встановлено, що розрахунки інфляційних втрат за прострочення оплати електроенергії, спожитої в грудні 2023 року були здійснені позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 26789,29 грн.
При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем в позовній заяві жодним чином не обґрунтовано наявність у діях відповідача складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності як збитки у формі суми 3% річних у сумі 5618,04 грн., збитків від інфляції у розмірі 26789,29 грн., оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються не на положеннях статті 22 Цивільного кодексу України про загальне відшкодування збитків, а на спеціальних нормах законодавства, що регулюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме частина 2 статті 625 ЦК України та п. 5 комерційної пропозиції № 1/1-УП.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 22725,82 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості в сумі 193497,49 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 161090/сто шістдесят одна тисяча дев'яносто/грн. 16 коп., 3% річних у сумі 5618/п'ять тисяч шістсот вісімнадцять/грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 26789/двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять/грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 30 вересня 2025 р.
Суддя В.С. Петров