Справа № 607/23275/24Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.
Провадження № 22-ц/817/792/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
15 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №607/23275/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2025 року (ухвалене суддею Стельмащуком П.Я., повний текст якого складено 25 березня 2025 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, апелянтка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 22 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 укладено договір №2109978367763 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4800.00 грн, з граничним строком до одного року, шляхом переказу на платіжну банківську картку відповідачки, зі сплатою реальних відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).
Договір укладено в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором №2109978367763 від 22 квітня 2021 року. Крім того, 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором №2109978367763 від 22 квітня 2021 року.
Відповідачка не повернула своєчасно суму позики, нараховані відсотки за користування позикою для погашення заборгованості за позикою, відповідно до умов договору кредиту. Внаслідок зазначених порушених зобов'язань заборгованість за договором кредиту становить 88422.72 грн, яка складається з 4800.00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 83622.72 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 22 квітня 2021 року по 21 квітня 2022 року (включно).
У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором кредиту від 22 квітня 2021 року в розмірі 58969.92 грн, яка складається з 4800.00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 54169.92 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Заочним рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2109978367763 від 22 квітня 2021 року в розмірі 58969.92 грн, з яких: 4800.00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 54169.92 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» 3028.00 грн судового збору.
У задоволенні вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, відмовлено.
В квітні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Калінін С.К., звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яка 01 травня 2025 року Тернопільським міськрайонним судом прийнята до розгляду.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2025 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Калінін С.К., подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка визнає порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання фінансових послуг № 2109978367763 від 22 квітня 2021 року, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4800.00 грн. Разом з тим, відповідачка не може в повній мірі погодиться з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 54169.92 грн за користування кредитними коштами. Звертає увагу на те, що за змістом пункту 1.3 договору сторони погодили, що кредит надається на строк 16 днів, що також вказаний строк зазначено у заяві-анкеті, графіку платежів та паспорті споживчого кредиту, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною. В той же час, відповідно до пункту пунктом 1.9 договору передбачено, що граничний строк кредитування (строк дій кредитного договору) становить 1 рік.
На думку сторони відповідача, аналіз вказаних положень кредитного договору від 22 квітня 2021 року № 2109978367763 свідчить про те, що сторони погодили надання кредиту строком на 16 днів. За обставин цієї справи відповідачка ОСОБА_2 , покладаючись на пункт 1.3 договору, заяву-анкету, графік платежів, паспорт споживчого кредиту, могла розраховувати на необхідність виконання нею обов'язку щодо повернення кредиту до 07 травня 2021 року та сплати грошових сум, зазначених у графіку платежів, а саме 4800.00 гривень (тіло кредиту) та 1536.00 гривень (проценти за користування кредитом).
Сторона відповідача вважає, що сторони в договорі від 22 квітня 2021 року № 2109978367763 погодили строк правомірного користування кредитними коштами до 07 травня 2021 року (16 днів). Як слідує з наданого ТОВ «Коллект Центр» розрахунку заборгованості, проценти за період поза межами строку кредитування, починаючи 08 травня 2021 року, товариство нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Також зазначає, що відповідачка у зв'язку із розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомоги в розмірі 7500.00 грн.
У зв'язку з викладеним просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути заборгованість за договором № 2109978367763 від 22 квітня 2021 року в розмірі 6336.00 грн, з яких: 4800.00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1536.00 грн - заборгованість за відсотками. Вирішити питання судових витрат.
02 липня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивовано тим, що відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок у суді першої інстанції, не навела жодного заперечення щодо поданого розрахунку, що свідчить про його фактичне визнання та погодження із ним в повному обсязі. Зазначає, що сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору.
Звертає увагу на те, що договір укладено 22 квітня 2021 року, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору 365 днів) закінчився 22 квітня 2022 року. Таким чином вказаний період є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі.
На думку сторони позивача, в умовах договору відсутня двозначність, оскільки вони є очевидними та зрозумілими.
У зв'язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
За правилами частині першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна даного позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Апеляційна скарга подана лише в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, а тому в іншій частині рішення суду, колегією суддів не переглядається.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до даних договору про надання фінансових послуг «Стандартний» №2109978367763 від 22 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_3 , відповідачці надано кредит у розмірі 4800.00 грн, орієнтовним строком користування на 16 днів шляхом переказу на її платіжну карту № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).
Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною (пункт 1.2 договору).
Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3 договору).
Пунктом 1.4 договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п.1.4 а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2.65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 в);
д) тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до пунктів 1.4.1 і 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно пункту 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік.
Договір про надання фінансових послуг №2109978367763 «Стандартний» від 22 квітня 2021 року, Заяву-Анкету, Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_2 підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: H2.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4800.00 грн, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» від 11 вересня 2024 року №б/н та випискою АТ «Універсал Банк» по карті ОСОБА_2 № НОМЕР_2 за період з 22 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року.
Відповідачка не повернула своєчасно суму позики, нараховані відсотки за користування позикою, відповідно до умов договору №2109978367763 від 22 квітня 2021 року.
Вказані обставини визнаються учасниками даної цивільної справи.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №1-12. Відповідно до вказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Служба миттєвого контролю» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2109978367763 від 22 квітня 2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та позичальник ОСОБА_2
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01. Відповідно до вказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набуває право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2109978367763 від 22 квітня 2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та позичальник ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2109978367763 від 22 квітня 2021 року, складеного ТОВ «Коллект Центр», розмір загальної заборгованості ОСОБА_2 станом на 03 жовтня 2024 року становить 88422.72 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4800.00 грн; заборгованості за відсотками - 83622.72 грн, за період з 22 квітня 2021 року по 21 квітня 2022 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Коллект Центр» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором №2109978367763 від 22 квітня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 88422.72 грн, з яких: 4800.00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 83622.72 грн - заборгованість за відсотками за користування грошовими коштами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не заперечує проти задоволення позову на суму 4800.00 грн - заборгованість за тілом кредитом. Разом з тим, відповідачка просила зменшити розмір стягнення заборгованості за відсотками до 1536.00 грн, посилаючись на пункт 1.3 договору №2109978367763 від 22 квітня 2021 року та узгодженні сторонами договорами відсотки.
Визначаючи з урахуванням принципу розумності (співмірності, пропорційності), розмір стягнення з відповідачки відсотків в розмірі 54169.92 грн позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами п.1.9 кредитного договору, за яким строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, який становить один рік, та пункти 1.4, 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору, за якими якщо позичальником не сплачено відсотки за користування кредитом на 16-й день з моменту отримання кредиту, то застосовуються умови користування кредитом, що визначені у підпунктах «б» (збільшується на 1.64%), «в» (збільшується на 1.38%), «г» (збільшується на 2.65%) пункту 1.4 договору.
Аналізуючи зміст пункту 1.3 договору, колегія суддів зазначає, що строк повернення кредиту - 16 днів, на який посилається сторона відповідача, є орієнтовним строком. Натомість згідно пункту 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік.
Отже строк кредитування за кредитним договором №2109978367763 від 22 квітня 2021 року становить 1 рік, тобто до 22 квітня 2022 року (16 днів орієнтовний строк + 349 днів).
Таким чином, апеляційний суд виходить з того, що заявлена позивачем сума заборгованості відповідає обставинам справи, оскільки згідно розрахунку, наданого позивачем, нарахування відсотків здійснено у відповідності до вищезазначених умов кредитного договору та в межах строку його дії.
Жодних контррозрахунків заборгованості матеріали справи не містять.
З огляду на викладе, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що існують правові підстави для задоволення позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №2109978367763 від 22 квітня 2021 року в розмірі 58969.92 грн, з яких: 4800.00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 54169.92 грн - заборгованість за відсотками.
Доводи апелянта про те, що згідно умов кредитного договору від 22 квітня 2021 року № 2109978367763 сторони погодили надання кредиту строком на 16 днів, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вказаний строк є орієнтовним, натомість граничний строк дії договору становить 1 рік, тобто до 22 квітня 2021 року, з правом дострокового погашення кредитної заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2025 року - залишити без змін.
Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак