Справа № 991/9624/25
Провадження 1-кс/991/9707/25
23 вересня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019,
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор ОСОБА_3 просить продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 у справі № 991/3541/24 про застосування до нього запобіжного заходу, строк дії яких продовжено ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 у справі № 991/5212/24, від 14.08.2024 у справі № 991/7199/24, від 08.10.2024 у справі № 991/11645/24, від 06.12.2024 у справі № 991/13534/24, від 03.02.2025 у справі № 991/833/25, від 01.04.2025 у справі № 991/2733/25, від 29.05.2025 у справі № 991/4803/25 та від 25.07.2025 у справі № 991/7563/25, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 в цьому кримінальному провадженні: зі свідками у кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , іншими підозрюваними у кримінальному провадженні: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також особами, які зазначені у повідомлені про підозру ОСОБА_4 , а саме: які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане нею клопотання та просила задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 просили відмовити в задоволенні клопотання, з огляду на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та не долученням прокурором доказів, які б свідчили, що ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов'язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов'язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Із матеріалів клопотання вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 за підозрою серед інших ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що у період з 02.03.2017 по 09.08.2021 ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_20 , організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 1250 земельними ділянками загальною площею 2 499,1387 гектарів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Ринкова вартість земельних ділянок на момент безповоротного вибуття з державної власності становила 280 702 336 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області.
Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_20 , вчинили незакінчений замах на організацію заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 293 земельною ділянкою загальною площею 3244,4989 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 195 702 295 гривні.
Для реалізації схеми заволодіння земельними ділянками було залучено ОСОБА_4 , який виконував дії, направлені на усунення перешкод у вчиненні злочину шляхом надання вказівок та координації дій службових осіб ГУ ДГК у Сумській області при заволодінні землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також шляхом забезпечення погодження проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканим громадянам України по принципу екстериторіальності. Дії ОСОБА_4 уможливили реалізацію злочинного умислу на етапі передачі земельних ділянок фізичним особам у приватну власність, а саме із використанням налагоджених зв'язків із службовими особами керівного складу ГУ ДГК у Сумській області, підозрюваний контролював діяльність останніх з метою втілення злочинного плану.
23.04.2024 ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
22.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Отже, органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також пособництві у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.
При цьому слідчий суддя зауважує, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання доказами.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.
Отже, повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування та досліджених доказах, тож слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024, яка залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.05.2024, клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 задоволене частково, застосовано до підозрюваного запобіжний захід у виді застави в розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 570 000 грн та покладено процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 24.06.2024 включно.
У подальшому строк дії покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків неодноразово продовжувався.
Так, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.07.2025 строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків продовжено до 25.09.2025.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 продовжено строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні до 23.12.2024.
29.11.2024 прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту та прийнято рішення про завершення досудового розслідування, надано детективу доручення повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у Кримінальному провадженні в порядку ст. 290 КПК України.
Наразі у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 досудове розслідування завершене та починаючи з 29.11.2024 стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Таким чином в рамках кримінального провадження наразі встановлена необхідність виконати вимоги ст. 290 КПК України, тобто вчинити процесуальні дії для підготовки та направлення матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до суду.
Оскільки 25.09.2025 строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , закінчується, за таких обставин виникла необхідність у зверненні сторони обвинувачення до суду з клопотанням про їх продовження, оскільки як стверджує сторона обвинувачення - продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
При цьому, як стверджує прокурор, встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи застосування до підозрюваного запобіжного заходу та покладення на нього відповідних обов'язків.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення за ч.5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким корупційним злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на значний строк від семи до дванадцяти років). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у підозрюваного можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Так, про відсутність перешкод для підозрюваного покинути територію України свідчить також і наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який дійсний до 01.12.2026 та значні майнові активи підозрюваного та його близьких осіб, що підтверджується матеріалами клопотання.
Слідчий суддя враховує, що на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час. У зв'язку із цим обмежено виїзд громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.
Так, згідно п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724) у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Абзацом четвертим ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Згідно матеріалів клопотання вбачається, що на утриманні ОСОБА_4 перебуває троє неповнолітніх дітей. Таким чином, ОСОБА_4 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, отримання якої надасть йому можливість виїжджати закордон в умовах воєнного стану.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що факт здачі підозрюваним на зберігання паспортів громадянина України для виїзду за кордон не виключає такого ризику. При цьому, здача паспорта не виключає можливості повторного його отримання з метою виїзду за межі території України.
Наведені вище обставини у сукупності дають підстави дійти висновку щодо продовження існування ризику вчинення підозрюваним дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що існує взаємообумовленість дій між підозрюваним ОСОБА_4 та іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, зважаючи на його роль у інкримінованих правопорушеннях - фактичне виконання ролі неформального куратора ГУ ДГК в Сумській області по напрямку Держгеокадастру, тобто роль пособника у вчиненні інкримінованих йому злочинів, використовуючи свої зв'язки, авторитет, приязні стосунки з такими особами, інший незаконний вплив (шантаж, підкуп, погрози), безпосередньо або опосередковано через інших осіб може впливати на свідків/інших підозрюваних у Кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/відмови від дачі показань задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності.
При цьому, є достатні підстави вважати, що перебування у статусі підозрюваного та з огляду на стадію Кримінального провадження - завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, прийняття прокурором рішення в порядку ч. 2 ст. 283 КПК України, зокрема, щодо звернення до суду з обвинувальним актом, може викликати у ОСОБА_4 активні дії щодо впливу на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відтак, існують достатні підстави вважати щодо продовження існування вказаного ризику.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженими продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні.
З огляду на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість вчинити всі необхідні слідчі та процесуальні дії у кримінальному провадженні та виконати вимоги ст.ст.290, 283 КПК України до спливу строку дії встановлених обов'язків, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 .
Продовження строку дії таких обов'язків матиме найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, а такі обов'язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Отже, вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
З урахуванням положень ч. ч. 4, 5 ст. 115, ч. 7 ст. 194 КПК України строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 підлягає продовженню на два місяці, тобто до 23.11.2025 включно.
З огляду на викладене, клопотання прокурора належить задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 у справі № 991/3541/24 про застосування до нього запобіжного заходу, строк дії яких продовжено ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 у справі № 991/5212/24, від 14.08.2024 у справі № 991/7199/24, від 08.10.2024 у справі № 991/11645/24, від 06.12.2024 у справі № 991/13534/24, від 03.02.2025 у справі № 991/833/25, від 01.04.2025 у справі № 991/2733/25, від 29.05.2025 у справі № 991/4803/25 та від 25.07.2025 у справі № 991/7563/25, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 в цьому кримінальному провадженні: зі свідками у кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , іншими підозрюваними у кримінальному провадженні: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також особами, які зазначені у повідомлені про підозру ОСОБА_4 , а саме: які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Визначити термін дії обов'язків, покладених судом на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23.11.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов'язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1