Справа № 307/3576/25
Провадження № 3/307/1373/25
29 вересня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Чопик В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 357437 від 16.08.2025 року вбачається, що 16 серпня 2025 року близько 13 год. 15 хв. на напрямку №293 прикордонного знаку, близько 400 метрів до лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , спільно ще з одним громадянином України, який мав на меті потрапити на територію Румунії в незаконний спосіб, тобто здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону поза пунками пропуску через Державний кордон України у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 204-1 КУпАП, а саме: спроба незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом, поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Разом з матеріалами справи до канцелярії Тячівського районного суду Закарпатської області надійшла заява особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 просить розгляд справи проводити без його участі.
Дослідивши матеріали справи вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.
З письмових пояснень інспектора прикордонної служби 2 категорії групи моніторингу обстановки ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б) ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) ОСОБА_2 від 16.08.2025 року вбачається, що перебуваючи в прикордонному наряді «Прикордонний патруль», на східній околиці населеного пункту Солотвино, 16.08.2025 року о 13 год 15 хв., в районі №293 прикордонного знаку, в межах прикордонної смуги (в межах ділянки місцевості, де у відповідності до ПКМУ N? 1147 «Про прикордонний режим» встановлено систему режимних заходів, які регламентують відповідно до законодавства правила в?їзду, пересування громадян України, та заборону вільного переміщення в межах вищезазначеної ділянки) виявлено громадянина України ОСОБА_1 спільно з громадянином України ОСОБА_3 , який слідував до державного кордону, щоб в незаконний спосіб потрапити на територію Румунії, тобто його ціллю було - незаконне перетинання Державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через річку Тиса, своїми діями громадянин України ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон.
При цьому, ні з вказаного пояснення ні протоколу адміністративного правопорушення не можливого встановити в який саме спосіб вказана особа здійснювала спробу незаконного перетину та взагалі чи мала місце така спроба.
Разом з цим із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 приїхала на відпочинок до смт. Солотвино, однак на залізничному вокзалі працівниками прикордонної служби було складено протокол за спробу незаконного перетинання державного кордону.
Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення працівника прикордонної служби, слід констатувати, що з цих пояснень можливо встановити, що місцем виявленням, являється місце розміщення прикордонного наряду "Прикордонний патруль" в смт. Солотвино, в районі місця розташування залізничного вокзалу. Саме ж по собі, викладене в протоколі обвинувачення існування у ОСОБА_1 наміру щодо незаконно перетнути кордону державного кордону, які не визначені у способі такого виїзду, не може свідчити про вчинення спроби перетину державного кордону ОСОБА_1 .
Посадовою особою, яка складала протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, обставин щодо місця його виявлення не враховано, хоч таке як встановлено під час розгляду справи, були основними доводами наявності у ОСОБА_1 умислу на спробу незаконного перетину кордону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 та ст. 252 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, групою осіб. Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 357437 від 16.08.2025 року та долучені до нього матеріали справи, пояснення ОСОБА_1 вважаю, що спроба перетину ОСОБА_1 будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, не доведена оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчать про спробу перетину ним кордону. Будь-яких інших доказів, які б надавали можливість стверджувати про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
З контекстного аналізу зазначених вимог закону випливає, що висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
З урахуванням наведених обставин, вважаю, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду на протязі десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Тячівського
районного суду: В.В. Чопик