Справа № 487/6986/25
Провадження № 1-кс/487/4297/25
25.09.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 11.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200002049 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, про арешт майна, -
18.09.2025 слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 11.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200002049 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, в якому просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №62025080200002049 від 11.09.2025, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на транспортний засіб TOYOTA AVENSIS 1998, 2009 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору.
Слідчий у судове засідання не прибув, до початку розгляду справи подав заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025080200002049 від 11.09.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що після початку збройної агресії підрозділами збройних формувань рф проти України 24.02.2022, деякі громадяни України, з власної ініціативи, добровільно, з корисливих мотивів, зайняли посади у незаконно створеному правоохоронному органі, так званому, мовою оригіналу, «Государственному унитарному предприятию «Херсонская железная дорога».
Починаючи з 27.05.2022 року, на території тимчасово окупованого міста Херсон, невстановлені особи з числа військових та представників спецслужб рф створили незаконний орган у місті Херсоні, а саме - так званий «Херсонский отряд военизиованой охраны», який діє у складі так званого «Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, у тому числі діючих та колишніх працівників, які б співпрацювали з ними у вищевказаному новоствореному окупаційною владою незаконному органі.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних силах України, інших утворених відповідно до Законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання російською федерацію частини території України, а саме м. Херсону, вирішив зайняти посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, являючись громадянином України, в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», з власної ініціативи, добровільно, з корисливих мотивів, достеменно знаючи про факт тимчасової окупації збройними формуваннями рф, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію рф на території України, не пізніше 19.07.2022 (точна дата та час стороною обвинувачення не встановлена) зайняв посаду, мовою оригіналу, «начальник охраны отряда военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» у незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території України, так званому «Государственному унитарному предприятии «Херсонская железная дорога».
Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_4 , діючи умисно, від імені та в інтересах держави-агресора, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, надавав російській федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, виконуючи службові обов'язки за посадою, безпосередньо сприяв представникам окупаційної адміністрації у становленні незаконно створеного підрозділу окупаційного органу влади - «Херсонского отряда военизиованой охраны», у складі так званого «Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога», забезпечив його належне функціонування.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Восени 2022 року ОСОБА_4 , разом із іншими працівниками окупаційного органу влади, евакуювалась на лівий берег річки Дніпро та переїхали до тимчасово окупованої території Херсонської області, де переховується від органу досудового розслідування станом на теперішній час.
29.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у зв'язку із неможливістю вручення, здійснено у спосіб для вручення повідомлень, із дотримання вимог ст. 278, Глав 6 та 11 КПК України.
29.08.2025 здійснено публікацію повідомлення про підозру ОСОБА_4 , разом із відповідними повістками про виклик підозрюваного (на 02.09.2025, 03.09.2025, 04.09.2025), у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У визначені дати підозрюваний не з'явився без поважних причин до органу досудового розслідування та не повідомив про причини свого неприбуття.
05.09.2025, у зв'язку із переховуванням підозрюваного ОСОБА_4 від органів слідства на тимчасово окуповані території з метою ухилення від кримінальної відповідальності, відповідною постановою слідчого останнього оголошено у розшук.
Санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 має на праві власності рухоме майно, яке може бути конфісковане для забезпечення відповідного виду кримінального покарання. Зокрема, у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів у підозрюваного наявне рухоме майно: TOYOTA AVENSIS 1998, 2009 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на викладене, у зв'язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна, а також у зв'язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №62025080200002049 від 11.09.2025, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на транспортний засіб TOYOTA AVENSIS 1998, 2009 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1