Справа № 638/7887/25
Провадження № 2-а/638/323/25
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,
за участю секретаря Кутоманової К.С.,
представника позивача Виноградова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області , в якому просить скасувати постанову № 4 від 18.04.2025, винесену в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 155 КУпАП.
Позовна заява обґрунтована тим, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області було проведено позапланову перевірку КП «Житлокомсервіс», за результатом якої складено акт перевірки від 28.01.2025 № 16. Актом перевірки встановлено порушення п. 3 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 1.3 розділу 1 Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 та п. 4 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». На підставі висновків Акту Держпродспоживслужби в Харківській області прийнято припис № 16 від 28.01.2025 про виконання законних вимог щодо усунення порушень законодавства про захист прав споживачів, у якому містяться вимоги у термін до 01.06.2024 з метою усунення виявлених порушень вжити заходів щодо реалізації прав споживача, а саме: звернутись до попереднього управителя будинку АДРЕСА_1 , попереднього власника будинку та замовника будівництва, забудовника, проектних організацій, архівів, БТІ, Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, Департаменту земельних відносин, Комунального підприємства «Харківська дирекція будівництва, ремонту та реконструкції» стосовно надання проектно-технічної документації постійного зберігання на будинок АДРЕСА_1 , а саме:
-технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок;
-проектно-кошторисна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж водопостачання, каналізації, центрального опалення, тепло-, газо-, електропостачання тощо; акти державної комісії про приймання жилого будинку в експлуатацію;
-паспорти котельного господарства, котлові книги, у разі наявності вбудованих та прибудинкових котелень;
-паспорти ліфтового господарства; акти приймання-передачі жилого будинку у разі зміни його власника чи балансоутримувача.
Не погодившись з висновками вказаного вище Акту перевірки та Припису, КП «Житлокомсервіс» було подано до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування Припису. Справі присвоєно унікальний номер № 520/3555/25 та станом на сьогодні провадження у справі відкрито та рішення у справі не прийнято.
Не зважаючи на обізнаність про вищевказані обставини, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області було складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2025 № 5 про те, що «начальник юридичного відділу КП «Житлокомсервіс» Єна Валерій Васильович в порушення п. 3 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не забезпечив ведення та зберігання технічної та іншої документації постійного зберігання багатоквартирного будинку № 13 по вул. Баварській в місті Харкові, згідно з п. 1.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76. Не зважаючи на неодноразове звернення до КП «Житлокомсервіс», в порушення п. 4 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ОСОБА_2 не забезпечив співвласнику доступ до проектно-кошторисної документації зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж центрального опалення з метою передачі у КП «Харківські теплові мережі» для розрахунку оплати за теплову енергію на загальнобудинкові потреби на опалення, посилаючись на її відсутність та на звернення, волевиявлення ОСОБА_3 не вжив заходів щодо виготовлення технічної документації, чим поставив в нерівне становище споживача ОСОБА_4 з іншими споживачами та порушив п. 2 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів». Розглянувши Протокол, в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Колупаєв Артур Анатолійович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 № 4, якою встановив ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КУпАП та наклав на ОСОБА_5 штраф у розмірі 170 гривень.
Позивач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 155 КУпАП, на підставі якої на Позивача накладено адміністративне стягнення, порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, - тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зміст процитованого положення законодавства свідчить про те, що притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за вказаною статтею є можливим лише у разі, якщо мало місце порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг. Поряд з цим, на думку Позивача, порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг відсутнє.
Позивач підтверджує, що ОСОБА_6 неодноразово звертався до КП «Житлокомсервіс» з метою отримання копії технічного паспорту будинку. У відповідь на вказані звернення, ОСОБА_7 було надано копію наявного у Позивача технічного паспорта, а також повідомлено про проведення коригування площ квартир на підставі витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічних паспортів на квартири. Поряд з цим, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області, як під час проведення перевірки, так і під час винесення Припису не враховано, що у Позивача відсутній обов'язок з виготовлення технічної документації, яка відсутня у КП «Житлокомсервіс», з метою її надання ОСОБА_7 .
Представник Позивача зазначає, що підприємство надає житлову послугу. Житловий будинок АДРЕСА_1 переданий в господарське відання КП «Жилкомсервіс» на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації від 28.02.2007 № 201. Вказує на те, що управитель або балансоутримувач будинку зобов'язаний відновити/виготовити відсутню проектну та технічну документацію не за першим зверненням будь-якого співвласника квартири в багатоквартирному будинку, а лише за одночасного існування таких умов:
- у управителя/балансоутримувача/змовника будівництва виник обов'язок з передачі проектної та технічної документації у зв'язку із створенням ОСББ або зміною управителя;
- звернення на надання технічної документації надійшло від особи, уповноваженої співвласниками багатоквартирного будинку.
Позивач вказує, що всупереч наведеному ані з Акту перевірки, ані зі звернень ОСОБА_8 не вбачається наявності у нього повноважень, наданих співвласниками, на витребування технічної та проектної документації на будинок. При цьому в Акті перевірки не встановлено навіть факту створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, як і не встановлено факту укладання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а відтак у контексті правовідносин між КП «Житлокомсервіс» та ОСОБА_9 відсутній і обов'язок підприємства з передачі технічної та проектної документації, і обов'язок з виготовлення такої документації у разі її відсутності, і відсутній суб'єкт, якому таку документації слід передати.
Отже, на думку Позивача, Відповідачем при прийнятті спірного індивідуального акту не встановлено фактів прийняття співвласниками рішення щодо управління багатоквартирним будинком, обрання форми управління будинком або створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку тощо, а відтак, висновок про наявність обов'язку у КП «Житлокомсервіс» з виготовлення технічної документації є хибним.
Крім того, Позивач наполягає, що слід врахувати, що Акт перевірки складено 28.01.2025, а відтак, двомісячний строк для накладення адміністративного стягнення за будь-яких умов закінчився 28.03.2025 . Також зі змісту постанови та протоколу вбачається, що при їх складанні не було досліджено посадових обов'язків Позивача, який працює на посаді начальника юридичного відділу, та залишається незрозумілим, на якій підставі відповідач зробив висновок, що саме начальник юридичного відділу зобов'язаний зберігати та виготовляти технічну документацію на багатоквартирні житлові будинки. Отже, вказує, що висновок про наявність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на припущеннях.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.
Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення відповідно до мотивувань позовної заяви.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомленим належним чином завчасно, відзиву, заперечень до суду не надавав.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області було проведено позапланову перевірку КП «Житлокомсервіс», за результатом проведення якої складено Акт перевірки від 28.01.2025 № 16.
Актом перевірки встановлено наявність порушень пп. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», п. 1.4.6 Правил утримання будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 та п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі висновків Акту перевірки № 16 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області було складено Протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2025 № 5 про те, що начальник юридичного відділу КП «Житлокомсервіс» Єна В.В. в порушення п. 3 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не забезпечив ведення та зберігання технічної та іншої документації постійного зберігання багатоквартирного будинку № 13 по вул. Баварській в місті Харкові.
На підставі Протоколу в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Колупаєв Артур Анатолійович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 № 4, якою встановив ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КУпАП та наклав на ОСОБА_5 штраф у розмірі 170 гривень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
У постанові про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 за зверненням ОСОБА_3 , встановлено, що в порушення п. 3 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" ОСОБА_2 не забезпечив ведення і зберігання технічної та іншої встановленої законом документації багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Не зважаючи на неодноразове звернення до КП "Жилкомсервіс" ОСОБА_2 не вжив заходів щодо виготовлення технічної документації для розрахунку оплати за теплову енергію на загальнобудинкові потреби на опалення, чим поставив в нерівне становище споживача ОСОБА_4 з іншими споживачами, та порушив п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів". Під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення були встановлені ознаки правопорушення за ч.1 ст. 155 КУпАП та на ОСОБА_5 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 КУпАП встановлено відповідальність порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення. Зі змісту постанови неможливо встановити, яким чином позивачем було порушено свободу волевиявлення споживача, як і не зрозуміло, яку продукцію реалізовував або які послуги надавав позивач, який обіймає посаду начальника юридичного відділу. Отже, притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за вказаною статтею є можливим лише у разі, якщо мало місце порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг.
Крім цього, згідно ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 № 4 в діях ОСОБА_1 встановлені ознаки правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 155 КУпАП. Разом з тим, в оскаржуваній постанові правопорушення виявлено 28.01.2025, а відтак двомісячний строк для накладення адміністративного стягнення закінчився 28.03.2025.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Отже, керівник Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був зобов'язаний на підставі наявних в матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказів з'ясувати наявність порушень ч. 1 ст. 155 КУпАП, а також встановити суб'єкта правопорушення, в діях/бездіяльності якого є ці порушення і який може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Всупереч вказаній нормі відповідач не надав до суду матеріали справи, які були підставою для прийняття постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно ч. 4 ст. 159 КАС України закріплено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Керуючись цією нормою, приймаючи до уваги неподання ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області без поважних причин відзиву на позов та незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень».
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Так, відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
На необхідність дотримання процедури повідомлення особи про дату, час та місце розгляду адміністративної справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за приписами Кодексу України про адміністративне правопорушення наголошує і Верховний Суд.
Так, оскільки у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття судом апеляційної інстанції та не підлягає касаційному оскарженню, суди у судових рішеннях згідно з положеннями ст. 242 КАС України (щодо необхідності врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду), посилаються на правові висновки Верховного Суду, у справах, які перебували у провадженні касаційної інстанції, у зв'язку із передачею справ, які були не розглянуті та передані з Вищого адміністративного суду України, до внесення відповідних змін у законодавство України.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі правові висновки: «обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Чинне законодавство України покладає обов'язок щодо такого повідомлення на уповноважену посадову особу. Водночас зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.
У матеріалах справи відстуня інформація щодо завчасного повідомлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме за три дні до призначеної дати розгляду.
Крім того дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Оцінюючи дії службової особи відповідача, якою прийнято оскаржувану постанову, на відповідність критеріям, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, суд доходить висновку, що, приймаючи оскаржувану постанову, посадовою особою не дотримано встановлених законом підстав та порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 4 від 18 квітня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 155 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 4 від 18 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 155 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення ст. 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме у розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, ст. 7, 38, 155, 247, 251, 280 КУпАП, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, код ЄДРПОУ 40324829, адреса реєстрації: Харків, пр-т Науки, 40, 6 поверх, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову 4 від 18.04.2025, винесену в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 155 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 170 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. ч.1 ст. 155 КУпАП.
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області розташованого за адресою: Харків, пр-т Науки, 40, 6 поверх, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , суму сплаченого судового збору у розмірі 484,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Поляков