Номер провадження: 22-ц/813/3326/25
Справа № 947/30186/22
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
01.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,
встановив:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаною вище заявою у якій просили визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною особою, встановивши над нею опіку та призначити їх опікунами.
Заява обґрунтована тим, що заявники є батьками ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №638 від 7.11.2023р., ОСОБА_3 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді «Важкої розумової відсталості з порушенням поведінки. Які вимагають догляду» та не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Протягом життя ОСОБА_3 заявники забезпечують її лікування, побутові умови та належний догляд, мають можливість та бажання доглядати свою доньку у майбутньому та бути її опікунами.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року визнано ОСОБА_3 недієздатною. Відмовлено в задоволенні іншої частини заяви.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просять скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року в частині відмови у призначенні їх опікунами ОСОБА_3 , як незаконне і необґрунтоване та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити таку вимогу. При цьому вказують, що суд не звернув увагу на заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки 30 липня 2024 року вони звернулись до Органу опіки із заявами про призначення їх опікунами, тому просили відкласти розгляд справи до підготовки органом опіки відповідних документів, а також зазначають про неналежне їх сповіщення судом про дату, час і місце розгляду справи.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення їх опікунами ОСОБА_3 , тому рішення суду в іншій частині не є предметом апеляційного перегляду, з огляду на вимоги ст. 367 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає, виходячи з такого.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності належного сповіщення скаржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чим порушено норми процесуального права, є слушними та заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Так, як убачається з матеріалів справи, 15 листопада 2024 року судовий розгляд цієї справи за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся за відсутності заявників.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України в редакції днем вручення судової повістки є: Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Однак, як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було вчинено жодних, передбачених ЦПК України, з належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання.
Вказане, відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив їх належним чином про дату, час і місце розгляду поданої ними заяви та ця обставина підтверджується матеріалами справи, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає обов'язковому скасуванню.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд відповідної заяви 15.11.2024 року о 14:00 год. особисто у приміщенні суду, що підтвердив власним підписом у довідковому листі (а.с.110).
Стосовно наявності підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення їх опікунами ОСОБА_3 , апеляційний суд виходить з такого.
З матеріалів справи убачається, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №638 від 7.11.2023р., ОСОБА_3 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді «Важкої розумової відсталості з порушенням поведінки. Які вимагають догляду» та не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до подання Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, №КО-868 від 17.01.2025 року орган опіки та піклування вважає можливим та доцільним призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікунами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за станом здоров'я можуть бути опікунами, є фізичними особами-підприємцями, мають постійний дохід, за місцем проживання характеризуються позитивно, житлом забезпечені.
Відповідно до повного витягу серії ВР-004494554 з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 23.07.2024 не знятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, якій 15.11.2011 прокуратурою Одеської області пред'явлено звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 364, ч. 2, ст. 205, ч. 2 ст. 366, ч. З ст. 212 КК України, кримінальна справа № 051200900077 від 19.03.2009. Направлено 27.03.2012 в Суворовський райсуд м. Одеси. Відомості про результатами судового розгляду до МВС не надходили. 15.08.2011 заарештовано прокуратурою Одеської області за ч. 3 ст. 364 КК України, кримінальна справа № 051201100153. Звільнено 02.12.2015 з Одеського СІЗО за постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.12.2015, на підставі ст. 148-151, 165 КПК України на підписку про невиїзд. Інші відомості до МВС не надходили.
Відповідно до повного витягу серії ВР-003989061 з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 29.05.2024 не знятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить на праві спільної часткової власності АДРЕСА_1 .
З правами та обов'язками опікуна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознайомлені.
Інформація щодо наявності інших осіб, у тому числі родичів, які бажають бути призначеними опікуном гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Київській районній адміністрації Одеської міської ради відсутня.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі N 736/1508/17 (провадження N 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі N 751/9572/19 (провадження N 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі N 372/3474/21 (провадження N 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі N 341/1526/23 (провадження N 61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі N 634/1126/23 (провадження N 61-9837св24), від 24 липня 2024 року у справі N 727/597/24 (провадження N 61-6720св24), від 30 квітня 2025 року у справі N 710/1549/23 (провадження N 61-1733св25).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна мають враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Такі положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року N 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див. постанову Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі N 712/10043/20).
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи наведене вище, беручи до уваги, що коло родичів ОСОБА_3 обмежене двома особами, а саме заявниками з яким вона фактично проживає, колегія суддів доходить висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 , що забезпечуватиме гарантування якнайкращих інтересів недієздатної.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними.
Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України, обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та придатним до військової служби, конституційний обов'язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника у призначенні опікуном недієздатної особи ОСОБА_3 за умови існування в останньої інших членів сім'ї, які також можуть бути опікунами .
У цій справі подання Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, №КО-868 від 17.01.2025 року орган опіки та піклування вважає можливим та доцільним призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікунами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо необхідності призначення недієздатній одночасно двох опікунів, натомість містить лише посилання на можливість, зокрема, заявника ОСОБА_1 бути опікуном.
З огляду на наведене, суд критично ставиться до подання Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, №КО-868 від 17.01.2025 року у частині доцільності призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає його прийнятим із застосуванням суто формального підходу для вирішення питання про призначення заявника опікуном та в зв'язку з цим не враховує його під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині.
За таких встановлених у справі обставин, апеляційний суд вважає вірним висновок суду про відмову у задоволенні вимог заявника ОСОБА_1 про призначення його опікуном, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржниками норм права, та незгоди з висновками суду в оскаржуваній частині судового рішення.
При цьому колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в оскаржуваній частині скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року у оскаржуваній частині скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення опікуна недієздатній особі задовольнити частково.
Призначити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) опікуном недієздатної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відмовити в задоволенні заяви в іншій частині.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький