Справа № 607/3232/25Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.
Провадження № 22-ц/817/826/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
29 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої- Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2025 року, ухвалене суддею Стельмащуком П.Я. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2025 року ТОВ "Фінансова Компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 10.03.2024 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ “Мілоан» кредитний договір №103097745, відповідно до якого отримала кредит в сумі 16000 грн та зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору чим порушила взяті на себе зобов'язання.
29.08.2024 року між ТОВ “Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103097745 від 10.03.2024 року у розмірі 24873,28 грн, з яких: 9920 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13833,28 грн - заборгованість за процентами;1120 грн - заборгованість за комісією.
На підставі наведеного, ТОВ "Фінансова Компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №103097745 від 10.03.2024 року у розмірі 24873,28 грн, з яких: 9920 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13833,28 грн - заборгованість за процентами; 1120 грн - заборгованість за комісією.
Заочним рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова Компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у справі наявні належні та допустимі докази укладення між сторонами електронного кредитного договору №103097745 від 10.03.2024, який підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону «Про електронну комерцію»; наявні докази перерахування кредитних коштів позичальнику, надане платіжне доручення з усіма обов'язковими реквізитами, що підтверджує факт перерахування 16000 грн на картку позичальниці.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення.
Обставини справи.
Судом встановлено, що 10.03.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №103097745, який (як зазначено на першій сторінці договору) підписаний ОСОБА_1 10.03.2024 року о 07:39 одноразовим ідентифікатором 460344.
Згідно з п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.1.2, п.1.3.1, п.1.3.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 16000 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 10.03.2024 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 25.03.2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 23.06.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Комісія за надання кредиту: 1120 грн, яка нараховується за ставкою 7 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 2520 грн, які нараховуються за ставкою 1, 05 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2 Договору).
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 33120 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3 )
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору.
Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Відповідно до п.2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.3 договору, в один з термінів (дат) вказаних в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору та/або відповідному додатку/додатковій угоді в договорі.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору (п.2.2.2 Договору).
Згідно п.2.3.1. позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п. 2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додаткового договору/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв'язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором (якщо передбачено додатковою угодою/договором).
До позовної заяви додано паспорт споживчого кредиту №103097745, у якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором 386220.
Крім того, до позовної заяви долучено правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан», в редакції від 12.02.2024 року, які не підписані ОСОБА_1 .
Згідно із довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , яка уклала договір про споживчий кредит №103097745 від 10.03.2024 року, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 460344, час відправлення ідентифікатора 2024-03-10 07:39:30, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380999410989.
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №103097745 від 10.03.2024 року, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 23.06.2024 та суму до сплати: кредит 16000 грн; комісія за надання кредиту 1120 грн; проценти 35640 грн.
Згідно платіжного доручення №84561891 від 10.03.2024 року, платник ТОВ «Мілоан» доручив ТОВ ФК “Контрактовий дім» перерахувати кошти в розмірі 16000 грн для отримувача ОСОБА_1 , кредитний рахунок: НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 103097745.
29.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками.
Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній у п.7.1 Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (пп. 6.2.3 Договору).
Відповідно до п.7.1 Договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1910662,89 грн.
Згідно з копією платіжної інструкції №5483 від 29.08.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 1910662,89 грн за відступлення права вимоги згідно з договором №111-МЛ/Т від 29.08.2024.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №111-МЛ/Т від 29.08.2024 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», перейшло в тому числі право вимоги за договором про споживчий кредит №103097745 від 10.03.2024, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума виданого кредиту 16000,00 грн, залишок по тілу кредиту 9920,00 грн, залишок по відсотках 13833,28 грн, залишок по комісії 1120,00 грн. Загальна сума заборгованості 24873,28 грн.
Претензією №23868418 від 07.02.2025 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу в сумі 24873,28 грн.
Також в матеріалах справи наявні відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору 103097745 за період з 10.03.2024 року по 05.08.2024 року.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1046, ч.1 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.»
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів.
З таким висновком суду погодитись неможливо.
По перше, ТОВ «Мілоан» є небанківською (фінансовою) установою, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб.
По друге, ОСОБА_1 , підписуючи договір про споживчий кредит, зазначила номер карти із замаскованим номером НОМЕР_1 , на який бажала отримати кредитні кошти.
По третє, ОСОБА_1 здійснювала погашення суми заборгованості за кредитним договором.
На думку колегії суддів, у наданому платіжному дорученні 84561891 міститься посилання на призначення платежу - “Кошти згідно договору 103097745», отримувачем вказано ОСОБА_1 та вказано її РНОКПП НОМЕР_2 , що є належним доказом отримання позичальником кредитних коштів.
Більше того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді стороною відповідача не заперечувався сам факт отримання кредитних коштів чи неналежність їй кредитної картки, на яку надсилались ці кошти первісним кредитором.
Водночас, слід звернути увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, що б дало можливість відхилити ті обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог.
Тому висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів отримання відповідачем кредитних коштів не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим. Цей висновок суду не ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, відтак апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором від 10.03.2024 року №103097745.
Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується із нарахованою сумую боргу за означеним кредитним договором, виходячи із наступного.
Щодо нарахованої ТОВ “Мілоан» комісії за за надання кредиту у розмірі 1120 грн.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі 1120 грн (7% від суми кредиту одноразово) за видачу кредиту, а не за обслуговування надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місць.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту у розмірі 1120 грн є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, тому указана сума заборгованості підлягає стягненню.
Щодо нарахованої ТОВ “Мілоан» комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 5440 грн (сплачені відповідачем кошти на погашення зазначеної комісії), колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із урахування обставин даної справи, колегія суддів констатує, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці та за які ТОВ “Мілоан» встановлена щомісячна комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому нарахована ТОВ “Мілоан» комісія за управління та обслуговування кредиту та зарахування внесених відповідачкою коштів у сумі 5440 грн на сплату вказаної комісії є безпідставним, зазначену суму внесених відповідачкою коштів слід зарахувати на сплату тіла кредиту.
Щодо періоду нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Як визначено п.п. 1.2, 1.3.1, 1.3.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 16000 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 10.03.2024 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 25.03.2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 23.06.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Позаяк проценти за користування позикою нараховувалися протягом 149 днів - з 23.06.2024 року по 05.08.2024 року, тобто поза межами строку кредитування, які позивач нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження продовження/пролонгації/збільшення строку кредитування, визначених п. п. 2.3.1 - 2.3.2 кредитного договору.
Умови п. 6 правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан», в редакції від 12.02.2024 року, якими передбачено повернення заборгованості, пролонгації (продовження) строку кредитування та зміну умов договору не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
В підписаному договорі позики ОСОБА_1 підтвердила, що приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма його додатками та невід'ємними частинами (у.т.ч. правилами, графіком платежів)
Проте, вказані Правила не підписані ОСОБА_1 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці правила розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи договір позики від 10.03.2024 року.
Таким чином, за відсутності доказів про конкретно запропоновані відповідачу Правила надання грошових коштів у позику, надані позивачем Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку із цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Тому, колегія суддів вважає, що стягненню підлягають проценти за договором позики за період з 10.03.2024 року по 23.06.2024 року.
Нарахування процентів з 24.06.2024 року по 05.08.2024 року позивачем здійснено поза межами строку користування позикою, тому такі проценти не підлягають стягненню.
Щодо розміру відсотків за користування кредитом та суми боргу за кредитним договором, яка підлягає стягненню.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики №103097745 видно, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися у відповідності до п. п. 1.5.2, 1.5.3, 2.3.1.1 зазначеного договору - 1.05 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
за період з 11.03.2024 року по 25.03.2024 року (15 днів) нарахування відсотків здійснювалося за процентною 1.05 % в день, від суми боргу 16000 грн., що відповідає умовам договору та вимогам закону. Отже, нараховані проценти за указаний період становлять 2520 грн. Позивачем, окрім іншого, 25.03.2024 року було сплачено 1120 грн, які було зараховано на погашення заборгованості тілом кредиту, тому подальше нарахування відсотків, здійснювалося виходячи з тіла кредиту - 14880 грн.
за період з 26.03.2024 року по 01.04.2024 року (7 днів ) нарахування відсотків здійснювалося за процентною 1.05 % в день, від суми боргу 14880 грн., що відповідає умовам договору та вимогам закону. Отже, нараховані проценти за указаний період становлять 1093,68 грн. Позивачем, окрім іншого, 01.04.2024 року було сплачено 1120 грн, які було зараховано на погашення заборгованості за тілом кредиту, тому подальше нарахування відсотків здійснювалося, виходячи з тіла кредиту - 13760 грн.
за період з 02.04.2024 року по 08.04.2024 року (7 днів) нарахування відсотків здійснювалося за процентною 1.05 % в день, від суми боргу 13760 грн, що відповідає умовам договору та вимогам закону. Отже, нараховані проценти за указаний період становлять 1011,36 грн. Позивачем, окрім іншого, 08.04.2024 року було сплачено 1120 грн, які було зараховано на погашення заборгованості тілом кредиту, тому подальше нарахування відсотків, здійснювалося виходячи з тіла кредиту - 12640грн.
за період з 09.04.2024 року по 22.04.2024 року (14 днів) нарахування відсотків здійснювалося частково за процентною 1.05 % в день та процентною ставкою 2,30 в день, від суми боргу 12640 грн, що відповідає умовам договору та вимогам закону. Отже, нараховані проценти за указаний період становлять 2035,04 грн. Позивачем, окрім іншого, 22.04.2024 року було сплачено 1120 грн, які було зараховано на погашення заборгованості тілом кредиту, тому подальше нарахування відсотків, здійснювалося виходячи з тіла кредиту - 11520 грн.
за період з 23.04.2024 року по 30.04.2024 року (8 днів) нараховані відсотки становлять 368,64 грн, що відповідає умовам договору та вимогам закону. Позивачем, окрім іншого, 30.04.2024 року було сплачено 1600 грн, які було зараховано на погашення заборгованості тілом кредиту, тому подальше нарахування відсотків, здійснювалося виходячи з тіла кредиту - 9920 грн.
згідно розрахунку заборгованості, за період з 01.05.2024 року по 15.05.2024 року (15 днів) нараховані відсотки становлять 446,40 грн, що відповідає умовам договору та вимогам закону. З цього часу ОСОБА_1 не погашала заборгованості за кредитом.
згідно розрахунку заборгованості, за період з 16.05.2024 року по 23.06.2024 року - строк кредитування (39 днів) нараховані відсотки становлять 5416,32 грн, що відповідає умовам договору та вимогам закону.
Відсоткові ставки, за якими нараховувалася сума боргу по процентах за користування кредитом, не суперечать Закону України "Про споживче кредитування".
Отже, загальна заборгованість по відсотках за користування кредитними котами в період з 11.03.2024 року по 23.06.2024 року становить 12891,44 грн.
Із розрахунку заборгованості видно, що за вказаний період ОСОБА_1 на погашення суми боргу по відсотках було сплачено кошти в загальній сумі 6080 грн, тому загальний розмір заборгованості по відсотках, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 6811,44 грн (12891,44 грн - 6080 грн).
Загальний розмір заборгованості за тілом кредиту, із урахуванням здійснених ОСОБА_1 оплат на погашення тіла становить 9920 грн (16000 - 6080).
Окрім цього, колегія суддів вважає, що на погашення заборгованості за тілом кредиту слід зарахувати безпідставно нараховану та сплачену позивачкою комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 5440 грн.
Тому, загальний розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає до стягнення, становить 4480 грн ( 9920 грн. - 5440 грн).
Відтак, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №103097745 від 10.03.2024 року є частково обґрунтованими.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що з відповідачки в користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит №103097745 від 10.03.2024 року у загальному розмірі 12 414,44 грн, яка складається з: 4480 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6811,44 грн - заборгованість по відсотках; 1120 грн - комісія за надання кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн.
Вимоги позовної заяви та апеляційної скарги задоволено на 49,91 %.
Враховуючи принцип пропорційності стягнення судових витрат, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1209,01 грн - судовий збір за подання позовної заяви та 1813,52 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги, що разом становить 3022,53 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2025 року- скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДПРОУ 35234236) заборгованість за договором про споживчий кредит №103097745 від 10.03.2024 року у загальному розмірі 12 414,44 грн, яка складається з: 4480 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6811,44 грн - заборгованість по відсотках; 1120 грн - комісія за надання кредиту.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДПРОУ 35234236) 3022,53 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Костів О.З.