Справа № 607/6324/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/897/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
15 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №607/6324/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бабій Назарій Іванович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дату складання повного тексту не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення,
У березні 2025 року ОСОБА_3 (далі - позивачка, апелянтка) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач) про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2020 року розірвано. Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12 вересня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ, яким присуджено стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. На даний час дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшується потреба у її забезпеченні. Оскільки відповідач офіційного заробітку в Україні немає і перебуває за межами території України, а саме в Сполучених Штатах Америки та враховуючи, що в США рівень життя та заробітна плата значно вищі в порівняні із заробітною платою в Україні, тому вважає, що аліменти повинні бути визначені у розмірі 10000 грн, щомісячно, що покращить матеріальне забезпечення дитини.
У зв'язку з наведеним, позивачка просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2022 року у цивільній справі №607/10557/22 із 1/4 частки всіх видів доходів відповідача на тверду грошову суму та стягувати із відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10000 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року позов задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2022 року у цивільній справі №607/10557/22.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Бабій Н.І., подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що у позивачки збільшились витрати на належне утримання та виховання дитини в порівняні з тим розміром аліментів, який був раніше визначений судовим наказом та суми, визначеної судом першої інстанції у розмірі 4000 грн, є не достатньо з боку батька для утримання їх спільної дитини, оскільки дитина почала навчатись у школі, відвідує гурток з поглибленим вивченням англійської мови та почала частіше хворіти на сезонні захворювання.
Окрім цього, зазначає, що відповідач перебуває у США та вважає, що він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 10000 грн на утримання доньки ОСОБА_5 .
Позивачка вказує, що на даний час вона несе витрати на утримання спільної дитини у розмірі 20000 грн, що включає в себе витрати на харчування, солодощі, одяг, взуття, комунальні послуги, медичне обслуговування, книги, зошити, засоби гігієни, гуртки, кишенькові кошти.
У зв'язку з наведеним апелянтка просить змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року та стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10000 грн, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1, 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; cправи про стягнення аліментів.
Предметом позову у даній справі є стягнення аліментів. При цьому ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2004 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2020 року у справі №607/9447/20.
У шлюбі в сторін народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 2018 року, виданим Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.
Згідно з судовим наказом, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 12 вересня 2022 року у справі №607/10557/22, присуджено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
27 вересня 2022 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м.Тернопіль Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) було відкрито виконавче провадження ВП №69934265 на підставі судового наказу №607/10057/22, виданого 19 вересня 2022 року.
Згідно з довідкою, виданою Тернопільською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов ТМР Тернопільської області від 20 березня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 1-А класі Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов ТМР Тернопільської області.
Також позивачкою на обґрунтування своїх вимог додано товарний чек №806 від 26 лютого 2025 року, виданий ОСОБА_5 на суму 3800 грн за консультаційно-діагностичний прийом та курс лікування та платіжну інструкцію №2PL206017 від 03 березня 2025 року за освітні послуги на суму 1600 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст.18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Положеннями ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
На підставі ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум становить: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Даний висновок викладено в правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 143цс13.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч.3 ст.181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Окрім цього, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 152/100/18.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Як зазначив Верховнии? Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Отже, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Звертаючись з позовом про зміну способу стягнення аліментів, позивачка посилалась на істотне збільшення витрат на утримання дитини, зокрема на одяг, продукти харчування, відвідування гуртків та школи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та зміну способу стягнення аліментів, визначеного судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2022 року у цивільній справі №607/10557/22 із 1/4 частки всіх видів доходів відповідача на тверду грошову суму в розмірі 4000 гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційний суд зазначає, що зміна способу стягнення аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму є правом позивачки та такий розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, відповідає закону та є більшим за мінімальний рекомендований розмір аліментів для дитини відповідного віку.
Судом першої інстанції було вірно зазначено про те, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі 10000 грн щомісячно є необґрунтованим, оскільки позивачкою не підтверджено належними та допустимими доказами матеріальне становище відповідача, а також те, що витрати, необхідні для належного утримання дитини, з урахуванням рівності обов'язку батьків, становлять 20000 грн в місяць.
Пред'являючи позов про зміну способу стягнення аліментів, при цьому посилаючись на необхідність збільшення розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів. Відомості з мережі «Facebook», на які посилається позивачка, не можуть бути належними доказами матеріального становища відповідача.
Також позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження обставин, за яких стягуваного розміру аліментів з відповідача недостатньо для утримання малолітньої доньки, враховуючи також і той факт, що утримання дитини є обов'язком обох батьків. При цьому, відповідачкою також не надано і жодного доказу погіршення її матеріального становища.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що позивачка не позбавлена права звернутись з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину, якщо такі існують та ці витрати позивачка несе самостійно.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частково задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2025 року - залишити без змін.
Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Головуючий О.З. Костів
Судді: М.В. Хома
Б.О. Гірський