Справа № 487/6986/25
Провадження № 1-кс/487/4281/25
25.09.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке 11.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200002049 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовноОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке 11.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200002049 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовноОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам. Таким чином, на даний час є достатні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, докази на підтвердження вини підозрюваного матеріали клопотання не містять, ризики не доведені та ґрунтуються на припущеннях.
Розгляд клопотання було проведено слідчим суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025080200002049 від 11.09.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що після початку збройної агресії підрозділами збройних формувань рф проти України 24.02.2022, деякі громадяни України, з власної ініціативи, добровільно, з корисливих мотивів, зайняли посади у незаконно створеному правоохоронному органі, так званому, мовою оригіналу, «Государственному унитарному предприятию «Херсонская железная дорога».
Починаючи з 27.05.2022 року, на території тимчасово окупованого міста Херсон, невстановлені особи з числа військових та представників спецслужб рф створили незаконний орган у місті Херсоні, а саме - так званий «Херсонский отряд военизиованой охраны», який діє у складі так званого «Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, у тому числі діючих та колишніх працівників, які б співпрацювали з ними у вищевказаному новоствореному окупаційною владою незаконному органі.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних силах України, інших утворених відповідно до Законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання російською федерацію частини території України, а саме м. Херсону, вирішив зайняти посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, являючись громадянином України, в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», з власної ініціативи, добровільно, з корисливих мотивів, достеменно знаючи про факт тимчасової окупації збройними формуваннями рф, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію рф на території України, не пізніше 19.07.2022 (точна дата та час стороною обвинувачення не встановлена) зайняв посаду, мовою оригіналу, «начальник охраны отряда военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» у незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території України, так званому «Государственному унитарному предприятии «Херсонская железная дорога».
Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_6 , діючи умисно, від імені та в інтересах держави-агресора, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, надавав російській федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, виконуючи службові обов'язки за посадою, безпосередньо сприяв представникам окупаційної адміністрації у становленні незаконно створеного підрозділу окупаційного органу влади - «Херсонского отряда военизиованой охраны», у складі так званого «Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога», забезпечив його належне функціонування.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Восени 2022 року ОСОБА_6 , разом із іншими працівниками окупаційного органу влади, евакуювалась на лівий берег річки Дніпро та переїхали до тимчасово окупованої території Херсонської області, де переховується від органу досудового розслідування станом на теперішній час.
29.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_6 , у зв'язку із неможливістю вручення, здійснено у спосіб для вручення повідомлень, із дотримання вимог ст. 278, Глав 6 та 11 КПК України.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, викладені та підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_7 , згідно яких ОСОБА_6 під час окупації м. Херсон збройними формуваннями РФ працював у незаконному правоохоронному органі РФ у так званому «отряд военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» та діяв в інтересах РФ; показаннями свідка ОСОБА_8 , згідно яких ОСОБА_6 під час окупації м. Херсон збройними формуваннями РФ працював у незаконному правоохоронному органі РФ у так званому «отряд военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» та діяв в інтересах РФ; показаннями свідка ОСОБА_9 , згідно яких ОСОБА_6 під час окупації м. Херсон збройними формуваннями РФ працював у незаконному правоохоронному органі РФ у так званому «отряд военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» та діяв в інтересах РФ; показаннями свідка ОСОБА_10 , згідно яких ОСОБА_6 під час окупації м. Херсон збройними формуваннями РФ працював у незаконному правоохоронному органі РФ у так званому «отряд военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» та діяв в інтересах РФ; показаннями свідка ОСОБА_11 , згідно яких ОСОБА_6 під час окупації м. Херсон збройними формуваннями РФ працював у незаконному правоохоронному органі РФ у так званому «отряд военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» та діяв в інтересах РФ; висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/115-25/14165-ПЧ від 04.09.2025, згідно якого підписи, наявні в документах окупаційного органу влади, що були вилучені органом досудового розслідування, виконані ОСОБА_6 .
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, з конфіскацією майна.
29.08.2025 здійснено публікацію повідомлення про підозру ОСОБА_6 , разом із відповідними повістками про виклик підозрюваного (на 02.09.2025, 03.09.2025, 04.09.2025), у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У визначені дати підозрюваний не з'явився без поважних причин до органу досудового розслідування та не повідомив про причини свого неприбуття.
Факт перебування підозрюваного ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України (лівобережна частина Херсонської області), яка була захоплена представниками збройних формувань РФ та на даний час знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, підтверджено зібраними доказами у кримінальному провадженні, у тому числі матеріалами оперативного підрозділу.
Таким чином, досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 постійно перебуває на тимчасово окупованій території України, з метою продовження своєї злочинної діяльності та ухилення від кримінальної відповідальності.
05.09.2025, у зв'язку із переховуванням підозрюваного ОСОБА_6 від органів слідства на тимчасово окуповані території з метою ухилення від кримінальної відповідальності, відповідною постановою слідчого останнього оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 25.09.2025 року було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) кримінального правопорушення.
Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри за ч. 7 ст. 111-1 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість ОСОБА_6 у разі застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, являючись громадянином України, в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», з власної ініціативи, добровільно, з корисливих мотивів, достеменно знаючи про факт тимчасової окупації збройними формуваннями рф, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію рф на території України, не пізніше 26.07.2022 (точна дата та час стороною обвинувачення не встановлена) зайняв посаду, мовою оригіналу, «пожарный отряда военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» у незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території України, так званому «Государственному унитарному предприятии «Херсонская железная дорога». Вочевидь, що за період співпраці з окупаційною владою підозрюваний набув відповідні зв'язки та контакти з кола окупантів, чиї дані наразі встановлюються, серед яких є такі, які продовжують вчиняти дестабілізаційні заходи та зрадницькі дії на деокупованій території, та ті, які після деокупації Збройними Силами України правобережної частини Херсонської області втекли на окуповане лівобережжя, де перебувають по теперішній час. У зв'язку з цим, існує ризик того, що ОСОБА_6 на цей час продовжує та продовжить надалі вчиняти діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у тому числі й у взаємодії з іншими колаборантами та може вчинити нові злочини.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в разі визнання винуватим підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, з конфіскацією майна. ОСОБА_6 народився у 1957 році у м. Нова Каховка Херсонської обл., громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України, у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. За вказаних вище обставин запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження.
Обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне застосуванню такого, оскільки після затримання ОСОБА_6 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м'який запобіжний захід буде розглядатися судом у встановленому законом порядку. Відтак розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України суд позбавлений можливості застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Більш того, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КПК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України - тримання під вартою (ч. 6 ст. 176 КПК України).
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 КПК України, строк дії такої ухвали не зазначається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 197, 309, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_5 задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про яке 11.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200002049.
Після затримання підозрюваного, не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження, доставити до слідчого судді, суду для розгляду за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 29.09.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1