Справа № 638/9866/25
Провадження № 2/638/5068/25
24.09.2025 Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді: Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання: Ковальчук А. П.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Антоненка Ігоря Миколайовича до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту майна,-
ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ України, в якому просив знаяти арешт з нерухомого майна позивачки, а саме із квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 7056981.
В обґрунтування позову зазначив, що позивачка є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
З метою реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав нею була подана відповідна заява до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, у результаті чого було отримано Рішення про зупинення розгляду заяви від 12.12.2024 року.
Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містить інформацію стосовно зареєстрованого 18.04.2008 обтяження за реєстраційним номером 7056981 (арешт нерухомого майна). Позивачем було отримано Інформаційну довідку № 408822605 від 21.01.2025 року, щодо Відомостей з ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ЗАБОРОН ВІДЧУЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА.
Тип обтяження: арешт нерухомого майна
Реєстраційний номер обтяження: 7056981
Зареєстровано: 18.04.2008 20:42:52 за № 7056981 реєстратором: Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Шоста Харківська ДНК), 61022. Харківська обл., м. Харків, Майдан свободи, Держпром, 6 під пд. 4 поверх буд. 5, кв. 591-595, (057) 705-15-27; 705-15-23; 705-15-35; info_6 khm.kh.notary.gov.ua наказ, 08/280-06, 26.03.2008, Господарський суд Харківської області
Підстава обтяження: наказ, 08/280-06, 26.03.2008 року, Господарський суд Харківської області Об'єкт обтяження: невизначено, все майно в межах суми 221696,03,
адреса: АДРЕСА_2 Власник: ТОВ ВКФ «НатАн» код: 31634140 Заявник: 6 ХДНК
Згідно листа КП «ХМБ» ХМР «Про надання інформації» від 20.02.2025 року № 1841/a11/25 перевірив наявні архівні матеріалами та зазначив, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 проведена КП «БТІ» на паперових носіях на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.06.1998. виданого Органом приватизації ХДАВН р. №o 1189.
З відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС) за № 34268 від 21.03.2025 року на адвокатський запит вибачається, що у Дзержинському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління (нині Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) на примусовому виконанні знаходився наказ Господарського суду Харківської області № 08/280-06 від 26.03.08 року про стягнення боргу з ТОВ ВКФ «Натан» (код ЕДРПОУ 31634140) на користь ПП «ПАП- Сервіс» у розмірі 243865,63 грн. Держаний реєстратор Прокопенко Олеся Олегівна зареєструвала обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 7056981, підстава обтяження: наказ Господарського суду Харківської області № 08/280-06 від 26.03.08 року, обтяжував: ТОВ ВКФ «НатАн», код ЄДРПОУ 31634140. За рішенням Господарського суду Харківської області ТОВ ВКФ «Натан», код ЄДРПОУ 31634140 є боржником, та відповідно не може бути обтяжувачем. Ні ОСОБА_1 , ні інші власники квартири не є боржниками за згаданим наказом Господарського суду Харківської області.
У відповіді ВДВС від 21.03.2025 року № 34268 зазначено, що за боржником - ТОВ ВКФ «НатАн» - зареєстровано речове право на квартиру АДРЕСА_1 . Такий висновок не відповідає змісту наданої Інформаційної довідки № 418827065. Навпаки, у Інформаційній Довідці зазначено, що ТОВ ВКФ «Натан» обтяжувачем, що виключає його статус як боржника. 3 другого боку відповідно наказу Господарського суду Харківської області № 08/280-06 від 26.03.08 року саме з ТОВ ВКФ «НатАн» на користь ПП «ПАП- Сервіс» стягується сума у розмірі 243865,63 грн. Надана ВДВС довідка не містить відомостей про зареєстроване речове право на згадану квартиру, що могло б підтверджувати належність нерухомого майна тій чи іншій особі.
У відповіді від 21.04.2025 року за № 47465 ВДВС повідомив, що паперові матеріали зазначеного виконавчого провадження були знищені, а виконавчий документ у 2012 році повернуто стягувачу. ВДВС також повторно зазначає, що арешт накладався на майно боржника - ТОВ ВКФ «Нат Ан», посилаючись на Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ТОВ ВКФ «Натан».
17 червня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просив відмовити з задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказав, що згідно інформації наявній в АСВП встановлено, що вказане виконавче провадження було відкрито 17.03.2008 року та 21.03.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2, ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (який діяв на вказану дату).
У ході примусового виконання державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника ТОВ ВКФ «НатАн», об'єкт нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 .
17.06.2025 року отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо суб'єкта ТОВ ВКФ «НатАн», згідно вказаної довідки за боржником ТОВ ВКФ «НатАн» зареєстровано речове право на квартиру АДРЕСА_1 .
Виходячи з наведеного на момент накладення арешту 18.04.2008 року та на теперішній час відповідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, боржнику за виконавчим провадженням ТОВ ВКФ «НатАн», належить право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Таким чином дії державного виконавця щодо арешту майна боржника здійсненні без порушень норм чинного законодавства, а від так не підлягають скасуванню.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлялась належним чином та своєчасно.
Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 01 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 43 ЦПК України встановлений обов'язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
Встановлено, що відповідно до довідки № 417484727 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Позивачкою була подана відповідна заява до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, у результаті чого було отримано Рішення про зупинення розгляду заяви від 12.12.2024 року. Підставою для зупинення розгляду стало обмеження речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Інформаційної довідки № 408822605 від 21.01.2025 року, щодо Відомостей з ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ЗАБОРОН ВІДЧУЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА.
Тип обтяження: арешт нерухомого майна
Реєстраційний номер обтяження: 7056981
Зареєстровано: 18.04.2008 20:42:52 за № 7056981 реєстратором: Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Шоста Харківська ДНК), 61022. Харківська обл., м. Харків, Майдан свободи, Держпром, 6 під пд. 4 поверх буд. 5, кв. 591-595, (057) 705-15-27; 705-15-23; 705-15-35; info_6 khm.kh.notary.gov.ua наказ, 08/280-06, 26.03.2008, Господарський суд Харківської області
Підстава обтяження: наказ, 08/280-06, 26.03.2008 року, Господарський суд Харківської області Об'єкт обтяження: невизначено, все майно в межах суми 221696,03,
адреса: АДРЕСА_2 Власник: ТОВ ВКФ «НатАн» код: 31634140 Заявник: 6 ХДНК
Згідно листа КП «ХМБ» ХМР «Про надання інформації» від 20.02.2025 року № 1841/a11/25 перевірив наявні архівні матеріалами та зазначив, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 проведена КП «БТІ» на паперових носіях на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.06.1998. виданого Органом приватизації ХДАВН р. №o 1189.
З відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за № 34268 від 21.03.2025 року на адвокатський запит вбачається, що у Дзержинському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління (нині Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) на примусовому виконанні знаходився наказ Господарського суду Харківської області № 08/280-06 від 26.03.08 року про стягнення боргу з ТОВ ВКФ «Натан» (код ЕДРПОУ 31634140) на користь ПП «ПАП- Сервіс» у розмірі 243865,63 грн. Держаний реєстратор Прокопенко Олеся Олегівна зареєструвала обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 7056981, підстава обтяження: наказ Господарського суду Харківської області № 08/280-06 від 26.03.08 року, обтяжував: ТОВ ВКФ «НатАн», код ЄДРПОУ 31634140.
У відповіді ВДВС від 21.03.2025 року № 34268 зазначено, що за боржником - ТОВ ВКФ «НатАн» - зареєстровано речове право на квартиру АДРЕСА_1 .
У відповіді від 21.04.2025 року за № 47465 ВДВС повідомив, що паперові матеріали зазначеного виконавчого провадження були знищені, а виконавчий документ у 2012 році повернуто стягувачу.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п'ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 зазначено, що спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред'явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).
Отже, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом 07 грудня 2022 року у справі № 359/3609/19, провадження № 61-18794св20 (ЄДРСРУ № 107878102).
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що вирішити питання про скасування арешту, накладеного у межах виконавчого провадження, без залучення до участі у справі в якості відповідачів усіх осіб, на користь яких накладено такий арешт, є неможливим.
В свою чергу, як з боку позивача так і її представника не надходило клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 (справа № 523/9076/16 - ц, провадження 14-61цс18 від 17.04.2018 року дійшла наступних висновків: «Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Оскільки процесуальний закон правом визначення відповідача наділяє виключно позивача, суд позбавлений можливості з власної ініціативи здійснити заміну неналежного відповідача на належного чи залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача.
З огляду на те, що позивачем пред'явлено вимоги про зняття арешту на нерухоме майно до особи, яка не є стягувачем, або стороною виконавчого провадження, в задоволенні позову слід відмовити.
У даному випадку, відмова в позові не позбавляє позивача права повторно пред'явити вимогу про зняття арешту у разі пред'явлення цієї матеріально - правової вимоги до належних відповідачів, стягувача/стягувачів.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України слід залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 321, 328, 391, 1216, 1218, 1219, 1220, 1231, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 48, 51, 76, 77, 81, 89, 128, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд, -
Позовні вимоги представника ОСОБА_1 адвоката Антоненка Ігоря Миколайовича до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту майна - залишити без задоволення.
Судові витрати вважати сплаченими позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 вересня 2025 року
Суддя Т. В. Штих