Номер провадження: 22-ц/813/2872/25
Справа № 523/5830/23
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Кострицький В. В.
29.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судової колегій судової палати з розгляду цивільних справ: Кострицького В.В., Назарової М.В., Лозко Ю.П., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року
за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
встановив:
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року позовні вимоги за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором було задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням 29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася через суд першої інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.11.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Апеляційним судом неодноразово направлялось на адресу ОСОБА_1 копію вищевказаної ухвали, але ж рекомендовані поштові повідомлення повертались до Одеського апеляційного суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
27 березня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Споришева Максима Олексійовича надійшла заява про усунення недоліків, в обґрунтування якої зазначав, що про судове засідання відповідачи належним чином не сповіщались, позов з додатками не отримували, а тому ОСОБА_1 була позбавлена права на захист, про повний текст оскаржуваного рішення дізнались лише 23 березня 2025 року за допомогою ЄДРСР, так як остання перебувала за кордоном.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.05.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано додатковий строк на усунення недоліків, а саме для надання належних та допустимих доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року, так як надані докази до заяви про усунення недоліків не можуть бути визнані повними та об'єктивними, через значне пропущення скаржником строку на апеляційне оскарження рішення.
На адресу Одеського апеляційного суду повернулось рекомендоване поштове повідомлення адресоване ОСОБА_3 від 03 червня 2025 року із відміткою «Адресат відсутній за даною адресою» (штрих-код конверту №0610251087116 ).
Відповідно до довідки про доставку електронного документу адвокату Спорішеву М.О. встановлено, що ухвалу Одеського апеляційного суду від 02.05.2025 року останній отримав в електронному кабінеті авторизованого користувача підсистеми «Електронний суд» 05.06.2025 року о 09:09:35 год..
Ухвалою Одеського апеляційного суду 27.06.2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у заяві Споришева Максима Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором- залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Роз'яснено скаржнику, якщо у разі вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу адвокату Спорішеву М.О. встановлено, що ухвалу Одеського апеляційного суду від 27.06.2025 року останній отримав в електронному кабінеті авторизованого користувача підсистеми «Електронний суд» 27.06.2025 року о 23:04:02 год..
18 серпня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшло рекомендоване поштове повідомлення від ОСОБА_3 з відміткою «адресат відстуній за вказаною адресою».
Перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку апеляційного провадження, рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
При цьому, в своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії»). Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Європейський Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено 28 листопада 2024 року, повний текст складено 01.12.2023 року, до ЄДРСР надіслана судом: 01.12.2023, зареєстровано: 01.12.2023, забезпечено надання загального доступу: 04.12.2023
Апеляційна скарга подана 29 жовтня 2024 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.05.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано додатковий строк на усунення недоліків, а саме для надання належних та допустимих доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року, так як надані докази до заяви про усунення недоліків не можуть бути визнані повними та об'єктивними, через значне пропущення скаржником строку на апеляційне оскарження рішення.
На адресу Одеського апеляційного суду повернулось рекомендоване поштове повідомлення адресоване ОСОБА_3 від 03 червня 2025 року із відміткою «Адресат відсутній за даною адресою» (штрих-код конверту №0610251087116 ).
Відповідно до довідки про доставку електронного документу адвокату Спорішеву М.О. встановлено, що ухвалу Одеського апеляційного суду від 02.05.2025 року останній отримав в електронному кабінеті авторизованого користувача підсистеми «Електронний суд» 05.06.2025 року о 09:09:35 год.
Отже, зазначені обставини підтверджують обізнаність ОСОБА_4 та його довірителя ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та про ухвалення 28 листопада 2023 року Суворовського районного суду м. Одеси судового рішення.
Доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовані тим, що про судове засідання відповідачі належним чином не сповіщались, позов з додатками не отримували, а тому ОСОБА_1 була позбавлена права на захист, про повний текст оскаржуваного рішення дізнались лише 23 березня 2025 року за допомогою ЄДРСР, так як остання перебувала за кордоном не обґрунтовані належними та допустимими доказами, а саме не надано обґрунтування неможливості ОСОБА_1 звернутися у встановлені строки ст. 354 ЦПК України, так як з моменту винесення оскаржуваного рішення до моменту подання апеляційної скарги, при цьому, що необґрунтовано неможливості звернення ОСОБА_3 права на звернення за правовою допомогою до адвоката Споришева М.О., який вже представляв інтереси ОСОБА_2 (відповідача №1 у справі), апеляційний суд зазначає, що за матеріалами справи відсутні належні та допустимі докази в обґрунтування виняткових обставин для поновлення строку, тому роз'яснює наступне.
Ухвалою Одеського апеляційного суду 27.06.2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у заяві Споришева Максима Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором- залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Роз'яснено скаржнику, якщо у разі вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу адвокату Спорішеву М.О. встановлено, що ухвалу Одеського апеляційного суду від 27.06.2025 року останній отримав в електронному кабінеті авторизованого користувача підсистеми «Електронний суд» 27.06.2025 року о 23:04:02 год..
18 серпня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшло рекомендоване поштове повідомлення від ОСОБА_3 з відміткою «адресат відстуній за вказаною адресою».
Строк на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 27.06.2025 року з урахуванням дати та часу отримання сплив .
Від ОСОБА_4 та його довірителя Джіласун С.Ф. жодних клопотань, заяв про усунення недоліків у встановлені строки не надійшло.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Не обізнаність відповідача ОСОБА_3 , та її адвоката Споришева М.О., про ухвалення рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року не спростовано жодними належними доказами, а містить лише припущення.
Однак враховуючи вказані факти, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала лише 29 жовтня 2024 року.
При цьому з 26.07.2023 року адвокат Споришев Максим Олексійович., представляв інтереси відповідача №1 у справі- ОСОБА_2 на підставі ордеру серії ВЕ №1050487 від 08.10.2021 року в Приморському районному суді м.Одеси, інформації про зупинення, чи розірвання договірних відносин, щодо представлення інтересів ОСОБА_2 адвокатом Спорішевим М.О. відсутні. Крім цього, адвокатом Споришевим М.О. долучено ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1445963 від 25.03.2025 року ОСОБА_5 разом із заявою про усунення недоліків зазначених в ухвалі Одеського апеляційного суду від 08.11.2024 року. Враховуючи, що адвокат Споришев М.О. подавав заяви у суді першої інстанції в інтересах першого відповідача ОСОБА_2 , клопотання, дає підстави вважати, про обізнаність сторони відповідачів про ухвалене оскаржуване рішення.
З огляду на те, що адвокат ОСОБА_4 отримав як авторизований користувач підсистеми "Електронний суд" ухвалу Одеського апеляційного суду від 02.05.2025 року в особистому кабінеті лише 07.06.2025 року, то строк на виконання вказаних недоліків сплив 19.06.2025 року.
Враховуючи вищевикладені факти, які обґрунтовані належними доказами, судова колегія приходить висновку, що причини зазначені в заяві ОСОБА_4 про поновлення строку є не поважними, так як ОСОБА_3 пропущено понад одинадцять місяців строку на звернення з апеляційною скаргою..
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та може призвести до порушення прав іншої сторони процесу. Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2023 року за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко