Номер провадження: 22-ц/813/4170/25
Справа № 493/1303/23
Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М.
Доповідач Сегеда С. М.
16.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ТОСВ «Агро-Нива» - адвоката Торчинської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» на рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 січня 2025 року, повний текст якого складено 10.01.2025 року та ухваленого під головуванням судді Мясківської І.М., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» про стягнення заборгованості з орендної плати,
встановив:
29.08.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агро-Нива» про стягнення заборгованості з орендної плати, посилаючись на те, що ТОВ «Агро-Нива» в порушення умов договору оренди земельних часток, за період 2019-2022 років не сплатило їх орендну плату: ОСОБА_1 - в сумі 57 091,24 грн., а ОСОБА_2 - в сумі 112 473,72 грн.
В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 зазначив, що він є власником земельних ділянок:
- з кадастровим номером 5120680500:01:001:0400, площею 2,07 га., за використання якої ТОВ «Агро-Нива» не сплачувало орендну плату за 2021 та 2022 роки в сумі 19 600,00 грн.
- з кадастровим номером 5120680500:01:001:0229, площею 2,04 га., за використання якої ТОВ «Агро-Нива» не сплачувало орендну плату за 2019 та 2022 роки в сумі 37 491,24 грн.
В загальній сумі ТОВ «Агро-Нива» заборгувало йому 57 091,24 грн., які він просить стягнути на його користь.
В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником земельних ділянок:
- з кадастровим номером 5120680500:01:001:0396, площею 2,15 га., за використання якої ТОВ «Агро-Нива» не сплачувало орендну плату за 2019 та 2022 роки в сумі 37 491,24 грн.
- з кадастровим номером 5120680500:01:001:0231, площею 2,0926 га. та з кадастровим номером 5120680500:01:001:0398, площею 0,2923 га. за використання яких ТОВ «Агро-Нива» не сплачувало орендну плату за 2019 та 2022 роки в сумі 37 491,24 грн.
- з кадастровим номером 5120680500:01:001:0395, площею 2,4016 га., за використання якої ТОВ «Агро-Нива» не сплачувалоо орендну плату за 2019 та 2022 роки в сумі 37 491,24 грн.
В загальній сумі ТОВ «Агро-Нива» заборгувало їй 112 473,72 грн., які вона просила стягнути на її користь з відповідача.
Відповідно до рішення Балтського районного суду Одеської області від 19.05.2021 року по справі № 493/1596/19, що набрало законної сили, 18.10.2022 року договори оренди земельних ділянок, які належали позивачам, укладені з ТОВ «Агро-Нива» від 01.01.2006 року були припинені (т. 1, а.с.58-64).
Орендну плату за період з 2019 по 2022 роки ТОВ «Агро-Нива» перераховувало на рахунки позивачів, але останні відмовилися від її отримання, що підтверджується платіжними інструкціями (т.1, а.с.135-152) в результаті чого позивачі за період 2019 по 2022 роки не отримали орендної плати відповідно до умов договорів, укладених з ТОВ «Агро-Нива» від 01.01.2006 року, при цьому позивачі зазначили, що орендна плата має відповідати тим сумам, які ТОВ «Агро-Нива» намагалося їм перерахувати.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 03.01.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були задоволенні частково.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Нива» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 13 978,68 грн., судовий збір у розмірі 265,35 грн. та 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Нива» на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 28 635,54 грн., судовий збір у розмірі 258,75 грн. та 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову було відмовлено (т.2, а.с.145-150).
В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Нива» ставить питання про скасування рішення Балтського районного суду Одеської області від 03.01.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.153-158).
У відзивах на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Бузовський О.І. просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення (т.2, а.с.175-176).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ТОВ «Агро-Нива» - адвоката Торчинської О.В. та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.210-214)
Колегією суддів було також було враховано заяви представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Бузовського О.І. про розгляд справи без участі позивачів ОСОБА_3 та їх представника адвоката Бузовського О.І. (т.2, а.с.217-219).
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з'явившихся учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності заявлених позовних вимог (т.2, а.с.145-150).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: кадастровий номер 5120680500:01:001:0400, площею 2,07 га та кадастровий номер 5120680500:01:001:0229, площею 2,04 га.
Позивачу ОСОБА_2 належать земельні ділянки з кадастровим номером 5120680500:01:001:0396, площею 2,15 га., з кадастровим номером 5120680500:01:001:0231, площею 2,0926 га., з кадастровим номером 5120680500:01:001:0398, та з кадастровим номером 5120680500:01:001:0395, площею 2,4016 га.
01.01.2006 року між позивачами та ТОВ «Агро-Нива» були укладені договори оренди щодо зазначених земельних ділянок строком на 25 років, зі сплатою орендної плати у розмірі 1,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 19.05.2021 року у справі №493/1596/19, яке набрало законної сили, вказані договори оренди земельних ділянок були припинені (т.1, а.с.58-64).
З матеріалів справи вбачається, що орендну плату за період з 2019 по 2022 роки ТОВ «Агро-Нива» перераховувало на рахунки позивачів, але останні відмовилися від її отримання, що підтверджується платіжними інструкціями (т.1, а.с. 135-152), в результаті чого позивачі за період 2019 по 2022 роки не отримали орендної плати відповідно до умов договорів, укладених з ТОВ «Агро-Нива» від 01.01.2006 року.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Однак, Указом Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зазначено, що одне із пріоритетних завдань розвитку аграрного сектору економіки - підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом уведення плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 %, визначеної відповідно до законодавства, вартості земельної ділянки.
У зв'язку з чим, визначаючи розмір орендної плати, суд першої інстанції виходив із того, що орендар має сплачувати орендодавцю орендну плату не менше 3% від нормативно грошової оцінки землі.
Так, нормативно-грошова оцінки зазначених земельних ділянок визначена в наступному розмірі:
- 5120680500:01:001:0400, становить 77 152,64 грн., * 3% = 2 314,57 грн. * 2 = 4 629,15 грн.
- 120680500:01:001:0229, становить 77 912,79 грн., * 3% = 2 337,39 грн. * 4 = 9349,53 грн., загалом 13 978,68 грн.
- 5120680500:01:001:0396, становить 80 582,86 грн., * 3% = 2 417,48 грн. * 4 = 9 669,94 грн.
- 5120680500:01:001:0231, становить 67 883,55 грн., * 3% = 22 036,50 грн. * 4 = 8 146,02 грн.
- 5120680500:01:001:0398, становить 10 639,08 грн., * 3% = 319,17 грн. * 4 = 1 276,68 грн.
- 5120680500:01:001:0395, становить 79 524,15 грн., * 3% = 2 385,72 грн. * 4 = 9 542,89 грн., загалом 28 935,54 грн. (т.2, а.с.108-118).
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом невірно застосовані норми матеріального права, зокрема норми щодо звільнення наймача від орендної плати у разі неможливості використовувати об'єкт оренди, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
По-перше: рішенням суду щодо припинення договорів оренди було встановлено неналежне використання орендарем (відповідачем) переданих йому в оренду земельних ділянок. Тобто перешкоди в їх використанні відбулися саме з вини самого відповідача.
По-друге: орендна плата відповідачем нараховувалась та сплачувалась, але не отримувалась позивачами з об'єктивних причин. Питання про звільнення від сплати орендної плати відповідачем не порушувалось.
Твердження відповідача про неможливість використання орендованих земельних ділянок через наявність на них дерев, не відповідає дійсності та суперечить об'єктивним письмовим доказам (зокрема самим договорам оренди та актам прийому передачі земельних ділянок).
Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Нива» посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги у розмірі 2 500,00 грн. кожному із позивачів, оскільки вказаний розмір не відповідає фактичним обставинам справи.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В матеріалах справи містяться договори про надання правової (правничої допомоги) від 01.08.2023 року, укладений між адвокатом Бузовським О.І. та позивачем ОСОБА_2 , а також укладений між адвокатом Бузовським О.І. та позивачем ОСОБА_1 (т.1, а.с.75-77, 81-83).
Згідно додатків № 1 до зазначених договорів, визначено перелік послуг, які надані адвокатом Бузовським О.І. позивачам на виконання умов договорів:
-попередня консультація замовника щодо предмету та суті пред'явлених до нього позовних вимог;
-правовий аналіз ситуації та розроблення подальшої плати для максимального захисту прав та інтересів замовника;
-збір та використання матеріалів, які необхідні для максимального захисту інтересів замовника;
-підготовка та подання до суду заяв, клопотань та інших необхідних документів;
-участь у судових засіданнях та представлення інтересів замовника в Балтському районному суді Одеської Області (т.2, а.с.78).
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, адвокат Бузовський О.І. неодноразово приймав участь у судових засіданнях у суді першої інстанції (т.1, а.с.234-235, т.2, а.с.78-79, 98-103, 142-140).
Тобто зазначені обставини свідчать про те, що вказані витрати позивачів, були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо їх відшкодування на користь позивачів.
Твердження апелянта про те, що представник позивачів був обізнаний про обставини справи, не виключає необхідність аналізу ситуації та визначення правової позиції для звернення до суду з новим позовом.
Також необґрунтованими є твердження апелянта, що сплата за складення позову здійснювалась обома позивачами, а позов складено лише один. Сплата за складення позову та вивчення документів, а також правовий аналіз були розподілені між двома позивачами, а отже вартість наданих послуг визначена справедливо у 5 000,00 грн. для двох позивачів.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» залишити без задоволення.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Через відпустку судді Сегеди С.М., повне судове рішення складено 29.09.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева