Справа № 638/16870/25
Провадження № 1-кп/638/2057/25
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226050000044 від 21 березня 2025 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чепіль Балаклійського району Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, яка має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої, не працюючої, не є особою з інвалідністю, зареєстрованої та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,-
У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження № 12025226050000044 від 21 березня 2025 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.
Обвинувальним актом, обвинуваченій висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення-кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 111-1 КК України, в тому, що 22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5 годині президент російеької федерації оголоеив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами зс та інших військових формувань рф здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом президента російська федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні сили рф та федеральну службу військ національної гвардії російської федерації.
Так, одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалоея здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів зс рф, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для оріанізації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійенення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, підрозділів Національної гвардії України для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії рф, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС рф; пошкодження військових об'єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє і до сьогодні.
Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів російської федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема на території Ізюмського району Харківської області.
Так, не пізніше 23 червня 2022 року, точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося за можливим, ОСОБА_4 перебуваючи на окупованій військовослужбовцями рф території м. Ізюм Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно надала згоду представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території м. Ізюм Харківської області на призначення її на посаду не пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території м. Ізюм Харківської області, а саме на посаду «спеціаліста відділу освіти тимчасової військово-цивільної адміністрації м. Ізюм та Ізюмського району Харківської області».
ОСОБА_4 перебуваючи з червня 2022 року на посаді «спеціаліста відділу освіти тимчасової військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» відповідно до трудового договору від 23.06.2022 укладеного між представником незаконно створеної на території м. Ізюм та Ізюмського району окупаційної адміністрації - «и.о. главы военно гражданской администрации Изюмського района Харьковской области» ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного протиправного умислу, сприяла розвитку діяльності на території м. Ізюм Харківської області незаконно створеного окупаційними силами російської федерації органу влади - «Воєнно гражданской администрации города Изюм и Изюмского района Харьковской области», а саме регулярно відвідувала робоче місце та виконувала розпорядження, надані начальником відділу освіти тимчасової окупаційної військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 111-1 КК України, колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території - в окупаційній адміністрації держави-агресора.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 заявила клопотання, відповідно до якого просить звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечувала.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов'язаний з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.
За ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч.ч. 2, 3 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до приписів ч. ч. 1-3 ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, останні поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 мало місце не пізніше 23 червня 2022 року (точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено), з часу його виявлення минуло більше 2 років.
Санкція ч. 2 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Відповідно до приписів п.п. 1-5 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону України №2160-ІХ від 07.05.2022, на час вчинення кримінального правопорушення, та в редакції Закону України №2812-ІХ від 01.12.2022, на час спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі (п.1); три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (п.2); п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку передбаченого у п. 2 цієї статті (п.3); десять років - у разі вчинення тяжкого злочину (п.4); п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Частина 5 статті 49 КК України, в редакції Закону на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення-кримінального проступку, передбаченого ст. 111-1 ч. 2 КК України, не містила заборону застосування звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності у разі вчинення вищезазначеного кримінального проступку.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 (провадження №13-47кс20) звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування особою шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Згідно правової позиції ККС ВС, викладеної в постанові від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к, провадження № 51-6463км19, вказано, що невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Відповідно до приписів ст.ст. 284-289 КПК України, кримінальне провадження закривається судом зокрема у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше не судима, не працює, від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилялася, дані щодо вчинення обвинуваченою нових злочинів відсутні.
При таких обставинах суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_4 , відповідно до ст. 49 КК України (у редакції, що діяла на момент вчинення кримінального проступку та на момент направлення обвинувального акту до суду, адже зміни внесені лише Законом України від 26.02.2025 №4268-IX) та ст. ст. 284-289 КПК України, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ст. 111-1 ч. 2 КК України, а кримінальне провадження, підлягає закриттю, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої на час судового провадження не обирався.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК Укпаїни.
Керуючись п.1 ч.1 ст.49 КК України, ст. 100, 284, 288, 376 КПК України, суд
Клопотання - задовольнити.
Звільнити обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення-кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12025226050000044 від 21 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, - закрити.
Речові докази: «Трудовой договор №б/н от 23.06.2022 года между ОСОБА_4 , 10.12.1968 года рождения и и.о. главы ВГА ОСОБА_6 » в зазначеному документі вказаний наступний зміст: «Трудовой до-говор № б/н от 23.06.2022 года между ОСОБА_4 -ной, 10.12.1968 года рождения и и.о. главы ВГА ОСОБА_6 . Работник ОСОБА_4 принимается на работу в качестве специалиста отдела обра-зования. Глава администрации города Изюм и Изюмского района «под-пись» ОСОБА_6 работник ОСОБА_4 «подпись», копию трудового договора получил «подпись» на 3-х арк.; фотокопія паспорту громадянина України ОСОБА_4 - НОМЕР_1 , виданий 26.05.2004 ро-ку Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області на 2-х арк. та фотокопія РНОКПП ОСОБА_4 - №2518100640 на 1-му арк. - залишити в матеріалах справи.
Ухвала може бути оскаржена через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1