Номер провадження: 22-ц/813/4566/25
Справа № 522/3963/24-Е
Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.
Доповідач Сегеда С. М.
23.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року, повний текст якого складено 27 січня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Науменка А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ, про стягнення моральної шкоди,
встановив:
14.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України, в особі про НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ (далі - НПУ), про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має статус адвоката відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Позивач вказував, що службовими особами органів НПУ за робочим місцем позивача було проведено обшук із порушенням процедури: відсутня ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук адвоката, не було завчасно повідомлено раду адвокатів регіону, за результатами не складено протоколу обшуку.
Позивач вважав, що йому завдано моральної шкоди, з посиланням на ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ст.ст. 22, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн., завдану внаслідок порушення процедури обшуку, що призвело до порушення права на недоторканність житла та іншого володіння, гарантій адвокатської діяльності, а також положень кримінального процесуального законодавства.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з Держави Україна, в особі НПУ, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
В іншій частині позову було відмовлено (а.с.147-150).
В апеляційній скарзі НПУ ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.158-168).
В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явився лише позивач ОСОБА_1 , інші учасники справи до суду не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (а.с. 208-210-звор.).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 поніс моральні страждання, що були спричинені здійсненням щодо нього як адвоката протиправних дій саме 27.09.2023 року під час обшуку. Враховуючи те, що такі протиправні дії службових осіб відповідача були об'єктивною та безпосередньою передумовою завданої моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування причинний зв'язку між цими неправомірними діями відповідача і завданням моральної шкоди позивачу.
Разом з тим, суд обгрунтовано зазначив, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступних підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи,позивач ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1778 від 02.06.2009 року, видане на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області.
Згідно відомостей, що містяться про адвоката у Єдиному реєстрів адвокатів України, його робоче місце знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення перебуває у користуванні позивача на підставі договору суборенди від 01.03.2023 року, в якому також був окремо розташований пункт обміну валют ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» «Операційна каса № 11».
Також суд правильно зазначив, що в рамках кримінального провадження № 42020000000002382 від 08.12.2020 року, досудове розслідування у якому здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України (далі - ГСУ НПУ), 27.09.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2023 року у справі № 757/41147/23-к слідчим слідчого відділення відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом Корчаком О.О., за погодженням зі старшим слідчим з особливо важливих справ ГСУ НПУ Онуфрієнком Д., слідчим СУ ГУНП в Одеській області Прокоповою К., за участю співробітників УСБУ в Одеській області, було проведено обшук в офісних приміщеннях та пункті обміну валют ТОВ «ФК «ЦЕНТРОФІНАНС» «Операційна каса №11». При цьому приміщення, яке займав адвокат Волканов Є.В., жодним чином не згадується у вищевказаній ухвалі.
При цьому, адвокат Волканов Є.В. під час проведення обшуку був присутній на робочому місці у зазначеному відокремленому приміщені з відповідною інформаційною вивіскою на дверях та повідомив службових осіб правоохоронного органу про орендування ним частини приміщення та знаходження його речей та документів у відповідному кабінеті.
Біля 17:40 27.09.2023 року службові особи органу досудового розслідування увійшли до приміщення, займаного адвокатом та провели там обшук без вилучення доказів.
У подальшому 10.10.2023 року за клопотанням заступника Генерального прокурора було постановлено ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва на проведення обшуку у приміщенні, яке використовується Волкановим Є.В. для здійснення його адвокатської діяльності, який фактично був проведений 27.09.2023 року з підстав невідкладних слідчих дій.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в постановах його Великої Палати: від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, провадження № 14-36цс19; від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, провадження № 14-316цс19; від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, провадження № 14-447цс19; від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс2.
За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Крім того, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду: від 17 листопада 2020 року у справі № 686/10710/18, провадження № 61-125св19; від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, провадження № 61-2846св21; від 25 жовтня 2021 року у справі № 686/27099/20, провадження № 61-6880ск21; від 15 листопада 2021 року у справі № 686/24617/20, провадження № 61-10922св21; від 27 жовтня 2022 року у справі № 686/20441/21, провадження № 61-3969св22.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини.
Так, суд першої інстанції правильно зазначив, що чинним законодавством встановлені гарантії адвокатської діяльності, які закріплені в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), як то проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій виключно з дозволу суду на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя (п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону), заборона проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності (п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону).
Окрім того, Законом закріплюється специфічна процедура проведення обшуку у займаних адвокатом приміщеннях.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов'язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 ч.1 цієї статті.
Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку в діях органу досудового розслідування вбачається порушення гарантій адвокатської діяльності, які наявні у позивача як адвоката, що є підтвердженням протиправної поведінки як складу цивільно-правової відповідальності.
Посилання апелянта на неможливість надання судом у межах цивільного судочинства оцінки належності дій службових осіб правоохоронного органу не заслуговує на увагу, оскільки предметом розгляду є саме стягнення моральної шкоди на підставі елементів цивільно-правової відповідальності.
Винесення слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ухвали від 10.10.2023 року у справі № 757/45217/23-к, тобто після проведення обшуку в робочому приміщенні позивача, не спростовує порушення службовими особами відповідача ст. 23 Закону та відповідно не легалізує недотримання процедури обшуку адвоката, оскільки відноситься виключно до питання надання дозволу на такий обшук, який фактично вже відбувся.
Зважаючи на все вищевказане, суд першої інстанції правильно зазначив про доведеність протиправної поведінки службових осіб відповідача безпосередньо 27.09.2023 року під час проведення обшуку в приміщенні адвоката з оголошенням як підстави - ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2023 року.
Суд також правильно зазначив, що відповідно до частин 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, у тому числі вимог розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При цьому, в п.п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.
Пунктом 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31березня 1995року роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню у розмірі 5 000,00 грн.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.09.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева