Номер провадження: 22-ц/813/4397/25
Справа № 947/13389/24
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Комлева О. С.
23.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року, постановленого під головуванням судді Петренка В.С., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі ТОВ «Маркс.Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Маркс.Капітал» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 120214,27 грн. та судові витрати.
В обґрунтування свого позову, позивач зазначив, що 14.12.2022 року в м. Одесі мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Nissan номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Land Rover номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені постановою Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2023 року по справі №947/5517/23 та постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року по справі №947/5513/23.
Відповідно до змісту постанов суду ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП - залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та ст. 124 КУпАП - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Станом на 14.12.2022 року цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan номерний знак НОМЕР_1 була застрахована за Полісом № 207836181, страховик ПрАТ «СК «Ван Клік», яке змінило найменування на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Прем'єр Альянс» (далі ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс»).
Станом на 14.12.2022 року транспортний засіб Land Rover номерний знак НОМЕР_2 застрахований за договором добровільного страхування КАСКО № 19430963-02-16-01 від 12.09.2022 року, страховик ПрАТ «СК «ВУСО».
06.01.2023 року ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до умов договору добровільного страхування КАСКО № 19430963-02-16-01 від 12.09.2022 року здійснило виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу Land Rover номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 122814,27 грн.
10.01.2023 року ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» із заявою про страхове відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan номерний знак НОМЕР_1 Джеваги- ОСОБА_3 була застрахована за Полісом № 207836181.
Розглянувши подані ПрАТ «СК «ВУСО» документи, страховик ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс», визнав ПрАТ «СК «ВУСО» та узгодив з останнім розмір страхового відшкодування.
16.03.2023 року ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» був затверджений Страховий акт № 0043680.01.23/1.
05.04.2023 року ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» здійснило виплату узгодженого розміру страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 120214,27 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією № ЗНО0093814.
Таким чином, з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan номерний знак НОМЕР_1 Джеваги- ОСОБА_3 була застрахована за Полісом № 207836181 у ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс», у страховика ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» в розмірі виплаченого страхового відшкодування виникло право регресу до ОСОБА_1 .
Між ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» та ТОВ «Маркс.Капітал» укладений договір про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020-ВК від 01.01.2020 року.
Відповідно до п. 1.2 Договору, ТОВ «Маркс.Капітал» займає місце ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» по усіх переданих Регресних вимогах ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс», у тому числі, права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.3 Договору, права за Регресними вимогами переходять від ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» до ТОВ «Маркс.Капітал» з моменту підписання Акту прийому-передачі документів по відповідній Регресній вимозі.
Відповідно до Акту прийому-передачі документів № 01-02 від 06.04.2023 року, ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» передало ТОВ «Маркс.Капітал» документи, що підтверджують право вимоги до ОСОБА_1
ТОВ «Маркс.Капітал» є зареєстрованою фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність відповідно до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 421 від 07.07.2011 року. Відповідно до Додатку №296 ФК до Свідоцтва № 421 від 07.07.2011року, одним із видів діяльності ТОВ «Маркс.Капітал» без отримання ліцензії є надання послуг факторингу.
Претензією №08330 від 06.04.2023 року відповідач ОСОБА_1 була проінформована про відступлення права вимоги. ТОВ «Маркс.Капітал» також вживав заходів щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення Претензії № 08330 від 06.04.2023 року. Однак, вимоги в позасудовому порядку відповідачем не задоволені.
Таким чином, до ТОВ «Маркс.Капітал» у порядку, визначеному законодавством, перейшло право вимоги від ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» у межах виплаченого страхового відшкодування до ОСОБА_1 як до особи, відповідальної за завдані збитки, що надає ТОВ «Маркс.Капітал» як новому кредитору право на звернення з відповідним позовом.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року позов ТОВ «Маркс.Капітал» задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Маркс.Капітал» майнову шкоду в порядку регресу в розмірі 120214,27 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що постанова Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року не містить аналізу складу адміністративного правопорушення та встановлення вини ОСОБА_1 у порушенні ст. 122-4 КУпАП.
Також судом не було взято до уваги, що ОСОБА_1 не мала наміру самовільного залишення місця ДТП, так як мала дуже вагому причину тимчасово від'їхати з місця ДТП, що було погоджено та підтримано водієм автомобіля Land Rover.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 23 вересня 2025 року представник ТОВ «Маркс.Капітал»не з'явився, був сповіщений належним чином (а.с. 163 зв.б., 164).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 14.12.2022 року в м. Одесі мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Nissan номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Land Rover номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені постановою Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2023 року по справі №947/5517/23 та постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року по справі №947/5513/23.
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2023 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.
Згідно постанови Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , за ст.122-4 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Станом на 14.12.2022 року цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan номерний знак НОМЕР_1 була застрахована за Полісом № 207836181, страховик ПрАТ «СК «Ван Клік», яке змінило найменування на ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс».
Станом на 14.12.2022 року транспортний засіб Land Rover номерний знак НОМЕР_2 застрахований за Договором добровільного страхування КАСКО № 19430963-02-16-01 від 12.09.2022 року, страховик ПрАТ «СК «ВУСО».
06.01.2023 року ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до умов Договору добровільного страхування КАСКО № 19430963-02-16-01 від 12.09.2022 року здійснило виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу Land Rover номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 122814,27 грн.
10.01.2023 року ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» із заявою про страхове відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована за Полісом № 207836181.
Із поданих ПрАТ «СК «ВУСО» документів вбачається, що страховик ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс», на підставі ст.ст. 12, 29, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визнав ПрАТ «СК «ВУСО» та узгодив з останнім розмір страхового відшкодування.
16.03.2023 року ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» був затверджений Страховий акт № 0043680.01.23/1.
05.04.2023 року ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» здійснило виплату узгодженого розміру страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 120214,27 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією № ЗНО0093814.
Задовольняючи позов ТОВ «Маркс.Капітал», суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. п. 11, 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan номерний знак НОМЕР_1 Джеваги- ОСОБА_3 була застрахована за Полісом № 207836181 у ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс», у страховика ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» в розмірі виплаченого страхового відшкодування виникло право регресу до ОСОБА_1 на підставі ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як вбачається з матеріалів справи між ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» та ТОВ «Маркс.Капітал» укладений Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020-ВК від 01.01.2020 року.
Відповідно до п. 1.2 Договору, ТОВ «Маркс.Капітал» займає місце ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» по усіх переданих Регресних вимогах ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс», у тому числі, права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.3 Договору, права за Регресними вимогами переходять від ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» до ТОВ «Маркс.Капітал» з моменту підписання Акту прийому-передачі документів по відповідній Регресній вимозі.
Відповідно до Акту прийому-передачі документів № 01-02 від 06.04.2023 року, ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» передало ТОВ «Маркс.Капітал» документи, що підтверджують право вимоги до ОСОБА_1
ТОВ «Маркс.Капітал» є зареєстрованою фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність відповідно до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 421 від 07.07.2011 року. Відповідно до Додатку №296 ФК до Свідоцтва № 421 від 07.07.2011року, одним із видів діяльності ТОВ «Маркс.Капітал» без отримання ліцензії є надання послуг факторингу.
Претензією №08330 від 06.04.2023 року ОСОБА_1 була проінформована про відступлення права вимоги. ТОВ «Маркс.Капітал» також вживав заходів щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення Претензії № 08330 від 06.04.2023 року. Однак, вимоги в позасудовому порядку відповідачем не задоволені.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах,що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги,строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Висновки суду про те, що до ТОВ «Маркс.Капітал» у порядку, визначеному законодавством, перейшло право вимоги від ПрАТ «СК «Прем'єр Альянс» у межах виплаченого страхового відшкодування до ОСОБА_1 , як до особи, відповідальної за завдані збитки, що надає ТОВ «Маркс.Капітал», як новому кредитору право на звернення з відповідним позовом відповідають обставинам справи.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
З правового аналізу п. 7 ст. 247 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні правил дорожнього руху.
З правового аналізу п. 7 ст. 247 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні правил дорожнього руху.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 120214,27 грн.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що постанова Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року не містить аналізу складу адміністративного правопорушення та встановлення вини ОСОБА_1 у порушенні ст. 122-4 КУпАП, колегія суддів залишає без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП було закрито, у зв'язку з закінченням строків на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 38 КУпАП.
При цьому, судом було зазначено, що за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 прийнято рішення про закриття провадження не за реабілітуючою підставою, а за ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно ст. 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Підстава для закриття провадження в справі на підставі ст. 38 КпАП України не є такою, що реабілітує особу, а тому таке закриття можливе лише в разі вчинення особою протиправного, винного (умисного або необережного) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закриття провадження у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Доводи про те, що судом не було взято до уваги, що ОСОБА_1 не мала наміру самовільного залишення місця ДТП, так як мала дуже вагому причину тимчасово від'їхати з місця ДТП, що було погоджено та підтримано водієм автомобіля Land Rover, колегія суддів вважає безпідставними, оскількисуд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 29 вересня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда