Провадження № 22-ц/821/1309/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 701/2/25 Категорія: 304080000 Костенко А. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
23 вересня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Василь Володимирович,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Василя Володимировича на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 травня 2025 року (у складі судді Костенка А.І.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних,
В січні 2025 року ПрАТ «СК «Юнівес» звернулось до суду із вказаним позовом.
На підставу своїх вимог позивач посилався на те, що 25.09.2017 в м. Києві по вул. Драйзера сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля NISSAN NOTE, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 03.11.2017 відповідача визнано винним у настанні зазначеної вище ДТП, а також було встановлено, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до умов договору, ПрАТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» виплатило власнику автомобіля NISSAN NOTE, д.н.з. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 93279,65 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Юнівес» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно?правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1935657, який діяв на дату настання зазначеної ДТП та умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
18.01.2017 ПрАТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» звернулось до ПрАТ «СК «Юнівес» з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 90279,65 грн.
На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від потерпілої особи, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ПрАТ «СК «Юнівес» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 47263,65 грн.
Згідно із п. п. «а» п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку з викладеним, ПрАТ «СК «Юнівес» отримало право звернутися до відповідача ОСОБА_1 за компенсацією сплаченого страхового відшкодування в розмірі 47263,65 грн.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 14.06.2018 у справі № 701/374/18-ц позов ПрАТ «СК «Юнівес» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ПрАТ «СК «Юнівес» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 47263,65 грн.
Постановою Маньківського ВДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 21.02.2024 у виконавчому провадженні № 65592985 виконавчий лист № 701/374/18-ц було повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. було відкрито виконавче провадження № 74663974.
12.11.2024 відповідач ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання та сплатив на користь позивача 47263,65 грн, у зв'язку з чим приватним виконавцем 12.11.2024 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 74663974.
Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то в нього виникло зобов'язання сплатити на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» компенсацію виплаченого страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За період з 16.07.2018 (дати набрання чинності рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 14.06.2018 у справі № 701/374/18-ц) по 12.11.2024 інфляційні втрати складають 39492,25 грн.
За період з 16.07.2018 (дати набрання чинності рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 14.06.2018 у справі № 701/374/18-ц) по 12.11.2024 три проценти річних складають 8974,14 грн.
На підставі викладеного вище, ПрАТ «СК «Юнівес» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму інфляційних втрат та 3 % річних на загальну суму 48466,39 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Юнівес» суму інфляційних втрат за період з 16.07.2018 по 12.11.2024 в розмірі 39492,25 грн та 3 % річних від простроченої суми за період з 16.07.2018 по 12.11.2024 в розмірі 8974,14 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання, то позивач має право на стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних за період з дня набрання законної сили рішення суду про стягнення боргу по день закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження понесення таких витрат.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача - адвокат Мельник В.В. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним встановленням судом обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Вказує, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів направлення вимоги про сплату боргу із відповідним розрахунком та доказів отримання такої вимоги відповідачем.
При цьому, позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання.
На підставі викладеного вище скаржник вважає, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому він не повинен нести наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що 25.09.2017 в м. Києві по вул. Драйзера сталася дорожньо?транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля NISSAN NOTE, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 03.11.2017 ОСОБА_1 було визнано винним у настанні зазначеної ДТП, а також було встановлено, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Автомобіль NISSAN NOTE, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований в ПрАТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту від 07.08.2017.
Відповідно до умов договору, ПрАТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» виплатило власнику автомобіля NISSAN NOTE, д.н.з. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 93279,65 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Юнівес» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1935657.
18.01.2017 ПрАТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» звернулось до ПрАТ «СК «Юнівес» з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 90279,65 грн.
В подальшому, ПрАТ «СК «Юнівес» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 47263,65 грн.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 14.06.2018 у справі № 701/374/18-ц позов ПрАТ «СК «Юнівес» до відповідача ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Юнівес» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 47263,65 грн.
Зазначені обставини встановлені рішенням суду, відтак відповідно до 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
ПрАТ «СК «Юнівес» звернулось до Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) із заявою про примусове виконання вказаного рішення, на підставі чого державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.
Постановою Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 21.02.2024 у виконавчому провадженні № 65592985 виконавчий лист № 701/374/18-ц було повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
В подальшому, ПрАТ «СК «Юнівес» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. із заявою про примусове виконання рішення, на підставі чого приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 74663974.
12.11.2024 відповідачем на рахунок приватного виконавця була сплачена сума коштів, необхідна для задоволення вимог стягувача, сплати основної винагороди виконавця та витрат виконавчого провадження, у зв'язку з чим приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. 12.11.2024 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 74663974.
Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити на його користь компенсацію виплаченого страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 16.07.2018 (дати набрання чинності рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 14.06.2018 у справі № 701/374/18-ц) по 12.11.2024 (дати виконання грошового зобов'язання ОСОБА_1 ).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи частини другої статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 вказано, що, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права отримати за час прострочення суми, передбачені статтею 625 ЦК України.
Правомірність застосування ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена, також, у постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, постановах Верховного Суду у справах № 310/5419/15-ц від 11.07.2018, № 463/4711/15 від 04.07.2018.
Слід зазначити, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, тому позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, а також інфляційні втрати та 3 % річних.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, водночас відповідачем не подано жодних заперечень стосовно наданого позивачем розрахунку та не надано власного контррозрахунку.
Щодо твердження представника відповідача - адвоката Мельника В.В. про те, що позивачем не було направлено ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу із відповідним розрахунком апеляційний суд зазначає таке.
Повідомлення (вимога) про повернення кредиту/боргу, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов'язання й встановлює обов'язок кредитора пред'явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц).
Відтак, позивач ПрАТ «СК «Юнівес» мав право звернутися до суду для захисту своїх порушених прав. Це право не залежить від того, чи надіслав він перед цим письмову вимогу боржнику.
На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу.
Відтак, суд першої інстанції в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстав для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Василя Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 травня 2025 року у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар