29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/21686/23 пров. № А/857/25395/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №460/21686/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н. О.,
дата ухвалення рішення - 09 вересня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 09 вересня 2024 року,
Позивач- ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 18 січня 2022 року №172450003613, відповідача-2 від 03 березня 2023 року №172450006198 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов'язати відповідача-1 призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 16 грудня 2021 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18 січня 2022 року №172450003613 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 березня 2023 року №172450006198 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 16 грудня 2021 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що згідно з електронною пенсійною справою 16 грудня 2021 року позивач подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за якою було винесено рішення про призначення такої пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону. Однак після надходження акта перевірки достовірності відомостей, зазначених у довідках установи “Государственное унитарное предприятие “Мосгортранс» від 28 квітня 2021 року №03/04-416, №03/04-417, №03/04-418, №03/04-419 про заробітну плату за періоди роботи з листопада 2002 року по серпень 2020 року, нових довідок установи “Государственное унитарное предприятие “Мосгортранс» від 10 листопада 2021 року №03/11-888, №03/11-889, №03/11-890, №03/11-891 (виданих за результатами проведеної перевірки) та за результатами детального аналізу усіх поданих документів, було прийнято рішення про припинення виплати призначеної пенсії позивачу, оскільки у зазначених вище довідках установи “Государственное унитарное предприятие “Мосгортранс» зазначено: у період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року, згідно з пунктом 15 частини 1 статті 9 федерального закону від 24 листопада 2009 року №212-ФЗ, іноземні громадяни, які тимчасово перебувають в рф, не визнавались застрахованими особами і суми виплат та інші винагороди оподатковувалися страховими внесками до Пенсійного фонду рф; у період з 01 січня 2012 року, згідно з пунктом 1 статті 7 федерального закону від 15.12.2001 №167-ФЗ, іноземні громадяни визнаються застрахованими особами і з усіх сум виплат і різних винагород проводяться нарахування і відрахування страхових внесків в Пенсійний фонд рф. Відтак з оглянутих документів, які долучені позивачем до заяви, в управління відсутні усі підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, що передбачено ст.114 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, покликається на пропуск строку звернення у суд з цим позовом. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 грудня 2021 року звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятого у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
У вересні 2022 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з приводу відсутності виплати пенсії, на що йому в усному порядку повідомили про необхідність подання довідки підприємства, у якому він працював з 12 вересня 1986 року по 15 жовтня 2002 року водієм пасажирського тролейбуса.
24 лютого 2023 року позивач подав до органу Пенсійного фонду довідку від 09 лютого 2023 року №17, видану Комунальним підприємством “Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради, яке є правонаступником Державного комунального підприємства “Рівненське тролейбусне управління», що підтверджує спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді водія тролейбуса 16 років 24 дні і дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.8 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 03 березня 2023 року №172450006198 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За нормами п.8 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідний вік для призначення такої пенсії для чоловіків 55 років, страховий стаж - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі - 12 років 6 місяців. Вік позивача на дату звернення за призначенням пенсії 24 лютого 2023 року становить 57 років 6 місяців 21 день, страховий стаж - 23 роки 8 місяців 23 дні, пільговий стаж - 16 років 9 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 13 листопада 2002 року по 12 листопада 2003 року, з 15 грудня 2003 року по 14 грудня 2004 року, з 15 січня 2005 року по 13 січня 2006 року, з 11 лютого 2006 року по 10 серпня 2007 року, з 02 жовтня 2007 року по 26 червня 2008 року, з 30 червня 2008 року по 14 листопада 2008 року, з 21 листопада 2008 року по 24 червня 2009 року, з 29 червня 2009 року по 26 червня 2010 року, з 30 березня 2010 року по 24 червня 2011 року, з 28 червня 2011 року по 18 травня 2012 року, з 16 червня 2012 року по 07 травня 2013 року, з 27 червня 2013 року по 08 травня 2014 року, з 26 липня 2014 року по 18 травня 2015 року, з 07 липня 2015 року по 25 квітня 2016 року, з 29 червня 2016 року по 15 квітня 2021 року згідно з довідкою №347 від 21 травня 2021 року, яка видана Державним унітарним підприємством "Мосгостранс" м. Москва на посаді водія тролейбуса на регулярних міських пасажирських маршрутах у 6-му тролейбусному парку, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
Про прийняття такого рішення позивача повідомлено листом від 06 березня 2023 року №1700-0210-8/18831, який позивач отримав 20 березня 2023 року.
У червні 2023 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду, де, як стверджує позивач, йому видали на руки повідомлення від 31 жовтня 2022 року №21598-14738/П-02/8-1700/22, згідно з яким відмовлено у призначенні пенсії за його зверненням, та надано рішення від 18 січня 2022 року про відмову у призначенні пенсії.
Як встановлено судом, рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 18 січня 2022 року №172450003613, яке зареєстроване в ГУ ПФУ в Рівненській області 02 вересня 2022 року за №17376/03-16, ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За нормами п.8 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідний вік для призначення такої пенсії для чоловіків 55 років, страховий стаж - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі - 12 років 6 місяців. Вік позивача на дату звернення за призначенням пенсії 16 грудня 2021 року становить 56 років 04 місяці 13 днів, страховий стаж - 31 рік 09 місяців 17 днів, пільговий стаж - 8 років 3 місяці 18 днів. За доданими документами, до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи на посаді водія тролейбуса на регулярних міських пасажирських маршрутах за строковими договорами у 6-му тролейбусному парку Державного унітарного підприємства "Мосгостранс" за періоди з 01 січня 2004 року по 14 грудня 2004 року, з 15 січня 2005 року по 14 січня 2006 року, з 11 лютого 2006 року по 10 серпня 2007, з 02 жовтня 2007 року по 28 червня 2008 року, з 30 червня 2008 року по 13 листопада 2008 року, з 21 листопада 2008 року по 27 червня 2009 року, з 29 червня 2009 року по 28 червня 2010 року, з 30 червня 2010 року по 26 червня 2011 року, з 28 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року. У довідках про заробітну плату від 28 квітня 2021 року №№03/04-417, 03/04-418, 03/04-419, 03/04-416 зазначено, наступне: у період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року згідно з п.15 ч.1 ст.9 федерального закону від 24 листопада 2009 року №212-ФЗ іноземні громадяни, які тимчасово перебувають в рф, не визнавались застрахованими особами і суми виплат та інших винагород не оподатковувались страховими внесками до пенсійного фонду рф; у період з 01 січня 2012 року згідно з п.1 ст.7 федерального закону від 15.12.2001 №167-ФЗ іноземні громадяни визнаються застрахованими особами і зі всіх сум виплат та винагород проводяться нарахування та відрахування страхових внесків до пенсійного фонду рф.
Крім того, за змістом листа ГУ ПФУ в Рівненській області №15403-14738/П-02/8-1700/22 від 02 вересня 2022 року (як стверджує позивач, такий лист йому вручили в територіальному органі ПФУ) згідно з електронною пенсійною справою 16 грудня 2021 року позивач подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за якою було винесено рішення про призначення йому такої пенсії відповідно до частини другої статті 114 Закону. ГУ ПФУ в Рівненській області зауважено, що згідно із статтею 44 Закону органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі документів, поданих для призначення пенсії. Результати перевірки враховуються при прийнятті рішення щодо призначення (перерахунку) пенсії. Після надходження акта перевірки достовірності відомостей, зазначених у довідках "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" від 28 квітня 2021 року №03/04-416, №03/04-417, №03/04-417, №03/04-418, №03/04-419 про заробітну плату за періоди роботи з листопада 2002 року по серпень 2020 року, нових довідок установи "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" від 10 листопада 2021 року №03/11-888, №03/11-889, №03/11-890, №03/11-891 (виданих за результатами проведеної перевірки) та за результатами детального аналізу усіх поданих документів, було прийнято рішення про припинення виплати призначеної позивачу пенсії, оскільки у зазначених вище довідках установи "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" зазначено: у період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року, згідно з пунктом 15 частини першої статті 9 Федерального закону від 24 листопада 2009 року №212-ФЗ, іноземні громадяни, які тимчасово перебувають в рф, не визнавались застрахованими особами і суми виплат та інші винагороди оподатковувалися страховими внесками до Пенсійного фонду рф: у період з 01 січня 2012 року, згідно з пунктом 1 статті 7 федерального закону від 15.12.2001 №167-ФЗ, іноземні громадяни визнаються застрахованими особами і з усіх сум виплат і різних винагород проводяться нарахування і відрахування страхових внесків в Пенсійний фонд рф. Враховуючи зазначене, тривалість пільгового стажу позивача роботи водієм міського пасажирського транспорту, визначена з урахуванням вимог законодавства, становить 8 років 3 місяці 18 днів (періоди роботи з листопада 2002 року по грудень 2003 року та з січня 2012 року). Водночас, для підтвердження правомірності прийнятого рішення про припинення виплати позивачу пенсії за віком на пільгових умовах ГУ ПФУ в Рівненській області надіслано запит до Пенсійного фонду України. Після надходження відповіді на запит позивача буде інформовано додатково.
Тобто за наслідками розгляду заяви позивача від 16 грудня 2021 року органом Пенсійного фонду було прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке після надходження акта перевірки достовірності відомостей, зазначених у довідках "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" від 28 квітня 2021 року №03/04-416, №03/04-417, №03/04-417, №03/04-418, №03/04-419, було переглянуте ГУ ПФУ в Рівненській області та прийняте рішення від 18 січня 2022 року №172450003613 про відмову позивачу в призначені пенсії за віком.
Вважаючи рішення органів Пенсійного фонду від 18 січня 2022 року №172450003613 та від 03 березня 2023 року №172450006198 протиправними, ОСОБА_1 звернувся у суд з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення пенсійного органу від 18 січня 2022 року №172450003613 та від 03 березня 2023 року №172450006198 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки підставою для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, усі необхідні документи, в тому числі трудову книжку, а також довідки (підтверджуючі отриману заробітну плату) щодо підтвердження роботи позивача, розміру його заробітної плати, позивач надав пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, при цьому, відсутність інформації про сплату страхових внесків за певні періоди роботи не є підставою для неврахування вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу, що дає право позивачу на призначення йому пенсії; крім того, позивач працював у російській федерації в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації, а також і заробітну плату, отримувану під час виконання такої роботи, а тому враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 досягнув 55 річного віку, має загальний страховий стаж більше 30 років та необхідний спеціальний стаж роботи за Списком №2 з метою захисту прав останнього необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 16 грудня 2021 року.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
З врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 (далі - Закон №1058-IV).
Ч.1 ст.114 Закону №1058-IV передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
Згідно з абз.14, 20 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 роки і 6 місяців у жінок.
При цьому, відносини щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані також і нормами Закону України №1788-XII.
За змістом п.«з» ст.13 Закону України №1788-XII (в редакції, що діяла до 01 квітня 2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, яким ст.13 Закону України №1788-XII викладено в новій редакції.
Пункт «з» ст.13 Закону України №1788-XII після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», передбачає, що на пільгових умовах право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим-двадцять третім пункту «б» частини першої цієї статті.
З наведеного вище вбачається, що п.«з» ст.13 Закону України №1788-XII (після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 р. №213-VIII) в якості обов'язкових умов для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах визначав досягнення такою особою 55-річного віку та наявність для жінок загального страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту.
23 січня 2020 року Конституційний Суд України прийняв Рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), яким ст.13, ч.2 ст.14, п.п.«б» - «г» ст.54 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), ст.13, ч.2 ст.14, п.п.«б» - «г» ст.54 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) визначено, що застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п.п.«б» - «г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років».
Таким чином, з 23 січня 2020 року, тобто з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, діють положення п.«з» ст.13 Закону України №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, чинними залишилися й відповідні положення п.8 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV.
Отже, починаючи з 23 січня 2020 року діють два нормативно-правові акти, які одночасно але по різному регламентують умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, а саме:
- п.«з» ст.13 Закону України №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VIII), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв): чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років;
- п.8 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Таким чином, норми вказаних законів містять розбіжність щодо віку, який надає особі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції правильно врахував принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Крім того, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону України №1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 червня 2023 року у справі №160/13468/20, від 01 травня 2024 року у справі №580/3245/20, від 08 квітня 2025 року у справі №200/1102/24.
Таким чином, враховуючи наведене вище, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач набуває у 55 років та за наявності страхового стажу (на момент досягнення такого віку) не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (16 грудня 2021 року) досяг 56 років 4 місяці 13 днів.
Зі змісту оскаржуваного рішення 18 січня 2022 року №172450003613 вбачається, що відповідно до наданих позивачем до заяви документів його загальний страховий стаж складає 31 рік 9 місяців 17 днів, а пільговий стаж - 8 років 3 місяці 18 днів. До страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи на посаді водія тролейбуса на регулярних міських пасажирських маршрутах за строковими договорами у 6-му тролейбусному парку Державного унітарного підприємства "Мосгостранс" за періоди з 01 січня 2004 року по 14 грудня 2004 року, з 15 січня 2005 року по 14 січня 2006 року, з 11 лютого 2006 року по 10 серпня 2007, з 02 жовтня 2007 року по 28 червня 2008 року, з 30 червня 2008 року по 13 листопада 2008 року, з 21 листопада 2008 року по 27 червня 2009 року, з 29 червня 2009 року по 28 червня 2010 року, з 30 червня 2010 року по 26 червня 2011 року, з 28 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року. У довідках про заробітну плату від 28 квітня 2021 року №№03/04-417, 03/04-418, 03/04-419, 03/04-416 зазначено, що у період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року згідно з п.15 ч.1 ст.9 федерального закону від 24 листопада 2009 року №212-ФЗ іноземні громадяни, які тимчасово перебувають в рф, не визнавались застрахованими особами і суми виплат та інших винагород не оподатковувались страховими внесками до пенсійного фонду рф. У період з 01 січня 2012 року згідно з п.1 ст.7 федерального закону від 15.12.2001 №167-ФЗ іноземні громадяни визнаються застрахованими особами і зі всіх сум виплат та винагород проводяться нарахування та відрахування страхових внесків до пенсійного фонду рф.
Відповідно до листа пенсійного органу від 02 вересня 2022 року №15403-14738/П-02/8-1700/22 тривалість пільгового стажу ОСОБА_1 роботи водієм міського пасажирського транспорту, визначена з урахуванням вимог законодавства, становить 8 років 3 місяці 18 днів (періоди роботи з листопада 2002 року по грудень 2003 року та з січня 2012 року).
Тобто до страхового та пільгового стажу роботи позивача на посаді водія тролейбуса органом Пенсійного фонду було зараховано періоди його роботи на території рф з 13 листопада 2002 року по 12 листопада 2003 року, з 15 грудня 2003 року по 31 грудня 2003 року, з 01 січня 2012 року по 19 травня 2012 року, з 16 червня 2012 року по 07 травня 2013 року, з 27 червня 2013 року по 11 травня 2014 року, з 26 липня 2014 року по 18 травня 2015 року, з 07 липня 2015 року по 25 квітня 2016 року та з 29 червня 2016 року по 15 квітня 2021 року.
У вищевказаному рішенні від 18 січня 2022 року №172450003613 зазначено, що позивачу за наданими до заяви від 16 грудня 2021 року документами зараховано страховий стаж - 31 рік 9 місяців 17 днів.
Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Так, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача, що регламентовано частиною 1, 10, 12 статті 20, частиною 16 статті 106 Закону №1058-IV.
Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно зі ст.24 цього Закон №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
Обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та, відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет Пенсійного фонду російської федерації виник з 01 січня 2012 року.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Разом з тим, ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Матеріалами справи стверджується, що 03 березня 2023 року прийнято рішення №172450006198, зі змісту якого вбачається, що вік позивача на дату звернення за призначенням пенсії 24 лютого 2023 року становить 57 років 6 місяців 21 день, страховий стаж - 23 роки 8 місяців 23 дні, пільговий стаж - 16 років 9 місяців 24 дні. За доданими документами, до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 13 листопада 2002 року по 12 листопада 2003 року, з 15 грудня 2003 року по 14 грудня 2004 року, з 15 січня 2005 року по 13 січня 2006 року, з 11 лютого 2006 року по 10 серпня 2007, з 02 жовтня 2007 року по 26 червня 2008 року, з 30 червня 2008 року по 14 листопада 2008 року, з 21 листопада 2008 року по 24 червня 2009 року, з 29 червня 2009 року по 26 червня 2010 року, з 30 березня 2010 року по 24 червня 2011 року, з 28 червня 2011 року по 18 травня 2012 року, з 16 червня 2012 року по 07 травня 2013 року, з 27 червня 2013 року по 08 травня 2014 року, з 26 липня 2014 року по 18 травня 2015 року, з 07 липня 2015 року по 25 квітня 2016 року, з 29 червня 2016 року по 15 квітня 2021 року згідно з довідкою №347 від 21 травня 2021 року, яка видана Державним унітарним підприємством "Мосгостранс" м. Москва на посаді водія тролейбуса на регулярних міських пасажирських маршрутах у 6-му тролейбусному парку, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача-2 при прийнятті спірного рішення від 03 березня 2023 року №172450006198 щодо перерахунку страхового стажу позивача є протиправними, оскільки на час звернення позивача за призначенням пенсії на пільгових умовах (16 грудня 2021 року) обставин, на які покликається відповідач-2, як підставу незарахування вже зарахованого позивачу відповідачем-1 при прийнятті рішення від 18 січня 2022 року №172450003613 періоду роботи (з 13 листопада 2002 року по 12 листопада 2003 року, з 15 грудня 2003 року по 31 грудня 2003 року, з 01 січня 2012 року по 19 травня 2012 року, з 16 червня 2012 року по 07 травня 2013 року, з 27 червня 2013 року по 11 травня 2014 року, з 26 липня 2014 року по 18 травня 2015 року, з 07 липня 2015 року по 25 квітня 2016 року та з 29 червня 2016 року по 15 квітня 2021 року) на території рф, ще не існувало, а тому рішення від 03 березня 2023 року №172450006198 в цій частині є необґрунтованим та безпідставним.
Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, для належного розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16 грудня 2021 року, позивач подав до пенсійного органу довідку від 09 лютого 2023 року №17, видану Комунальним підприємством “Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради, яке є правонаступником Державного комунального підприємства “Рівненське тролейбусне управління», що підтверджує спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 , на посаді водія тролейбуса 16 років 24 дні і дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, будь-які документально підтверджені відомості про те, що позивач при цьому звернувся до територіального органу ПФУ із новою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відсутні.
Відповідно до пояснень позивача від 13 листопада 2023 року останній стверджує, що передав до Відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №7 ГУ ПФУ в Рівненській області, що знаходиться в м. Костопіль Рівненської області довідку №17 від 09 лютого 2023 року про роботу в КП “Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради, однак йому не було роз'яснено, що по попередньому зверненню від 16 грудня 2021 року вже було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, та те, що подача цієї довідки буде оформлена як нове звернення про призначення пенсії.
При цьому, зі змісту листа від 02 вересня 2022 року №15403-14738/П-02/8-1700/22 вбачається, що згідно з електронною пенсійною справою 16 грудня 2021 року позивач подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за наслідками розгляду якою органом Пенсійного фонду було винесено рішення про призначення позивачу пенсії відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV. Проте після надходження акта перевірки достовірності відомостей, зазначених у довідках "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" від 28 квітня 2021 року №03/04-416, №03/04-417, №03/04-417, №03/04-418, №03/04-419 про заробітну плату за періоди роботи з листопада 2002 року по серпень 2020 року, нових довідок установи "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" від 10 листопада 2021 року №03/11-888, №03/11-889, №03/11-890, №03/11-891 (виданих за результатами проведеної перевірки) та за результатами детального аналізу усіх поданих документів, ГУ ПФУ в Рівненській області відповідно до ст.44 Закону №1058-IV було прийнято рішення про припинення виплати призначеної позивачу пенсії, оскільки у зазначених вище довідках установи "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" зазначено: у період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року, згідно з пунктом 15 частини першої статті 9 Федерального закону від 24 листопада 2009 року №212-ФЗ, іноземні громадяни, які тимчасово перебувають в рф, не визнавались застрахованими особами і суми виплат та інші винагороди оподатковувалися страховими внесками до Пенсійного фонду рф: у період з 01 січня 2012 року, згідно з пунктом 1 статті 7 федерального закону від 15.12.2001 №167-ФЗ, іноземні громадяни визнаються застрахованими особами і з усіх сум виплат і різних винагород проводяться нарахування і відрахування страхових внесків в Пенсійний фонд рф. В результаті чого ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято оскаржуване рішення від 18 січня 2022 року №172450003613, за змістом якого тривалість пільгового стажу позивача роботи водієм міського пасажирського транспорту, визначена з урахуванням вимог законодавства, становить 8 років 3 місяці 18 днів (періоди роботи з листопада 2002 року по грудень 2003 року та з січня 2012 року).
Судом першої інстанції витребувано у відповідача-1 додаткові докази, а саме: копії заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16 грудня 2021 року, від 24 лютого 2023 року та доданих до них документів; копію рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, прийняте за наслідками розгляду його заяви від 16 грудня 2021 року, яке було переглянуте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на підставі акта перевірки достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках; розрахунки зарахованого та не зарахованого загального і спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 при прийнятті спірних рішень від 18 січня 2022 року №172450003613, від 03 березня 2023 року №172450006198; докази надіслання та вручення ОСОБА_1 спірних рішень від 18 січня 2022 року №172450003613, від 03 березня 2023 року №172450006198.
Так, на виконання вказаної ухвали суду відповідачем-1 було надано копії заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16 грудня 2021 року, від 24 лютого 2023 року та доданих до них документів, а також розрахунок зарахованого загального і спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 при прийнятті спірного рішення від 03 березня 2023 року №172450006198.
Разом з тим, у заяві про виконання ухвали суду щодо витребування доказів відповідач-1 зазначив про неможливість надання доказів надіслання та вручення ОСОБА_1 спірних рішень від 18 січня 2022 року №172450003613, від 03 березня 2023 року №172450006198, при цьому, підстав неможливості надання таких доказів орган Пенсійного фонду не навів.
Крім того, не надано інших витребуваних судом доказів та не зазначено підстав їх ненадання, а саме: копію рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, прийняте за наслідками розгляду його заяви від 16 грудня 2021 року, яке було переглянуте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на підставі акта перевірки достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках; розрахунку зарахованого та не зарахованого загального і спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 при прийнятті спірного рішення від 18 січня 2022 року №172450003613.
З врахуванням наведених вище обставин суд першої інстанції правильно врахував те, що відповідачем-1 не надано суду доказів надіслання та отримання позивачем спірного рішення від 18 січня 2022 року №172450003613, оскільки такі не підтвердженні жодним належним та допустимим доказом. Крім того, неотримання такого рішення позивачем у січні 2022 року підтверджується наданою відповідачем-1 копією заяви позивача від 04 серпня 2022 року (зареєстрована в ГУ ПФУ в Рівненській області за вх.№14738/П-1700-22 від 05 серпня 2022 року), якою позивач просить повідомити про відмову у призначенні йому пенсії, а тому дійшов правильного висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом, який викладений в ухвалі суду від 20 вересня 2023 року про відкриття провадження у справі.
Даючи правову оцінку правильності обрахунку позивачу загального страхового стажу, суд зазначає, що за змістом пункту "з" частини першої статті 13 Закону №1788-XII необхідна кількість такого стажу для позивача станом на момент звернення не менше 25 років.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 22 серпня 2024 року органом Пенсійного фонду було надано розрахунок зарахованого загального і спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 при його зверненні із заявою від 16 грудня 2021 року, згідно з яким позивачу було зараховано загального страхового стажу 39 років 4 місяці 6 днів.
Крім того, зарахований відповідачем-1 при прийнятті спірного рішення від 18 січня 2022 року №172450003613 загальний страховий стаж позивача з урахуванням акта перевірки достовірності відомостей, зазначених у довідках "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" від 28 квітня 2021 року №03/04-416, №03/04-417, №03/04-417, №03/04-418, №03/04-419 про заробітну плату за періоди роботи з листопада 2002 року по серпень 2020 року, нових довідок установи "Государственное унитарное предприятие "Мосгортранс" від 10 листопада 2021 року №03/11-888, №03/11-889, №03/11-890, №03/11-891, становить 31 рік 9 місяців 17 днів та є достатнім для призначення позивачу пенсії відповідно до пункту "з" частини першої статті 13 Закону №1788-XII.
Наявність у позивача станом на 16 грудня 2021 року достатньої кількості загального страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах підтверджується також відповідним розрахунком, наданим відповідачем-1 при виконанні ухвали суду від 22 серпня 2024.
Таким чином, наведені вище обставини спростовують доводи пенсійного органу про відсутність у позивача необхідної кількості загального страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах станом на 24 лютого 2023 року, викладені у спірному рішенні від 03 березня 2023 року №172450006198, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що враховуючи збройну агресію російської федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності у російській федерації, буде непропорційним обмеження права особи на пенсійне забезпечення через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду рф (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, та факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
При цьому, порушення страхувальником порядку сплати страхових внесків не може тягнути негативні наслідки для застрахованої особи у виді не зарахування періодів роботи до страхового стажу; позивач не може нести відповідальність у виді позбавлення права на включення вищевказаних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, тому позивач має право на врахування до його страхового стажу спірних періодів.
Досліджуючи наявність у позивача достатньої кількості років спеціального страхового стажу на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду першої інстанції від 22 серпня 2024 про витребування додаткових доказів, відповідачем-1 не надано суду, зокрема, розрахунку зарахованого та не зарахованого загального і спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 при прийнятті спірного рішення від 18 січня 2022 року №172450003613.
Разом з тим, пенсійним органом було надано розрахунок зарахованого загального і спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 при його зверненні із заявою від 16 грудня 2021 року, згідно з яким позивачу було зараховано загального страхового стажу 39 років 4 місяці 6 днів, в тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку (водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів) - 14 років 8 місяців 28 днів, з яких: 11 років 11 місяців 14 днів - робота в рф з 13 листопада 2002 року по 23 травня 2017 року; 0 років 6 місяців 16 днів - Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №1 Філії комунального підприємства “Київпастранс» з 15 березня 2021 рокупо 16 грудня 2021 року (а.с.79-82).
Матеріалами справи стверджується, що пенсійним органом при прийнятті спірного рішення від 18 січня 2022 року №172450003613 зараховано позивачу за наданими до заяви від 16 грудня 2021 року документами спеціального страхового стажу - 8 років 3 місяці 18 днів, з яких (згідно з листом від 02 вересня 2022 року №15403-14738/П-02/8-1700/22 та розрахунком зарахованого загального і спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 при зверненні із заявою від 16 грудня 2021 року): 7 років 8 місяців 26 днів - зараховано виключно робота водієм міського пасажирського транспорту на території рф з 13 листопада 2002 року по 12 листопада 2003 року, з 15 грудня 2003 року по 31 грудня 2003 року, з 01 січня 2012 року по 19 травня 2012 року, з 16 червня 2012 року по 07 травня 2013 року, з 26.07.2013 по 11 травня 2014 року, з 26 липня 2014 року по 18 травня 2015 року, з 29 червня 2016 року по 17 травня 2017 року, 23 травня 2017 року по 03 квітня 2020 року; 0 років 6 місяців 16 днів - Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №1 Філії комунального підприємства “Київпастранс» з 15 березня 2021 року по 30 вересня 2021 року.
Разом з тим, зі змісту наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16 січня 1986 року вбачається, що 03 лютого 1986 року позивача прийнято на роботу в Державне комунальне підприємство “Рівненське тролейбусне управління» та зараховано на курси підготовки водіїв тролейбуса. Підстава: наказ від 03.02.1986 (запис №5); 12 вересня 1986 року після закінчення курсів переведений водієм тролейбуса третього класу в службу руху. Підстава: наказ від 12 вересня 1986 року (запис №6); 01 червня 1994 року присвоєно 2-й клас водія тролейбуса. Підстава: наказ від 01.06.1994 (запис №7); 30 квітня 1996 року згідно з Державним класифікатором професій України змінено професію на водій пасажирського тролейбуса. Підстава: наказ від 30.04.1996 (запис №8); 21 вересня 2000 року згідно з наказом Управління комунального господарства м.Рівне №201/01 від 21.09.2000 ДКП “Рівненське тролейбусне управління» перейменоване в Комунальне підприємство “Рівнеелектроавтотранс» (запис №9); 15 жовтня 2002 року звільнений за ст.38 КЗпП України - за власним бажанням. Підстава: наказ від 15 жовтня 2002 року (запис №10).
Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пункт 20 Порядку №637 передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Колегія суддів зауважує, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до вимог Інструкції №58 та містять усі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Крім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані записи трудової книжки в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у період з 12 вересня 1986 року по 15 жовтня 2002 року на посаді водія тролейбуса, що становить 16 років 1 місяць 4 дні, який підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача водієм міського пасажирського транспорт.
Крім того, наявність у позивача спеціального стажу роботи на посаді водія тролейбуса понад 16 років підтверджується довідкою від 09 лютого 2023 року №17, виданою Комунальним підприємством “Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради, яке є правонаступником Державного комунального підприємства “Рівненське тролейбусне управління».
Як зазначено вище, враховуючи положення Порядку №637 лише у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємством, установою або організацією необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до змісту розрахунку зарахованого загального і спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 при зверненні із заявою від 16 грудня 2021 року судом першої інстанції правильно встановлено, що періоди його роботи з 12 вересня 1986 року по 15 жовтня 2002 року в Державному комунальному підприємстві “Рівненське тролейбусне управління», яке перейменоване в Комунальне підприємство “Рівнеелектроавтотранс», а згодом в Комунальне підприємство “Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради, було зараховано до загального страхового стажу.
Разом з тим, незважаючи на записи трудової книжки №6 - №10 до спеціального страхового стажу позивача такі періоди його роботи з 12 вересня 1986 року по 15 жовтня 2002 року не враховано.
Підстави незарахування до спеціального страхового стажу вказаного періоду роботи позивача в Державному комунальному підприємстві “Рівненське тролейбусне управління», який становить понад 16 років та є достатнім для призначення йому пенсії за віком відповідно до пункту "з" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, відповідач-1 не наводить ні в спірному рішенні від 18 січня 2022 року №172450003613, ні у відзиві.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що записи №6 - №10 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 є достатніми для підтвердження роботи позивача водієм тролейбуса у період з 12 вересня 1986 року по 15 жовтня 2002 року, а тому відповідачем-1 протиправно не взято їх до уваги при прийнятті спірного рішення від 18 січня 2022 року №172450003613.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що станом на 16 грудня 2021 року стаж роботи ОСОБА_1 на роботах, які дають право призначення пенсії на пільгових умовах, становить понад 31 рік, з яких водієм міського пасажирського транспорту (тролейбуса) понад 16 років та є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" частини першої статті 13 Закону №1788-XII.
Колегія суддів звертає увагу на те, що органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, разом з тим, у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності виданої довідки.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення пенсійного органу від 18 січня 2022 року №172450003613 та від 03 березня 2023 року №172450006198 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки підставою для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, усі необхідні документи, в тому числі трудову книжку, а також довідки (підтверджуючі отриману заробітну плату) щодо підтвердження роботи позивача, розміру його заробітної плати, позивач надав пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, при цьому, відсутність інформації про сплату страхових внесків за певні періоди роботи не є підставою для неврахування вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу, що дає право позивачу на призначення йому пенсії; крім того, позивач працював у російській федерації в той час, коли міжнародні договори були чинними, тому у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації, а також і заробітну плату, отримувану під час виконання такої роботи, а тому враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 досягнув 55 річного віку, має загальний страховий стаж більше 30 років та необхідний спеціальний стаж роботи за Списком №2 з метою захисту прав останнього необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 16 грудня 2021 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №460/21686/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року.