Справа № 991/2680/25
Провадження 2/991/13/25
Іменем України
17 вересня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Саландяк О.Я., Сікори К.О.,
за участю секретарів судового засідання Волейник М.А., Філіндаш Ю.В.,
представників позивача - прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравченка М.М., Висоцької Н.В., Ткача І.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представників відповідача - адвокатів Галки М.А., Скока В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравченка Максима Миколайовича
до ОСОБА_1
про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
установив:
27 березня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравченка М.М. (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Позивач просив визнати необґрунтованими активи - грошові кошти у розмірі 1 640 000 грн та стягнути ці активи з ОСОБА_1 в дохід держави шляхом звернення стягнення на них.
Стислий виклад позиції позивача.
У позовній заяві прокурор зазначив, що від Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК) надійшов лист від 30 жовтня 2023 року за № 281-03/24767-23 про вирішення Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави у зв'язку з проведенням моніторингу способу життя прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1., за результатами якого встановлено ознаки необґрунтованості активів у розмірі 1 640 000 грн.
ОСОБА_1 відповідно до п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, адже займає посаду прокурора, отже, є суб'єктом декларування.
Посилаючись на обставини, встановлені в ході моніторингу способу життя ОСОБА_1 , прокурор зазначає, що відповідно до повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, поданого 09 квітня 2021 року до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 03 квітня 2021 року отримала від своєї матері - ОСОБА_2 подарунок у грошовій формі в сумі 1 946 000 грн. Ці кошти були призначені для придбання ОСОБА_1 квартири, за яку вона 20 квітня 2021 року сплатила забезпечувальний авансовий платіж відповідно до попереднього договору купівлі-продажу № 123500/БГ/140 від 16 квітня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1279, у сумі 2 300 000 грн.
Зв'язок між активом та ОСОБА_1 презюмується, оскільки вона сама декларує ці активи у декларації за 2021 рік.
На переконання прокурора, у попереднього володільця активу ОСОБА_2 не було достатньо законних доходів для подарунку ОСОБА_1 коштів у сумі 1 946 000 грн, з яких вважає необґрунтованими 1 640 000 грн.
Враховуючи пояснення ОСОБА_1 , які надані НАЗК, прокурор зазначає, що доходи і заощадження відповідача не беруться до уваги на обґрунтування цього позову, оскільки сумнів щодо обґрунтованості викликають саме активи, подаровані їй матір'ю - ОСОБА_2 у сумі 1 640 000 грн.
З метою об'єктивного встановлення відповідної різниці взято до уваги законні доходи обдаровувача ОСОБА_1 , тобто її матері ОСОБА_2 , для чого використано відомості, отримані від органів державної податкової служби, банківських установ, пенсійного фонду, пояснення ОСОБА_1 та надані нею документи.
Так встановлено, що ОСОБА_2 за період з І кварталу 1998 року по IV квартал 2021 року отримала загальний дохід (заробітна плата і пенсія) в сумі 709 872,48 грн.
Прокурор врахував, що ОСОБА_2 упродовж 23 років здійснювала поточні витрати на проживання, а також витрати, пов'язані з придбанням нерухомості та автомобіля.
Так, подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримано дохід від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 31 000 грн, що еквівалентно приблизно 3 880 доларів США (на час вчинення правочину). У подальшому, ці кошти, а також частина власних заощаджень у сумі 31 000 грн, що еквівалентно приблизно 3 880 доларів США (на час вчинення правочину), використано на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої склала 62 000 грн (орієнтовно 7 760 доларів США).
На переконання прокурора, успадкований після смерті чоловіка ОСОБА_2 автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, який згодом відповідно до пояснень ОСОБА_1 був проданий за 15 000 доларів США, є значним матеріальним активом, його придбання у 2011-2013 роках потребувало суттєвих фінансових витрат, що у будь-якому разі перевищують вказаний виторг.
Оскільки у зазначений період було здійснено значні видатки як на придбання квартири, так і на набуття у власність зазначеного автомобіля, а також витрати на повсякденні потреби, твердження про наявність у ОСОБА_2 істотних заощаджень викликає обґрунтовані сумніви.
Позивач звертає увагу на спосіб життя ОСОБА_2 за 15 місяців, що передували здійсненню 03 квітня 2021 року подарунку, а саме використання останньою коштів з єдиного законного джерела - пенсійних виплат, та стверджує про відсутність у ОСОБА_2 фактичної можливості здійснити реальні значні заощадження. Відповідно до виписки КБ «ПриватБанк» на рахунку ОСОБА_2 станом на 03 квітня 2021 року (дата укладення договору дарування): доходи, включаючи накопичення на карті за попередні роки, становлять 51 013,27 грн; витрати - 10 571,01 грн, у тому числі на комунальні послуги та телефонний зв'язок - 9 566,01 грн; залишок - 40 442,26 грн. До того ж, зазначені кошти з карткового рахунку на день вчинення правочину зняті не були.
Жодних доказів, які б підтверджували пояснення ОСОБА_1 та свідчили, що у період одночасного отримання ОСОБА_2 пенсії та заробітної плати, а саме: з 06 грудня 2004 року по 08 лютого 2013 року, остання придбавала долари США, відповідачем не надано.
Водночас, придбання у період з 2011 по 2013 роки автомобіля Toyota Avensis, 2011 року випуску, неможливо було без витрат наявних на той час заощаджень, тому розмір накопичень матері, які зазначила у поясненнях ОСОБА_1 , не відповідає дійсності.
Також прокурор звертає увагу, що успадкований автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, реалізовано ОСОБА_2 шляхом надання нотаріально засвідченої довіреності строком на один рік до 09 січня 2019 року. Доказів, які б підтверджували отримання коштів у сумі 15 000 доларів США від продажу вказаного транспортного засобу, не надано, тобто ця сума є офіційно не підтвердженою.
Позивач зазначає, що якщо взяти до уваги зазначені у поясненнях відповідачки активи ОСОБА_2 за курсом долара США станом на день подарунку (27,8 грн за одиницю), а саме: 417 000 грн - 15 000 доларів США від продажу автомобіля, 267 000 грн - 9 400 доларів США з продажу земельної ділянки та 333 600 грн (12 000 доларів США), які начебто були власними заощадженнями її матері, то загальна сума активів ОСОБА_2 становила би 1 017 600 грн (еквівалент 36 400 доларів США).
Попри наполегливе переконання ОСОБА_1 про ймовірну можливість заощаджень матір'ю у вказаному вище розмірі станом на день подарунку, відповідачка одночасно суперечить самій собі, коли зазначає, що ОСОБА_2 подарувала їй 1 946 000 грн, з яких лише 306 000 грн із її власних заощаджень, а решта нею була запозичена у третіх осіб.
Тобто, ОСОБА_2 використано для здійснення ОСОБА_1 подарунку власних реально наявних лише 306 000 грн, а саме: 267 000 грн, отриманих від продажу землі, та 40 000 грн, що знаходились на час дарування коштів на її картковому рахунку, що, на переконання прокурора, відповідає реальному фінансовому стану ОСОБА_2 .
Позивач вважає неправдивими пояснення відповідача, що іншу частину подарунку у розмірі 1 640 000 грн ОСОБА_2 позичила у третіх осіб. Договори позики від 09 лютого 2021 року на суму 840 000 грн строком до 09 лютого 2031 року та 14 березня 2021 року на суму 800 000 грн строком до 14 березня 2031 року, на переконання прокурора, викликають сумніви стосовно їх реальності, адже докази фактичної передачі коштів відсутні.
Аналогічні сумніви виникають і щодо договору дарування грошей від 03 квітня 2021 року з огляду на його укладення всупереч ч. 5 ст. 719 ЦПК України у простій письмовій формі.
На переконання прокурора необхідність надання відповідачем договорів позики від 09 лютого 2021 року, від 14 березня 2021 року та договору дарування грошей від 03 квітня 2021 року у письмовій формі зумовлена проведенням НАЗК моніторингу способу життя ОСОБА_1 та спрямоване на створення видимості законності походження 1 640 000 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач стверджує, що реальний фінансовий стан ОСОБА_2 (дарувальника) станом на 03 квітня 2021 року складав 306 000 грн (різниця між 1 946 000 грн та 1 640 000 грн), а грошові активи у розмірі 1 640 000 грн є необґрунтовано набутими ОСОБА_1 активами, як особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Відомостей про те, що за ОСОБА_1 станом на 27 лютого 2025 року зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, немає.
Стислий виклад заперечень відповідача.
17 квітня 2025 року представник відповідача - адвокат Скок В.С. подав до суду відзив з додатками, у якому просив відмовити у задоволенні позову (т. 3 а.с. 53-247).
На обґрунтування своєї позиції зазначив, що у поясненнях до НАЗК та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_1. зазначила, що (1) 03 квітня 2021 року отримала від матері подарунок у грошовій формі для придбання власного житла. Про отримання у дар коштів у вказаному розмірі відповідач повідомила НАЗК, шляхом подання 09 квітня 2021 року повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. (2) 16 квітня 2021 року вона уклала з ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лінтер», від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал», попередній договір № 12350/БГ/140 купівлі-продажу квартири у житловому будинку, який будується на АДРЕСА_3 . (3) 20 квітня 2021 року на виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 сплатила 2 300 000 грн як забезпечувальний авансовий платіж. Із цих коштів 1 946 000 грн - кошти, подаровані її матір'ю - ОСОБА_2 , та 354 000 грн, які ОСОБА_1 заощадила із заробітної плати та задекларувала. (4) Стосовно походження 1 946 000 грн ОСОБА_1 повідомила, що у власності ОСОБА_2 у різний період перебувало нерухоме та рухоме майно, а також власні заощадження та позика, зазначивши конкретне майно, час набуття або відчуження, його вартість.
Щодо майнового стану батьків ОСОБА_1 зазначив таке.
18 листопада 1974 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у якому народились діти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та 24 грудня 1982 року ОСОБА_4 .
Трудова діяльність матері відповідача - ОСОБА_2 тривала з 09 жовтня 1967 року по 08 лютого 2013 року, у період з 19 жовтня 1971 року по 08 лютого 2013 року остання постійно працювала на різних посадах в радгоспі «Совки» та отримувала регулярний дохід у виді заробітної плати. Окрім цього, у період з 06 грудня 2004 року по 08 лютого 2013 року отримувала також пенсію. Так, ОСОБА_2 за період з 1998 року по IV квартал 2021 року отримала доходи у розмірі 446 450,51 грн та за період з грудня 2004 року по березень 2021 року отримала пенсійні виплати у розмірі 263 421, 97 грн.
Трудова діяльність батька відповідача - ОСОБА_3 тривала з 15 лютого 1973 року по 03 серпня 2013 року (день смерті), у період з 15 лютого 1973 року по 18 березня 1991 року останній працював в радгоспі «Совки». У інші періоди працював також у: Київському автотранспортному підприємстві; заводі «Київкомунмаш», який у подальшому реорганізовано в ОП «Київкомунмаш» та ВАТ «Завод комунального машинобудування»; ДП «Домус оптима»; корпорації «Укрінмаш»; ДП «Завод нестандартного обладнання «Укрінмаш»; ДП «Ф.Формула».
У період з 19 жовтня 2002 року по 03 серпня 2013 року ОСОБА_3 одночасно отримував заробітну плату та пенсію.
Також адвокат зазначив, що батьки ОСОБА_1 мали неофіційні доходи. Узагальнені доводи представника відповідача в цій частині зводяться до такого:
(1) у період з травня-червень кожного року роботи в радгоспі «Совки» по 1995 рік мати відповідача - ОСОБА_2 разом з іншими працівниками радгоспу купували на підприємстві по заниженим цінам овочі та возили їх на продаж до м. Москва та м. Мінськ;
(2) з 1995 року батьки відповідача мали три теплиці, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 в, у яких з травня до кінця вересня вирощували овочі (огірки та помідори) та у подальшому продавали їх у м. Москва та м. Мінську, а з 1999 року - на місцевих ринках, зокрема у м. Києві. Після смерті ОСОБА_3 з трьох теплиць залишилась лише одна, в якій ОСОБА_2 продовжує і дотепер кожного сезону вирощувати овочі на продаж. Частина доходів від продажу овочів була направлена на придбання предметів першої необхідності та будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , а залишок заощаджувався.
Представник просив врахувати, що батьки відповідача після одруження вели скромний та економний спосіб життя, здійснювали витрати виключно на предмети першої необхідності, частину накопичених доходів витрачали на будівництво вказаного індивідуального житлового будинку в селі Софіївська Борщагівка, яке тривало близько 17 років, частину доходів до 1995 року зберігали на ощадних книжках, а саме станом на 20 листопада 1995 року на ощадній книжці ОСОБА_3 зберігалось 53 000 українських карбованців, а після 1995 року батьки накопичували доходи виключно в готівковій формі. Починаючи з 2000-х років, батьки відповідача на заощадження купували іноземну валюту - долари США та накопичували з метою придбання інших дороговартісних об'єктів: житла для дітей, автомобілів, тощо.
На підтвердження того, що батьки жили економно адвокат зазначив, що:
- батьки відповідача у серпні 2011 року придбали автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, орієнтовно за 20 000-22 000 доларів США;
- згідно з банківської виписки по рахунку ОСОБА_2 у АТ КБ «Приватбанк» за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 рік баланс на початок періоду становив 13495,82 грн, усього надходжень 56927,53 грн, усього витрачено 45429,21 грн, баланс на кінець періоду 24994,14грн. Витрати здійснені на сплату комунальних послуг, поповнення мобільного телефону, переказ коштів на картки ОСОБА_5 500грн та ОСОБА_4 - 6200грн, зняття готівки у сумі 14 000 грн. Окрім цього, за цей період мати відповідача поповнила свою карту на суму 11 086,29 грн;
- згідно з банківської виписки по рахунку ОСОБА_2 у АТ КБ «Приватбанк» за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 рік залишок на початок періоду становив 24994,14 грн, усього надходжень 58343,71 грн, усього витрачено 72790,71 грн, баланс на кінець періоду 10547,14 грн. Витрати здійснені на сплату комунальних послуг, поповнення мобільного телефону, переказ коштів на інші картки 42410грн, зняття готівки у сумі 1000 грн
Аналізуючи банківські виписки по рахунку ОСОБА_2 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року, представник відповідача стверджує, що ОСОБА_2 не витрачала кошти на задоволення власних життєвих потреб, а саме: придбання продуктів харчування, товарів побутового вжитку, одягу, ліків, тощо, а отже ОСОБА_2 має неофіційні доходи.
У батьків ОСОБА_1 не було потреби зберігати квитанції багаторічної давнини на підтвердження купівлі валюти, оскільки вони не були і не мали наміру стати публічними службовцями, тобто не мали відповідного обов'язку декларувати всі свої доходи. Окрім цього, на час здійснення валюто-обмінних операцій не існувало правових механізмів та процедури стягнення необґрунтованих активів.
Представник звертає увагу, що прокурор, зарахувавши до обґрунтованих активів, витрачених на подарунок, 40000 грн, які знаходились на рахунку ОСОБА_2 , сам же стверджує, що ці кошти на день вчинення подарунку зняті не були.
Щодо об'єктів нерухомого майна, набутих батьками відповідача, адвокат зазначає таке.
15 лютого 1973 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від радгоспу «Совки» надано двокімнатну квартиру, загальною площею 67,3 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .
У подальшому, рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівьскої сільської Ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 21 жовтня 1988 року № 67/3 затверджено наказ директора радгоспу «Совки» від 09 жовтня 1988 року за № 308 про виділення земельної ділянки під індивідуальну забудову гр. ОСОБА_3 .
Рішенням виконкому Києво-Святошинської районної Ради народних депутатів № 300/15 від 20 грудня 1988 року надано ОСОБА_3 дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_4 , площа садиби складає 800 кв.м. Після отримання вказаного дозволу батьки відповідача з метою покращення своїх житлових умов розпочали будівництво житлового будинку.
30 березня 2001 року родиною ОСОБА_6 , а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у рівних долях (частках) приватизовано двокімнатну квартиру, площею 67,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , на підтвердження чого виконкомом Органу приватизації Софіївсько-Борщагівської сільської Ради 30 березня 2001 року видано свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстровано у Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 11 квітня 2001 року та записано у реєстрову книгу № 2 під реєстровим № 7/8.
28 квітня 2001 року з метою покращення житлових умов родина ОСОБА_6 , а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за договором міни, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. за реєстровим № 1815, зареєстрованого Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 23 травня 2001 року, обміняла зазначену квартиру на трикімнатну квартиру, площею 75,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
03 грудня 2005 року ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 грудня 2005 року серії ЯА № 380982 набув право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Після закінчення будівництва житлового будинку за вказаною адресою, на підставі рішення виконкому Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 02 березня 2006 року № 48/5 виконкомом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 24 березня 2006 року за № 1340 в книзі 4. Будівництво вказаного житлового будинку тривало 17 років.
Також з метою забезпечення житлом своїх дітей, мати відповідача - ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 24 жовтня 2007 року серія ЯЕ №593270 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:110:0153, площею 0,1045 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_6 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На цій земельній ділянці планувалося будівництво житлового будинку для одного з дітей.
28 листопада 2011 року родиною ОСОБА_6 : ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М. та зареєстровано за № 3458, продано трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору, продаж квартири здійснено за 62 000 грн.
Представник стверджує, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , були члени однієї родини, тому всю суму від продажу квартири отримали батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та витратили на придбання однокімнатної квартири для брата відповідача - ОСОБА_4 .
Так, 29 серпня 2012 року ОСОБА_2 за рахунок коштів, отриманих нею з чоловіком ОСОБА_3 від продажу вказаної квартири, за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М. за реєстровим № 2584 та зареєстрованим в КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 06 вересня 2012 року за № 241/138 в книзі 33, придбала однокімнатну квартиру, площею 54,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно договору, придбання квартири здійснено за 62 000,00 грн.
Зазначає, що після укладання договору купівлі-продажу у ній проживала родина брата відповідача.
26 грудня 2012 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 932763 ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712, площею 0,0866 га., що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для введення особистого селянського господарства.
Після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) все зазначене вище нерухоме майно, успадкувала ОСОБА_2 як майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Щодо об'єктів рухомого майна, набутих батьками відповідача, адвокат зазначає таке.
За рахунок власних заощаджень батьки відповідача в різні періоди придбавали такі автомобілі:
приблизно у 1980 році придбали новий автомобіль Москвич 412;
приблизно у 1987 році продали автомобіль Москвич 412 та придбали новий автомобіль ВАЗ 2105;
у період з 2000 року по 2011 рік у власності батьків відповідача були автомобілі: ВАЗ 21093 (1996 року випуску), ВАЗ 21099, ВАЗ 211440 (2007 року випуску).
Перехід права власності на автомобілі здійснювався на підставі відповідних довіреностей, виданих власником автомобіля новим власникам.
Після закінчення у 2006 році будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 в, батьки відповідача почали заощаджували більші суми зі своїх доходів з метою придбання у майбутньому дороговартісних об'єктів.
Так, приблизно у серпні 2011 року придбано автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, приблизно за 20 000 - 22 000 доларів США, право власності на який 01 вересня 2011 року зареєстровано за ОСОБА_3 . Після його смерті цей транспортний засіб успадкувала ОСОБА_2 .
Також, 18 вересня 2013 року ОСОБА_2 придбала ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 2113, 2011 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Цей транспортний засіб наразі знаходиться у гаражі ОСОБА_2 .
Представник зазначає, що відповідач не єдина дитина у сім'ї, тому мати відповідача - ОСОБА_2 мала намір поділити сімейне майно, яке залишилося у її розпорядженні після смерті чоловіка, порівну на двох дітей.
Щодо частки сімейного майна, переданого брату відповідача - ОСОБА_4 адвокат зазначає таке.
15 грудня 2016 року мати відповідача - ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 однокімнатну квартиру площею 54,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
28 січня 2020 року ОСОБА_4 здійснив продаж однокімнатної квартири площею 54,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно договору, продаж квартири здійснено за 959 400 грн, що в доларовому еквіваленті за курсом НБУ на день укладання договору становило 39 000 доларів США, які залишились в розпорядженні брата відповідача.
Щодо активів, від продажу яких ОСОБА_2 отримала значну суму коштів, та їх подальший розподіл між членами родини представник відповідача зазначає таке.
09 січня 2018 року ОСОБА_2 продано належний їй на праві власності автомобіль Toyota Avensis, 2011 року випуску, за 15 000 доларів США. Перереєстрація автомобіля на нового власника здійснена 13 січня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу від 13 січня 2018 року №8047/2018/786007, укладеного в ТСЦ. Вартість вказаного транспортного засобу згідно договору складала 48000 грн.
Представник стверджує, що зазначена у цьому договорі вартість транспортного засобу не відповідає реальній вартості, за яку його було фактично продано, посилається на відомості, отримані від ТОВ «Інтернет-реклама РІА»: в оголошенні з продажу транспортного засобу Toyota Avensis, 2011 року випуску, з порядковим номером (ідентифікатором) Id: НОМЕР_18 на сайті AUTO.RIA.com зазначена ціна продажу 15 000 доларів США. Звернув увагу, що у цьому оголошенні в розділі «дані про продавця» зазначено номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .
24 листопада 2020 року ОСОБА_2 здійснено продаж земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:110:0153, за адресою: АДРЕСА_6 . За домовленістю сторін в договорі купівлі-продажу зазначено ціну продажу в розмірі 267 000 грн, однак, фактично продаж земельної ділянки здійснено за 55 000 доларів США. Розрахунок за договором відбувався в іноземній валюті.
Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 у період з 09 січня 2018 року по 24 листопада 2020 року від продажу автомобіля та земельної ділянки отримала дохід в загальній сумі 70 000 доларів США, з яких приблизно 50 000 доларів США віддала брату відповідача - ОСОБА_4 .
Адвокат стверджує, що після 24 листопада 2020 року у розпорядженні ОСОБА_2 залишились: кошти приблизно у сумі 20 000 доларів США; земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712, площею 0,0866 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Софіївсько-Борщагівська сільська рада; автомобіль ВАЗ 2113, 2011 року випуску.
Щодо укладених ОСОБА_2 договорів позики від 09 лютого 2021 року та 14 березня 2021 року, а також договору дарування грошових коштів від 03 квітня 2021 року представник відповідача зазначив таке.
На початку 2021 року відповідач вирішила інвестувати в житло у ЖК Symbol, що розташований по АДРЕСА_3 , та з урахуванням обраної ОСОБА_1 квартири їй порахували вартість квартири та розмір авансового платежу, який становив 2 300 000 грн. Із власних заощаджень у розпорядженні відповідача була лише сума в розмірі 354 000 грн, яка не оспорюється прокурором. Різницю в розмірі 1 946 000 грн мала надати мати відповідача - ОСОБА_2 .
У матері відповідача на той момент були власні заощадження у гривні в розмірі 306 000 грн, та у іноземній валюті у розмірі приблизно 11 000 - 12 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 січня 2021 року становило 310 090 грн - 338 280 грн, а також активи: земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712 та автомобіль ВАЗ 2113, 2011 року випуску.
Представник відповідача зазначає, що оскільки у ОСОБА_2 не вистачало коштів на здійснення авансового платежу за придбання квартири для ОСОБА_1 , а продати земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712 за ринковою вартістю швидко не можливо, ОСОБА_2 прийнято рішення не купувати гривню на заощадження в іноземній валюті - доларах США, оскільки цієї суми все одно б не вистачило для здійснення авансового платежу, а позичити необхідну суму у знайомих. Позику мати бажала оформити виключно на своє ім'я, оскільки саме за рахунок продажу її активу (земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712) мала погашатися дана позика. З приводу надання позики ОСОБА_2 звернулася до спільних з відповідачем знайомих.
Так, 09 лютого 2021 року між ОСОБА_7 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики на суму 840 000 грн зі строком повернення до 09 лютого 2031 року та 14 березня 2021 року між ОСОБА_8 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики на суму 800 000 грн зі строком повернення до 14 березня 2031 року.
Після того, як в розпорядженні ОСОБА_2 була сума коштів, якої не вистачало для здійснення авансового платежу за придбання квартири, 03 квітня 2021 року у її будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування грошових коштів, за яким остання подарувала відповідачу кошти в розмірі 1 946 000,00 грн для придбання власного житла.
Адвокат стверджує, що такий договір укладено на прохання відповідача, оскільки після отримання подарунку ОСОБА_1 мала подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Також стверджує, що вік матері відповідача - ОСОБА_2 , якій на момент укладення договорів позики виповнилось 71 рік, не може свідчити про фіктивність таких договорів та неможливість повернути позику.
На переконання представника відповідача доводи прокурора про відсутність доказів передачі коштів є безпідставними, оскільки доказом підтвердження отримання ОСОБА_2 коштів від позикодавців є її підпис на договорах позики та положеннями норм діючого законодавства не передбачено обов'язку позикодавця та позичальника складати будь-які додаткові документи на підтвердження факту передання коштів.
На спростування доводів позивача про фіктивність договору дарування грошових коштів від 03 квітня 2021 року зазначає, що недійсність правочину в контексті саме цієї справи не є вирішальною обставиною. Правовий режим необґрунтованих активів не передбачає використання конструкції недійсності.
Представник позивача не скористався правом подати відповідь на відзив.
Заяви, клопотання, а також процесуальні дії у справі.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2025 року у справі № 991/2678/25 з метою забезпечення позову накладено арешт на автомобіль марки Volkswagen, модель Tiguan, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), та заборонено переміщення вказаного автомобіля за межі території України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02 травня 2025 року (т. 3 а.с. 4-7).
17 квітня 2025 року, у визначений в ухвалі від 31 березня 2025 року строк, представник відповідача - адвокат Скок В.С. подав до суду відзив на позовну заяву із доказами щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення (т. 3 а.с. 53-247).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. (т. 4 а.с. 206-214).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
У судовому засіданні прокурор вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі. Додатково звернув увагу суду на ряд ознак, які, на його переконання, свідчать про сумнівність договорів позики, укладених ОСОБА_2 з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме їх реальності, а також версії відповідача щодо дострокового повернення позичених коштів.
Відповідач та його представники просили відмовити у задоволенні позову. Підтримали вимоги відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 була допитана як свідок у порядку ст. 92 ЦПК України.
В ході допиту повідомила суд, серед іншого, що з кінця грудня 2020 року до початку 2021 року вона собі почала підшукувати житло, розглядала різні варіанти. У грудні 2020 року ще не розуміла, звідки буде брати необхідні кошти. На той час у неї були невеликі заощадження, але мама ( ОСОБА_2 ) наполягала, що це мають бути її кошти, тому що більша частина майна, що належало батькам, було передано її брату - ОСОБА_4 , а вона лишилася обділеною. Тому почали підраховувати вартість майна, яке залишилося у матері, та наявні заощадження, після чого дійшли висновку, що коштів не вистачає.
Так, на початок 2021 року її особисті заощадження становили: 354 000 грн і близько 20 000 доларів США, а її матері - близько 12 000 доларів США і 306 000 грн. Тому те, що вона писала в поясненнях Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі про наявність у матері більше мільйона гривень було лише констатацією факту, що в неї (матері) за весь період життя були такі кошти, але на момент позики таких накопичень не було. Якби були, позику ніхто б не брав. Окрім цього, на той час у власності матері перебувала земельна ділянка, тому мама запропонувала взяти позику під забезпечення цієї земельної ділянки. Єдиним її ( ОСОБА_1 ) доходом була заробітна плата. Тоді відповідач зрозуміла, що у січні-лютому 2021 року у неї будуть кошти на придбання квартири.
Так, планували позичити кошти у давнього знайомого ОСОБА_7 , з яким спілкуються з 1996 року. Тобто, ОСОБА_7 не стороння людина, яку вона зустріла і попросила позичити кошти. Він є працівником відділу кредитування «Кредо банк», тому вона іноді звертається до нього за консультацією з фінансових питань. Спочатку вона цікавилася кредитом на суму близько мільйона гривень, але ОСОБА_7 їй пояснив, що у 2020 - 2021 роках банки не видавали кредити. Водночас, дізнавшись, що кошти потрібні на придбання житла, сказав, що у нього є вільні у гривні, еквівалентно 30 000 доларів США, які він може позичити. Умови позики вони тоді не обговорювали. В січні ОСОБА_7 приїжджав в гості до мами, була розмова стосовно позики під земельну ділянку, на що ОСОБА_7 сказав: навіть якщо не буде змоги віддати позику, то на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_2 , можна побудувати таунхаус для продажу, а прибуток поділити. Гроші ОСОБА_7 привіз мамі додому на початку лютого. Отже, спочатку вона запитала ОСОБА_7 чи зможе він позичити кошти, а мама вже потім була присутня при розмові.
Відповідач повідомила, що юристи допомогли скласти договір позики. Вона роздрукувала примірники договору, який у подальшому підписали мама та ОСОБА_7 . На підписанні договорів наполягала вона ( ОСОБА_1 ). ОСОБА_7 спочатку надав кошти, а через декілька днів був підписаний договір позики.
Також ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_8 це колишня цивільна дружина її брата ( ОСОБА_4 ), у нього з ОСОБА_8 є спільна дитина. ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ) спілкується з мамою дуже часто, тому що мама доглядає онуку. Коли ОСОБА_8 приїздила до мами, то мама в неї запитала про позику. Вона ( ОСОБА_8 ) відразу не відповіла, взяла час подумати, а приблизно через тиждень привезла 800 000 грн. На той час вже були готові примірники договору позики, який ОСОБА_8 підписала у присутності ОСОБА_1 . ОСОБА_8 знає, що у мами є земельна ділянка, тобто вона не переживає, що гроші не повернуться.
03 квітня 2021 року мати ( ОСОБА_2 ) подарувала відповідачу кошти у національній валюті, частина яких її (матері) заощадження. Відповідач розуміє, що договір дарування оформлений неправильно, тому, що з огляду на суму подарунка, договір підлягав нотаріальному посвідченню. Але мама відмовилась іти до нотаріуса, пояснивши таку позицію зайвим витрачанням часу і грошей. Тому вони оформили договір дарування в простій формі, щоб не було до неї ( ОСОБА_1 ) питань, і в квітні вона внесла авансовий платіж за квартиру.
Щодо повернення позик зазначила, що коли почалася війна ОСОБА_7 сказав, що йому не до будівництва. Тому вона з матір'ю протягом 2022 - 2023 років повернули ОСОБА_7 позику за рахунок частини коштів із заощаджень матері, інша частина - її ( ОСОБА_1 ) кошти. У них лишилася позика ОСОБА_8 , однак остання сказала, що коли їй буде потрібно, то вона забере кошти, або мама подарує нерухоме майно і позика буде вважатися поверненою.
Щодо наявності у матері певних заощаджень станом на початок квітня 2021 року відповідачка стверджувала, що у травні 2020 року мати продала належну їй з 2007 року земельну ділянку, фактично за 55 000,00 доларів США, у той час як оціночна вартість земельної ділянки становила 267 000,00 грн. На той час брат ( ОСОБА_4 ) завершував будівництво, офіційно не працював, тому вирішили більшу частину отриманих коштів, а саме 50 000 доларів США віддати йому, щоб він завершив ремонт свого будинку. Повідомила, що працюючи в правоохоронних органах з 2004 року, а з 2009 року на посаді прокурора, за рахунок заробітної плати неможливо зібрати потрібну суму коштів для придбання житла. Так, навіть автомобіль у 2019 році вона купувала за кредитні кошти, які повернула протягом року. Тому, мати вирішила позичити їй кошти, які залишилися від продажу земельної ділянки.
Зазначила, що НАЗК у запиті не запитувало щодо фактичної вартості, проданої матір'ю земельної ділянки, тому до пояснень вона надала договір купівлі-продажу, в якому було зазначено 267 000 грн.
Також повідомила, що у 2018 році був проданий автомобіль, який належав матері, а виручені кошти мати позичала ОСОБА_7 , які він протягом року повернув. Автомобіль був проданий за 15 000 доларів США, а не за 48 000 грн, як це зазначено у договорі купівлі-продажу. Кошти з продажу автомобіля залишилися у матері.
В ході судового провадження за клопотанням позивача та відповідача допитані свідки.
Свідок ОСОБА_2 під час допиту повідомила, що, починаючи з 2019 року, вона окрім того, що отримує пенсію, яку використовує на оплату житла, вирощує на продаж фрукти і овочі. Протягом всього життя доходи витрачала на обслуговування будинку та на придбання продуктів. Інших потреб, для задоволення яких потрібні грошові витрати, не було.
Повідомила, що її родина почала накопичувати кошти в іноземній валюті з 1977 року.
Так, автомобіль Тоyota у 2018 році фактично продано за 15 000 доларів США. Відчуженням транспортного засобу займався син - ОСОБА_4 , а кошти з продажу автомобіля зберігаються у неї.
Свідок повідомила, що у листопаді 2020 року вона продала земельну ділянку за 55 000 доларів США. Ініціатива зазначити в договорі купівлі-продажу іншу вартість, а саме розмір оцінки землі, що становив 267 000 грн, була за покупцями. Окрім договору жодних інших документів не складали.
ОСОБА_2 повідомила, що на той час син будував будинок, а ще йому потрібно було робити ремонт, тому вона віддала сину 50 000 доларів США, а решта у сумі 5 000 доларів США залишилася у неї.
Пояснила, що у 2021 році вона повідомила доньці про те, що 50 000 доларів США віддала ОСОБА_4 , та запропонувала купити їй власну квартиру. У неї ( ОСОБА_2 ) на праві власності перебуває земельна ділянка, цільове призначення якої: для ведення особистого сільського господарства. Ціна ділянки невелика, тому вони збирали документи щоб змінити цільове призначення земельної ділянки.
Станом на початок 2021 року у неї були заощадження: 12 000 доларів США і 306 000 грн. Цих коштів було недостатньо для придбання квартири, тому вирішили позичити частину коштів. Оформити позику вирішили на неї, бо вона є власником майна, яке можна продати щоб повернути позику.
Щодо стосунків з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомила, що її ( ОСОБА_2 ) покійний чоловік і тато ОСОБА_7 товаришували. У 1996 році ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) переїхав в м. Київ на навчання, тому часто приїжджав до них у гості. Діти з того часу і по сьогоднішній день спілкуються. ОСОБА_8 була цивільною дружиною її сина, у них дуже тісні стосунки, бо ОСОБА_2 доглядала онуку коли їй було 1,7 місяців і до першого класу.
У січні 2021 року ОСОБА_7 приїхав її провідати і вона йому сказала, що хоче позичити кошти близько 30 000 доларів США, він відповів, що подумає над цим. Пізніше ОСОБА_7 повідомив, що може позичити 840 000 грн, а вона йому - про наявність у неї земельної ділянки як забезпечення повернення позики. ОСОБА_7 сказав, що у нього є можливість розпочати на земельній ділянці будівництво, яке у подальшому можна буде продати. Але зміна ситуації в країні перешкодила цим планам.
Щодо позики у ОСОБА_8 повідомила, що остання приїхала з дитиною на 8 березня, під час спілкування свідок завела розмову про позику, щоб додати ОСОБА_1 на квартиру. Через тиждень півтора ОСОБА_8 привезла гроші в сумі 800 000грн.
Умови договорів позики визначалися дочкою, саме вона наполягала на укладенні договорів. Зазначила, що якби ОСОБА_7 здійснив будівництво на земельній ділянці, то з отриманого прибутку вона могла б повернути усі позики.
У квітні 2021 року вона подарувала 1 946 000 грн своїй дочці ОСОБА_1 , гроші передала особисто у себе вдома. Це були запозичені кошти та заощадження у національній валюті, долари залишила собі на чорний день.
Позику ОСОБА_7 повернули достроково у грудні 2023 року, так як з'явилися гроші. Кошти повертали вона разом з донькою у доларах США хоча позику брали в гривнях, тому що курс долара США змінився і так було домовлено. Так, донька дала 5 000 доларів США і 10 000 доларів США її. Решту суми до 30 000 доларів США ОСОБА_1 віддала з власних коштів. З ОСОБА_8 не розрахувалася. Якщо вдасться продати земельну ділянку, то поверне їй позику, якщо ні, подарує онучці цю земельну ділянку. На сьогоднішній день цільове призначення земельної ділянки не змінено. Вона особисто займалися цим питанням, ходила в сільську раду, брала копію акту, витяг з реєстру. На даний час вже зібрала всі документи, заяву про зміну цільового призначення земельної ділянки написала на початку серпня цього року.
Повідомила, що окрім 12 000 доларів США у неї весь час були ще 10 000 доларів США, які заощаджені з її доходів та за рахунок коштів, які з 2013 року надавали діти як допомогу. Ці гроші вона не передавала дочці, оскільки планувала ремонтні роботи: замінила котел, робила ворота. Як розпорядилася коштами з продажу автомобіля у сумі 15 000 доларів США, повідомити не змогла, «заплуталася». Водночас, на запитання представника відповідача повідомила, що 10 000 доларів США це частина з 12 000 доларів США, з яких після повернення ОСОБА_7 позики 2000 доларів США залишися у неї.
Повідомила, що автомобіль Toyota вона придбала з чоловіком у 2011 році за 22 000 доларів США. У подальшому продажем цього транспортного засобу займався син, а кошти від продажу отримала вона. Ці кошти лежали до 2021 року. У 2018 році після продажу автомобіля за 15 000 доларів США вона позичала ці кошти ОСОБА_7 , які він повернув у березні 2019 року. У подальшому кошти від продажу машини перевела з доларів у гривню і витрачала на заміну воріт, укриття над гаражем та на придбання котла. Тому, станом на кінець 2020 року із 15 000 доларів США залишилося 2 000 доларів США.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надав показання, серед іншого, про те, що ОСОБА_7 це давній знайомий його сім'ї, а ОСОБА_8 - його колишня дружина, мати його доньки. Вони з ОСОБА_8 проживали у цивільному шлюбі, який розірвали приблизно у 2015 році. ОСОБА_8 працювала на різних посадах: директором ресторану, головним бухгалтером, директором в ТОВ «Ковальська», на даний час працює в компанії «Стрім Тек».
Підтвердив, що після продажу земельної ділянки у 2020 році мати дала йому 50 000 доларів США на завершення будівництва будинку.
Наскільки йому відомо, матір планувала повернути позики ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за рахунок продажу земельної ділянки. Вона чекала, що змінить цільове призначення цієї земельної ділянки, щоб її вартість збільшилася.
Підтвердив, що він займався продажем автомобіля Toyota, для чого розмістив оголошення на сайті «АвтоРіа», в якому зазначив номер телефону сестри ( ОСОБА_1 ), оскільки вона користувалася ним після смерті батька до продажу автомобіля. Продали автомобіль «по дорученню», оскільки новий власник не хотів платити податок. Кошти з продажу транспортного засобу у сумі 15 000 доларів США віддав матері.
Чи розрахувалася мати з позикодавцями йому не відомо.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомив, що він працює в банку, має 25 років стажу, у в період 2019 -2020 років заробітна плата становила 100 000 грн в місяць. Окрім цього з 2017 року займається продажем автомобілів, що є додатковим джерелом доходу.
Загальний розмір свого доходу та його родини за 2019 -2020 роки він не рахував, але дохід від продажу автомобілів станом на січень - початок лютого 2020 року склав 35 000 доларів США. Підтвердив, що у 2019 році придбав автомобіль з США за ціною близько 15 000 доларів США для перепродажу, а також купив собі транспортний засіб, який був проданий у вересні 2021 року. На початок 2021 року мав 70 000 доларів США заощаджень.
З родиною ОСОБА_6 познайомився у 1990-х роках, оскільки його батько товаришував з батьком ОСОБА_1 . Повідомив, що у 2018 році у нього була дороговартісна покупка приміщення в місті Суми, тому він позичав у ОСОБА_2 15 000 доларів США. У вересні 2019 року позику повернув.
Також повідомив, що члени сім'ї ОСОБА_6 зверталися до нього про позику і він позичив 840 000 грн, що еквівалентно 30 000 доларів США. ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) цікавилась про оформлення кредиту на придбання квартири. Він запропонував надати позику, оскільки і вони йому колись допомагали. Вони ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) пропонували надати земельну ділянку як заставу і погасити позику. Однак він відмовився від договору застави. ОСОБА_1 наполягала на укладенні договору позики та підготувала текст договору. Позику надавав у національній валюті, кошти привіз їм додому. Домовилися, що повернення позики буде в доларах, відповідно до курсу долара США. Договір позики підписали днів через п'ять-сім після передачі грошей. Строк дії договору визначався з урахуванням того, що буде змінене цільове призначення належної ОСОБА_2 земельної ділянки, що надало б можливість здійснювати на ній будівництво. Він не мав сумніву, що родина ОСОБА_6 поверне йому позику, оскільки він досить давно знає цих людей, та розумів, що позика буде повертатися з реалізації земельної ділянки або ж спільного будівництва і продажу об'єкта нерухомості. ОСОБА_6 повернули позику двома частинами: в кінці грудня 2022 року та в кінці 2023 року по 15 000 доларів США.
Під час допиту свідок ОСОБА_8 надала показання про те, що у 2018 -2021 роках джерелом її доходів була заробітна плата, загальний розмір якої склав 2 мільйони гривень. У цей період дороговартісні об'єкти не придбавала.
З ОСОБА_2 має дуже тісні стосунки, її донька постійно знаходиться у бабусі - ОСОБА_2 , тому свідок купує все що необхідно.
Повідомила, що в березні 2021 року вона приїхала привітати ОСОБА_2 зі святом і остання розповіла, що хоче допомогти ОСОБА_1 з житлом, та назвала необхідну суму коштів - 28 000 доларів США. Через деякий час вона погодилася надати позику і привезла 800 000 грн. Суму власних заощаджень на той час не пам'ятає. В ході спілкування ОСОБА_2 сказала, що продасть земельну ділянку і поверне кошти. ОСОБА_1 наполягала на підписанні договору позики, що і було зроблено в той же день. Повідомила, що вона не сумнівається, що позика буде повернена. На даний час позика не повернена.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні повідомила, що її сім'я переїхала жити в с. Софіївська Борщагівка у 2012 році, ОСОБА_1 живуть навпроти, так і познайомилися. З ОСОБА_2 спілкуються часто, бо її дитина та онучка ОСОБА_2 товаришують. Їй доводилося бувати у дворі ОСОБА_2 де бачила теплицю, у якій росла зелень та сезонні овочі. Її чоловік підвозив ОСОБА_2 на ринок, де вона продавала овочі. Також свідок знайома з ОСОБА_8 , оскільки їх діти ходять до однієї школи.
Свідок ОСОБА_17 повідомив, що у 2009 чи 2010 році придбали будинок в с. Софіївська Борщагівка, тоді і познайомилися з родиною ОСОБА_6 . З ОСОБА_2 спілкується часто, інколи з ОСОБА_4 і ОСОБА_8 . Бачив з вікна свого будинку, що у ОСОБА_6 є теплиці, у яких вони вирощують для особистого вжитку і на продаж овочі та зелень.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, представників відповідача, надавши оцінку показанням свідків та іншим доказам, дійшов таких висновків.
Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави врегульовані Главою 12 Розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до абзаців першого та другого частини другої ст. 290 ЦПК України позов пред'являється щодо: активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.
За частиною третьою ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.
Згідно із ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено, зокрема до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті.
Відповідно до ч. 8 ст. 290 ЦПК України
- термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування;
- під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
- особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»;
- термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, враховуючи норми пунктів 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», для цілей здійснення позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави правомірно отриманими із законних джерел доходами є:
- отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи;
- наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.
Відповідно до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.
У ст. 292 ЦПК України визначено правові наслідки визнання активів необґрунтованими, а саме: особливості їх стягнення в дохід держави.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що при розгляді цивільних справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про те:
- що відповідач є особою, до якої може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
- що відповідач набув у власність активи, які позивач вважає необґрунтованими;
- що активи, які позивач вважає необґрунтованими, відповідають вимогам ч. 2 ст. 290 ЦПК України (дата набуття, різниця між вартістю та доходами особи).
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.
Щодо особи, до якої пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з травня 2004 року працювала на різних посадах в органах Генеральної прокуратури України, 09 лютого 2011 року склала присягу працівника прокуратури, з січня 2020 року обіймала посаду прокурора відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора, що підтверджується копіями присяги від 09 лютого 2011 року, особового листка з обліку кадрів ОСОБА_1 , автобіографії ОСОБА_1 від 14 вересня 2022 року (т. 1 а.с. 96-109).
Наказом Генерального прокурора Костіна А. від 12 вересня 2022 року № 1453ц у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Офісу Генерального прокурора призначено ОСОБА_1 на посаду прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора (т. 1 а.с. 95).
Відповідно до п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, є посадові та службові особи органів прокуратури.
Таким чином, ОСОБА_1 на час набуття спірного активу, відповідно до п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» мала статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, отже до неї може бути пред'явлено цивільний позов в порядку ст. 290 ЦПК України.
Щодо набуття відповідачем у власність активів, які прокурор вважає необґрунтованими.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується матеріалами справи (т. 3 а.с. 107-109).
Встановлено, що 03 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування грошових коштів. За умовами цього договору ОСОБА_2 відмовилась засвідчувати вказаний договір нотаріально та без будь-якого примусу, насильства як фізичного так і психічного або якихось погроз, подарувала власні заощадження, а саме гроші своїй донці - ОСОБА_1 , а вона прийняла у дар кошти в розмірі 1 946 000 грн для придбання власного житла (т. 1 а.с. 115, т. 2 а.с. 15).
09 квітня 2021 року на виконання вимог ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, де у розділі 2 «Доходи, у тому числі подарунки» задекларувала подарунок у грошовій формі - 1 946 000 грн, отриманий 03 квітня 2021 року, джерело доходу: ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 27-28).
Також 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, де у розділі 9 «Видатки» задекларувала здійснення 20 квітня 2021 року видатку у розмірі 2 280 000 грн на підставі попереднього договору купівлі - продажу квартири (т. 1 а.с. 25- 26).
У подальшому, 09 червня 2022 року ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, у якій задекларувала, серед іншого у розділі 4 «Об'єкти незавершеного будівництва» - квартиру у Шевченківському районі м. Києва, власник земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, - ТОВ «Альфа Будкомплект», у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» - подарунок від матері у сумі 1 946 000 грн, а у розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» - попередній договір купівлі нерухомого майна, вчинений 16 квітня 2021 року, дата вчинення видатку 20 квітня 2021 року, розмір видатку не зазначено (т. 1 а.с. 19-24).
Встановлено, що ТОВ «Альфа Будкомплект» не укладало жодних договорів з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (т. 1 а.с. 56).
На вимогу НАЗК ОСОБА_1 надала пояснення, що у зв'язку з введенням воєнного стану, під час евакуації попередній договір купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2021 року та платіжні документи були втрачені, тому для заповнення щорічної декларації за 2021 рік відомості щодо підрядника будівництва ТОВ «Альфа Будкомплект» отримала на сайті. Документи були відновлені лише 22 червня 2022 року, які є додатками на цей лист (т. 1 а.с. 62-83).
Ці пояснення ОСОБА_1 повністю підтримала у судовому засіданні.
Колегія суддів встановила, що 16 квітня 2021 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лінтер», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал», в особі Пана О.С., (Сторона-1) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (Сторона-2) укладено попередній договір № 12350/ БГ/140 купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. за реєстровим № 1279, предметом якого є укладення Сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу житлової квартири, номер АДРЕСА_7 у складі проекту «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» на АДРЕСА_3 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:112:0004, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 12 жовтня 2015 року за реєстровим № 330, на умовах встановлених цим Договором (п. 1.1, 2.1); за цим Договором Сторони зобов'язуються в майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, згідно з яким Сторона-1 передасть Об'єкт у власність Стороні-2 в порядку, що встановлений цим Договором та Основним договором (п. 2.2); Сторона-1 підтверджує, що Об'єкт стане її власністю в майбутньому та вона має право на реєстрацію свого права власності на Об'єкт (п. 2.3); Сторони погодили, що вартість (ціна продажу) Об'єкта за Основним договором дорівнює розміру забезпечувальних авансових платежів, що мають бути сплачені Стороною-2 (п. 3.1); розмір забезпечувального авансового платежу на момент укладення цього Договору визначений Стороною-1 та в будь-якому разі не може бути меншим від суми в українських гривнях, що складає 2 497 543,39 грн (п. 4.3); вказаний у п. 4.3 забезпечувальний авансовий платіж має бути сплачений Стороною-2 на банківський рахунок Сторони-1, зокрема, до 30 квітня 2021 року у сумі 2 247 789,05 грн (п. 4.4) (т. 1 а.с. 75-82, т. 2 а.с. 56-63).
На виконання вказаного попереднього договору ОСОБА_1 20 квітня 2021 року сплатила забезпечувальний авансовий платіж у сумі 2 300 000 грн, що підтверджується копією квитанції № ПН 24326 (т. 1 а.с. 64, т. 2 а.с. 55).
Також встановлено, що портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва містить інформацію про те, що 06 листопада 2020 року в системі зареєстрований дозвільний документ на виконання будівельних робіт на об'єкті: Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом на АДРЕСА_3 (літ. А, Б) у Шевченківському районі Києва, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:112:0004 (т. 2 а.с. 27-32).
У поясненнях, які ОСОБА_1 надала 31 жовтня 2022 року на запит НАЗК від 25 жовтня 2022 року № 47-10/22265-22, зокрема, зазначено, що вона 03 квітня 2021 року, перебуваючи у будинку своєї матері ОСОБА_2 в с. Софіївська Борщагівка, Бучанського району Київської області, отримала подарунок у грошовій формі для придбання власного житла. Частина зазначених коштів були власними заощадженнями ОСОБА_2 , а частина від продажу в різні періоди часу рухомого та нерухомого майна, яке перебувало у її власності. Того ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір у простій формі (без нотаріального посвідчення) про дарування грошових коштів (т. 1 а.с. 114).
Також у поясненнях, які ОСОБА_1 надала 28 листопада 2023 року до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, зокрема зазначено, що на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири 20 квітня 2021 року сплачено 2 300 000 грн. Із вказаних коштів 1 946 000 грн - кошти, подаровані її матір'ю - ОСОБА_2 , та 354 000 грн - кошти, заощаджені ОСОБА_1 із отриманої заробітної плати та задекларовані (т. 2 а.с. 1-6).
Тобто, ОСОБА_1 , набуті за договором дарування кошти у розмірі 1 946 000 грн, витратила на придбання нерухомого майна.
За таких обставин, суд вважає доведеним наявність прямого зв'язку ОСОБА_1 з майном, яке відповідає ознаці «активи», тому, враховуючи дату набуття цих активів (після 28 листопада 2019 року), щодо них може бути пред'явлено позов про визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави.
Щодо вартості набутих активів та різниці між їх вартістю і законними доходами особи.
Враховуючи норми ч. 3 ст. 290 КПК України та встановлені судом обставини справи, вартість активів ОСОБА_1 , які позивач просить визнати необґрунтованими, визначається частиною суми коштів, отриманих у подарунок від ОСОБА_2 , а саме: 1 640 000 грн.
За ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активи та стягнення їх в дохід держави може бути пред'явлено, якщо різниця між вартістю таких активів і законними доходами особи у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України.
Так, 28 листопада 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 липня 2019 року встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 грн. Тому, мінімальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить 1 003 500 грн (2007грн * 500).
Враховуючи норми ст. 368-5 КК України, максимальна сума такої різниці становить шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року; при цьому податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року у сумі 2270 грн (ст. 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Тому, максимальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи становить 7 377 500 грн (2270грн/2 * 6500).
Тобто, для подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави різниця між вартістю активів та законними доходами особи має становити не менше 1 003 500 грн та не повинна перевищувати 7 377 500 грн.
Враховуючи обставини справи, зазначені прокурором у позові та представником відповідача у відзиві, суд вважає за необхідне дослідити питання щодо майнового стану ОСОБА_2 станом на 03 квітня 2021 року - день здійснення подарунку коштів у сумі 1 946 000 грн та джерела її доходів з метою перевірки фінансової спроможності на здійснення такого подарунку.
Згідно з карткою платника податків від 06 жовтня 2011 року ОСОБА_2 має РНОКПП НОМЕР_5 (т. 3 а.с. 106).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - ДРФОПП) щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у період з 1998 року по другий квартал 2021 року сума виплаченого доходу склала 441 788,96 грн, у тому числі дохід за ознакою 104 «Доходи вiд операцій з продажу (обміну) oб'єктiв нерухомого майна» у сумі 267 000,00 грн та за ознакою 128 «суми державної та соціальної матеріальної допомоги» у сумі 11 070,90 грн (т. 1 а.с. 117-118).
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14 жовтня 2022 року № 1000-0502-8/103456 про розмір виплаченої пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у період з грудня 2004 року по березень 2021 року розмір отриманої пенсії склав 263 421, 97 грн (т. 1 а.с. 85-90).
Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Бучанської районної Державної адміністрації Київської області від 25 жовтня 2022 року № 2984 ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в управлінні як одержувач субсидії на житлово-комунальні послуги в період з січня 2019 року по 25 жовтня 2022 року (т. 1 а.с. 91-92).
Тому, сукупний дохід ОСОБА_2 у період з 1998 року по другий квартал 2021 року складав 705 210, 93 грн, складовими якого є: нарахована заробітна плата у розмірі 163 718,06 грн, дохід за ознакою 104 у сумі 267 000,00 грн та за ознакою 128 у сумі 11 070,90 грн, пенсія - 263 421, 97 грн.
Оскільки відповідач на обґрунтування заперечень посилався на те, що статки матері складали також спільні заощадження подружжя, судом надана оцінка доказам, наявним у матеріалах справи щодо доходів батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Як встановлено вище, батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі у період з 18 листопада 1974 року по 03 серпня 2013 року, день смерті ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи (т. 3 а.с. 107, 197).
Відповідно до відомостей з ДРФОПП щодо ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) у період з 1998 року по третій квартал 2013 року сума виплаченого доходу склала 255 906,61 грн (т. 4 а.с. 235-237).
ОСОБА_3 мав статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1985 році (категорія А) (т. 3 а.с. 131).
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20 червня 2025 року № 1000-0802-7/83507 про розмір виплачених сум пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) у період з жовтня 2002 року по липень 2013 року розмір отриманої пенсії склав 92 740,21 грн (т. 5 а.с. 82-86).
Тому, сукупний дохід ОСОБА_2 у період з 1998 року по третій квартал 2013 року становив 348 646,82 грн, складовими якого є: нарахована заробітна плата у розмірі 255 906,61 грн, та пенсія - 92 740,21 грн.
Встановлено, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 здійснював трудову діяльність з 09 жовтня 1973 року по 03 серпня 2013 року, що підтверджується копією трудової книжки (т. 3 а.с. 110-120).
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 вона здійснювала трудову діяльність з 09 жовтня 1967 року по 08 лютого 2013 року (т. 3 а.с. 121-130).
Однак, сторона відповідача не надала суду доказів, які б містили відомості про розмір доходів ОСОБА_2 за період з 1967 року по 1997 рік, а ОСОБА_3 - з 1973 року по 1997 рік, які відсутні в інших матеріалах справи.
Так, згідно з п. 1.1. та 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, до якої зокрема вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
У той же час, внесення відомостей до трудової книжки про отриману заробітну плату не передбачено, тому цей документ не є належним доказом для визначення розміру доходу.
Відтак, за результатом дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку, що доведений сукупний законний дохід подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 1998 року по 03 квітня 2021 року становив 1 053 857,75 грн (705 210,93 грн + 348 646,82 грн).
Сторона відповідача зазначала у відзиві, що батьки відповідача на заощаджені кошти купували іноземну валюту - долари США та станом на 03 квітня 2021 року ОСОБА_2 мала заощадження у розмірі 12 000 доларів США, однак квитанції та чеки з плином часу не збереглись, тому надати їх відповідач не може.
Свідок ОСОБА_2 також повідомила під час допиту, що її родина почала накопичувати кошти в іноземній валюті з 1977 року.
Проте, на переконання колегії суддів, факти здійснення купівлі-продажу іноземної валюти не можуть підтверджуватись виключно показаннями свідка ОСОБА_2 та відповідача, хоча і допитаного як свідка у порядку ст. 92 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд позбавлений можливості перевірити вказані факти на предмет достовірності.
Також колегія суддів вважає неспроможними твердження відповідача про те, що її батьки протягом життя майже не здійснювали витрат.
Оскільки є очевидним, що за життя подружжя ОСОБА_6 мало здійснювати витрати, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, утримання та виховання двох дітей, витрати на поховання, тощо.
Також, за матеріалами справи судом встановлено майновий стан батьків ОСОБА_1 , а саме:
12 лютого 1988 року адміністрація радгоспу «Совки» виділила працівнику радгоспу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_4 (т. 3 а.с. 181 - 183, т. 4 а.с. 21, 33-36).
20 грудня 1988 року ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_4 (т. 3 а.с. 184).
28 квітня 2001 року укладено між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та ОСОБА_20 договір міни, зареєстрований приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. за реєстровим № 1815, за умовами якого ОСОБА_20 міняє належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_8 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_9 у цьому ж будинку, належну ОСОБА_6 ; обмін здійснювався без грошової доплати (т. 3 а.с. 185-186).
03 квітня 2003 року ОСОБА_21 оформила довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською Н.І. за реєстровим № 1707, якою уповноважила ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , у тому числі на користування та розпорядження автомобілем ВАЗ 21093, 1996 року випуску (т. 3 а.с. 200). Сторона відповідача пояснила у судовому засіданні, що цією довіреністю підтверджується факт придбання ОСОБА_6 зазначеного в ній транспортного засоба, враховуючи існуючу на той час практику.
03 грудня 2005 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:010:0019, площею 0,1285 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_4 (т. 3 а.с. 187-188).
11 березня 2006 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , а 24 березня 2006 року домоволодіння зареєстроване в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер 14102259 (т. 3 а.с. 187-192).
23 листопада 2006 року виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, загальною площею 198,2 кв м, житлова площа 76 кв м, за адресою: АДРЕСА_4 в, складовою частиною об'єкта нерухомого майна є, серед іншого, теплиця площею 94,9 кв м (т. 3 а.с. 158 - 163).
24 жовтня 2007 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:110:0153, площею 0,1045 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування: АДРЕСА_6 (т. 2 а.с. 142).
01 вересня 2011 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки TOYOTA, модель AVENSIS, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_8 , (т. 3 а.с. 201).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надала показання, що цей автомобіль придбано за 22 000 доларів США.
28 листопада 2011 року укладено між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_22 (покупець) договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М. за реєстровим № 3458, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 75,9 кв м, житлова площа 48,7 кв м, за ціною 62 000 грн (т. 2 а.с. 33-35, 166-169).
06 вересня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М. за № 2584, за ОСОБА_2 зареєстрована однокімнатна квартира загальною площею 54,7 кв м, житлова площа 20,4 кв м, за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 45- 48).
Вартість однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в договорі купівлі-продажу становить 62 000 грн (т. 1 а.с. 60).
26 грудня 2012 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712, площею 0,0866 га, цільове призначення: для ведення особистого сільського господарства, місце розташування: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська селищна рада (т. 2 а.с. 25-26, т. 3 а.с. 164).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (т. 3 а.с. 197).
18 вересня 2013 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ВАЗ, модель 211340, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 (т. 3 а.с. 202).
05 квітня 2014 року ОСОБА_2 успадкувала після ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:010:0019 за адресою: АДРЕСА_4 в та житловий будинок, загальною площею 198,2 кв м, житлова площа 76 кв м, за адресою: АДРЕСА_4 , складовою частиною об'єкта нерухомого майна є, серед іншого, теплиця (т. 1 а.с. 45-48, т. 3 а.с. 198-199).
15 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинського районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є. за реєстровим № 2-3051, предметом якого є квартира загальною площею 54,7 кв м, житлова площа 20,4 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 203-206).
09 січня 2018 року ОСОБА_2 оформила довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Красновською Т.В. за реєстровим № 21, якою уповноважила ОСОБА_23 та ОСОБА_24 бути її представниками в усіх установах, підприємствах і організаціях будь-якої підпорядкованості і форми власності, а також розпоряджатися, у тому числі продати, обміняти, передати в оренду належним їй транспортним засобом марки TOYOTA, модель AVENSIS, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_8 , дата першої реєстрації 01 вересня 2011 року (т. 2 а.с. 37-38, 141).
Відповідно до відомостей, наданих регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, 23 червня 2017 року проведено реєстрацію транспортного засобу марки TOYOTA, модель AVENSIS, 2011 року випуску, за ОСОБА_2 , а перереєстрація транспортного засобу на ОСОБА_25 була проведена на підставі договору купівлі - продажу від 13 січня 2018 року № 8047/2018/786007, укладеного в ТСЦ; вартість транспортного засобу складала 48 000 грн (т. 3 а.с. 211-212).
Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 листопада 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Вуйцьо О.В. за реєстровим № 641, ОСОБА_2 продала ОСОБА_26 та ОСОБА_27 земельну ділянку площею 0,1045 га, кадастровий номер 3222486201:01:110:0153, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), за ціною 267 000 грн (т. 2 а.с. 20- 22, 137-139, 142-148).
Батьки ОСОБА_1 мали рахунки у Державному банку СРСР:
ОСОБА_2 рахунок № НОМЕР_10 , на якому станом на 03 грудня 1981 року обліковувався залишок в сумі 256,83 крб (т. 3 а.с. 168);
ОСОБА_3 рахунок № НОМЕР_11 , на якому станом на кінець 1995 року обліковувався залишок у сумі 53000 крб, а станом на 02 вересня 1996 року - залишок в сумі 0,54 грн (Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року № 762/96 в Україні з 2 вересня 1996 року було введено національну валюту України, якою є гривня) (т. 3 а.с. 170-171), а також рахунок № НОМЕР_12 , однак відомості про рух коштів на ньому стороною відповідача не надані (т. 3 а.с. 169).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені обставини, а саме розмір офіційних доходів подружжя ОСОБА_6 , кількість і характеристики придбаного ними майна, витрати на його придбання/створення та підтримання у належному стані, навіть за відсутності доказів на підтвердження доводів сторони відповідача у відзиві про те, що батьки ОСОБА_1 у 1980 році придбали новий автомобіль Москвич 412, у 1987 році продали автомобіль Москвич 412 та придбали новий автомобіль ВАЗ 2105, а у період з 2000 року по 2011 рік у власності батьків відповідача були, у тому числі автомобілі: ВАЗ 21099, ВАЗ 211440 (2007 року випуску), дають підстави суду вважати вірогідними доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 могли мати неофіційні доходи.
Не залишається поза увагою суду і те, що до смерті ОСОБА_3 подружжя придбавало майно або замінювало на більш нове, а після - ОСОБА_2 лише відчужувала надбане, єдиним придбанням був автомобіль ВАЗ, модель 211340, 2011 року випуску.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 має два рахунки у АТ КБ «Приватбанк»:
рахунок № НОМЕР_13 , на якому залишок станом на 31 грудня 2020 року становив 24994,14 грн, а станом на 31 грудня 2021 року - 10547,14 грн;
рахунок № НОМЕР_14 , на якому залишок станом на 31 грудня 2020 року становив 7461,10 грн, а станом на 31 грудня 2021 року - 9301,51 грн (т. 1 а.с. 37).
Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_13 , картка НОМЕР_15 , за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року встановлено надходження коштів від Пенсійного фонду (пенсія), виплати Соціального фонду (субсидія), нарахування відсотків на залишок коштів за договором, а також поповнення готівкою в терміналі самообслуговування 03 лютого 2020 року на загальну суму 11 086, 29 грн двома платежами на суму 2149,20 грн (платник не відомий), і на суму 8937, 09 грн платник ОСОБА_1 . У той же час видатки були здійснені на оплату послуг через Приват24, переказ на «Скарбничку», поповнення мобільного телефону, оплата в магазині, переказ на карту ОСОБА_5 у сумі 500 грн, а також зняття готівки в банкоматі (т. 1 а.с. 38-40).
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів критично оцінює твердження представника відповідача, що саме мати відповідача поповнила свою карту на суму 11 086,29 грн.
Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_13 , картка НОМЕР_15 , за період з 01 січня 2021 року по 03 квітня 2021 року встановлено надходження коштів від Пенсійного фонду (пенсія), виплати Соціального фонду (субсидія), нарахування відсотків на залишок коштів за договором, а також поповнення картки готівкою у відділенні 09 березня 2021 року на суму 3200 грн, платник ОСОБА_28 , і безготівкове зарахування коштів у сумі 1822,38 грн, платник ТОВ «Київоблгаззбут». У той же час видатки були здійснені на оплату послуг через Приват24, переказ на «Скарбничку», поповнення мобільного телефону, переказ з карти у сумі 1005 грн. Станом на 01 квітня 2021 року залишок на рахунку становив 32 574, 52 грн (т. 1 а.с. 41-43).
Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_14 , «Скарбничка» за періоди з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року та з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року встановлено надходження коштів з картки НОМЕР_15 , зарахування відсотків і утримання податків (т. 1 а.с. 40-41, 43-44).
Представником відповідача до відзиву надана виписка про рух коштів по рахунку № НОМЕР_13 за період з 01 січня 2019 року по 24 квітня 2025 року (т. 4 а.с. 55-96).
Колегія суддів звертає увагу, що предметом перевірки у межах цієї справи є фінансовий стан ОСОБА_2 станом на 03 квітня 2021 року, тому підстави для оцінки відомостей про рух коштів по її рахунку у період з 04 квітня 2021 року по 24 квітня 2025 року відсутні.
У той же час встановлено, що за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року наявне надходження коштів із зазначенням операції «Зарахування», нарахування відсотків на залишок коштів за договором, «виплати Пенсійного фонду, пенсія», «виплата Пенсійного фонду, субсидія», «виплата Соціального фонду, соц виплата», «Повернення коштів, товари для дому». У той же час видатки були здійснені на оплату послуг через Приват24, переказ на «Скарбничку», поповнення мобільного телефону, оплата товарів у магазинах, переказ на карту ОСОБА_4 у сумі 10 000 грн. Станом на 02 січня 2019 року залишок на рахунку становив 51 552,42 грн.
За матеріалами справи дохід ОСОБА_2 у період з вересня 2013 року по другий квартал 2021 року складав 469 616,97 грн (т. 1 а.с. 85-90, 117-118).
У судовому засіданні сторона відповідача наполягала на тому, що продаж транспортного засобу марки Toyota, модель Avensis, 2011 року випуску, фактично здійснено ОСОБА_2 за 15 000 доларів США, а не за 48 000 грн, як зазначено у договорі, а земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:110:0153 - фактично за 55 000 доларів США, а не за 276 000 грн, як зазначено у відповідному договорі.
На підтвердження цих обставин представником відповідача надано роздруківку з сайту AUTO.RIA та лист-відповідь, отриманий від ТОВ «Інтернет-реклама РІА», на адвокатський запит щодо оголошення з продажу транспортного засобу Toyota Avensis, 2011 року випуску, з порядковим номером (ідентифікатором) Id: НОМЕР_18 на сайті AUTO.RIA.com де зазначена ціна продажу 15 000 доларів США. Підтвердженням того, що у цьому оголошенні мова йде саме про автомобіль, який належав на праві власності матері відповідача - ОСОБА_2 , є та обставина, що в розділі «дані про продавця» зазначено номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 - НОМЕР_1 (т. 3 а.с. 213-214).
На підтвердження ринкової вартості земельної ділянки з кадастровим номером № 3222486201:01:110:0153 станом на день відчуження представником відповідача надано суду висновок експерта № 519/05.2025 від 19 травня 2025 року, згідно з яким ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером № 3222486201:01:110:0153, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , станом на 24 листопада 2020 року становить 1 227 353 грн (т. 4 а.с. 106-107, 111-112, т. 5 а.с. 41- 63).
Проте, такі доводи сторони відповідача колегія суддів оцінює критично та зазначає, що визначивши на власний розсуд суму коштів, які відображені у договорах купівлі-продажу автомобіля і земельної ділянки як ціна такого майна, сторони таких договорів добровільно взяли на себе як тягар доказування розміру коштів, реально сплачених на їх виконання, так і усі ризики можливих негативних наслідків у випадку не доведення цього.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Так, документи, які надала сторона відповідача на обґрунтування заперечень, а саме лист-відповідь ТОВ «Інтернет-реклама РІА» щодо оголошення з продажу транспортного засобу Toyota Avensis, 2011 року випуску, з порядковим номером (ідентифікатором) Id: НОМЕР_18 на сайті AUTO.RIA.com та висновок експерта № 519/05.2025 від 19 травня 2025 року щодо ринкової вартості земельної ділянки з кадастровим номером № 3222486201:01:110:0153, можуть бути оцінені з метою з'ясування можливої ціни (ринкової вартості) автомобіля і земельної ділянки, які вже відчужені ОСОБА_2 , що хоч і стосується предмету доказування, проте, жоден із цих документів не підтверджує факт отримання ОСОБА_2 певної суми коштів від продажу зазначених активів, що і є предметом доказування у цій справі.
Тому, на підставі ч. 4 ст. 77 ЦПК України, ці докази не беруться судом до уваги при ухваленні рішення.
Не залишається поза увагою суду, що обставини щодо вартості проданих активів ОСОБА_2 у виді автомобіля та земельної ділянки, підтверджуються показаннями лише свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_1 , які перебувають у родинних стосунках (є близькими родичами), отже є зацікавленими особами щодо результатів розгляду цієї справи.
Однак, без наявності інших доказів самі по собі показання свідків не є належним способом доказування факту отримання певної суми коштів в рахунок оплати за продане майно, якими могли б слугувати належні та допустимі письмові докази про передачу коштів, зокрема чеки, квитанції, розписки, в рахунок оплати за придбання транспортного засобу чи земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Колегія суддів звертає увагу, що в позовній заяві та в судовому засіданні прокурор наполягав на тому, що ОСОБА_2 станом на 03 квітня 2021 року не мала власних коштів для здійснення подарунку дочці у сумі 1 946 000 грн, мала лише частину з них у сумі 306 000 грн.
Водночас, представники сторони відповідача як у відзиві, так і в судовому засіданні стверджували, що після 24 листопада 2020 року у розпорядженні ОСОБА_2 залишились: кошти приблизно у сумі 20 000 доларів США; земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712, площею 0,0866 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Софіївсько-Борщагівська сільська рада; автомобіль ВАЗ 2113, 2011 року випуску. А на початок 2021 року у матері відповідача були власні заощадження у національній валюті в сумі 306 000 грн та у іноземній валюті в сумі приблизно 11 000 - 12 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 січня 2021 року становило 310 090 грн - 338 280 грн, а також активи: земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712 та автомобіль ВАЗ 2113, 2011 року випуску.
Зазначені обставини щодо майнового стану ОСОБА_2 станом на 03 квітня 2021 року підтвердили в ході допиту відповідач ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що стороною відповідача визнаються обставини щодо недостатності у ОСОБА_2 власних коштів на здійснення подарунку на суму 1 946 000 грн, а також те, що для подарунку ОСОБА_2 використала власні заощадження в сумі 306 000 грн, тому ці обставини не підлягають доказуванню в розумінні ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Отже, колегія суддів вважає доведеним, що станом на 03 квітня 2021 року ОСОБА_2 мала власні заощадження в сумі 306 000 грн. Водночас, питання доведеності наявності у ОСОБА_2 12 000 доларів США чи будь-якої іншої суми не підлягає встановленню судом, оскільки сторона відповідача визнала, що інші кошти для дарування не використовувалися, так як обмінявши їх на національну валюту, достатньої суми коштів у ОСОБА_2 не було б.
Так, сторона відповідача стверджувала, що недостатність коштів у ОСОБА_2 для здійснення подарунку, навіть з урахуванням наявних у неї 12 000 доларів США, спонукали останню укласти договори позики з ОСОБА_7 на суму 840 000 грн та з ОСОБА_8 та суму 800 000 грн.
Однак, прокурор наполягав на тому, що наявний ряд ознак, які ставлять під сумнів реальність цих договорів.
Так, матеріали справи містять копії договорів позики: договір від 09 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_7 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), предметом якого є позика в сумі 840 000 грн, строк повернення 09 лютого 2031 року, та договір від 14 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_8 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), предметом якого є позика в сумі 800 000 грн, строк повернення 14 березня 2031 року (т. 2 а.с. 16- 19).
Колегія суддів звертає увагу, що договори позики укладені у простій письмовій формі, а тексти договорів ідентичні, за умовами яких, серед іншого, передбачено, що позика є безпроцентною, обумовлене право повернення суми позики достроково, укладання цього договору не пов'язано зі здійсненням підприємницької діяльності жодної із сторін, заява про факт повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором має бути нотаріально посвідчена.
На підтвердження того, що ОСОБА_8 мала фінансову можливість позичити ОСОБА_2 кошти, представником відповідача надано відомості з ДРФОПП стосовно ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_16 , згідно з якими за період з 1998 року по березень 2021 року її доходи склали 2 570 827 грн (т. 4 а.с. 45-47, 134).
Встановлено, що з 10 червня 2008 року за ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_16 , зареєстроване право власності на квартиру, придбану на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2008 року за кредитні кошти у сумі 55 944 доларів США; кредитні зобов'язання забезпечені іпотекою (договір іпотеки № 2183 від 16 травня 2008 року), предметом якої є ця ж квартира; час припинення іпотеки 18 січня 2021 року (т. 4 а.с. 166-171).
Також встановлено, що 27 липня 2024 року ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_16 , придбала автомобіль PORSCHE TAYCAN 4S, 2023 року випуску (т. 4 а.с. 148)
Водночас встановлено, що ОСОБА_8 має дітей ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 4 а.с. 196-199).
Встановлені обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку, що
(1) сума позики в розмірі 800 000 грн є значною порівняно з офіційними доходами ОСОБА_8 за період з 1998 року по березень 2021 року, з урахуванням витрат на забезпечення життєдіяльності;
(2) надання позики в такій сумі через два місяці після погашення кредиту, враховуючи що дохід ОСОБА_8 за період з січня 2021 року по березень 2021 року склав 171 570, 34 грн, переконує суд, що надання ОСОБА_8 позики в сумі 800 000 грн не можливо без суттєвої шкоди для сімейного бюджету, а тому визнається судом сумнівним.
Не залишається поза увагою суду, що за період 2022-2024 роки доходи ОСОБА_8 збільшились та становили 15 083 031 грн, що дало можливість придбати дороговартісний транспортний засіб, не зважаючи на можливо надану позику в сумі 800 000 грн.
У той же час, відповідно до відомостей з ДРФОПП стосовно ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_17 , за період з 1998 року по лютий 2021 року йому нараховано дохід в сумі 6 288 555 грн (т. 4 а.с. 135).
Також встановлено, що ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_17 , придбавав та продавав транспортні засоби:
30 червня 2011 року зареєстроване право власності на автомобіль Mitsubishi Galant, 2009 року випуску, який 11 квітня 2014 року зняте з обліку для реалізації;
16 квітня 2014 року зареєстроване право власності на автомобіль Peugeot 508, 2012 року випуску, який 26 січня 2020 року перереєстровано на нового власника;
15 травня 2020 року зареєстроване право власності на автомобіль Hyundai Santa FE, 2018 року випуску;
23 вересня 2021 року зареєстроване право власності на автомобіль Ford Fusion, 2017 року випуску, який у цей же день перереєстровано на нового власника;
05 жовтня 2022 року зареєстроване право власності на автомобіль Volkswagen ID.6, 2022 року випуску, який 11 травня 2023 року перереєстровано на нового власника (т. 4 а.с. 151- 159).
Окрім цього встановлено, що за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_17 , зареєстроване нерухоме майно, зокрема з 19 вересня 2018 року нежитлове приміщення площею 1354 кв м, а саме нежитлове приміщення - магазин, вбудовано-прибудовані в 9-ти поверховий житловий будинок під літерою А-9, за адресою: АДРЕСА_10 , на підставі договору купівлі продажу від 19 вересня 2018 року (т. 4 а.с. 185-188).
За матеріалами справи ОСОБА_7 має сім'ю: дружину і двох дітей (т. 4 а.с. 192 - 195).
Окрім цього, за показаннями свідка ОСОБА_2 , після продажу автомобіля Toyota (січень 2018 року) вона позичала ОСОБА_7 кошти в сумі 15 000 доларів США, які повернуті ним у березні 2019 року, а за показаннями свідка ОСОБА_29 метою отримання такої позики було придбання нерухомого майна в м. Суми.
Дослідивши зазначені вище докази та надавши їм оцінку в їх сукупності, колегія суддів встановила, що
(1) маючи дохід на початок 2018 року в сумі 3 786 909 грн ОСОБА_29 бере позику у ОСОБА_2 у розмірі 15 000 доларів США, що за курсом долара США на січень 2018 року орієнтовно становило 423 000 грн, а отримавши за 2018 рік дохід в сумі 648 431 грн повертає цю позику у березні 2019 року, що за курсом долара США на той час орієнтовно становило 404 220 грн;
(2) у період з 2014 року по 2020 рік ОСОБА_29 транспортні засоби не продавав, отже, з огляду на його показання як свідка, не мав додаткового доходу, натомість придбав нерухоме майно у м. Суми;
(3) 26 січня 2020 року ОСОБА_29 відчужив автомобіль Peugeot 508, 2012 року випуску, а 15 травня 2020 року придбав автомобіль Hyundai Santa FE, 2018 року випуску;
(4) 09 лютого 2021 року ОСОБА_29 надає ОСОБА_2 позику в сумі 840 000 грн, а 23 вересня 2021 року придбаває автомобіль Ford Fusion, 2017 року випуску;
(5) за відомостями з ДРФОПП доходи ОСОБА_7 за 2020 рік склали 1 021 387 грн, а за 2021 рік - 1 385 994 грн;
(6) не достатньо переконливими є доводи свідка ОСОБА_29 про реальність надання ним позики ОСОБА_2 , враховуючи його матеріальний стан на лютий 2021 року, суму позики, відсутність наміру належним чином оформити ці правовідносини, вік позичальника.
З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи норми ч. 4 ст. 89 ЦПК України вважає, що доводи сторони позивача про сумнівність реальності договорів позики є більш переконливими ніж доводи сторони відповідача про реальність цих договорів, та доходить висновку, що договори позики викликають обґрунтовані сумніви у їх належності і достовірності, а можливо одержані за такими договорами кошти не можуть вважатися «законними доходами» у розумінні ст. 81, 290-291 ЦПК України. Водночас, факт наявності відповідних фінансових можливостей у номінального власника не може однозначно свідчити про обґрунтованість активів.
Посилання представника відповідача на те, що за рахунок продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712 ОСОБА_2 могла повернути позики на загальну суму 1 640 000 грн, та наданий на підтвердження цього висновок експерта № 519/05.2025 від 19 травня 2025 року в цій частині, колегія суддів не враховує при ухваленні рішення, оскільки договори забезпечення виконання умов договорів позики не укладалися, а досліджений зміст договорів позик і показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_29 свідчить про те, що погашення позик за рахунок продажу ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:004:5712 не було умовою жодного з договорів позики.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно із абзацом 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов'язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.
Під час оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, суд враховує вимоги ст. 89 ЦПК України, а також правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (провадження № 61-8529св23): «... Українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають досить нетиповий правовий режим. Такий специфічний правовий режим:
- виявляється в досить суттєвих особливостях правового регулювання. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається частково в ЦК України; ЦПК України; Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікацію рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності;
- характеризується суб'єктами, до яких може бути пред'явлений позов про визнання активів необґрунтованими, - публічні особи та «пов'язані» з ними особи (частина четверта статті 290 ЦПК України). Тобто правовий режим необґрунтованих активів є свого роду додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. Натомість для звичайних суб'єктів така конструкція нехарактерна і невластива;
- законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину, очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України). ...»
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 991/3346/23 (провадження № 61-15586св23), відповідно до яких: «…Український інститут «цивільної» конфіскації об'єднує ознаки світових механізмів конфіскації без обвинувального вироку суду (англ. non conviction based forfeiture, NCB) вилучити активи, раніше отримані як доходи з джерел, які неможливо законно обґрунтувати та зменшити вигоду від використання посади задля отримання незаконних доходів) і механізм необґрунтованих активів (англ. unexplained wealth mechanism, UWM, основна функція - зобов'язати пояснити законне походження свого майна).
У застосованій національним законодавством моделі «цивільної конфіскації» державні органи не повинні доводити зв'язок майна з предикатним злочином. У конфіскації в межах кримінального процесу держава зобов'язана довести, що майно є або предметом, або засобом вчинення злочину. Чинне законодавство ж передбачає, що правоохоронні органи доводять, а суд вирішує на основі принципу «переваги доказів», що активи набуті чиновником прямо або опосередковано з незрозумілих джерел, не конкретизуючи, який саме злочин/інша неправомірна поведінка були джерелом отриманих доходів. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (в результаті цивільного провадження in rem) суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони. Доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне є достатнім для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції. На відміну від інших категорій спорів, самостійним і автономним способом захисту інтересів держави в цьому випадку є саме визнання активу (чи його частини) необґрунтованим з подальшим стягненням його (чи його частини, його вартості чи вартості його частини) в дохід держави. ... ».
Як встановлено вище відповідач ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після укладення договору дарування від 03 квітня 2021 року на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у розділі 2 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначила подарунок у грошовій формі - 1 946 000 грн, джерело доходу: ОСОБА_2 , у подальшому, задекларувала подарунок від матері, зазначивши відповідні відомості у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, а також заробітну плату у розмірі 968 387 грн та у розділі 12 «Грошові активи» кошти в сумі 15 000 доларів США та 200 000 грн (т. 1 а.с. 19-24).
Тому, колегія суддів констатує, що декларування ОСОБА_1 , отриманих у подарунок коштів у сумі 1 946 000 грн, серед яких і спірні - 1 640 000 грн, слід сприймати як фактичне їх набуття (отримання) у 2021 році.
Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України у разі набуття активу безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, застосовується мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.
Враховуючи те, що активом, який ОСОБА_1 набула безоплатно, є кошти в сумі 1 640 000 грн (сума подарунку 1 946 000 грн за виключенням 306 000 грн, законність походження яких встановлена в ході судового розгляду), що є більшим за 1 003 500 грн, суд під час вирішення цього спору не використовує правила ч. 2 ст. 290 ЦПК України щодо встановлення різниці між вартістю активу та законними доходами відповідача. Колегія суддів у цьому випадку керується нормами ст. 291 ЦПК України у тій частині, яка встановлює, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.
Судом не беруться до уваги інші досліджені в судовому засіданні докази, які наявні у матеріалах справи, а також показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , оскільки вони підтверджують факти, які, на переконання колегії суддів, не входять до предмета доказування у цій справі.
Представниками відповідача наведено також інші доводи, які не потребують здійснення колегією суддів детального аналізу, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог Цивільного процесуального кодексу України, вони не мають вирішального значення при вирішенні питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).
Висновки.
За результатом повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів у їх сукупності колегія суддів вважає, що докази позивача є більш переконливими порівняно з сукупністю доказів сторони відповідача щодо розміру максимально можливих законних доходів батьків відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та розміру їх мінімально можливих витрат, тому спростовують твердження відповідача про те, що на час вчинення договору дарування 03 квітня 2021 року ОСОБА_2 фактично мала кошти, у тому числі запозичені, для здійснення подарунку на суму 1 946 000 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що майновий стан ОСОБА_2 не дозволяв їй подарувати ОСОБА_1 03 квітня 2021 року кошти у сумі понад 306 000 грн, вартість іншої частини подарунку у сумі 1 640 000 грн на день набуття його ОСОБА_1 є більшою ніж 1 003 500 грн, отже в ході судового розгляду спростовано презумпцію правомірності набуття права власності на ці активи та встановлено зв'язок особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1 з цими активами, тому наявні правові підстави у розумінні ст. 290 ЦПК України для визнання необґрунтованими активів в сумі 1 640 000 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів. Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Як встановлено вище, відповідач ОСОБА_1 після набуття необґрунтованого активу у розмірі 1 640 000 грн, розпорядилася ним на власний розсуд, а саме внесла як частину авансового внеску за придбання квартири номер АДРЕСА_7 у складі проекту «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» на АДРЕСА_3 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:112:0004за адресою:
Тому, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 необґрунтованих активів, а саме: коштів в сумі 1 640 000 грн.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
З огляду на ухвалення рішення про задоволення позову, захід забезпечення позову - арешт транспортного засобу марки Volkswagen, модель Tiguan, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2025 року у справі № 991/2678/25, скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, а також висновок суду щодо позовних вимог, підстави для ухвалення рішення про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 95, 259, 263-265, 273, 290-292 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Задовольнити позов Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравченка Максима Миколайовича до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Визнати необґрунтованими активи у розмірі 1 640 000 грн та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у дохід держави грошові активи у розмірі 1 640 000 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, ідентифікаційний код юридичної особи 45252419).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_11 , адреса місця проживання: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повне рішення суду складене 26 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Н. В. Мовчан
Судді О. Я. Саландяк
К. О. Сікора